Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №456/3143/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3143/26

Провадження № 2/456/1988/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № CL-98171 від 12.03.2018 року в розмірі 76918,79 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 12.03.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-149056, згідно з яким остання отримала кредит у сумі 67400,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером та виписками руху коштів по рахунку. Відповідно до п. 1 договору банк зобов`язався надати у власність відповідачці грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідачка зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Кредитні кошти надавались відповідачці в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальниці, яке міститься в п. 2.4 кредитного договору (п. 3.1 договору). Відповідно до п. 2.3 договору встановлено строк (термін) кредитування до 11.03.2021. Пунктом 6.2 договору визначено, що позичальниця здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів. Всього позичальниця зобов`язана здійснити 36 щомісячних платежів по 3472 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 36 місяців з дати укладення кредитного договору. Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідачка сплачує банку відсотки за процентною ставкою 44,99 % річних. Відповідачка була ознайомлена та прийняла усі умови договору, зобов`язувалася їх виконувати.

25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором № CL-98171 від 12.03.2018 перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Згідно з Додатком № 1 до договору факторингу загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 76918,79 грн, що складається із суми заборгованості за кредитом у розмірі 43736,59 грн; суми заборгованості за відсотками в розмірі 33182,20 грн.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 21/

На запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачки /а.с. 22/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 23/.

Ухвалою суду від 25.06.2026 судове засідання відкладено на 24.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідачки /а.с. 28/.

Ухвалою суду від 24.07.2026 судове засідання відкладено на 01.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідачки /а.с. 33/.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явилася, про причину неявки не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частину п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01.10.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 12.10.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12.03.2018 ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву фізичної особи на отримання готівкового кредиту № CL-98171, яка містить персональні дані останньої, бажану суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, щомісячний платіж, продукт та ціль кредиту /а.с. 13/.

Судом встановлено, що 12.03.2018 сторони уклали кредитний договір № CL-98171, предметом котрого є надання відповідачці ОСОБА_1 67400,00 грн в кредит з 12.03.2018 строком на 36 місяців, тобто до 11.03.2021.

Відповідно до п. 1 договору банк зобов`язується надати у власність позичальниці грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальниця зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених кредитним договором.

Згідно з п. 3.1 договору кредит видається позичальниці в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальниці, яке міститься в п. 2.4 кредитного договору.

За користування кредитом позичальниця сплачує банку відсотки за процентною ставкою 44,99 % річних (п. 4.1 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено реальну річну процентну ставку 55,51 % річних.

Відповідно до п. 6.1 договору позичальниця зобов`язана повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.

Позичальниця здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежі (Додаток № 1 до кредитного договору). Всього позичальниця зобов`язана здійснити 36 щомісячних платежів по 3472 грн щомісячно, впродовж 36 місяців з дати укладання кредитного договору (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.6 погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступній черговості:

6.6.1. У першу чергу:

6.6.1.1. Прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом.

6.6.1.2. Прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу).

6.6.2. У другу чергу:

6.6.2.1. Поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом.

6.6.2.2. Поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу).

6.6.3. У третю чергу:

6.6.3.1. Прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором.

6.6.3.2. Поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором.

6.6.3.3. Пеня, штрафи та інші види неустойки.

6.6.3.4. Дострокові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.

Позичальниця має право здійснити повне або часткове дострокове погашення заборгованості за кредитним договором (у т.ч. за ануїтетним платежем) шляхом внесення коштів на поточний рахунок для обслуговування кредиту, з подальшим переказом їх на основі платіжного доручення на транзитний рахунок, відкритий для повернення кредитних коштів (п. 2.7 кредитного договору). У разі наявності прострочених платежів за цим кредитним договором, будь-які кошти, направлені позичальницею як повне або часткове дострокове погашення заборгованості за цим кредитним договором, зараховують відповідно до черговості, визначеної п. 6.6 кредитного договору (п. 6.7 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору за виконання зобов`язань за кредитним договором позичальниця несе повну відповідальність перед банком усім належним їй майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до п. 7.1 договору за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим кредитним договором позичальниця відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальниці за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальниці. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальниці на підставі цього пункту кредитного договору, не може перевищувати 15% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання.

Згідно з п. 10.4 договору шляхом підписання цього кредитного договору позичальниця підтверджує, що вона до видачі кредиту ознайомилася з діючими Тарифами банку та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам в АТ «Кредобанк»; ознайомилася із реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також іншою інформацією про споживчий кредит та інше.

Даний кредитний договір підписаний позичальницею ОСОБА_1 12.03.2018 /а.с. 16-18/.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № CL-98171 від 12.03.2018 встановлено графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту, згідно з яким орієнтовна загальна вартість кредиту становить 125199,05 грн, а також надано інформаційну картку позичальниці, в якій зазначено реквізити для погашення заборгованості /а.с. 14/.

Згідно з паспортом споживчого кредиту сума кредиту складає 67400 грн, строк кредитування 36 місяців, а також визначено орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти /а.с. 18 на звороті - 20/.

Відповідно до меморіального ордеру № 12859579 від 12.03.2028 АТ «Кредобанк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 67391,98 грн для погашення кредиту вiдповiдно до кредитного договору вiд 15.08.2017 та меморіального ордеру № 12859604 від 12.03.2028, АТ «Кредобанк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 8,02 грн, призначення платежу: надання кредиту вiдповiдно до кредитного договору № CL-98171 вiд 12.03.2018 /а.с. 39-40/.

Відповідно до наданої АТ «Кредобанк» виписки по особових рахунках з 12.03.2018 по 24.06.2021 відповідачка ОСОБА_1 мала рахунки в цьому банку та користувалась ними /а.с. 41-48/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту № CL-98171 від 12.03.2018 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 станом на 24.06.2021 становила 76918,79 грн, що складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 43736,59 грн; суми заборгованості за відсотками в розмірі 33182,20 грн /а.с.11 на звороті/.

25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором № CL-98171 від 12.03.2018 перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» /а.с. 49-53/.

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 250621/1 із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 25.06.2021 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-98171 від 12.03.2018 в розмірі 76918,79 грн, що складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 43736,59 грн; суми заборгованості за відсотками в розмірі 33182,20 грн /а.с. 55-56/.

Також ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на адресу відповідачки ОСОБА_1 було скеровано повідомлення про заміну кредитора та відступлення права грошової вимоги та надано реквізити для оплати заборгованості /а.с. 57/.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № CL-98171 від 12.03.2018 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на адресу відповідачки ОСОБА_1 23.07.2025 було скеровано повідомлення-вимогу про погашення заборгованості /а.с. 61/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № CL-98171 від 12.03.2018.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору № CL-98171 від 12.03.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , який підписано відповідачкою. Ні договір кредиту № CL-98171, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалася, а відтак такі є чинними і підлягають обов`язковому виконанню обома їх сторонами.

Позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання відповідачкою коштів, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

За змістом висновку Верховного Суду в постанові від 25 січня 2023 року в справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Судом також встановлено, що відповідно до договору факторингу № 250621/1 із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 25.06.2021 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-98171 від 12.03.2018 в розмірі 76918,79 грн, що складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 43736,59 грн; суми заборгованості за відсотками в розмірі 33182,20 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 76918,79 грн.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем заявлено до стягнення 11537,82 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат надано Договір № 07/10/2021 про надання правової допомоги від 07.10.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Смарт Лекс» та позивачем ТОВ «ФК «Приватні інвестиції».

За змістом договору (п. 3.6) підставою для відшкодування фактичних витрат є Звіт, до якого долучаються документи на підтвердження розміру фактичних витрат.

В матеріалах справи Звіт фактичних витрат відсутній, а тому суд позбавлений можливості визначити перелік послуг, який міг бути наданий адвокатом клієнту в межах супроводу цієї справи, а також розмір та порядок розрахунку гонорару адвоката. Відсутність зазначених доказів не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо обсягу повноважень адвоката та розміру адвокатського гонорару.

Відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 09.02.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», (місцезнаходження: 04112, м. Київ вул. Жамбила Жабаєва, 7; код ЄДРПОУ 37356981; НОМЕР_3 в АТ «Кредобанк», МФО 325365) заборгованість за кредитним договором № CL-98171 від 12.03.2018 в розмірі 76918,79 грн (сімдесят шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 79 копійок), що складається: сума заборгованості за кредитом – 43736,59 грн; сума заборгованості за відсотками – 33182,20 грн; та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено судом 12.10.2026.

Суддя Л.В.Гула