Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №951/714/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/714/26

Провадження №1-кп/951/56/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Тернопільського відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покропивна Козівського району Тернопільської області, який зареєстрована у встановленому законом порядку й проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

у с т а н о в и в:

09.08.2026 близько 21:36 у ОСОБА_4 , який перебував на території етнопарку «Агроленд» поблизу ресторану «Велика Миска» за адресою: вул. Бережанська, 2А, с. Великий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області в ході словесного конфлікту виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_4 09.08.2026 близько 21:36 перебуваючи за вищевказаною адресою, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, кулаком правої руки завдав два удари в ліву частину обличчя потерпілого.

У результаті вказаних протиправних дій потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця лівої скроневої ділянки волосяної частини голови із саднами на його тлі, синця повік лівого ока, що поширюється на виличну ділянку, синця носа, синця лівої щічної ділянки, крововилива червоної облямівки і крововилива слизової оболонки верхньої губи зліва, крововилива і садна слизової оболонки нижньої губи зліва, що за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень.

Тож ОСОБА_4 умисно спричинив ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений старшим дізнавачем сектору дізнання відділу поліції № 2 Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_6 21 серпня 2026 року та затверджений начальником Тернопільського відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 .

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого й потерпілого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 09.08.2026 між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 виник конфлікт в ході якого останній наніс йому удар кулаком.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті

З`ясувавши думку учасників судового провадження, оцінивши в сукупності всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.

Виходячи із вимог ст. 337 КПК України зокрема з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 є кримінальним проступком.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд керується вимогами п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями) згідно з яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги те, що останній раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, має зареєстроване місце проживання.

Тож за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України необхідно призначити у межах, установлених в санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.

Таке покарання на переконання суду є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Речові докази, процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України й призначити йому покарання у виді 60 /шістдесяти/ годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок суду виготовлений у нарадчій кімнаті в одному примірнику 12.10.2026.

Суддя ОСОБА_1