Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №607/14547/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 Справа №607/14547/26 Провадження №2/607/6287/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №204472 від 13.10.2025 в розмірі 15970,48 грн, а також стягнути судові витрати, понесені по справі у розмірі 2662,40 грн судового збору, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 13.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №204472. Відповідно до договору відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 9460,00 грн строком на 98 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 10.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, згідно з яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №204472 від 13.10.2025. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15970,48 грн, з яких: 9460,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5909,48 грн заборгованість за процентами; 601,00 грн заборгованість по комісії. У зв`язку із наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.07.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, за клопотанням позивача були витребувані докази в АТ «Універсал Банк», які надійшли до суду 28.07.2026 та 04.08.2026.

Враховуючи, що відповідач відзиву на позов не подав, від сторін інших заяв чи клопотань не надійшло, суд вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

13.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 204472 (індивідуальна частина), підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 035edff2.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, яка містить персональні умови кредитування позичальника, (індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі - публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua (далі - сайт Кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності. (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно умов договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 9460,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 7000,40 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 2459,60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1. Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеним в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п. 2.3. Договору).

Комісія за надання кредиту складає 2459,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5. Договору).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 13.10.2025 по 19.01.2026 (п.2.6. Договору).

Денна процентна ставка складає: 8376,08 грн. / 9460,00 грн. / 98 днів * 100 % = 0,9035%/день (п.2.7.1. Договору).

Разом з Договором ОСОБА_1 підписав також Заяву на видачу кредиту № 100955679 від 12.10.2025, Графік платежів за кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту, який містить умови, аналогічні викладеним у Кредитному договорі.

Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 . Також зазначено, що 13.10.2025 на вказану картку було зараховано платіж у сумі 7000,40 грн.

Також, довідкою №1669/09-04 ТОВ «ФК «Кредіплюс» повідомлено про успішність операцій згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022 укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», зокрема, на ім`я ОСОБА_1 за кредитним договором № 204472 від 13.10.2025 на суму 7000,40 грн на картку № НОМЕР_3 .

TOB «ФК «Кредит Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 10.10.2025 уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого клієнт TOB «ФК «Кредит Плюс» зобов`язується відступити фактору TOB «ФК «Кредит Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у Додатку № 3 (п.4.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони) (п. 8.1 Договору).

Згідно акту приймання передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04.03.2026 та витягу з Реєстру прав вимог №6 від 04.06.2026 до Договору Факторингу до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №204472 від 13.10.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №1009 від 10.03.2026 на виконання умов договору факторингу ТОВ «ФК «Юніт Капітал» перерахувало ТОВ «Кредиплюс» 1895269,75 грн.

Відповідно до картки обліку виконання договору №204472, яка складена ТОВ «ФК «Кредіплюс», заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.01.2026 складає 17370,48 грн, з яких: 9460,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 5909,48 грн заборгованість за процентами; 1400,00 грн заборгованість за пенею; 601,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до виписки з особового рахунка за Договором про споживчий кредит № 204472 від 13.10.2025, яка складена ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.05.2026 складає 17370,48 грн, з яких: 9460,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 5909,48 грн заборгованість за процентами; 1400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями; 601,00 грн заборгованість по комісії.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд встановив, що 13.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №204472, факт перерахунку коштів на виконання кредитного договору в розмірі 7000,40 грн підтверджено дослідженими доказами та не оспорювалось відповідачем.

Право вимоги за укладеним між ними кредитним договором 10.10.2025 за договором факторингу передано позивачу.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання згідно із кредитним договором №204472 від 13.10.2025, внаслідок чого виникла заборгованість.

При цьому, суд враховує, що в позові позивач просить стягнути з відповідача 9460,00 грн заборгованості за тілом кредиту та вказує, що до тіла кредиту включено комісію, яку за п. 2.5 договору позичальник доручає утримати кредитору, та яка становить 2459,60 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 7000,40 грн та процентів в розмірі 5909,48 грн, які нараховані в межах строку кредитування, обґрунтовані та їх слід задовольнити. Свого розрахунку сторона відповідача не надала.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №204472 від 13.10.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2459,60 грн та комісія за управління та обслуговування, встановлена в п.п. 2.4, 2.5 Договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Поряд з тим, суд зазначає, що позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту і погодження її зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з обслуговуванням кредиту, суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності і є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21).

Тому, вимоги про стягнення комісії є протиправними та в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 204472 від 13.10.2025 в розмірі 12909,88 грн, яка складається із: 7000,40 грн заборгованості за тілом кредиту; 5909,48 грн заборгованості за процентами, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Щодо вирішення питання судових витрат позивача суд зазначає наступне.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткової угоди до нього № 25771556738 від 20.04.2026 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, які були надані Адвокатським Бюро «Тимошенко і партнери».

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд вважає, що такі послуги, які зазначені у переліку, які зазначені в акті прийому-передачі наданих послуг, як вивчення матеріалів справи 2 години на суму 1000 грн не підтверджені матеріалами справи, не відповідають критеріям обґрунтованості та розумної необхідності, є необхідними та неминучими для цієї справи, при цьому, на думку суду, вказані послуги охоплюється послугою складання позовної заяви про стягнення заборгованості.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову. Так, перелічені в детальному описі до акту види послуги «вивчення матеріалів справи 2 години на суму 1000 грн» за своєю суттю охоплюється таким видом правничої допомоги, як «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором» та не вимагали від адвоката витрат часу у зазначеному ним обсязі, тому заявлена до відшкодування сума та витрачений час очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

При цьому, суд також виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, ціна позову є незначною.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що необхідними і розумними витратами на правову допомогу є витрати на суму 4000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2152,17 грн (2662,40 грн х 12909,88 грн : 15970,48 грн).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №204472 від 13.10.2025 у розмірі 12909 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 88 коп., з яких: 7000,40 грн заборгованість за тілом кредиту; 5909,48 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 08.10.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай