Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №522/7778/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №522/7778/26

Суддя: Домусчі Л. В.

Справа № 522/7778/26

Провадження № 2/522/7919/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 05.05.2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 за договором № 0531-2808 від 06.11.2020 року у розмірі 29 974,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0531-2808. Відповідно до умов Кредитного договору, кредитор взяв на себе зобов?язання надати відповідачу кредит в сумі 10 000 грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі - 2%, а позичальник зобов?язаний здійснювати повернення кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором та правилами. Сторони досягли згоди в тому, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору, правил та графіку платежів. 28.10.2021 року було укладено договір №02/10/2021 відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0531-2808 від 06.11.2020. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином виконало свої зобов?язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, у свою чергу, відповідач не виконує свої зобов?язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує.

У зв?язку з чим, станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 0531-2808 від 06.11.2020 року становить 29 974,60 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 10 000 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 19 450 грн.;

- інфляційні збитки - 436,66 грн.;

- нараховані 3% річних - 87,94 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3328 грн. та правової допомоги у розмірі 13 000 грн.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 06.05.2026 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2722511 від 11.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 19.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .

12.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у АТ КБ «ПриватБанк»:

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім?я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо) та інші відомості про власника вказаної картки;

??- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн., які 06.11.2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 06.11.2020 року по 11.11.2020 року;

- ??інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 06.11.2020 року по 11.11.2020 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою суду від 25.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на 01.07.2026 року.

Також зазначеною ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк»:

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

26.06.2026 року до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 25.05.2026 року в якому повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) та на зазначений рахунок було зарахування коштів на суму 10 000 грн. 06.11.2020 року. Також надали виписку по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 06.11.2020 року по 11.11.2020 року.

У судове засідання 01.07.2026 року учасники справи не з?явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 10.09.2026 року.

У судове засідання 10.09.2026 учасники справи не з?явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 06.10.2026 року.

У судове засідання 06.10.2026 року представник ТОВ «Факторинг Партнерс» не з?явися, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в прохальній частині позову просив справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з?явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив та заяв по суті не надав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України та у зв`язку з перебування судді Домусчі Л.В. у відпустці 09.10.2026 року, датою складення даного судового рішення є 12.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.11.2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0531-2808 відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем комісію та проценти за користування кредитом.

Згідно з п. 2 Кредитного договору, строк кредиту - 14 днів.

У відповідності до п. 3 «Графік платежів» Кредитного договору термін платежу - 19.11.2020 року, сума кредиту - 10 000 грн., нараховані проценти - 2800 грн., комісія за видачу кредиту - 0 грн., разом до сплати - 12 800 грн.

Згідно з п. 4 Кредитного договору, протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит.

Відповідно до п. 7 Кредитного договору, орієнтована реальна річна процентна ставка за кредитом складає 730%. Орієнтована загальна вартість кредиту (вартість користування кредитом) для позичальника на дату кредитного договору складає 128,00% від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 12 800 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом 28,00% від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 2800 грн. (у грошовому вираженні) та комісію за видачу кредиту в розмірі 0,0% від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 0 грн. (у грошовому вираженні).

У розділі 19 Кредитного договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, а також підпис відповідача.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - А432.

У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора A432, зафіксовані усі умови кредитування, а саме валюта кредиту, строк кредитування, відсоткова ставки та інші істотні умови договору.

Підписаннями кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання споживчих кредитів, які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов кредитного договору № 0531-2808 від 06.11.2020 року за допомогою системи LiqPay перерахувало на платіжну карту НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 10 000 грн, платіж №1470939822, що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів клієнтам від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року.

26.06.2026 року, на виконання ухвали суду від 25.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім?я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) та на зазначений рахунок було зарахування коштів на суму 10 000 грн. 06.11.2020 року, що також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 06.11.2020 року по 11.11.2020 року.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Зазначений вище кредитний договір укладений ОСОБА_1 із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір від 06.11.2020 року між вказаними особами, не був би укладений.

Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номером телефону одноразові ідентифікатор у вигляді смс-коду, які відповідач використав, як підтвердження підписання кредитного договору.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в цьому договорі.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався.

Таким чином, 06.11.2020 року у встановленому Договором позики порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Укр Кредит ФІнанс» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №0531-2808 в електронній формі, за умовами якого кредитодавець надав, шляхом перерахування відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн.

Кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. за вказаним вище договором надавались ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити банківської карти клієнта № НОМЕР_4 та були отримані останнім, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 10 000 грн. на виконання умов кредитного договору відповідачем надано не було.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд дійшов до висновку про доведеність факту укладання та підписання ОСОБА_1 з ТОВ «Укр кредит фінанс» кредитного договору №0531-2808 від 06.11.2020 року та невиконання в повному обсязі позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, позичених в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс», загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №0531-2808 від 06.11.2020 року станом на 09.11.2021 року становить 29 450 грн., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 19 450 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В подальшому право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

28.10.2021 року було укладено договір №02/10/2021 відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0531-2808.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги за договором № 0531-2808 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 29 450 грн.

Згідно платіжних доручень №4924 від 21.12.2021 року, №118 від 31.01.2022 року та №273 від 14.07.2022 року ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило оплати за відступлення прав вимоги відповідно до Договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року в сумі 100 грн., 186 381,16 грн. та 361 797,73 грн. відповідно на рахунок ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки містяться постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року у справі №759/24061/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 року у справі №183/4256/21.

Відомості про те, що Договір факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаного вище правочину, який у судовому порядку недійсним не визнавався, тобто презумпцію його правомірності не спростовано.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до умов Кредитного договору №0531-2808 від 06.11.2020 року, строк кредиту - 14 днів, строк дії кредитного договору закінчується 19.11.2020 року, а відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем нарахування відсотків відбувалось включно до 13.02.2021 року, тобто поза межами строку дії договору, що не відповідає вимогам закону та практиці Верховного Суду.

Також із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач 07.12.2020 року вніс кошти в розмірі 550 грн. на рахунок позичальника, які у відповідності до положень п. 6.5 Правил надання споживчих кредитів йшли на погашення відсотків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2250 грн., виходячи з розрахунку: 10 000 грн. (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 14 днів (строк кредиту) - 550 грн (сплачена сума коштів відповідачем в рахунок погашення відсотків).

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за Кредитним договором №0531-2808 від 06.11.2020.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає заборгованість за Кредитним договором №0531-2808 від 06.11.2020 у розмірі 12 250 грн., з яких:

- 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 2250 грн. нараховані проценти.

Щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання за період із 09.11.2021 року по 23.02.2022 року становить: 436,66 грн. - збитки завдані інфляцією, 87,94 грн. - три проценти річних від простроченої суми.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно дост. 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148св18, зроблено аналогічний висновок щодо ідентичних правовідносин (такого ж спору).

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК Україниі охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18, вказала, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню проценти і інфляційний втрати.

Позивачем проведено та надано розрахунок трьох процентів річних в розмірі 87,94 грн. та інфляційних втрат в розмірі 436,66 грн. за період з 09.11.2021 року по 23.02.2022 року на суму боргу в розмірі 10 000 грн. (а.с. 21)

Перевіривши математичний підхід до розрахунку сум заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за вищевказаний період, суд приходить до висновку про правильність такого розрахунку та грошових сум, визначених в ньому, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 09.11.2021 року по 23.02.2022 року інфляційних збитків в розмірі 436,66 грн. та 87,94 грн. - 3% річних.

Отже позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за Кредитним договором №0531-2808 від 06.11.2020 року в розмірі 12 774,60 грн., з яких:

- 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 2250 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

- 436,66 грн. - інфляційні збитки;

- 87,94 грн. - нараховані 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на 42,6 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно - у розмірі 1417,7 грн.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем до суду на виконання вимог ч. 1ст. 134 ЦПК України разом із позовної заявою надано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого Бурдюг Т.В., п.п. 4.1-4.3 якого визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці про надання юридичної допомоги, які є невід?ємними додатками до цього Договору. Клієнт зобов?язується оплатити надані Адвокатським об?єднанням послуги після надання Адвокатським об?єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги. Згідно з п. 4.5 Договору, сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об?єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно Прайс-листа про види послуг, затвердженого Рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 АО «Лігал Ассістанс», ціна роботи: фіксована та погодинна щодо певних видів робіт (а.с. 38-39).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №807 від 02.03.2026 року, укладеної між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого Бурдюг Т.В., сторони погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 40).

Згідно витягу з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року, укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого Бурдюг Т.В., сторони погодили надання наступних правових послуг у відповідності до Заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), договір №0531-2808:

- послуга з надання усної консультації з вивченням документів, вартість одиниці виміру 2000 грн., ціна - 4000 грн.;

- послуга зі складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, вартість одиниці виміру 3000 грн., ціна - 9000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Отже позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 13 000 грн.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Однак, в постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

Враховуючи наведене, часткове задоволення позовних вимог 42,6%, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 5538 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд.

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) заборгованість за Кредитним договором №0531-2808 від 06.11.2020 року в розмірі 12 774 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 60 копійок, з яких:

- 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 2250 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

- 436,66 грн. - інфляційні збитки;

- 87,94 грн. - нараховані 3% річних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) судовий збір у розмірі 1417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) гривня 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5538 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua