Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/10914/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/10914/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/10914/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представником позивача подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 520/10914/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10914/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. та прийняти постанову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №520/10914/2020 адміністративний позов задоволено та вирішено:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.05.2016 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №520/10914/2020 в частині задоволення позову скасовано.

Прийнято в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 16 від 24.06.2019 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.05.2016 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №520/10914/2020 залишено без змін.

Рішенням суду набрало законної сили та видано виконавчий лист №520/10914/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення у справі №520/10914/2020 задоволено частково. Встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №520/10914/2020 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області проведення виплат пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок поточний: НОМЕР_1 , в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528, код ЄДРПОУ 21685166, згідно наданої представником позивача за довіреністю заяви від 16.02.2022 про виплату пенсії або грошової допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.11.2023 (вх.01-26/112481/23) про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №520/10914/2020, завершено процедуру судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №520/10914/2020.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви відсутні об`єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані, з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, передбачений ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначеної норми законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Тобто, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 р. в справі № 640/10843/19.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Запровадження механізму судового контролю за виконанням судового рішення пов`язується, передусім, з тим, щоб особа, на користь якої ухвалено судове рішення, домоглася його виконання, що, властиво, є доконечною метою захисту прав, свобод та інтересів, порушених рішеннями, діями, бездіяльністю органів публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.11.2025 р. в справі № 380/12153/20.

Таким чином, застосування судом до суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі приписів ст. 382 КАС України можливе лише в разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як зазначає позивач, 28.05.2026 надала заяву про виплату пенсії в АТ «ОщадБанк». Відповідно до скріншота з особистого кабінету визначено виплату в АТ «ОщадБанк».

Судом встановлено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.06.2026 № 42748-39996/Ш-03/8-2000/26 повідомлено, що виплата пенсії проводилася з 01.05.2023 через банківську установу АТ «ОТП БАНК». З 01.04.2024 виплату пенсії призупинено у зв`язку з не проходженням фізичної ідентифікації. За результатами проведеного 26.02.2026 відеоконференцзв`язку, виплату пенсії поновлено з 01.04.2024. Пенсію нараховано на поточний рахунок банківської установи АТ «ОТПБАНК» до виплати у квітні 2026 року. У квітні 2026 зарахування коштів відхилено банківською установою з причини «рахунок не відповідає реквізитам пенсіонера по РНОКПП».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення у справі №520/10914/2020 задоволено частково. Встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №520/10914/2020 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області проведення виплат пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок поточний: НОМЕР_1 , в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528, код ЄДРПОУ 21685166, згідно наданої представником позивача за довіреністю заяви від 16.02.2022 про виплату пенсії або грошової допомоги.

З наявних доказів, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 внесено зміни щодо способу виплати пенсії і з 01.05.2023 розпочато виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на поточний рахунок банківської установи АТ «ОТПБАНК».

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем виконано покладені на нього судом зобов`язання в частині виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Підставою для звернення з даною заявою в порядку ст. 382 КАС України є те, що 28.05.2026 позивач звернулася із заявою та просила виплачувати пенсію в АТ "Ощадбанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам. Проте, як зазначено в листі пенсію нараховано на поточний рахунок банківської установи АТ «ОТПБАНК» до виплати у квітні 2026 року.

Колегія суддів зазначає, що наведене не було предметом розгляду справи №520/10914/2020 як під час ухвалення рішення від 09.03.2021, так і під час винесення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 про зміну способу виконання рішення.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/10914/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова