Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №951/706/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/706/26

Провадження №2/951/466/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Гриновець О. Б.

за участю секретаря судового засідання Бацман Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

у с т а н о в и в:

короткий виклад обставин справи.

20.08.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Процент») – Руденко К. В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 25344 від 21.12.2024 в розмірі 55 800 грн й судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.12.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25344 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 9 000 грн строком на 730 днів (до 21.12.2026) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписанням такого електронним підписом з одноразовим ідентифікатором згідно з Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість - 55 800 грн, з яких: 51 300 грн – проценти, 4 500 грн - штраф.

З огляду на те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, не погашає заборгованість за кредитним договором, представник позивача в силу вимог статей 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, 4, 19, ч. 8 ст. 28, 76, 84, 137, 141, 174, 175, 274, 276, 277 ЦПК України просить, серед іншого, позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 25344 від 21.12.2024 в розмірі 55 800 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи – 2 662, 40 грн судового збору й 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до суду 21.08.2026.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 27.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ухвали суду від 21.09.2026 судове засідання відкладалося з підстав, зазначених у такій.

Позиція учасників справи.

14.09.2026 ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву згідно з якого просить суд перевірити правильність розрахунку процентів, зокрема, період їх нарахування, кількість календарних днів, базу нарахування, застосовану процентну ставку й відповідність розрахунку умовам кредитного договору; відмовити у задоволенні вимоги про стягнення процентів у частині, яка не буде підтверджена належними та допустимими доказами або буде нарахована з порушенням умов договору чи вимог законодавства; перевірити правомірність нарахування штрафу, його період, порядок та підстави нарахування; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафу - зменшити його розмір відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України; відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 10 000 грн або зменшити їх до розміру, який буде належним чином підтверджений та відповідатиме критеріям співмірності; судові витрати розподілити відповідно до результатів розгляду справи та вимог ст. 141 ЦПК України.

Вважає, що заявлений представником ТОВ «ФК «Процент» розмір заборгованості потребує детальної перевірки судом, оскільки останній повинен довести не лише факт укладення договору та отримання кредиту, а й правомірність, правильність та обґрунтованість кожної суми, яку він просить стягнути.

Крім того, серед іншого, зазначає, що кредит в розмірі 9 000 грн був наданий строком на 730 днів, а процентна ставка за договором становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач просить стягнути 51 300 грн процентів за період з 21.12.2024 до 14.07.2026. Водночас у своєму розрахунку позивач виходить із щоденного нарахування 90 грн процентів. Відповідач не погоджується з необхідністю стягнення зазначеної суми без перевірки судом її правової та арифметичної обґрунтованості. Згідно з умовами договору, на які посилається сам позивач, проценти повинні нараховуватися за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, а базою для їх нарахування є залишок заборгованості за кредитом.

Також ОСОБА_1 вважає витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн неспівмірними з складністю справи.

18.09.2026 представник ТОВ «ФК «Процент» – Руденко К. В. подав до суду відповідь на відзив в якому не погоджується з аргументами відповідача. Зазначає, що підписання кредитного договору електронним підписом є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами такого, правилами надання грошових коштів у позику, з яким позичальник ознайомився перед підписанням договору та отриманням кредиту; відповідно до умов кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних); строк надання кредиту - 730 днів; позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування; відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її; останній своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Представник ТОВ «ФК «Процент» – Руденко К. В. в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просить здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення й не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, заразом в силу частин 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом або в цей строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тож якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

21.12.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25344 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника 054946 й кваліфікованого електронного підпису (КЕП) товариства.

За змістом кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 9 000 грн строком на 730 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних), а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строки, визначені цим договором.

ТОВ «ФК «Процент» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек» № 20260729-55 від 29.07.2026.

Також відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 07.09.2026 банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних останнього. На картковий рахунок відповідача 21.12.2024 були зараховані кошти в сумі 9 000 грн, що також підтверджується випискою по картці за період з 21.12.2024 до 26.12.2024.

Тож станом на 14.07.2026 згідно з розрахунку ТОВ «ФК «Процент» загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 25344 від 21.12.2024 становить 55 800 грн, з яких: 51 300 грн – проценти, 4 500 грн - штраф.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отож будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 09.09.2020 в справі №732/670/19, 23.03.2020 (справа №404/502/18), 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передавання своїх прав іншій особі за правочином.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними й достатніми, оскільки такі містять інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Судом встановлено, що між сторонами 21.12.2024 укладено кредитний договір № 25344 шляхом підписання відповідачем такого за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника 054946 й кваліфікованого електронного підпису (КЕП) товариства.

ОСОБА_1 , підписавши електронний договір ознайомивсь з його текстом, змістом й погодився з запропонованими йому умовами користування кредитними коштами, в тому числі розміром та порядком нарахування процентів.

ТОВ «ФК «Процент» довело факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів й нарахування процентів на умовах визначених у договорі.

Водночас відповідачем суду не надано належних й допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості, чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Тож суд не бере до уваги та відхиляє аргументи відповідача, викладені у відзиві.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 500 грн суд зазначає наступне.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнений пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введений військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

З погляду на що нарахування штрафу не підлягає стягненню з відповідача.

Отож суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» підлягають частковому задовільненню.

Судові витрати.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як видно з договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024, укладеного між виконавцем Руденко К. В. й замовником ТОВ «ФК «Процент», виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, передбачені договором, а замовник – прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 145 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 адвокат Руденко К. В. підготував позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 25344 від 21.12.2024 й клопотання про витребування доказів; склав адвокатський запит про витребування доказів за даним кредитним договором на загальну суму 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Однак суд вважає необґрунтованими та неспівмірними понесені представником позивача витрати на правничу допомогу, оскільки такі витрати не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру.

Зважаючи на складність справи, яку віднесено до категорії малозначних, розгляд її проходив у спрощеному судовому засіданні, без явки представника позивача у судове засідання, відповідно суд вважає, що витрати на правничу допомогу, які представник позивача просить стягнути є завищеними і вважає необхідним стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 57 від 24.07.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.

Так як заявлені позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 447, 70 грн (з розрахунку 51 300 х 2 662, 40/55 800).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України

ухвалив:

задовільнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 25344 від 21.12.2024 в розмірі 51 300 /п`ятдесят одна тисяча триста/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір в розмірі 2 447 /дві тисячі чотириста сорок сім/ гривень 70 /сімдесят/ копійок й 3 000 /три тисячі/ гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 12.10.2026.

Повне найменування сторін:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя О. Б. Гриновець