Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/20898/23 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Справа №607/20898/23 Провадження №2-др/607/105/26

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ректора ТНПУ № 398-к/тр від 08 вересня 2023 року про розірвання контракту та звільнення його з посади декана історичного факультету та з посади доцента кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук за сумісництвом;

поновити його на посаді декана історичного факультету та на посаді доцента кафедри за сумісництвом з 08 вересня 2023 року;

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 вересня 2023 року по день ухвалення рішення суду відповідно до статті 235 КЗпП України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.09.2026 суд ухвалив позов задовольнити частково. Змінити дату припинення трудових відносин з ОСОБА_1 за наказом ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 398-к/тр від 08 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », з урахуванням наказу № 360-к/тр від 14 липня 2026 року «Про внесення змін і доповнень у наказ № 398-к/тр від 08 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на 25 червня 2026 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді декана історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та на посаді доцента кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук, визнання незаконним та скасування наказу ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 398-к/тр від 08 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Представник позивача звернулася в суд із заявою, в якій повідомила, що 28.08.2026 представником Позивача до суду було подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та просила ухвалити додаткове рішення у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, просили розглядати питання в їх відсутності.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви, зважаючи на те, що представник позовну заяву не готувала, докази у справі не надавала, та зважаючи на те, що в цілому у задоволенні позову відмовлено.

Розглянувши заяву, суд доходить такого висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом надано договір про надання правової допомоги від 07.06.2026, додаток №1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якого сторони домовилися, що гонорар адвоката у справі становить 15000 грн, акт наданих послуг в якому вказано перелік наданих послуг, а саме - аналіз матеріалів цивільної справи, опрацювання законодавчої бази, підготовка та надання пояснень, заперечень, адвокатських запитів та клопотань про витребування доказів, а також участь в судових засіданнях.

Представник відповідача звернувся із заявою про зменшення витрат на оплату правової допомоги, з огляду на їх необґрунтованість та очевидне перебільшення.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. (Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

У постанові Великої Палати суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами (подібні висновки викладені у постанові ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15).

ВП ВС у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Позивач у першій заяві по суті спору не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат. Разом із тим, неподання попереднього розрахунку у даному випадку з урахуванням обставин справи та правової позиції відповідача не позбавляє позивача права на відшкодування фактично понесених витрат.

Водночас потрібно перевірити розумність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.

Суд враховує, що представник позивача брала участь у судових засіданнях 16.07.2026, 23.07.2026, 31.08.2026, 10.09.2026 підготувала додаткові пояснення від 13.07.2026, заяву від 23.07.2026, заяву про долучення доказів та витребування доказів.

Зважаючи на перелік наданих послуг, відсутність попереднього зазначення орієнтованого переліку судових витрат у заявах по суті, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу слід задовольнити частково, зменшивши розмір витрат на правову допомогу до 9000 гривень.

Така сума судових витрат на правову допомогу, яка понесена позивачем, та підтверджена належними та допустимими доказами, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, а саме, частково задоволена одна вимога немайнового характеру із трьох, в силу статті 141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути 1500 гривень витрат на правову допомогу (1/6 від 9000).

Керуючись статтями 133, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка в користь ОСОБА_1 1500 гривень судових витрат на правову допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел НОМЕР_2 , ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, вул. М.Кривоноса, 2, місто Тернопіль, 46027, ЄДРПОУ 002125544.

Головуючий суддя В. М. Позняк