Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №521/13226/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/13226/26

Номер провадження № 2/521/8732/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі судового засідання Коржеван В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, нажитого в період шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, нажитого в період шлюбу.

Після надходження справи до Хаджибейського районного суду міста Одеси, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що з 25.11.2016р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірвано за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2022р., справа №521/9613/22, після чого позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Позивач вказує, що в період шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 19.06.2019р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В., за реєстровим №544 сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому покупцем було вказано позивача.

Посилаючись на відсутність згоди про поділ спільного майна у позасудовому порядку, позивач просить поділити майно придбане у період шлюбу, визнавши за нею право власності на частку вказаної квартири.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року по справі було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач через представника адвоката Чорнуцького В.П. надала суду письмову заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов та розглянути справу за відсутності сторони позивача, не заперечувала проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, та від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2016року до його розірвання за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2022р., справа №521/9613/22. Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Від шлюбу мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правовідносини між сторонами випливають із норм Глави 8 Сімейного кодексу України.

Так, згідно приписів ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що у період перебування в шлюбі, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 19.06.2019р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В., за реєстровим №544 на ім`я ОСОБА_6 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 48,4 кв.м., житлову – 29.4 кв.м., вартістю 750439,46грн. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2019р., номер запису про право власності: 32053449. В пункті 5 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що купівля відбулася за письмової згоди чоловіка покупця – ОСОБА_2 .

Суд констатує, що право власності на вказану вище квартиру були набуті позивачем у період перебування у шлюбі із гр. ОСОБА_2 , а тому на дане майно розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частка співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. №11).

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Як встановлено судом, домовленості між сторонами щодо поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя позасудовим шляхом досягнуто не було, договір про поділ спільного майна між ними не укладався, майно набуте у період шлюбу зареєстроване на ім`я позивача, та позивач скористалась своїм правом звернення до суду щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.

Таким чином, придбавши спірну житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , під час перебування в шлюбі, сторони набули право спільної сумісної власності на дане майно, відповідно до зазначених положень, а право кожної із сторін на рівну частку в майні презюмується.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що спірна житлова квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін та підлягає розподілу, суд вважає за необхідне поділити дане спільне майно колишнього подружжя виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258 259, 263, 264, 265, 278, 279, 280 282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, нажитого в період шлюбу задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно подружжя - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 48,4 кв.м., житлову – 29.4 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3752,19грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 19 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя: І.О. ПОЛІЩУК