Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №514/401/26 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/401/26

Провадження по справі № 2/514/587/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області:

у складі головуючого судді Кирилюк І.М.,

при секретарі судового засідання – Царан К.П., Мамо О.П.,

за участю:

представника позивача – адвоката Савченко В.Ю.,

представника відповідача – адвоката Бабіч В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко В.Ю. (діє на підставі ордеру серія ВН №1676011) подала до суду вказаний позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний.

Київським районним судом м. Одеса 06 липня 2020 року за заявою ОСОБА_2 виданий судовий наказ про стягнення аліментів з позивача на утримання сина на її користь у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2020 року й до досягнення дитиною повноліття.

17.12.2020 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 .

Окрім цього на утриманні позивача перебуває батько - ОСОБА_6 , пенсіонер, який є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.

Таким чином перебування на утриманні позивача малолітньої дитини від другого шлюбу та необхідність здійснення догляду та утримання батька, який є особою з інвалідністю, дають підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання спільної дитини сторін у цій справі з 1/4 до 1/6 частини заробітку(доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду у цій справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

27.04.2026 року представник відповідача адвокат Бабіч В.І. ( діє на підставі ордера серія ВН № 1676011) подав відзив на позов, із якого убачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні з посиланням на те, що позивач не виконує судовий наказ про стягнення з нього аліментів, заборгованість у виконавчому провадження по сплаті аліментів складає значну суму, у виконавця відсутні відомості про зареєстроване місце проживання позивача. Квартира, в якій були зареєстрований він та спільний син сторін - ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 була продана. Позивач обіцяв зареєструвати їх спільну дитину у будинку по АДРЕСА_2 (будинок батька позивача), проте не зробив цього. Місце свого проживання та реєстрації позивач не повідомляє виконавчій службі, розмір його доходу невідомий. Ураховуючи зазначене відповідач вважає, що позивач не довів суду неможливість забезпечити обох дітей без зменшення розміру аліментів на утримання сина. На теперішній час відповідач перебуває з сином закордоном і його утримання здійснює самостійно. Батько не бере участі в цьому.

Посилання на здійснення утримання позивачем його батька (особи з інвалідністю), на думку відповідача, не підтверджено належними доказами, оскільки відсутні відомості про спільне проживання з батьком та оформлення догляду через соціальні служби. Також відповідач зазначила, що позивач має рідну сестру, тому догляд за батьком є спільним обов`язком як позивача так і його сестри.

03 липня 2026 року надійшла відповідь на відзив сторони позивача, а 04.07.2026 року заперечення на відповідь сторони відповідача, в яких сторони підтримали наведені у поданих раніше процесуальних заявах аргументи по суті спору.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У призначеному судовому засіданні взяли участь представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

06.07.2020 року Київський районний суд м. Одеси у справі № 947/17474/20 за заявою ОСОБА_2 видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.06.2020 року й до досягнення повноліття дитини – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 17 грудня 2020 року уклали шлюб, зареєстрований Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено актовий запис № 3038, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_8 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 11 лютого 2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), складений актовий запис № 725 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Як убачається із відповіді Начальника Київського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі від 27.01.2026 року № 13078 у виконавчому провадженні по примусовому виконанню судового наказу №947/17474/20, виданого 06.07.2020 року Київським районним судом м. Одеса про стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_1 станом на 31.01.2026 року має заборгованість у розмірі 225 095 грн 10 коп.

Із розрахунків заборгованості зі сплати аліментів убачається, що розмір доходу для нарахування аліментів розраховується виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості як особи яка не працює.

Також судом встановлено, що позивач має рідного батька ОСОБА_6 , який згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , виданим 23.02.2018 року є особою з інвалідністю 2 групи довічно. Зазначений факт підтверджений довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12ААА № 888478 від 30.01.2018 року.

Правова оцінка встановлених у справі фактичних обставин.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 «Конвенції ООН про права дитини» від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 141 СК України встановлює рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обв`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Так згідно з ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину ( ч.5 ст. 183 СК України).

Чинне законодавство лише встановлює мінімальний можливий розмір аліментів та не визначає у якому розмірі такі мають стягуватися.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Аналіз наведених норм чинного законодавства, судової практики дає підстави для висновку, що суди, визначаючи розмір аліментів, мають ураховувати вищевказані обставини у їх сукупності. Разом з цим норми законодавства не містять вичерпного переліку таких обставин.

У цій справі позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги послався на зміну сімейного положення, а саме, що на його утриманні знаходиться малолітній молодший син, народжений у другому шлюбі, тому розмір аліментів на старшу дитину, спільну з відповідачем, має бути зменшений до 1/6 частки від отримуваного ним доходу.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, ОСОБА_1 працює не офіційно і надати суду докази про його дохід не представляється можливим.

Із розрахунку державного виконавця заборгованості по аліментах, які позивач має сплачувати на утримання старшого сина ОСОБА_7 за судовим наказом, убачається, що її нараховано в порядку ст. 195 СК України, як особі, котра не працює із розрахунку середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Таким чином позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження зміни свого майнового стану, який би обґрунтовував необхідність визначення аліментів на утримання старшого сина у меншому розмірі, ніж це було визначено судовим рішенням (судовим наказом).

Та обставина, що сімейний стан позивача змінився, у нього народився менший син в іншому шлюбі, котрий перебуває на його утриманні, без підтвердження погіршення матеріального становища, не є достатнім доказом для висновку про зменшення розміру аліментів на старшого сина, виходячи з рівності дітей у праві на утримання з боку батька.

Водночас з розрахунків заборгованості по аліментах, наданих відповідачем убачається, що позивач станом на 31.01.2026 року мав заборгованість зі сплати аліментів на старшого сина у розмірі 225 095 грн 10 коп, котра не погашена дотепер.

Також суд не може взяти до уваги у цій справі посилання позивача про перебування на його утриманні рідного батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки вказана життєва обставина мала місце на час видачі судового наказу про стягнення аліментів, про зменшення яких порушено питання у цьому позові.

Сторонами в ході судового розгляду не заперечувався той факт, що батько проживає окремо від позивача. Доказів про те, що батько потребує постійної сторонньої допомоги або догляду, суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, надані сторонами у справі, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження зміни свого майнового та сімейного стану, які би обґрунтовували необхідність визначення аліментів на старшу дитину у меншому розмірі, ніж це було визначено судовим наказом.

Обґрунтування вимог законодавчим обмеженням можливості стягнення на двох дітей однієї третини заробітку(доходу) не може бути прийнято судом як належне у цій справі, оскільки таке обмеження застосовуються виключно у разі звернення до суду у порядку наказного провадження.

Щодо наведених у клопотанні представника позивача про долучення правових позицій суду касаційної інстанціїї, в яких зроблені висновки, що стягнення аліментів з батька правильно розцінені судами як зміна сімейного та матеріального стану при вирішенні питання щодо зміни стягуваних аліментів, суд зазначає, що ухвалюючи ці рішення суди керувалися конкретними обставинами кожної окремої справи, які не є подібними до обставин, встановлених судом у цій справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій справі слід відмовити.

Керуючись нормами ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 1 064,96 грн за подання позову до суду залишити за позивачем.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Кирилюк