Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/12734/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 440/12734/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/12734/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі – відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2024 №00079540705 Головного управління ДПС у Полтавській області, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкції в сумі 120367,25 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, по-перше, про оформлення наказу про призначення перевірки з порушенням вимог Податкового кодексу України, зокрема, про відсутність зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки чітких підстав (мети) її проведення: в наказі відсутня інформація про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючи органи; не зазначено дату початку і тривалість перевірки, підстави для її проведення та період діяльності, який буде перевірятись. Відтак, необхідно надати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

По-друге, позивач вказував, що в ході фактичної перевірки не зафіксовано невидачу розрахункового документу, фіскальні звітні чеки на реєстраторі розрахункових операцій друкуються. На переконання позивача, відсутність у фіскальному чеку коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не свідчить про невидачу розрахункового документу, а вказує лише на інше порушення вимог Закону про РРО (пункт 11 статті 3), тому не може бути підставою для застосування відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. У наказі від 26.04.2024 №1188-КП наявне чітке посилання на конкретну підставу перевірки з переліку підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

Також суд першої інстанції виснував, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції. При цьому цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період. Відтак, дані РРО, на які посилається контролюючий орган у фіскальних чеках, внесені у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, є цілісними та незмінними, а тому є належними та допустимими доказами у цій справі. Всі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов`язкових реквізитів, повинні спростовуватися саме позивачем.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/12734/24 від 17.06.2026 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.05.2024 №00079540705.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у даній справі суд обмежився викладенням позиції відповідача та загальних висновків Верховного Суду щодо законності призначення фактичної перевірки, залишивши поза увагою основні доводи позивача. Суд першої інстанції взагалі не навів мотивів відхилення доводів щодо відсутності безпосереднього дослідження фіскальних чеків; відсутності доказів повторності порушення; відсутності доказів того, що позивачем було видано розрахункові документи невстановленої форми. Натомість рішення містить лише висновок про законність проведення перевірки, хоча предметом спору є законність податкового повідомлення-рішення. Натомість суд переклав обов`язок доказування на позивача, погодившись із висновками акта перевірки без перевірки належності та допустимості доказів.

Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не встановив, які саме розрахункові документи стали підставою для застосування фінансових санкцій, не навів їх аналізу та не зазначив, якими доказами підтверджено кожен окремий епізод порушення. За відсутності такої оцінки висновки суду не відповідають вимогам статей 90 та 242 КАС України. За таких обставин висновок суду про доведеність податкового правопорушення є передчасним, оскільки суд не перевірив достатність та взаємний зв`язок доказів, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не встановив, які саме реквізити були відсутні, чи унеможливлювали такі недоліки ідентифікацію операції, чи призвели вони до приховування розрахункової операції, чи вплинули на визначення податкових зобов`язань. Окремою підставою для скасування рішення є неправильне застосування фінансової санкції у розмірі 150 %, оскільки відповідач не надав попереднього податкового повідомлення-рішення, доказів набрання ним законної сили, доказів того, що попереднє порушення є тотожним. Відсутність доказів повторності виключає можливість перевірки правильності застосованого розміру фінансової санкції, а тому рішення в цій частині не може вважатися законним та обґрунтованим.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.07.2022, основним видом економічної діяльності позивача є 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 35-36, т.2).

26.04.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Аллою Рябковою з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) прийнято наказ №1188-п "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 29.04.2024 фактичну перевірку тривалістю 10 діб платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 08.06.2023 по дату закінчення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку (а.с. 145, т.1).

У період з 29.04.2024 по 01.05.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку від 26.04.2024 №2108, №2109 та наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 26.04.2024 №1188-п проведено фактичну перевірку господарської одиниці "кафе" фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.147, т.1).

В акті фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :

- пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- розділу ІІ Наказу №13 від 21.01.2016 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)».

В акті фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 зазначено про:

- проведення розрахункової операції через ПРРО з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (для ліцензійних товарів) із зазначенням коду товарної категорії згідно з УКТЗЕД, а саме, згідно фіскального чеку від 27.10.2023 о 21 год. 39 хв. №МrІХ13_hcwY встановлено факт продажу лікеру алкогольного «Бейліс» 40 мл. по ціні 50,00 грн. - без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД;

- проведення розрахункових операцій через ПРРО з формуванням та видачею фіскальних чеків встановленої форми та змісту на загальну суму - 77661,50 грн, а саме: при проведенні контрольно-розрахункової операції при продажу плашки віскі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 50 мл. на суму 130,00 грн згідно фіскального чеку від 29.04.2024 №1q6sGzGeenY - без зазначення реквізитів марки акцизного податку; за період з 18.06.2023 по 08.04.2024 на загальну суму - 9430,00 грн - без зазначення реквізитів марок акцизного податку; за період з 09.11.2023 по 18.12.2023 включно на загальну суму - 68101,50 грн - без зазначення ставки ПДВ, розміру ставки ПДВ у відсотках, загальної суми ПДВ у фіскальних чеках та індивідуального податкового номеру платника ПДВ на загальну суму 77426,50 грн.

Позивачем подано заперечення на акт фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , на які контролюючим органом надано відповідь листом від 30.05.2024 №17501/6/16-31-07-05-10 про те, що висновки акта перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 залишено без змін, а заперечення від 15.05.2024 (вхідний №27107/6/16-31 від 17.05.2024) - без задоволення (а.с.159-161, 163-166, т.1).

30.05.2024 на підставі акту фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00079540705, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» у розмірі 120367,25 грн (а.с.162 зворот, т.1).

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до ФОП ОСОБА_1 застосовані санкції (а.с.167, т.1):

- за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - за порушення вчинене вперше на суму 1745,00 грн., за кожне наступне вчинене порушення (75681,50 х 150%), у загальному розмірі 115267,25 грн;

- за порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.05.2024 №00079540705, позивач звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5)

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Тобто, Верховний Суд послідовно дотримується позиції про необхідність перевіряти у спорах цієї категорії як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Колегія суддів враховує, що у наказі Головного управління ДПС у Полтавській області від 26.04.2024 №1188-п підставою для призначення перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).

Отже, наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 узгоджується з вимогами Податкового кодексу України, містить посилання як на юридичну (підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України), так і фактичну підставу (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) для призначення та проведення фактичної перевірки контролюючим органом, а тому такий наказ є належною підставою для проведення відповідної фактичної перевірки позивача.

При цьому суд першої інстанції правильно зауважив, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, від 04.07.2024 у справі № 520/5841/21, від 20.03.2025 у справі №560/2984/24, від 08.05.2025 у справі №580/4081/24, від 15.09.2025 у справі №140/13376/23, від 06.05.2026 у справі №460/13194/24 та інших.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Стосовно доводів апелянта про недоведеність факту вчинення кожного правопорушення колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон №265/95-ВР у редакції, чинній на момент проведення перевірки), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону №265/95-ВР:

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР (порушення, за які, зокрема, позивача притягнуто до відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно з пунктами 1, 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

(1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

(7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі – Положення №13).

Пунктом 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення №13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 Податкового кодексу України).

Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення №13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

У справі, що розглядається, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, на підставі чого до позивача застосовано штрафні санкції на суму 115267,25 грн (за порушення, вчинене вперше – 1745,00 грн., за кожне наступне вчинене порушення – 113522,25 грн (75681,50 х 150%)).

Так, за змістом акта фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/ НОМЕР_1 встановлено факт проведення розрахункових операцій через ПРРО з формуванням та видачею фіскальних чеків встановленої форми та змісту на загальну суму - 77661,50 грн, а саме:

при проведенні контрольно-розрахункової операції при продажу пляшки віскі «Джек Деніелс» 50 мл. на суму 130,00 грн згідно фіскального чеку від 29.04.2024 №1q6sGzGeenY - без зазначення реквізитів марки акцизного податку;

за період з 18.06.2023 по 08.04.2024 на загальну суму - 9430,00 грн - без зазначення реквізитів марок акцизного податку;

за період з 09.11.2023 по 18.12.2023 включно на загальну суму - 68101,50 грн - без зазначення ставки ПДВ, розміру ставки ПДВ у відсотках, загальної суми ПДВ у фіскальних чеках та індивідуального податкового номеру платника ПДВ на загальну суму 77426,50 грн.

Щодо відсутності цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у фіскальному чеку від 29.04.2024 №1q6sGzGeenY колегія суддів враховує наступне.

Статтею 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (був чинним на момент проведення перевірки) роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до абзацу 16 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень.

Зміст вказаної норми свідчить, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

При цьому згідно із наведеними вище положеннями законодавства немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не було сплачено або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок, алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку або марковані з відхиленням від визначених законом вимог.

У підпунктах 14.1.107 та 14.1.109 пункту 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення наступним поняттям: марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Статтею 226 Податкового кодексу України передбачені загальні правила маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно із пунктом 226.9 статті 266 Податкового кодексу України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Відповідно до пункту 226.3 статті 226 Податкового кодексу України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене (далі - Положення №1251).

У відповідності до пункту 20 Порядку №1251 маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв імпортного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

У той же час, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару (пункт 226.2 статті 226 ПК України).

Таким чином, продаж алкогольних напоїв на території України здійснюється за умови їх обов`язкового позначення марками акцизного податку. При цьому, зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджується на невідкорковані пляшки/упаковки, а технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку передбачає розривання марки акцизного податку під час відкупорювання (розкривання) товару. Застереження щодо обов`язку у суб`єкта господарювання зберігати непошкодженими марки алкогольних виробів, що реалізується на розлив, чинне законодавство не містить.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14.08.2018 у справі №810/270/17, від 05.02.2019 у справі №810/1215/18.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 указує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

У постановах від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23 та від 16.09.2024 у справі 280/6832/23 Верховний Суд вказав, що відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У постанові від 27.03.2025 у справі №280/6830/23 Верховний Суд виснував, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом № 265/95-ВР.

Застосовуючи наведені висновки до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність такого обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції досліджено наявну в матеріалах справи копію фіскального чека від 29.04.2024 №1q6sGzGeenY на суму 130,00 грн (а.с.190 зворот, т.1) та встановлено, що такий не містить цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на реалізований алкогольний напій «Джек Деніелс» 25 мл (а не 50 мл, як помилково зазначено податковим органом в акті перевірки).

При цьому з урахуванням того, що відповідно до фіскального чека суб`єктом господарювання, який здійснював реалізацію алкогольного напою, є кафе, характер здійсненої розрахункової операції дає підстави вважати, що алкогольний напій реалізовувався кінцевому споживачу саме на розлив, що прямо охоплюється визначенням роздрібної торгівлі, до якої віднесено, зокрема, продаж товарів на розлив у ресторанах, кафе, барах та інших закладах громадського харчування.

Разом з тим, доказів того, що на момент відкупорювання зазначеної пляшки на ній була належним чином наклеєна марка акцизного податку, матеріали справи не містять.

Таким чином, за відсутності доказів належного маркування алкогольного напою та за відсутності у фіскальному чеку обов`язкових реквізитів марки акцизного податку встановлені під час перевірки обставини свідчать про обґрунтованість висновку контролюючого органу щодо проведення розрахункової операції через ПРРО з формуванням та видачею фіскального чеку від 29.04.2024 №1q6sGzGeenY без зазначення реквізитів марки акцизного податку, що позбавляє такий документ статусу розрахункового.

Крім того, до акта фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/3589200867 долучено витяг почекової інформації з бази даних СОД РРО (а.с.149), в якій міститься інформація щодо проведення контрольно-розрахункових операції при продажу алкогольних напоїв за період з 18.06.2023 по 08.04.2024 на суму 9430,00 грн без зазначення марок акцизного податку, а саме:

- Cava, Jaume Serra (пляшка) – фіскальний документ №uw2pZL1UsDY – 08.04.2024, 21:36:37 – 1 шт. – 460,00 грн;

- Zect, Cullus – фіскальний документ №I_xpUqzrgnU – 01.03.2024, 19:46:13 – 1 шт. – 375,00 грн;

- Cava, Jaume Serra (пляшка) – фіскальний документ №BuBtoTbvApY – 21.03.2024, 20:20:40 – 2 шт. – 780,00 грн;

- Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле (пляшка) – фіскальний документ №IHc9x62yIH0 – 22.03.2024, 21:25:51 – 2 шт. – 850,00 грн;

- Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле (пляшка) – фіскальний документ №hL3XIoUCWLQ – 14.02.2024, 20:05:12 1 шт. – 425,00 грн;

- Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле (пляшка) – фіскальний документ №g8QBa9UOBIU – 14.02.2024, 21:00:32 – 1 шт. – 425,00 грн;

- Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле (пляшка) – фіскальний документ №ttSDSjYL3ec – 28.01.2024, 17:46:13 – 1 шт. – 425,00 грн;

- Chateay Chizay, біле напівсолодке (пляшка з собою) – фіскальний документ №ZXRP8RwCLew – 22.11.2023, 20:46:04 – 1 шт. – 235,00 грн;

- Vasco de Gama Reserva (пляшка з собою) – фіскальний документ №KuUYSufaQZw – 19.08.2023, 19:17:37 – 2 шт. – 850,00 грн;

- Prosecco, Treviso (Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле) – фіскальний документ №aVj91GZ43mw – 18.06.2023, 20:49:47 – 2 шт. – 850,00 грн;

- Prosecco, Treviso (Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле) – фіскальний документ №aqtuLmEz-DQ – 22.06.2023, 17:06:34 – 1 шт. – 425,00 грн;

- Prosecco, Treviso (Prosecco Contessa Jiulia, сухе біле) – фіскальний документ №jQDz0WCIdoU – 24.06.2023, 20:47:41 – 2 шт. – 850,00 грн.

У відповідній графі почекових даних РРО замість інформації про серію та номер МАП вказано «Null».

Відповідно до підпункту 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 цього Кодексу, забезпечується можливість: контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО. Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм функціонування СОД РРО щодо отримання від РРО та ПРРО визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України визначений Порядком № 477.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 477).

Сервер додатків забезпечує взаємодію інформаційних систем ДПС з базою даних СОД РРО (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 477).

Згідно із підпунктом 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку № 477 база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

Колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже аналізував наведені вище норми права у спорах з подібними правовідносинами та у постановах від 07 серпня 2025 року у справі № 280/6835/23, від 22 липня 2025 року у справі № 440/2936/24, від 29 травня 2025 року у справі № 280/2549/24 тощо сформулював такі висновки. Інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Таким чином, відповідач під час проведення фактичної перевірки мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов`язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у періоді, що перевірявся.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30.10.2025 у справі №160/6719/24.

За таких обставин суд першої інстанції правильно врахував фіскальні чеки, отримані із СОД РРО у форматі таблиці (з розділами щодо дати і часу операції, локального номера документа, фіскального номера документа, загальної суми, код товару згідно УКТЗЕД, найменування товару), в яких відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер МАП –Null, тобто не заповнене) на загальну суму грн. Враховуючи, що видані позивачем документи щодо реалізації товарів за період з 18.06.2023 по 08.04.2024 на загальну суму 9430,00 грн дійсно не містили обов`язкового реквізиту – цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, а отже - не можуть вважатися розрахунковими документами.

Щодо встановленого відповідачем порушення про проведення розрахункових операцій за період з 09.11.2023 по 18.12.2023 включно на загальну суму - 68101,50 грн - без зазначення ставки ПДВ, розміру ставки ПДВ у відсотках, загальної суми ПДВ у фіскальних чеках та індивідуального податкового номеру платника ПДВ, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема: для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22).

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована платником податку на додану вартість (про що також свідчать долучені нею до позову податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних), обов`язковими реквізитами фіскального чеку відповідно до вимог Положення №13 є зазначення ставки ПДВ, розміру ставки ПДВ у відсотках, загальної суми ПДВ у фіскальних чеках та індивідуального податкового номеру платника ПДВ.

З наявних в матеріалах справи копій фіскальних чеків за період з 09.11.2023 по 18.12.2023 (а.с.191-230), які також відображені в базі даних СОД РРО (а.с. 149 зворот – 153), встановлено, що позивачем дотримано вимогу щодо зазначення у фіскальних чеках індивідуального податкового номеру платника ПДВ (3589200867), разом з тим не зазначено ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ.

Щодо долучених позивачем до позовної заяви податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року від 17.01.2024, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, то колегія суддів зазначає. що такі підтверджують сплату/відображення ПДВ щодо відповідних операцій, але не звільняють платника ПДВ від обов`язку зазначати у фіскальному чеку ставку ПДВ, її розмір та суму ПДВ. Водночас сам факт сплати ПДВ при придбанні товару або його декларування не є підставою для незазначення таких реквізитів у чеку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та доведеним належними доказами встановлене відповідачем порушення в частині проведення розрахункових операцій через ПРРО з формуванням та видачею фіскальних чеків встановленої форми та змісту, зокрема, за період з 09.11.2023 по 18.12.2023 включно на загальну суму - 68101,50 грн - без зазначення ставки ПДВ, розміру ставки ПДВ у відсотках, загальної суми ПДВ у фіскальних чеках та індивідуального податкового номеру платника ПДВ на загальну суму 77426,50 грн.

Стосовно встановленого податковим органом порушення в частині проведення розрахункової операції через ПРРО з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (для ліцензійних товарів) із зазначенням коду товарної категорії згідно з УКТЗЕД суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Пунктом 2 розділу II Положення №13 передбачено, що фіскальний чек на товари (послуги) має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема: код товарної підкатегорії згідно з УКГ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7): назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9).

Тобто, у розрахункових документах, які створюється реєстратором розрахункових операцій/програмних РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як код УКТ ЗЕД.

В свою чергу, підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД на які Податковим кодексом України встановлено ставки акцизного податку (підпункт 14.1.145 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 215.1 статті 215 ПК України, до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

У справі, що розглядається, актом фактичної перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/3589200867 встановлено проведення розрахункової операції через ПРРО з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (для ліцензійних товарів) із зазначенням коду товарної категорії згідно з УКТЗЕД, а саме, згідно фіскального чеку від 27.10.2023 о 21 год. 39 хв. №МrІХ13_hcwY встановлено факт продажу лікеру алкогольного «Бейліс» 40 мл. по ціні 50,00 грн. - без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.

Так, колегією суддів встановлено наявність у базі даних СОД РРО операції з продажу товару «Бейліс», 40 мл за фіскальним чеком №МrІХ13_hcwY, в графі «код товару згідно з УКТ ЗЕД» зазначено «0» (а.с.148 зворот).

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі №560/5815/24 зазначив, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої та коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

При цьому позивач при поданні адміністративного позову, в тому числі під час розгляду адміністративної справи, не надав суду оригінали або засвідчені належним чином копії спірних фіскальних чеків із даними про продаж відповідного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Крім цього, у суду відсутні будь які відомості про некоректну роботу (функціонування) реєстратора розрахункових операцій чи формування ним відомостей із помилковими даними щодо фіксації та/або занесення неточної (помилкової) інформації щодо фіскальних чеків за коментований період.

Вказані обставини підтверджують проведення позивачем розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при реалізації підакцизної групи товарів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 100,00 грн за проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Наведене узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 17.02.2026 у справі №300/8824/23.

Колегія суддів наголошує, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов`язкових реквізитів (без марок акцизного податку, зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, ставки ПДВ, розміру ставки ПДВ у відсотках, загальної суми ПДВ у фіскальних чеках) повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.

Разом із тим, як встановлено і судом першої інстанції, позивачем не надано до суду жодних доказів на спростування обставин, викладених в акті перевірки від 01.05.2024 №6052/16/31/РРО/3589200867, хоча платник безумовно має у власному розпорядженні звіти РРО за спірний період.

З урахуванням вимог статті 77 КАС України, позивач не скористався своїм процесуальним обов`язком доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у випадку заперечення проти встановленого факту порушення, при цьому відповідачем обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 07.08.2025 у справі №280/6835/23.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування штрафної санкції у розмірі 150% колегія суддів враховує наступне.

В обґрунтування застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150 відсотків вартості товарів контролюючий орган зазначав, що перший випадок порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2 статті 3 ЗУ № 265/95-ВР відбувся 18.06.2023 (час: 20:49:47), коли було вперше створено та видано невідповідний розрахунковий документ на суму 1745,00 грн (фіскальний чек № aVj91GZ43mv), фінансова санкція по якому застосована у розмірі 100 % (1745,00 х 100% = 1745,00 грн). Наступні невідповідні розрахункові документи видавались на загальну суму 75681,50 грн, фінансова санкція за які застосована вже у розмірі 150%, як за повторні порушення (75681,50 х 150% = 113522,25 грн).

Колегія суддів враховує, що відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 113.3 пункту 113 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі №120/11036/23 зауважив, що положення профільного Закону № 265/95-ВР є спеціальними нормами щодо тлумачення сутності здійснюваних операцій та їх подальшої кваліфікації.

Зокрема, стаття 2 Закону № 265/95-ВР чітко визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора, а також встановлення належного виконання кожного з обов`язків, встановлених статтею 3 цього Закону.

З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту проведення розрахункової операції (продажу підакцизних товарів без зазначення у фіскальних касових чеках цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої) тощо.

За першу з таких операцій потрібно застосовувати штраф як за порушення, вчинене вперше, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Наведене слідує із змісту статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт продажу підакцизних товарів з видачею фіскальних касових чеків, в яких відсутній штриховий код марок акцизного податку на алкогольні напої є окремим правопорушенням.

При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є наступність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19

Повертаючись до обставин справи, оскільки відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами факт проведення 18.06.2023 о 20:49:47 розрахункової операції через ПРРО з формуванням та видачею фіскального чека без зазначення реквізитів марки акцизного податку, вказане порушення є встановленим (є першою подією правопорушення), що з урахуванням факту видачі наступних розрахункових документів без зазначення обов`язкових реквізитів зумовлює обґрунтованість висновку контролюючого органу про наявність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими пунктами 1, 2 статті 3 ЗУ № 265/95-ВР, товарів.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2024 №00079540705 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі №440/12734/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна