Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №951/690/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/690/26

Провадження №2/951/450/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №260223 в електронній формі з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого сума кредиту становить 4000,00 грн. ТОВ «Клай Інвест» виконало своє зобов`язання за договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. Однак ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виник борг за кредитним договором №260223 від 12.06.2024 у загальному розмірі 17000,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 4000,80 грн; заборгованість за комісіями у розмірі 1000,00 грн, заборгованість за пенею у розмірі 8000,00 грн.

23.12.2024 ТОВ «Клай Інвест» уклало з ТОВ «Діджи Фінанс» договір факторингу №23122024/1, за умовами якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №260223 від 12.06.2024.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №260223 від 12.06.2024 у розмірі 17000,80 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою судді від 18.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 17.09.2026.

Ухвалою суду від 17.09.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 12.10.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви розгляд справи просив здійснювати без його участі, щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Однак поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 60-61, 70-71).

При цьому суд ураховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункти 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

Крім того, виклик відповідача у судове засідання, призначене на 12.10.2026, здійснювався також у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 69). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та у спосіб, передбачений частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України.

Водночас відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних заяв чи клопотань не подавала.

На підставі наведеного, ухвалою суду від 12.10.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.06.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №260223 (далі Договір), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL5287 (а.с. 33-38).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 09.09.2024. Строк дії договору 90 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3% річних від суми кредиту з розрахунку 1,22% на добу. Тип процентної ставка фіксована (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, відповідач сплачує ТОВ «Клай інвест» 25% від суми фінансового кредиту.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карки, вказаної клієнтом (пункт 1.5. Договору).

За змістом пункту 5.3. Договору у разі, якщо позивач не повернув кредит в строк, зазначений в пункті 1.2. цього договору, він зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 25% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Графіком розрахунків доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, дати платежів, суму платежів за розрахунковий період, проценти за користування кредитом та інші послуги кредитодавця (а.с. 38).

У розділі 9 «Реквізити та підписи Сторін» зазначено рахунок позичальника НОМЕР_1 .

ТОВ «ПрофітГід» повідомило ТОВ «Клай Інвест» про успішне перерахування 12.06.2024 о 17:14 год коштів в сумі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту №260223 (а.с. 32).

З відомостей АТ КБ «ПриватБанк» та виписки по картці слідує, що за період з 12.06.2024 по 12.06.2024 на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зараховано кошти на суму 4000,00 грн (а.с. 62-64).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №260223 від 12.06.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 09.09.2024 складає 17000,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4000,80 грн – заборгованість за процентами, 1000,00 грн – заборгованість за комісіями, 8000,00 грн – заборгованість за пенею (а.с. 19-20).

23.12.2024 ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступає ТОВ «Діджи фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Клай Інвест» права грошової вимоги до боржників. Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 (а.с. 24-26, 10).

Як вбачається з копій платіжних інструкцій від 23.12.2024 № 11010, від 15.01.2025 № 11147, від 13.02.2025 № 11416, ТОВ «Діджи фінанс» сплатило на користь ТОВ «Клай Інвест» кошти згідно договору факторингу від 23.12.2024 №23122024/1 (а.с. 41-42).

Відповідно до копії витягу із додатку № 1 до договору факторингу від 23.12.2024 №23122024/1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №260223 на загальну суму 17000,80 грн (а.с. 18).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 12.06.2024 укладено електронний кредитний договір №260223.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору відповідачу наданий кредит у сумі 4000,00 грн. При цьому внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань виникла прострочена заборгованість, яка складає 17000,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4000,80 грн – заборгованість за процентами, 1000,00 грн – заборгованість за комісіями, 8000,00 грн – заборгованість за пенею.

Ураховуючи, що відповідач не з`явилася у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №260223 від 12.06.2024.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за кредитним договором №260223 від 12.06.2024 відповідно до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором №260223 від 12.06.2024 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 4000,80 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до умов договору відповідачу 12.06.2024 надавався кредит у розмірі 4000,00 грн на строк 90 днів, з процентною ставкою 1,22% на добу, тобто до 09.09.2024.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 "Прикінцеві та перехідні положення", частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 21 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 сформулював висновки щодо коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит. Суд ураховує їх на підставі статті 263 ЦПК України. Верховний Суд, зокрема, вказує, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, введена Законом України №3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, є імперативною; умова договору, що перевищує цей розмір, є нікчемною, і суд зобов`язаний враховувати це з власної ініціативи (ex officio) незалежно від того, чи було заперечення споживача; за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів, укладених з 24.12.2023; у перехідний період для договорів, укладених з 22.04.2024 по 19.08.2024, він не може перевищувати 1,5 %; за відсутності підстав для нікчемності до засобів коригування процентів належать оспорюваність умови чи договору, зміна договору та тлумачення умов; оспорюваність і зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому не може самостійно зменшити проценти; тлумачення нечітких чи двозначних умов суд застосовує й без позову.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 №260223 був укладений 12.06.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1,5% та 1%.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 12.06.2024 по 19.08.2024 нараховувалась за відсотковою ставкою 1,22%, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 3367,20 грн.

Разом з тим за період із 20.08.2024 по 09.09.2024 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 1,22 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1,00 %, а тому за вказаний період з 20.08.2024 по 09.09.2024 (21 день) слід було нарахувати відсотки за користування кредитом у розмірі 840,00 грн.

Відтак заборгованість за відсотками за вказаний період становить 4207,20 грн.

Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4000,80 грн.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що нарахована позивачем сума заборгованості за відсотками у розмірі 4000,80 грн відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо нарахованої позивачем комісії суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Однак з аналізу змісту вказаного договору вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісія, позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору №260223 від 12.06.2024 щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії в сумі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 8000,00 грн суд зазначає таке.

Приписами частини першої статті 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статті 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням договору про споживчий кредит, а заявлена до стягнення пеня в розмірі 8000,00 грн нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов`язань у період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8000,00 грн слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №260223 від 12.06.2024 в розмірі 8000,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за процентами – 4000,80 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 47,06% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 1252,93 грн (2662,40/100х47,06%).

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 (а.с. 29-31),

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.03.2016 серії КС № 5618/10 (а.с. 43),

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Білецьким Б.М. від 21.07.2026 (а.с. 21);

- акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026, відповідно до якого адвокатом Білецьким Б.М. надавалася правнича допомога ТОВ «Діджи фінанс» у цій справі. Така допомога полягала в усній консультації клієнта щодо обставин справи (витрачений час 0,5 год., вартість 250,00 грн); письмовій консультації клієнта щодо спірних правовідносин (витрачений час 1 год., вартість 750,00 грн); правовому аналізі обставин спірних правовідносин та наданні правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи фінанс» (витрачений час 1 год., вартість 1500,00 грн), складанні позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (витрачений час 2 год., вартість 3000,00 грн), формуванні додатків до позовної заяви (письмових доказів) (витрачений час 0,5 год., вартість 500,00 грн). Загальна вартість послуг складає 6000,00 грн (а.с. 11).

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, ураховуючи критерії, закріплені у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі №160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надала.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 47,06% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2823,60 грн (6000/100%х47,06%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №260223 від 12.06.2024 у розмірі 8000,80 грн (вісім тисяч гривень 80 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1252,93 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят дві гривні 93 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2823,60 грн (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 60 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 12.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк