Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/21525/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/21525/26

Провадження № 2/522/9375/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 22.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 за договором № 480840-КС-002 від 14.12.2023 року у розмірі 13 029,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №480840-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15016667% за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, в останнього станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором №480840-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 13 029,22 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 3000 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 9579,22 грн.; суми прострочених платежів за комісією – 450 грн. Враховуючи вищенаведене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2026 року матеріали справи передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

18.06.2026 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Справу суддя отримала 19.06.2026 року.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на 29.07.2026 року.

У судове засідання 29.07.2026 року учасники справи не з?явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року задоволено клопотання представника ТОВ «Бізнес Позика» та витребувано в АТ «Універсал Банк»:

- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 14.12.2023 року (дата видачі кредиту) по 30.05.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).

У зв?язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.09.2026 року.

19.08.2026 року, 24.08.2026 року до суду надійшов лист АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду від 29.07.2026 року, в якому повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкритий під неї відповідний банківський рахунок. Також надали суду виписку за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 14.12.2023 року по 30.05.2024 року.

У судове засідання 17.09.2026 учасники справи не з?явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 06.10.2026 року.

У судове засідання 06.10.2026 року представник ТОВ «Бізнес Позика» не з?явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в прохальній частині позову просив справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з?явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив та заяв по суті не надав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України та у зв`язку з перебування судді Домусчі Л.В. у відпустці 09.10.2026 року, датою складення даного судового рішення є 12.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.12.2023 року ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №480840-КС-002 про надання кредиту, а ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію щодо укладання договору №480840-КС-002 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4573 який було надіслано на номер його мобільного телефону.

14.12.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №480840-КС-002 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору тип кредиту: кредит, строк на який надається кредит: 24 тижнів.

Згідно з п.п. 2.4, 2.5 Договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15016667, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту: 450 грн.

Відповідно до п. 2.7 Договору строк дії договору: до 30.05.2024.

Згідно з п.п. 2.8, 2.9 Договору, Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 7 800,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9168,16 процентів.

У відповідності до п.п. 2.10, 2.11 Договору, Дата видачі Кредиту: 14.12.2023. Дата повернення Кредиту: 30.05.2024.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3. Договору, підписуючи цей договір позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачено законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також умови договору і правила, що розміщені на сайті кредитодавця.

Розділ 8 Договору містить відомості про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором UA-4573.

До підписання договору №480840-КС-002 про надання кредиту від 14.12.2023 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту від 14.12.2023, у якому було визначено суму кредиту, строк повернення кредитних коштів, процентну ставку, комісію за надання кредиту та інші умови договору (розділи 3, 4 паспорту споживчого кредиту). Паспортом споживчого кредиту передбачено, що позичальник має право безкоштовно отримати копію проекту договору про надання кредиту у письмовій чи електронній формі за своїм вибором (розділ 7 паспорту споживчого кредиту). Підписуючи паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані, виходячи з обраних ним умов кредитування (розділ 7 паспорту споживчого кредиту).

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого товариство підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: af7f19c3-9a91-11ee-b90a-000c29d57ed21; платник: ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 41084239; номер транзакції: 40256-61279-99154; дата/час переказу: 14.12.2023 17:02; сума переказу: 3000,00 грн.; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_3 ; емітент платіжної картки отримувача: MONOBANK (UNIVERSAL BANK); призначення переказу: перерах. коштiв Тараненко Д. С. ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №480840-КС-002 від 14.12.2023 Без ПДВ.

З витребуваної на підставі ухвали суду від 29.07.2026 року інформації АТ «Універсал Банк» слідує, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , а з виписки по рахунку за період з 14.12.2023 року по 30.05.2024 року встановлено, що 14.12.2023 року на банківську карту, відкриту на ім`я відповідача, зараховано кошти у сумі 3000 грн. Також випискою підтверджено, що у період з 14.12.2023 року по 30.05.2024 ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.

Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №480840-КС-002 про надання кредиту від 14.12.2023 року, загальна заборгованість за договором станом на 18.05.2026 року становить 13 029,22 грн., що складається з:

- 3000 грн. – заборгованість за кредитом;

- 9 579,22 грн. – заборгованість по відсоткам;

- 450 грн. – заборгованість за комісією.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У даній справі належними та допустимими доказами доведено укладення кредитного договору в електронному вигляді з дотриманням вимог вище перелічених норм законодавства і ці обставини сторонами не оспорюються.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладення 14.12.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору №480840-КС-002 та виконання Кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту у сумі 3000 грн., що підтверджується випискою з АТ «Універсал Банк» по особовому рахунку, відкритого на ім`я відповідача, з якої вбачається зарахування 14.12.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 3000 грн.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, на таку не було зараховано 3000 грн. на виконання умов кредитного договору відповідачем надано не було.

Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн. та така вимога підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за процентами в розмірі 9 579,22 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

У відповідності до умов Договору № 480840-КС-002 від 14.12.2023 року стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15016667, фіксована; дата видачі кредиту: 14.12.2023 року; дата повернення кредиту: 30.05.2024 року.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 24 тижні, тобто до 30.05.2024 року та у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користуванням даним кредитом по 30 травня 2024 року.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика» нараховувалися проценти у відповідності до умов укладеного Кредитного договору, тобто за період з 14.12.2023 року по 04.01.2024 року – 1,15016667% за зниженою процентною ставкою та за період з 05.01.2024 року по 30.05.2024 року – 2% за стандартною процентною ставкою.

Проте суд не погоджується з позивачем в частині нарахування процентів за ставкою 2% за кожен день користування кредитом починаючи з 23 квітня 2024 року та такі умови кредитного договору не можуть бути застосовані, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів – 1,5%. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за кредитним договором у розмірі 3000 грн. впродовж строку дії договору (24 тижні) з урахування Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» складає 9009,22 грн. та відповідає такому розрахунку:

1) з 14.12.2023 року по 04.01.2024 року включно 3000 грн. х 1,15016667% х 22 дні = 759,22 грн.;

2) з 05.01.2024 року по 22.04.2024 року включно 3000 грн. х 2% х 109 днів = 6540 грн.;

3) з 23.04.2024 року по 30.05.2024 року включно 3000 грн. х 1,5% х 38 днів = 1710 грн.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 9009,22 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика».

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 450 грн., суд враховує наступне.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.

Суд, аналізуючи зміст кредитного договору, встановив, що такий правочин не визначає необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитора, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, також кредитором у договорі про надання кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які позивачем визначено плату, як комісію за надання кредиту в розмірі 450 грн.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що такі умови надання споживчого кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та частини другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні позову в частині стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2 662, 40 грн. Оскільки позов задоволено частково на 92,2 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно – у розмірі 2454,73 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №480840-КС-002 від 14.12.2023 року станом на 18.05.2026 року у розмірі 12 009 (дванадцять тисяч дев`ять) гривень 22 копійки, з яких:

- сума заборгованості за тілом кредиту – 3000 грн.,

- сума прострочених платежів за процентами – 9009,22 грн.,

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2 454 (дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) гривень 73 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.