Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №630/266/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 630/266/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Малихін О.О., вул.Некрасова, буд.10, м.Люботин, Харківська область, 62433) по справі № 630/266/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:

визнати протиправними дії інспектора Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Марченка С.О. щодо складання постанови ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року з помилками місця винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 та розгляду постанови на місці зупинки автомобіля;

скасувати постанову ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що о 08-10 год. 24 січня 2026 року він на власному автомобілі ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Свято-Миколаївська в м. Люботин та виконував поворот праворуч на вул. Гавенка, але на вул. Гавенка, поряд з будинком № 2, його автомобіль зупинив поліцейський та звинуватив у порушенні п. 9.2.б). ПДР. При цьому, на вимогу позивача поліцейський не надав йому доказу – відеозапису з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі. Надалі поліцейським була винесена постанова ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 510,00 грн, в якій неправильно зазначено місце вчинення правопорушення, а саме: помилково було вказано проїзд Олексіївський, 6, що не відповідає адресі фактичного місця порушення, бо вказаної адреси взагалі не існує в м. Люботин, а також не відповідає місцю зупинки автомобіля за адресою вул. Гавенка, 2.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 03.08.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача ОСОБА_1 про невиконання поліцейським вимог ст. 251 КУпАП та ненадання йому доказів вчиненого порушення ПДР спростовуються відеозаписами фіксації правопорушення. Відеозаписами бодікамери підтверджено, що водію ОСОБА_1 була забезпечена можливість отримати правову допомогу від адвоката, та розгляд справи про адміністративне правопорушення, починаючи з перевірки документів водія, був розпочатий щонайменше через 45 хвилин після зупинки транспортного засобу.

Також суд першої інстанції встановив, що від моменту виявлення правопорушення та здійснення зупинки автомобіля під керуванням позивача ОСОБА_1 , ані поліцейські, ані водій не змінювали місця свого розташування до моменту складання та вручення позивачу постанови ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що місце вчинення правопорушення та місце винесення постанови, тобто місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, співвпадають. На підтвердження доводів, що автомобіль був зупинений на вул. Гавенка в м. Люботин позивач належних та допустимих доказів не надав. З посиланням на рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року суд першої інстанції також відхилив доводи позивача про неможливість розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03.08.2026 по справі №630/266/26 (провадження №2-а/630/9/26) та прийняти нове рішення по справі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи в частині дотримання вимог статті 283 КУпАП, оскільки суд не звернув уваги на те, що зазначене у постанові місце вчинення адміністративного правопорушення фактично не існує в місті Люботин, та не надав цьому жодної оцінки. Зауважує, що проїзд ОСОБА_2 не існує в м. Люботині, що підтверджується довідкою, виданою архітектурним відділом Люботинської міської ради.

Також скаржник вказує, що інспектором поліції не було надано відеодоказу з камери відеофіксації порушення, у зв`язку з чим він за адресою вул. Гавенка, 2, м.Люботин викликав поліцію за тел.102 та підготував звернення, відповідь на яке міститься в матеріалах справи. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини. Зауважує, що стаття 283 КУпАП не передбачає координат місця порушення, а фактичне місце порушення.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

05.10.2026 судом отримано відзив Головного управління Національної поліції в Харківській області на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав правильну правову оцінку змісту оскаржуваної постанови та дійшов обґрунтованого висновку, що зазначення в постанові географічних координат і населеного пункту (м. Люботин), а також технічна або уточнююча неточністю в назві елемента вулично дорожньої мережі (проїзд Олексіївський) не спростовують ані факту вчинення адміністративного правопорушення, ані безпосередньої події правопорушення, зафіксованої за допомогою наявних технічних засобів. Зупинка транспортного засобу під керуванням позивача та безпосередній розгляд справи здійснювалися на одній і тій самій локації, з моменту виявлення правопорушення і зупинки до винесення постанови ані поліцейські, ані водій не змінювали свого місця розташування. Будь-яких істотних порушень вимог статті 283 КУпАП, які б унеможливлювали ідентифікацію події правопорушення чи особи правопорушника, оскаржувана постанова не містить. Технічні описки чи неточності в назвах вторинних проїздів не можуть слугувати безумовною підставою для скасування правомірного рішення суб`єкта владних повноважень за умови доведеності самого факту правопорушення. Твердження апелянта про те, що докази йому не надавалися, повністю спростовуються наявними у справі відеодоказами. Крім того, наявність звернень на коротким номером виклику поліції «102» не спростовує факту порушення водієм пункту 9.2.б ПДР України (порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху), що зафіксовано на відео, та не свідчить про протиправність дій працівника поліції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03.08.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 12.10.2026 о 13:15.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 січня 2026 року інспектором Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим Марченком С.О. було винесено постанову ЕНА № 6557901 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 24 січня 2026 року о 08-36 год. в м. Люботин в проїзді Олексіївському, 6, керував транспортний засіб ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б) ПДР, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6557901 від 24.01.2026, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з пунктами 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Нормами статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до пункту 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для встановлення складу зазначеного правопорушення визначальним є встановлення факту здійснення водієм відповідно маневру та неподанні ним перед початком такого маневру сигналу покажчиком повороту.

Як встановлено зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6557901 від 24.01.2026, 24 січня 2026 року о 08:36:14 за адресою м. Люботин, проїзд Олексіївський водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР – порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

На підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом пункту п. 9.2.б. ПДР України відповідачем надані відеозаписи фіксації вчиненого позивачем правопорушення та процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Під час дослідження колегією суддів відеозапису фіксації порушення встановлено, що 24 січня 2026 року по дорозі рухається автомобіль марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , та виконує поворот праворуч, та перед початком виконання маневру повороту та під час повороту водій транспортного засобу не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, та після завершення повороту вказаний транспортний засіб був зупинений поліцейським. Після зупинки транспортного засобу поліцейський підійшов до автомобіля, за кермом якого перебував позивач ОСОБА_1 , назвав водію своє прізвище і посаду та причину зупинки – неподання сигналу світловим покажчиком при виконанні повороту.

Крім того, на вимогу особи, яка керує транспортним засобом, поліцейський Марченко С.О. надав для огляду відеозапис фіксації порушення правил дорожнього руху автомобілем при виконанні повороту праворуч, зроблений за допомогою відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі поліції, що підтверджується відеозаписом з бодікамери (відеозапис HY00000_00000020260124074448_0095.MP4 – тайм-код з 04:10; подія о 07:44:01), у зв`язку з чим є необґрунтованими доводи апелянта щодо ненадання інспектором поліції відеодоказу з камери відеофіксації порушення, про що правильно зазначив і суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про надання поліцейським відеозапису з особистого телефону та необхідність його пред`явлення за допомогою планшета, оскільки такі твердження є припущеннями, зроблені без посилання на конкретні вимоги законодавства, та не спростовують установленого судом першої інстанції факту надання відеозапису порушення для огляду.

Стосовно доводів апелянта про неправильне зазначення місця вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частинами другою та третьою статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Досліджуючи доводи позивача в цій частині, суд першої інстанції встановив, що від моменту виявлення правопорушення та здійснення зупинки автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , ані поліцейські, ані водій не змінювали місця свого розташування до моменту складання та вручення позивачу постанови ЕНА № 6557901 від 24 січня 2026 року. При цьому, місце вчинення правопорушення та місце винесення постанови, тобто місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, співпадають.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та вказує, що доводи апелянта щодо неправильного зазначення місця вчинення адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові самі по собі не є достатньою підставою для її скасування. Так, скаржник посилається виключно на відсутність зазначеної в постанові адреси, водночас жодним чином не заперечує факту вчинення інкримінованого йому правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, не спростовує встановлених відповідачем обставин події та не наводить аргументів, які б ставили під сумнів правильність висновку про порушення ним пункту 9.2 «б» Правил дорожнього руху України.

За таких обставин саме по собі твердження апелянта про неправильне зазначення адреси, без спростування суті встановленого правопорушення, не свідчить про необґрунтованість постанови.

Водночас колегія суддів враховує, що місце вчинення правопорушення є обов`язковим реквізитом постанови відповідно до статті 283 КУпАП, а тому оцінка значущості допущеної неточності має здійснюватися з урахуванням усіх обставин справи. За відсутності доказів того, що зазначений недолік вплинув на встановлення події правопорушення або законність притягнення апелянта до адміністративної відповідальності, відсутні підстави для скасування постанови лише з наведених мотивів.

Доводи позивача про те, що після зупинки він повідомив поліцейського про ввімкнення покажчика повороту та його технічну несправність, яка полягала в тому, що лампочка працювала лише позаду транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження за результатами дослідження в судовому засіданні відеозаписів із нагрудної камери поліцейського. Між тим, вказані аргументи не були зазначені ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.

Крім того, необґрунтованими є посилання апелянта на факт виклику поліції за номером «102» та звернення до начальника поліції зі скаргою на дії поліцейського і результати проведеної за цим зверненням перевірки, оскільки зазначені обставини самі по собі не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови та не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 6557901 від 24.01.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03.08.2026 по справі №630/266/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 12.10.2026 року