Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №502/1458/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1458/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадщину

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради та просив суд встановити факт належності та визнати право власності на спадщину за ним. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . При житті ОСОБА_2 склала заповіт за яким заповідала все своє майно позивачу – ОСОБА_1 . ОСОБА_1 відповідно до ст. 1233 ЦК України є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Позивач, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв фактично, оскільки проживав разом з позивачем на день її смерті, що підтверджується даними з будинкової книги. Позивач, як спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини після померлої ОСОБА_2 та йому нотаріусом було пояснено, що оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, якими підтверджується факт належності житлового будинку померлому спадкодавцю, в тому числі і відсутня держава реєстрація права на померлого спадкодавця, це питання вирішується в судовому порядку. Нотаріус зазначив, що за вирішенням даного питання необхідно звернутися до суду. На теперішній час вищевказане унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про захист невизнаних прав.

В зв`язку з зазначеним, позивач просив суд:

- встановити факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку - літ. А1 житловою площею 46,5 кв.м. та загальною площею 70,7 кв.м., гаражу – літ. Е, убиральні – літ. З, літньої кухні – літ. И, сараю – літ. К, сараю – літ. Л, надвірних споруд - № 1-7; І в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачем було надано заяву, відповідно до якої він просив розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача – Кілійської міської ради, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив суд розглянути справу у межах чинного законодавства України, за його відсутності.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 30.01.2019 р., актовий запис № 58, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до технічного паспорту, житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 в цілому складається з: житлового будинку - літ. А1 житловою площею 46,5 кв.м. та загальною площею 70,7 кв.м., гаражу – літ. Е, убиральні – літ. З, літньої кухні – літ. И, сараю – літ. К, сараю – літ. Л, надвірних споруд - № 1-7; І.

Згідно заповіту посвідченого державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори 03.06.2014 р. ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 все своє майно, яке буде належати їй на момент смерті.

З довідки КП КМР “БТІ” № 440 від 20.05.2026 р. вбачається, що станом на 01.01.2013 р. право власності на житловий будинок збудований в 1989 р. за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 86519414 від 31.08.2026 р. сформованої Ренійською державною нотаріальною конторою, заповідачем є ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 56151056 дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце посвідчення – Кілійська районна державна нотаріальна контора.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 86519405 від 31.08.2026 р. сформованої Ренійською державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 інформація у Спадковому реєстрі відсутня.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок у нотаріуса, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов – задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 1218, 1233 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадщину – задовольнити повністю.

Встановити факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку - літ. А1 житловою площею 46,5 кв.м. та загальною площею 70,7 кв.м., гаражу – літ. Е, убиральні – літ. З, літньої кухні – літ. И, сараю – літ. К, сараю – літ. Л, надвірних споруд - № 1-7; І в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. В. Березніков