Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №502/2251/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2251/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі – Нанєвої А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом у якому посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого та земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122381200:02:002:0221, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкодавець вказане майно заповів позивачці. Позивачка спадщину після смерті батька прийняла, проте оригінал правовстановлюючого документа відсутній. У зв`язку з цим звернулася до суду з вказаним позовом.

Просить суд визнати за нею право власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги визнав.

У відповідності з частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про народження позивачки та про одруження.

Після смерті батька залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого та земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122381200:02:002:0221, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,2500 гектарів, належний ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до виписки з по господарської книги, виданою виконавчим комітетом Кілійської міської ради за №159 від 12.08.2026.

Житловий будинок складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 47,7 кв.м., загальною площею 98,0 кв.м., господарських будівель: літ.Б1 – літня кухня, літ.В – навіс, літ.Г – сарай, літ.Д1 – сарай, літ.Е – сарай, літ.Ж – навіс, літ.З – літня кухня, літ.И1 – літня кухня, літ.К – літня кухня, літ.Л – сарай, літ.М – сарай, літ.Н – сарай, літ.О – вбиральня, 1-4; І - надвірні споруди.

Земельна ділянка площею 0,2500 гектарів, кадастровий номер – 5122381200:02:002:0221, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ 920963, виданого 24.12.2009 Дмитрівською сільською радою Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010952200835, на підставі рішення від 18.12.2009 за №142..

ОСОБА_3 за життя залишив заповіт від 18.05.2007, зареєстрованого в реєстрі за №177, яким вказаний будинок та земельну ділянку заповів позивачці.

За вказаним заповітом спадкоємцем також є відповідач ОСОБА_2 , проте іншого майна, яке складається з земельної ділянки площею 2,56 гектарів, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, та яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122381200:01:005:0328, про що йму було видано свідоцтво про право на спадщину.

Позивачка спадщину після смерті батька прийняла, проте правовстановлюючий документ на будинок відсутній.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Також, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Слід зазначити, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оцінюючи підстави виникнення права власності на новостворене майно суд враховує, що правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належать обставини щодо часу будівництва будинку садибного типу з господарськими спорудами.

З технічного паспорту на спірний будинок чітко встановлено, що роком побудови житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є 1966 рік.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи той факт, що позивачка спадщину після смерті батька прийняла, є спадкоємцем за заповітом, вищенаведене спадкове майно дійсно належало спадкодавцю, відтак право позивачки підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на вказане спадкове майно.

Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта НОМЕР_1 , виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області 04.09.1996 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 47,7 кв.м., загальною площею 98,0 кв.м., господарських будівель: літ.Б1 – літня кухня, літ.В – навіс, літ.Г – сарай, літ.Д1 – сарай, літ.Е – сарай, літ.Ж – навіс, літ.З – літня кухня, літ.И1 – літня кухня, літ.К – літня кухня, літ.Л – сарай, літ.М – сарай, літ.Н – сарай, літ.О – вбиральня, 1-4; І - надвірні споруди, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта НОМЕР_1 , виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області 04.09.1996 року право власності на земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, кадастровий номер – 5122381200:02:002:0221, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Березніков