Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №466/7469/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7469/26

Провадження № 2/466/4495/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

за участі секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

14 серпня 2026 року, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №245464 від 05.11.2025 року в загальному розмірі 11 100 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 листопада 2023 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , в електронній формі , укладено договір про надання фінансового кредиту № 245464, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 3 000,00 грн , строком на 90 днів, до 02 лютого 2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 5 відсотків на добу.

Позивач стверджує, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої договірні зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти на зазначену ним банківську картку. Натомість відповідач узятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, на підставі якого останній набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з поданим розрахунком заборгованість відповідача становить 11 100 грн, з яких 3 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 8 100 грн - заборгованість за процентами. Заборгованість за комісіями, штрафами та пенею до стягнення не заявлена.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 05 листопада 2023 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 245464.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти і сплатити проценти за користування ними.

Пунктом 1.2 договору визначено строк кредитування - 90 днів, тобто до 02 лютого 2024 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1825 відсотків річних, що становить 5 відсотків на добу. Процентна ставка є фіксованою.

Договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору, а статтею 12 цього Закону передбачено можливість його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі не свідчить про недодержання встановленої законом письмової форми правочину.

На підтвердження укладення договору позивачем надано індивідуальну частину кредитного договору № 245464 від 05 листопада 2023 року, додаток до нього із графіком розрахунків, а також довідку ТОВ «Клай Інвест» про ідентифікацію клієнта.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що 05 листопада 2023 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця здійснено ідентифікацію ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатора KL9329, який зазначений також в індивідуальній частині кредитного договору.

Таким чином, відомості, наведені в договорі та довідці про ідентифікацію клієнта, узгоджуються між собою щодо особи позичальника, дати оформлення кредиту та використаного одноразового ідентифікатора.

Крім того, на підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язань щодо надання грошових коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу коштів.

Із зазначеного документа вбачається, що 05 листопада 2023 року за платіжною операцією з призначенням «Видача кредиту № 245464» здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 3 000 грн на банківську картку, останні чотири цифри номера якої - 3899.

Водночас із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 25 вересня 2026 року, наданої на запит суду, вбачається, що банківська картка із зазначеними реквізитами емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Наведені обставини підтверджують узгодженість відомостей про позичальника, реквізити платіжної картки та здійснення переказу кредитних коштів.

Оцінивши зазначені документи в сукупності, суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджено факт укладення кредитного договору та виконання первісним кредитодавцем зобов`язання щодо надання відповідачу грошових коштів у сумі 3 000 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику в строк та в порядку, визначених договором.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів, унаслідок чого за кредитним договором утворилася заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, право кредитодавця на одержання процентів виникає з договору та реалізується в межах погоджених сторонами умов з урахуванням імперативних вимог законодавства.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 5 відсотків на добу від суми кредиту.

Таким чином, за основної суми кредиту 3 000 грн розмір процентів за один день користування кредитом становить 150 грн.

Із додатка № 1 до договору, який містить графік розрахунків та загальну вартість кредиту, вбачається, що за весь 90-денний строк кредитування передбачено нарахування процентів у загальному розмірі 13 500 грн, а загальна сума платежів за договором становить 16 500 грн, з яких 3 000 грн - основна сума кредиту.

Разом із тим позивач не заявляє до стягнення всі проценти, передбачені графіком розрахунків, а просить стягнути лише 8 100 грн.

З наданого деталізованого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснювалося протягом початкового періоду користування кредитом, після чого їх розмір зафіксовано на рівні 8 100 грн. Надалі зазначена сума не збільшувалася.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком кредитування за договором визначено 02 лютого 2024 року, тоді як заявлені до стягнення проценти сформувалися до закінчення цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Тобто, позивачем заявлено до стягнення проценти, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому зазначений правовий висновок не є підставою для відмови у їх стягненні.

Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», спрямовані, зокрема, на обмеження розміру денної процентної ставки.

Вказаний Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто після укладення спірного кредитного договору.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною першою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Вирішуючи питання застосування положень Закону № 3498-IX, суд враховує дату укладення кредитного договору, характер спірних правовідносин, а також перехідні положення цього Закону.

Оскільки кредитний договір укладено 05 листопада 2023 року, а доказів погодженого сторонами продовження строку кредитування після набрання чинності зазначеним Законом у досліджених матеріалах не встановлено, підстав для автоматичного застосування до спірних правовідносин нових обмежень денної процентної ставки немає.

Тобто, нарахування процентів за ставкою 5 відсотків на добу, погодженою сторонами на момент укладення договору, без установлення інших передбачених законом підстав не свідчить про відсутність у кредитодавця права вимагати їх сплати.

При цьому суд виходить із необхідності застосування положень законодавства про захист прав споживачів з урахуванням презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, та меж заявлених позовних вимог.

Згідно з наданим договором відповідачу було визначено суму кредиту, строк кредитування, фіксовану процентну ставку та загальну вартість кредиту. Зазначені умови відображені в індивідуальній частині договору і графіку розрахунків.

Водночас заявлені до стягнення 8 100 грн процентів не перевищують загального розміру процентів, передбаченого договором за встановлений строк кредитування.

Отже, з огляду на погоджені сторонами умови договору, період нарахування процентів, відсутність установлених підстав для застосування до договору нових законодавчих обмежень процентної ставки та обсяг заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення процентів у розмірі 8 100 грн.

Судом встановлено, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Клай Інвест» відступає ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу перехід прав вимоги від клієнта до фактора пов`язується з підписанням сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Установивши факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також перехід відповідного права вимоги до позивача, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Заявлена позивачем заборгованість становить 11 100 грн, з яких 3 000 грн - основний борг та 8 100 грн - проценти за користування кредитом.

Вказані вимоги ґрунтуються на умовах укладеного договору та поданих на його підтвердження доказах.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 245464 від 05 листопада 2023 року в розмірі 11 100 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: Договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року, Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги №245464, Акт про надання правничої допомоги від 21 липня 2026 року, Детальний опис щодо надання правничої допомоги.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 6 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», заборгованість за кредитним договором №245464 від 05.11.2025 року в загальному розмірі 11 100 грн. (одинадцять тисяч сто гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: м. Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ:42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима