Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №604/128/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/128/26

Провадження № 2-др/604/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

головуючого судді Сіянка В.М.,

за участі секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську заяву адвоката Моленя Ростислава Богдановича про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 604/128/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, про визначення способу участі у вихованні онука та у спілкуванні з ним, —

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2026 року у справі № 604/128/26 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом затвердження наступного графіку побачень та спілкування:

-побачення діда з онуком за місцем проживання ОСОБА_1 щотижня у п`ятницю: у шкільний період в позашкільний час до 20.00 години; у період канікул з 12.00 до 20.00 години, за згодою та бажанням дитини та за відсутності матері дитини;

-щоденне спілкування ОСОБА_1 з дитиною у формі телефонного або інтернет спілкування (доступного для віку та розвитку дитини), враховуючи час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини, за згодою та бажанням дитини.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні зазначеного рішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

16 вересня 2026 року представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович — звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 989,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 09 березня 2026 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Молень, Багранюк та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 09/03/1. На виконання умов договору адвокатом Моленем Р.Б. надано правничу допомогу, обсяг та вартість якої визначено Актом про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року на загальну суму 36 989,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву, в яких зазначив, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на їх надання, та значенням справи для сторін. Наголосив, що представник брав участь не в усіх судових засіданнях, а з шести засідань п`ять були підготовчими і лише одне — по суті. Також зазначив, що справа є немайновою, а тому визначення частки задоволення позову шляхом простого арифметичного співвідношення є некоректним. Просив відмовити у задоволенні заяви.

У судове засідання 29 вересня 2026 року з`явилися представник заявника — адвокат Молень Ростислав Богданович, повноваження якого підтверджені ордером на надання правничої допомоги від 09 березня 2026 року та договором про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року, а також позивач — ОСОБА_1 .

Заявник — ОСОБА_2 — у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином; заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від її імені до суду не надходило. Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 58 та ст. 60 ЦПК України, участь у судовому процесі може бути реалізована стороною як особисто, так і через представника. Інтереси заявника у судовому засіданні представляв її представник — адвокат Молень Ростислав Богданович, повноваження якого підтверджені належним чином та не обмежені, у зв`язку з чим процесуальні права заявника реалізовані у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання учасників провадження, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом досліджено матеріали справи № 604/128/26 та встановлено таке.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2026 року у справі № 604/128/26 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом затвердження графіку побачень та спілкування; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Молень, Багранюк та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року. На підставі цього договору адвокату Моленю Ростиславу Богдановичу видано ордер від 09 березня 2026 року на надання правничої допомоги у Підволочиському районному суді Тернопільської області.

Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року встановлено тарифи на обчислення вартості послуг, зокрема:

-10 % від розміру мінімальної заробітної плати — за одну годину зустрічі, консультації, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення законодавства та судової практики;

-20 % — за складання клопотання;

-40 % — за одну годину представництва в суді (участь у судовому засіданні);

-60 % — за складання відзиву на позовну заяву.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX протягом усього 2026 року, зокрема станом на 16 вересня 2026 року, встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 647,00 грн та у погодинному розмірі 52,00 грн.

Актом про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року визначено перелік послуг на загальну суму 36 989,00 грн:

-Зустріч та усна консультація — 1 год. — 864,00 грн;

-Ознайомлення та вивчення документів, наданих Клієнтом — 1 год. — 864,00 грн;

-Вивчення законодавства, яке підлягає застосуванню, та судової практики — 3 год. — 2 592,00 грн;

-Складання відзиву на позовну заяву — 1 документ — 5 188,20 грн;

-Складання клопотання — 1 документ — 1 728,00 грн;

-Представництво інтересів Клієнта в суді у справі № 604/128/26 — 6 засідань — 20 752,80 грн;

-Гонорар успіху адвоката — 5 000,00 грн.

Щодо договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року.

Судом досліджено договір про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року, укладений між ОСОБА_2 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Молень, Багранюк та партнери» (Адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Моленя Ростислава Богдановича, який діє на підставі Статуту.

Щодо належності доказу. Договір стосується предмета доказування у даній справі, оскільки саме він є правовою підставою виникнення між сторонами правовідносин з надання пр авничої допомоги та, відповідно, підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 137 ЦПК України. Без встановлення факту укладення цього договору неможливо вирішити питання про наявність у заявника права на компенсацію витрат. Отже, договір є належним доказом у розумінні ст. 77 ЦПК України.

Щодо допустимості доказу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. Отже, закон прямо вимагає надання договору як доказу. Договір укладено у письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 639 ЦК України. Договір не належить до доказів, які мають бути виключені з розгляду відповідно до ст. 78 ЦПК України, оскільки отриманий у встановленому законом порядку та не порушує прав інших осіб. Отже, договір є допустимим доказом.

Щодо достовірності доказу. Договір містить усі необхідні реквізити: найменування сторін, їхні реквізити (РНОКПП, адреси, паспортні дані), предмет договору, обсяг повноважень Адвокатського об`єднання, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків та відповідальність. Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою Адвокатського об`єднання (код ЄДРПОУ 41941207). Будь-яких ознак підробки, підчисток чи виправлень, які б викликали сумніви у достовірності, судом не виявлено. Крім того, факт укладення договору підтверджується іншими доказами у справі — ордером на надання правничої допомоги від 09 березня 2026 року та Актом про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року. Отже, договір є достовірним доказом.

Щодо змісту договору та його значення для справи. Договір визначає: предмет договору — здійснення представницьких повноважень, захист прав і законних інтересів Клієнта (п. 1.1); обсяг та місце виконання доручення, зокрема представництво у судах усіх інстанцій (п. 2.1.5); повноваження Адвокатського об`єднання, включаючи право підписувати від імені Клієнта процесуальні документи (п. 3.1.3); порядок визначення гонорару відповідно до Тарифів, які є Додатком № 1 до договору (п. 4.1); можливість включення до складу гонорару «гонорару успіху адвоката» (п. 4.2); порядок складання, підписання та надсилання актів про надання правничої допомоги (п. 4.4–4.6); порядок вирішення спорів (п. 9.4).

Таким чином, договір підтверджує: наявність між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням правовідносин з надання правничої допомоги; право Адвокатського об`єднання на отримання гонорару за надані послуги; обов`язок Клієнта оплатити надані послуги; правову підставу для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 137 ЦПК України.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність, оспорюваність чи недійсність цього договору. Договір на момент його дослідження судом є чинним та таким, що породжує правові наслідки для сторін.

Висновок. Договір про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який підтверджує наявність правовідносин між заявником та Адвокатським об`єднанням і є правовою підставою для вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року.

Судом досліджено Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року, яким встановлено Тарифи на обчислення вартості послуг.

Щодо належності доказу. Додаток № 1 є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги, оскільки саме він визначає порядок обчислення вартості послуг, що надаються Адвокатським об`єднанням. Відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару встановлюється в розмірі, що визначається відповідно до Тарифів, які є Додатком № 1 до цього Договору. Отже, без дослідження Додатку № 1 неможливо перевірити правильність розрахунку заявленої суми витрат. Додаток стосується предмета доказування у справі, а тому є належним доказом.

Щодо допустимості доказу. Додаток укладено у письмовій формі як невід`ємну частину договору, підписано обома сторонами та скріплено печаткою Адвокатського об`єднання. Будь-яких порушень порядку отримання цього доказу судом не встановлено. Отже, Додаток є допустимим доказом.

Щодо достовірності доказу. Додаток містить чіткі тарифи:

-10 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати — за одну годину зустрічі, консультації, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення законодавства та судової практики;

-20 % — за складання одного документа (відповідь на запит, складання адвокатського запиту, складання клопотання);

-40 % — за одну годину представництва в суді (участь у судовому засіданні) та інших послуг;

-60 % — за складання одного документа (скарги, заперечення, відзиву, позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги тощо).

Судом перевірено відповідність тарифів розміру мінімальної заробітної плати, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX станом на 16 вересня 2026 року (8 647,00 грн у місячному розмірі; 52,00 грн у погодинному розмірі):

-10 % від 8 647,00 грн = 864,70 грн;

-20 % від 8 647,00 грн = 1 729,40 грн;

-40 % від 8 647,00 грн = 3 458,80 грн;

-60 % від 8 647,00 грн = 5 188,20 грн.

Отже, розрахунок, наведений в Акті про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року, відповідає тарифам, визначеним Додатком № 1, із незначним округленням у бік зменшення. Це підтверджує достовірність Додатку як доказу.

Висновок. Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який визначає порядок обчислення вартості послуг та підтверджує арифметичну відповідність розрахунку, наведеного в Акті про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року.

Щодо ордера на надання правничої допомоги від 09 березня 2026 року.

Судом досліджено ордер на надання правничої допомоги, виданий 09 березня 2026 року Адвокатським об`єднанням «Молень, Багранюк та партнери» адвокату Моленю Ростиславу Богдановичу на надання правничої допомоги ОСОБА_2 у Підволочиському районному суді Тернопільської області.

Щодо належності доказу. Ордер стосується предмета доказування у справі, оскільки підтверджує право адвоката Моленя Р.Б. на представництво інтересів заявника у Підволочиському районному суді Тернопільської області. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України). Отже, ордер є належним доказом, який підтверджує наявність у адвоката повноважень на представництво.

Щодо допустимості доказу. Ордер видано у встановленому законом порядку на підставі договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року. Форма ордера відповідає вимогам, встановленим Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України. Будь-яких порушень порядку отримання цього доказу судом не встановлено. Отже, ордер є допустимим доказом.

Щодо достовірності доказу. Ордер містить усі необхідні реквізити: назву органу, який видав ордер, — Національна асоціація адвокатів України; прізвище, ім`я, по батькові особи, якій надається правнича допомога, — ОСОБА_2 ; підставу видачі — договір про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року; назву органу, у якому надається правнича допомога, — Підволочиський районний суд; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу, — Молень Ростислав Богданович; реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000618 від 3 лютого 2023 року, видане Радою адвокатів Тернопільської області на підставі рішення № 8 від 11 лютого 2011 року; дату видачі — 09 березня 2026 року; підпис керівника адвокатського об`єднання та печатку.

Висновок. Ордер на надання правничої допомоги від 09 березня 2026 року є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який підтверджує право адвоката Моленя Ростислава Богдановича на представництво інтересів ОСОБА_2 у Підволочиському районному суді Тернопільської області.

Щодо Акту про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року.

Суд визнає цей доказ належним, допустимим та таким, що за формою і змістом відповідає вимогам закону. Акт складено 16 вересня 2026 року, тобто після ухвалення рішення суду від 15 вересня 2026 року, у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд перевірив арифметичну відповідність розрахунку Акту та Додатку № 1:

-10 % від 8 647,00 грн = 864,70 грн;

-20 % від 8 647,00 грн = 1 729,40 грн;

-40 % від 8 647,00 грн = 3 458,80 грн;

-60 % від 8 647,00 грн = 5 188,20 грн.

Акт містить незначне округлення окремих сум у бік зменшення (864,00 грн замість 864,70 грн; 1 728,00 грн замість 1 729,40 грн; 2 592,00 грн замість 2 594,10 грн), що не свідчить про завищення. Загальна сума за Актом — 36 989,00 грн — є меншою за суму, розраховану за точними тарифами (36 993,90 грн), і не перевищує заявлених вимог.

Разом із тим, Акт містить пункт «представництво інтересів Клієнта в суді — 6 засідань», який не відповідає фактичним обставинам справи. Судом досліджено протоколи судових засідань та довідки секретаря судового засідання.

Щодо фактичного обсягу наданих послуг з представництва інтересів клієнта

Судом досліджено матеріали цивільної справи № 604/128/26, зокрема протоколи судових засідань та довідки секретаря судового засідання, з метою встановлення фактичної хронології судового розгляду та обсягу участі у ньому представника відповідача — адвоката Моленя Ростислава Богдановича.

Судом встановлено, що у справі № 604/128/26 було призначено сім судових засідань, з яких фактично проведено шість. П`ять засідань мали характер підготовчих, одне засідання було судовим розглядом по суті. Одне засідання, призначене на 26 березня 2026 року, не відбулося з поважної причини — у зв`язку із зайнятістю судді в іншій справі № 604/351/26.

Згідно з протоколом судового засідання № 6048437 від 10 березня 2026 року, у засіданні брали участь головуючий суддя Сіянко В.М., секретар судового засідання Феньо О.В., позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи Карпець Уляна Юріївна. Представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович — у засіданні участі не брав, у протоколі не зазначений.

Підготовче засідання, призначене на 26 березня 2026 року, не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді в іншій цивільній справі № 604/351/26. Відповідно до довідки секретаря судового засідання, засідання відкладено на 07 квітня 2026 року.

Згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції № 6210108 від 07 квітня 2026 року, у засіданні брали участь головуючий суддя Сіянко В.М., секретар Феньо О.В., позивач ОСОБА_1 , представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович (у режимі відеоконференції) та представник третьої особи ОСОБА_4 . Адвокат Молень Р.Б. авторизувався у системі відеоконференцзв`язку та брав участь у засіданні.

Згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції № 6456763 від 19 травня 2026 року, у засіданні брали участь головуючий суддя Сіянко В.М., секретар Феньо О.В. та представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович (у режимі відеоконференції). Адвокат Молень Р.Б. авторизувався у системі відеоконференцзв`язку та брав участь у засіданні.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 30 червня 2026 року, позивач ОСОБА_1 не з`явився, але подав заяву про проведення підготовчого засідання у його відсутності; представник третьої особи подав висновок. Представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович — у судове засідання не з`явився; причини неявки суду невідомі, про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції № 6821140 від 23 липня 2026 року, у засіданні брали участь головуючий суддя Сіянко В.М., секретар Феньо О.В., позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович (у режимі відеоконференції) та представник третьої особи ОСОБА_5 . Адвокат Молень Р.Б. авторизувався у системі відеоконференцзв`язку та брав участь у засіданні.

Згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції № 6916469 від 13 серпня 2026 року, у засіданні брали участь головуючий суддя Сіянко В.М., секретар Феньо О.В., позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідача — адвокат Молень Ростислав Богданович (у режимі відеоконференції), представник третьої особи Процаніна Наталія Степанівна, заінтересована особа ОСОБА_3 та свідки. Це засідання було судовим розглядом по суті: заслухано пояснення сторін, думку дитини, допитано свідків, досліджено матеріали справи. Адвокат Молень Р.Б. брав участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Щодо 15 вересня 2026 року суд зазначає таке. Відповідно до довідки секретаря судового засідання Феньо О.В. від 15 вересня 2026 року, цього дня у судове засідання ніхто з учасників провадження не прибув, хоча вони були повідомлені належним чином; фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося, відбулося оголошення повного тексту рішення суду. Оголошення повного тексту рішення не є судовим засіданням у розумінні здійснення представництва інтересів клієнта, оскільки не передбачає вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів сторони, не пов`язане з дослідженням доказів, заслуховуванням пояснень, заявленням клопотань чи вчиненням інших процесуальних дій. Оголошення рішення є виключно технічною процесуальною дією суду, присутність при якій не потребує кваліфікованої правничої допомоги та не може бути кваліфікована як окрема послуга з представництва.

Таким чином, судом встановлено, що у справі № 604/128/26 адвокат Молень Ростислав Богданович фактично брав участь у чотирьох судових засіданнях: 07 квітня 2026 року, 19 травня 2026 року, 23 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року — в усіх у режимі відеоконференції. У двох судових засіданнях — 10 березня 2026 року та 30 червня 2026 року — участі не брав. Засідання 26 березня 2026 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді. Засідання 15 вересня 2026 року було оголошенням повного тексту рішення суду і не є представництвом у розумінні надання правничої допомоги.

Отже, Акт про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року, в якому зазначено представництво інтересів Клієнта в суді у 6 засіданнях, завищує фактичний обсяг наданих послуг на 2 засідання, що становить 6 917,60 грн (2 ? 3 458,80 грн). Зазначене завищення є підставою для зменшення заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Щодо гонорару успіху.

Судом встановлено, що Актом про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року до складу витрат на професійну правничу допомогу включено «гонорар успіху адвоката» в розмірі 5 000,00 грн.

Оцінюючи правову природу цієї складової, суд виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що сторони договору про надання правової допомоги мають право передбачити таку форму оплати відповідно до принципу свободи договору. Разом із тим, сама по собі наявність у договорі умови про гонорар успіху не є безумовною підставою для його стягнення з протилежної сторони у судовому процесі.

Суд зауважує, що гонорар успіху за своїм змістом і правовою природою є платою за сам результат — досягнення позитивного для клієнта рішення, а не платою за фактично надані послуги. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 521/3011/18, суд може відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в частині гонорару успіху, якщо такий гонорар не є співмірним із складністю справи та необґрунтований належним чином.

Судом враховано, що у даній справі № 604/128/26 рішенням від 15 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визначено спосіб участі діда у вихованні онука. Таким чином, результат справи не є однозначно позитивним для відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено частково. У такій ситуації віднесення гонорару успіху в повному обсязі на позивача суперечило б принципу справедливості та співмірності.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 757/29547/22-ц, гонорар успіху не підпадає під поняття судових витрат у розумінні процесуального законодавства та не може бути покладений на іншу сторону, оскільки угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який повинен оцінювати витрати не лише з огляду на їх фактичне понесення, а й на розумність та необхідність.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що гонорар успіху в розмірі 5 000,00 грн не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, оскільки: по-перше, він не є платою за фактично надані послуги, а є платою за результат; по-друге, результат справи є частковим, що не дає підстав вважати його безумовно позитивним для відповідача; по-третє, його розмір не обґрунтований належним чином з урахуванням критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Щодо поштових доказів.

Судом досліджено докази надсилання копії заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками позивачу та третій особі.

Щодо доказів надсилання позивачу. Згідно з описом вкладення у цінний лист від 16 вересня 2026 року, накладною № R460030018355 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта», заявником надіслано на адресу ОСОБА_1 : заяву про ухвалення додаткового рішення, копію договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року, копію Додатку № 1 до договору та копію Акту про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року. Загальна кількість аркушів — 8. Лист відправлено з відділення поштового зв`язку за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 69.

Щодо доказів надсилання третій особі. Згідно з квитанцією, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 16 вересня 2026 року о 18:26, копію заяви з додатками надіслано третій особі — Підволочиській селищній раді Тернопільського району Тернопільської області (ЄДРПОУ 04396294).

Щодо належності. Зазначені докази стосуються предмета доказування у справі, оскільки підтверджують дотримання заявником вимог ч. 1 ст. 177 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо надіслання копії заяви з додатками іншим учасникам справи. Вони містять інформацію про обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Отже, ці докази є належними в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Щодо допустимості. Опис вкладення, накладна, фіскальний чек та квитанція ЄСІТС отримані у встановленому законом порядку, є офіційними документами, виданими оператором поштового зв`язку та підсистемою «Електронний суд». Будь-яких порушень порядку отримання цих доказів судом не встановлено. Отже, вони є допустимими в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Щодо достовірності. Зазначені документи містять усі необхідні реквізити: дату, номер відправлення, найменування відправника та одержувача, перелік вкладених документів, підпис працівника поштового зв`язку. Будь-яких ознак підробки, виправлень чи суперечностей судом не виявлено. Отже, ці докази є достовірними в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Висновок. Поштові докази є належними, допустимими та достовірними, у своїй сукупності підтверджують належне надсилання копії заяви з додатками позивачу та третій особі. Будь-яких заперечень щодо цих доказів сторонами не заявлено.

Щодо заперечень позивача.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких навів такі доводи: заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи; обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає часу, витраченому на їх надання; представник відповідача брав участь не в усіх судових засіданнях, а з шести засідань п`ять були підготовчими і лише одне — по суті; справа є немайновою, а тому визначення частки задоволення позову шляхом простого арифметичного співвідношення є некоректним; заявлена сума 39 899 грн не є співмірною з реальним результатом спору.

Оцінюючи ці доводи, суд виходить з такого.

Щодо неспівмірності заявленої суми. Довід позивача є обґрунтованим. Судом встановлено, що справа є немайновим спором, який не вимагав глибокого аналізу значного обсягу матеріалів, складних правових досліджень чи значних інтелектуальних зусиль. Крім того, з шести судових засідань, які фактично відбулися, представник відповідача брав участь лише у чотирьох. Отже, заявлена сума 36 989,00 грн є завищеною.

Щодо невідповідності обсягу послуг витраченому часу. Цей довід також заслуговує на увагу. В Акті про надання правничої допомоги зазначено представництво у 6 засіданнях, тоді як фактично підтверджено участь адвоката лише у 4 засіданнях. Це свідчить про завищення обсягу наданих послуг.

Щодо участі представника не в усіх засіданнях. Судом встановлено, що адвокат Молень Р.Б. не брав участі у засіданнях 10 березня 2026 року та 30 червня 2026 року. Засідання 26 березня 2026 року не відбулося з поважної причини (зайнятість судді), а 15 вересня 2026 року було лише оголошенням рішення. Таким чином, довід позивача про неповну участь представника є обґрунтованим.

Щодо немайнового характеру справи. Позивач правильно зазначає, що справа є немайновою, а тому застосування простої арифметичної пропорції до ціни позову є неможливим. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У немайновому спорі така пропорційність визначається судом з урахуванням обсягу задоволених вимог, значення справи для сторін та засад справедливості. Суд погоджується з цим доводом позивача.

Щодо посилання на суму 39 899 грн. Суд зауважує, що у запереченні позивача зазначено суму 39 899 грн, тоді як в Акті про надання правничої допомоги та у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено суму 36 989,00 грн. Суд розцінює це як технічну неточність у запереченні позивача, яка не впливає на суть спору, оскільки суд вирішує питання в межах заявлених вимог — 36 989,00 грн.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду. Позивач у запереченні посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат. Суд враховує ці правові позиції та застосовує їх при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Заперечення позивача є обґрунтованим у частині неспівмірності заявленої суми, завищення обсягу послуг та необґрунтованості гонорару успіху. Разом із тим суд не бере до уваги посилання позивача на те, що представник відповідача не прибував у судові засідання, оскільки матеріалами справи підтверджено участь адвоката Моленя Р.Б. у судовому засіданні по суті, яке відбулося 13 серпня 2026 року, у режимі відеоконференції, що відповідно до ст. 212 ЦПК України є належною формою участі в судовому засіданні.

Щодо доказів фактичної оплати.

Позивач у своїх запереченнях посилався на відсутність доказів фактичної оплати правничої допомоги як на підставу для відмови у задоволенні заяви.

Оцінюючи цей довід, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, законодавець прямо передбачає можливість відшкодування витрат, які ще не були фактично сплачені, але підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц зазначив, що відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів фактичної оплати вказаних послуг до моменту розподілу їх між сторонами у справі не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив: «Хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. ... Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними»». Аналогічний підхід застосовано у рішенні ЄСПЛ у справі «Савін проти України» (Savin V. Ukraine), п. 97.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи квитанцій, платіжних доручень або інших документів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів за правничу допомогу, не є перешкодою для її відшкодування, оскільки Акт про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року підтверджує обов`язок клієнта оплатити надані послуги. Крім того, умовами договору про надання правничої допомоги № 09/03/1 від 09 березня 2026 року передбачено, що оплата здійснюється не пізніше шістдесяти днів з дня проголошення рішення суду, а тому на момент розгляду заяви строк оплати ще не настав.

Висновок. Відсутність доказів фактичної оплати правничої допомоги не є перешкодою для її відшкодування. Суд відхиляє відповідний довід позивача як такий, що суперечить ч. 8 ст. 141 ЦПК України та усталеній практиці Верховного Суду і ЄСПЛ.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У даній справі позивач подав заперечення, в яких фактично заперечує проти заявленої суми, що є формою клопотання про зменшення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення — визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17 зазначив, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п. 131) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим.

Суд, оцінюючи співмірність заявленої суми 36 989,00 грн, враховує таке.

Справа № 604/128/26 за своєю природою є немайновим спором, що стосується визначення способу участі у вихованні онука. Такий спір не вимагає глибокого аналізу значного обсягу матеріалів справи, складних правових досліджень чи значних інтелектуальних зусиль. Спірні правовідносини регулюються обмеженим колом нормативно-правових актів (ст. ст. 159, 257, 263 СК України, Закон України «Про охорону дитинства»).

Представник відповідача брав участь не в усіх судових засіданнях, а лише у 4 з 6, що підтверджується протоколами та довідками. Акт про надання правничої допомоги завищує обсяг послуг на 2 засідання (6 917,60 грн).

Включення до Акту гонорару успіху в розмірі 5 000,00 грн не є безумовною підставою для його відшкодування, оскільки такий гонорар має бути належним чином обґрунтований з урахуванням результату справи.

З огляду на викладене, суд вважає заявлену суму 36 989,00 грн завищеною та такою, що не відповідає принципам співмірності та фактичній складності виконаної роботи.

Суд визначає співмірний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Щодо пропорційності розподілу.

У спорах немайнового характеру грошовий вимір позовної вимоги відсутній, а тому застосування простої арифметичної пропорції до ціни позову є неможливим. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У немайновому спорі така пропорційність визначається судом з урахуванням обсягу задоволених вимог, значення справи для сторін та засад справедливості.

Позов ОСОБА_1 містив вимогу про визначення способу участі у вихованні онука. Позивач пропонував шість варіантів участі, які є конкретизацією бажаного способу, а не самостійними позовними вимогами. Суд, визначивши графік побачень та спілкування, задовольнив основну вимогу по суті.

Ураховуючи, що рішенням суду від 15 вересня 2026 року позов задоволено частково, а також те, що суд визначив співмірний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд вважає за необхідне покласти на позивача ОСОБА_1 відшкодування 50 % від визначеного судом співмірного розміру витрат, що становить 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд —

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Моленя Ростислава Богдановича про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 604/128/26 — задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 604/128/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, про визначення способу участі у вихованні онука та у спілкуванні з ним.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти заяви — відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 12 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко