Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №333/6550/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 333/6550/26

Провадження № 2/466/4230/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

справа №333/6550/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

13.06.2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та в якому просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ ФК «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №284893 від 22.06.2025 року у розмірі 11431,20грн., судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 22.06.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №284893 про надання коштів у розмірі 6000 грн на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Товариство свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11431,20грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3931,20 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору в розмірі 1500,00грн.

19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №284893 від 22.06.2025 року.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за кредитним договором №284893 в розмірі 11431,20грн.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТзОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, довідкою про доставку смс-повідомлення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №284893 про надання коштів у розмірі 6000 грн на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах:

Сума виданого кредиту: 6000 грн;

Дата надання кредиту: 22.06.2025 року;

Строк кредиту: 90 днів;

Валюта кредиту: UAH;

Відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Товариство свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11431,20грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3931,20 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору в розмірі 1500,00грн.

19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №284893 від 22.06.2025 року.

Таким чином, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №284893 від 22.06.2025 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс».

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частини другої статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №284893 від 22.06.2025 року.

Крім, того в матеріалах справи наявний витяг з реєстру боржників, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі становить11431,20грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3931,20 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору в розмірі 1500,00грн.

Що стосується розрахунку заборгованості, то такий відповідач не заперечив, власних розрахунків не провів, доказів їх неправильності не надав. Таким чином, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено, що відповідач не виконав умови кредитного договору та право вимоги за цим договором перейшло до позивача, отже позовні вимоги доведені і підлягають до задоволення.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем поданий Договір про надання правової допомоги №09/04/26 від 09.04.2026 року.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 15500 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який представник міг би витратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг та конкретними обставинами справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №284893 від 22.06.2025 року в розмірі 11431,20грн. (одинадцять тисяч чотириста тридцять одну гривню двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Текст рішення складено та підписано 12.10.2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук