Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №521/21325/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/21325/25

Провадження № 2/521/2022/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді — Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання — Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за статтею 625 Цивільного кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі — ТОВ «ФК «Позика», позивач), від імені якого діяла представник Ковеза Н.А., звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 (далі — Відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, у загальному розмірі 406 783,89 грн, з яких: 315 190,32 грн — інфляційні втрати, 91 593,57 грн — 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 101,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2010 року у справі № 2-4818/2010 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та поручителя на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 3000606571 від 09.08.2007 року. Надалі, на підставі договору факторингу № 50/1 від 02.12.2016 року право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Позика». Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2017 року у справі № 2-4818/10 було замінено стягувача на правонаступника — ТОВ «ФК «Позика». Позивач зазначає, що рішення суду про стягнення боргу відповідачем не виконано. Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У зв`язку з цим, за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних на суму основного боргу (616 024,58 грн). Позивач також наголошує, що строк позовної давності не пропущений, оскільки його перебіг продовжувався на строк дії карантину (з 12.03.2020) та зупинявся на час дії воєнного стану (з 24.02.2022).

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у порядку, встановленому ЦПК України. Направлені на адресу реєстрації місця проживання відповідача судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за відсутністю адресата». Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав, із заявами про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Заяви, клопотання учасників справи

Від представників позивача (Міньковської А.В., Супруна Д.В.) через систему «Електронний суд» надходили заяви про розгляд справи за їх відсутності. 22.09.2026 року представник позивача Супрун Д.В. подав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглянути без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, неподанням ним відзиву та згодою представника позивача, суд, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів із постановленням заочного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ось проект мотивувальної та резолютивної частин заочного рішення суду, складений у стилі наданого зразка, з урахуванням обставин вашої справи:

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 09.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3000606571.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2010 року у справі № 2-4818/2010 (з урахуванням рішення Апеляційного суду Одеської області від 24.06.2011 року) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом у розмірі 616 024,58 грн.

02.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» було укладено Договір факторингу № 50/1, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 3000606571 від 09.08.2007 року перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2017 року у справі № 2-4818/10 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника — Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».

В результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року становить 406 783,89 грн та складається з:

-суми заборгованості за ставкою 3 % річних на прострочену суму боргу — 91 593,57 грн;

-суми заборгованості за інфляційними втратами на прострочену суму боргу — 315 190,32 грн.

Доказів погашення заборгованості з боку відповідача матеріали справи не містять. Також інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за ст. 625 ЦК України.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за весь час прострочення, у тому числі і за час розгляду справи про стягнення основного боргу у судах та примусового виконання судового рішення. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16. Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з тим, що вказане рішення суду відповідач не виконав, заборгованість не сплачена, ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з даним позовом. Суд, дослідивши наявні у справі докази прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, дійшов висновку про наявність у позивача, відповідно до статті 625 ЦК України, права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятого на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в порядку ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком нарахування сум згідно ст. 625 ЦК України, поданим представником позивача до позовної заяви. Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки такий було проведено відповідно до вимог законодавства України. Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем спростовано не було.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за ст. 625 ЦК України, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Так як своїх зобов`язань відповідач належним чином не виконав, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався. Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ пунктом 12, яким під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Окрім того, Законом України від 15.03.2022 року було доповнено пунктом 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. З огляду на доповнення Перехідних положень ЦК України пунктами 12 та 19, якими чітко регламентовано продовження строків позовної давності на період введення карантину та воєнного стану, суд доходить висновку, що позивачем ТОВ «ФК «Позика» було дотримано строк позовної давності для звернення до суду.

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із відповідача підлягає стягненню сума за порушення виконання грошового зобов`язання у розмірі 406 783,89 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6 101,76 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280, 282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 ЦК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка за період з 12.03.2017 року до 23.02.2022 року становить 406 783 (чотириста шість тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 89 копійок, та складається з:

-суми заборгованості за ставкою 3 % річних на прострочену суму боргу — 91 593,57 грн;

-суми заборгованості за інфляційними втратами на прострочену суму боргу — 315 190,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) понесені судові витрати, а саме судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6 101 (шість тисяч сто одна) гривня 76 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: О. С. Леонов

05.10.26