Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №606/1852/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1852/26

УХВАЛА

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Теребовля

Слідчий суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Теребовлі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у порядку, передбаченому ст. 303 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2026 до слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.10.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026212040000059 від 24.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 вказав, що вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки під час подання первісної заяви від 22.09.2026 він повідомив про завдання йому моральної шкоди та просив залучити його до кримінального провадження як потерпілого. На підтвердження заподіяння моральної шкоди посилався на обставини, що мали місце під час підготовки та проведення сесії Микулинецької селищної ради, зокрема ненадання йому проекту рішення для ознайомлення, перешкоджання участі в обговоренні відповідного питання, а також публічні звинувачення з боку селищного голови та секретаря ради у неправомірному заволодінні документами. Такі висловлювання принизили його честь, гідність і ділову репутацію та спричинили душевні страждання.

Зазначив, що слідчий відмовив у визнанні його потерпілим до проведення допиту, обґрунтувавши своє рішення недостатністю даних про завдання шкоди, однак не навів очевидних і достатніх підстав для висновку про відсутність такої шкоди та не надав належної оцінки викладеним у заяві обставинам.

Також зазначив, що копію оскаржуваної постанови вперше отримав електронною поштою 07.10.2026, а тому вважає, що скаргу подано в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України. Посилаючись на положення ст. 55, 110, 303–307 КПК України, просив скасувати постанову від 06.10.2026 про відмову у визнанні його потерпілим, зобов`язати уповноваженого слідчого повторно розглянути заяву від 22.09.2026 про залучення його як потерпілого з урахуванням обставин, викладених у скарзі, витребувати матеріали кримінального провадження № 42026212040000059, , які стали підставою для відмови, первісну заяву від 22.09.2026 з додатками та протокол його допиту від 07.10.2026, зокрема показання про шкоду і прохання залучити його як потерпілого, а також розглянути скаргу за його участю.

Скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про слухання справи у його відсутності, скаргу підтримав з підстав, зазначених у скарзі до слідчого судді, просив її задовольнити.

Представник СВ Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому законом порядку.

Вказане згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши скаржника, дослідивши скаргу, письмові матеріали, додані до скарги, а також оглянувши надані матеріали досудового розслідування кримінального провадження №42026212040000059 від 24.09.2026, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 3 ст. 8 Конституції України гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді як судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений у ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим вілдділом Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026212040000059, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за заявою ОСОБА_3 щодо внесення на розгляд найближчої сесії проекту рішення Микулинецької селищної ради без ознайомлення з проектом відповідного рішення, розгляд рішення Микулинецької селищної ради комісією без відповідного письмового проекту відповідного рішення, невиконання вимог депутата відповідної ради щодо надання проекту вказаного рішення, не надання депутатові слова для обговорення та голосування за рішення 14.09.2026 року без ознайомлення депутатів з проектом рішення, тощо.

За заявою ОСОБА_3 24.09.2026 до ЄРДР внесено відомості за № 42026212040000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою слідчого слідчого відділу Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.10.2026 ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026212040000059.

В обґрунтування вказаної постанови зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а відмова у визнанні потерпілим допускається відповідно до ч. 5 цієї статті за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що такій особі шкоди не завдано.

При цьому слідчий виходив із того, що сам факт звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення або посилання на порушення прав особи не є достатньою підставою для набуття процесуального статусу потерпілого, якщо з матеріалів кримінального провадження не вбачається заподіяння саме цій особі шкоди, передбаченої ст. 55 КПК України.

У постанові зазначено, що у заяві не наведено конкретних даних про заподіяння заявникові фізичної чи майнової шкоди або моральної шкоди у вигляді негативних наслідків для його особистих немайнових прав, честі, гідності, ділової репутації чи психологічного стану, які перебували б у прямому причинному зв`язку з діями, що є предметом досудового розслідування.

Також у постанові вказано, що саме по собі ненадання документа, обмеження можливості ознайомитися з проектом рішення, незгода з порядком розгляду питання на сесії ради або заперечення достовірності відомостей, викладених у службовому документі, за відсутності встановленої конкретної моральної, фізичної чи майнової шкоди не утворюють підстав для визнання особи потерпілою.

Водночас слідчий зазначив, що наведені заявником обставини підлягають перевірці в межах досудового розслідування щодо наявності чи відсутності ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 351 та ч. 1 ст. 366 КК України, а прийняття постанови про відмову у визнанні потерпілим не свідчить про відсутність складу цих кримінальних правопорушень і не перешкоджає проведенню необхідних процесуальних дій.

За результатами розгляду матеріалів дізнавач прийшов до висновку про наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 не підтверджено заподіяння йому кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди, у зв`язку з чим, керуючись статтями 55, 110 КПК України, постановив відмовити йому у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026212040000059.

Згідно ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, відмова у визнанні особи потерпілою є винятком із загального правила, передбаченого ст. 55 КПК України, та допускається лише за наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що відповідній особі не завдано шкоди. Такі підстави мають бути конкретними, належно обґрунтованими та відображеними в мотивувальній частині постанови. Самого лише посилання на недостатність даних про шкоду без належного аналізу змісту заяви й наведених у ній обставин для прийняття такого процесуального рішення недостатньо.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача або прокурора складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. Мотивувальна частина повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття рішення, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Таким чином, законність постанови про відмову у визнанні потерпілим оцінюється не лише з огляду на наявність у ній посилань на відповідні норми закону, а й з урахуванням того, чи наведено конкретні фактичні обставини та належні мотиви, які обґрунтовують висновок про відсутність шкоди.

Оскаржувана постанова від 06.10.2026 зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_3 від 22.09.2026, заявник навів конкретні обставини, які, за його твердженням, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди. Зокрема, він зазначив, що під час розгляду питання про внесення змін до складу виконавчого комітету йому не надали проекту рішення для ознайомлення, чим, за його твердженням, було обмежено можливість належно підготуватися до обговорення та здійснити депутатські повноваження. Крім того, заявник повідомив про публічні звинувачення з боку посадових осіб ради у неправомірному заволодінні документами, які, за його твердженням, не відповідали дійсним обставинам подій 07.09.2026, та про викладення аналогічних тверджень в офіційній відповіді ради № 1690 від 15.09.2026. Заявник пов`язував ці обставини з приниженням його честі, гідності та ділової репутації, а також із душевними стражданнями.

Однак в оскаржуваній постанові наведені обставини фактично зведено до загального висновку про відсутність конкретних даних щодо заподіяння моральної шкоди. Слідчий не навів належних мотивів, з яких відхилив доводи заявника про негативний вплив публічних звинувачень на його особисті немайнові права, та не пояснив, чому описані заявником обставини не можуть свідчити про можливе заподіяння моральної шкоди. Також у постанові не зазначено, які саме матеріали кримінального провадження були досліджені та враховані під час прийняття рішення, і не наведено достатнього обґрунтування висновку про наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заявникові не завдано шкоди.

При цьому слідчий суддя не встановлює на цій стадії факту заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди та не вирішує питання про доведеність обставин, викладених у його заяві. Водночас сам факт того, що наведені заявником обставини потребують перевірки під час досудового розслідування, не звільняє уповноважену службову особу від обов`язку належно обґрунтувати процесуальне рішення про відмову у визнанні потерпілим.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що оскаржувана постанова є недостатньо обґрунтованою, оскільки її мотивувальна частина не містить належного аналізу обставин, на які заявник посилався на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, та не дає змоги встановити, на підставі яких конкретних даних зроблено висновок про наявність очевидних і достатніх підстав для відмови у визнанні його потерпілим. Зазначене свідчить про невідповідність постанови вимогам вмотивованості процесуального рішення, передбаченим ч. 5 ст. 55 та ч. 5 ст. 110 КПК України.

З огляду на наведене, слідчий суддя приходить висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки її мотивувальна частина не містить достатнього обґрунтування прийнятого рішення та не дає змоги встановити, чи були належним чином оцінені обставини, на які посилався ОСОБА_3 на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди. З метою усунення зазначених недоліків зобов`язати уповноважену службову особу повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 22.09.2026 в частині залучення його до кримінального провадження як потерпілого з урахуванням доводів скарги та вимог кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 18, 24, 26, 40, 55, 110, 220, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову слідчого слідчого відділу Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.10.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026212040000059 від 24.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зобов`язати слідчого слідчого відділу Відділення поліції № 3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про залучення його до кримінального провадження як потерпілого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1