Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №453/1425/23 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1425/23

№ провадження 1-кп/453/35/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ;

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ;

ОСОБА_5 ;

обвинуваченої ОСОБА_6 ;

захисника-адвоката ОСОБА_7 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої у АДРЕСА_1 , проживаючої у АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, із вищою освітою, є адвокатом з 20 листопада 2020 року, заміжньої, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8 - 2020 року народження, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362 КК України, -

встановив:

ОСОБА_6 , перебуваючи, відповідно до розпорядження № 04-01/29 від 13 березня 2018 року «Про прийняття на роботу державного реєстратора», на посаді державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи ознайомленою з посадовою інструкцією державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 та будучи, відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», особою, яка має доступ до інформації, яка зберігається в автоматизованих системах, згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 А02-23/21 від 14.03.2018 «Про призначення відповідальної особи, на яку покладеного обов`язки забезпечення, застосування електронного цифрового підпису у ІНФОРМАЦІЯ_4 », 24 квітня 2019 року, о 15 год. 33 хв., перебуваючи за місцем розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будучи обізнаною з чинним на той момент законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у порушення вимоги абзацу 1 пункту 12, абзацу першого пункту 14, пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, ч.3 ст. 10, пункту 1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності вичерпних правових підстав, шляхом використання персонального ідентифікатору доступу до Єдиних та Державних реєстрів, використовуючи закріплений за нею персональний комп`ютер, здійснила несанкціоновану зміну інформації в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме за заявою поданою ОСОБА_9 , здійснила реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю, літ. «Б-1» загальною площею 326,2 кв.м. по АДРЕСА_4 . (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1820214646101), тим самим несанкціоновано внісши зміни до інформації, яка обробляється в автоматизованій системі виконавчого провадження, в тому числі автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, ОСОБА_6 , перебуваючи відповідно до розпорядження № 04-01/29 від 13 березня 2018 року «Про прийняття на роботу державного реєстратора» на посаді державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи ознайомленою з посадовою інструкцією державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 та будучи відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» особою, яка має доступ до інформації, яка зберігається в автоматизованих системах, згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 А02-23/21 від 14.03.2018 року «Про призначення відповідальної особи, на яку покладеного обов`язки забезпечення, застосування електронного цифрового підпису у ІНФОРМАЦІЯ_4 », 12 листопада 2019 року, перебуваючи за місцем розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будучи обізнаною з чинним на той момент законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у порушення вимоги пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р., статей 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності вичерпних правових підстав, шляхом використання персонального ідентифікатору доступу до Єдиних та Державних реєстрів, використовуючи закріплений за нею персональний комп`ютер, повторно, здійснила несанкціоновану зміну інформації в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: за відсутності документів, що підтверджують набуття права власності або документу, що відповідно до вимог законодавства прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, провела державну реєстрацію об?єкта нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 за гр. ОСОБА_10 при цьому внісши додаткові відомості про мансарду площею 11 кв.м. лише на підставі технічного паспорту від 11.11.2019 № 599, виготовленого Державним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2005 № 9136622, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради « ІНФОРМАЦІЯ_6 ; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 29.11.2005 за р. № 2-2849, тим самим повторно несанкціоновано внісши зміни до інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, в тому числі автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину не визнала та дала пояснення про те, що жодних кримінальних правопорушень не вчиняла і діяла виключно в межах наданих їй повноважень та відповідно до чинного законодавства. Просить закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в її діях ознак кримінальних правопорушень.

Представник потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилась. 20 січня 2025 року (вх.№473) подала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності. При обранні міри покарання обвинуваченій покладається на розсуд суду. У попередньому судовому засіданні вказала, що за заявою про державну реєстрацію права власності, поданою ОСОБА_9 , державним реєстратором ОСОБА_13 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого відкрито розділ Державного реєстру на об`єкт нерухомого майна - будівлю за адресою: АДРЕСА_4 , та незаконно внесено право власності за заявником. При цьому, при здійсненні державної реєстрації заявником не подано документів, які підтверджували прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Незважаючи на те, що ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362 КК України, не визнає, її вина стверджується наступними доказами:

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021140000000010 від 26.01.2021;

Рапортом №15/4-7вн-21 від 22.01.2021 на внесення відомостей в ЄРДР з додатками на 36 арк.;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_8 №2403-вих-36525 від 30.04.2021 про надання інформації та документації, а саме ухвала ІНФОРМАЦІЯ_8 від 20.12.2018 №4480 «Про продовження ФОП ОСОБА_9 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_4 та документи, які були підставою для її підготовки та подання на розгляд сесії ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_3 №02-18/1677 від 25.10.2021 про надання інформації та посадової інструкції державного реєстратора ОСОБА_13 ;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_3 №02-18/1690 від 26.10.2021 про надання інформації та копії свідоцтва про шлюб;

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 05.10.2021 (справа №461/2820/21) про тимчасовий доступ до речей і документів;

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23.11.2021, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2021 з додатками - копіями документів електронної форми реєстраційної справи №1820214646101, сформованими шляхом друку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( АДРЕСА_4 , будівля літ. Б-1);

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 05.10.2021 (справа №461/2820/21) про тимчасовий доступ до речей і документів;

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 03.12.2021, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2021 з додатками - копіями інвентаризаційної справи по станції технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_6 ;

Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 №85962/14551-11-22/19.1.1 від 21.09.2022 щодо результатів камеральної перевірки, копією наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 21.09.2022 №2189/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 »;

Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 №93511/14551-11-22/19.1.1 від 11.10.2022 щодо результатів камеральної перевірки, копією наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 11.10.2022 №4370/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 », копією акту за результатами камеральної перевірки державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 від 11.10.2022 №3155/19.1.1/22, згідно яких в діях державного реєстратора встановлено порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав та застосовано заходи реагування у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_8 №1101-вих-8298 від 28.01.2022 про надання інформації та документації;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_8 №110003-вих-39706 від 22.06.2022 про надання інформації та документації, а саме рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 №782 від 01.08.2008;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_3 №02-18/884 від 23.06.2022 про надання інформації та копії розпорядження про призначення на посаду державного реєстратора ОСОБА_13 ;

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 18.01.2023 (справа №461/2820/21) про тимчасовий доступ до речей і документів на 4 арк.;

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.02.2023, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 18.01.2023 з додатками - оригіналами документів (заявами ОСОБА_13 про надання відпустки на 5 арк, розпорядження №04-01/29 від 13.03.2018 «Про прийняття на роботу державного реєстратора», розпорядження №02-23/21 від 14.03.2018 «Про призначення відповідальної особи, на яку покладено обов`язки забезпечення, застосування електронного цифрового підпису у ІНФОРМАЦІЯ_11 », присяга посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_14 від 13.03.2018, посадова інструкція державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.03.2018);

Рапортом №62/5/6-250 від 19.01.2023 на внесення відомостей в ЄРДР з додатками на 36 арк.;

Заявою ІНФОРМАЦІЯ_8 про вчинення кримінального правопорушення від 13.02.2023 №2901/вих-21/1;

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023140000000022 від 20.01.2023 на 1 арк.;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_3 №02-18/59 від 15.02.2023 про надання інформації;

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 23.02.2023 (справа №461/2820/21) про тимчасовий доступ до речей і документів на 2 арк.;

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.04.2023, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 23.02.2023 з додатками - оригіналами документів (листом №А02-18/438, замовленням ЛФ ДП « ІНФОРМАЦІЯ_12 », розписки ОСОБА_13 від 19.08.2019 та 18.04.2018);

Листом слідчого №6212/16/04-23 від 13.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо проведення камеральної перевірки дій державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 за весь час діяльності останньої на посаді державного реєстратора на 1 арк.;

Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 №48354/53142-16-23/19.1.3 від 19.04.2023 щодо надання інформації з додатками;

Листом - відповіддю із ІНФОРМАЦІЯ_8 №2403-вих-29142 від 10.03.2023 про надання інформації та документації;

Листом слідчого №9369/16/04-23 від 23.04.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_10 про надання інформації та копій документів щодо проведення камеральної перевірки дій державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 за весь час діяльності останньої на посаді державного реєстратора;

Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 №64539/70793-16-23/19.1.1 від 23.05.2023 щодо надання інформації з додатками;

Листом слідчого №9370/16/04-23 від 27.04.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо проведення камеральної перевірки дій державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 під час реєстрації майнових прав на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1820214646101), розташований за адресою: АДРЕСА_6 (номер запису про право власності: 31365697);

Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 №61653/70788-16-23/19.1.1 від 17.05.2023 щодо надання інформації з додатками;

Супровідним листом №62/18-174 від 17.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_13 , довідкою-розрахунком №66 фактичної вартості робіт з проведення почеркознавчої експертизи, висновком експерта №70 від 11.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_14 , довідкою-розрахунком №67 фактичної вартості робіт з проведення почеркознавчої експертизи, висновком експерта №71 від 12.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.05.2023 (справа №461/2820/21) про тимчасовий доступ до речей і документів на 2 арк.;

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19.06.2023, копією опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 29.05.2023 з додатками - документами реєстраційної справи №1961102746101, сформованими шляхом друку з реєстру на 17 арк., копіями документів на об`єкт по АДРЕСА_5 ;

Листом слідчого №19204/16/04-23 від 19.06.2023 до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області про надання оригіналів документів - реєстраційної справи №1961102746101, які стали підставою виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ;

Листом ІНФОРМАЦІЯ_15 №15616/37-23 від 20.06.2023 про надання оригіналів документів з додатками: супровідним листом №838/25.11.19, описом реєстраційної справи №1961102746101, внутрішнім описом документів реєстраційної справи №1961102746101, заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, квитанцією №14, документами реєстраційної справи №1961102746101;

Протоколом від 04.07.2023 огляду речових доказів - реєстраційної справи №1961102746101 на об`єкт по АДРЕСА_5 ;

Постановою від 04.07.2023 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні - реєстраційної справи №1961102746101 на об`єкт по АДРЕСА_5 ;

Супровідним листом №62/18-226 від 03.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_13 , довідкою-розрахунком №80 фактичної вартості робіт з проведення почеркознавчої експертизи, висновком експерта №95 від 03.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

Супровідним листом №62/18-212 від 28.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_13 , довідкою-розрахунком №79 фактичної вартості робіт з проведення почеркознавчої експертизи, висновком експерта №89 від 26.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000906 від 11.07.2023.

Суд, відповідно до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, вважає дані докази належними та допустимими.

Суд вважає, що невизнання вини ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, спростовуються наявними у справі доказами, зокрема:

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України, з огляду на таке.

Диспозицією ч.1 ст. 362 КК України передбачено кримінальну відповідальність за несанкціоновану зміну, знищення або блокування інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

При цьому для кваліфікації дій за ст. 362 КК України визначальним є не сам факт наявності у особи доступу до відповідної інформації, а характер і правомірність конкретних дій, вчинених нею щодо такої інформації.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 як державний реєстратор мала передбачене законом право доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічну можливість вносити до нього відповідні відомості. Водночас наявність такого доступу сама по собі не означає наявності безумовного права на внесення до Державного реєстру будь-яких відомостей та проведення будь-яких реєстраційних дій.

Право доступу до автоматизованої системи та право на вчинення конкретної операції в такій системі є різними за своїм змістом юридичними категоріями. Особа може бути наділена повноваженнями щодо роботи з інформацією та одночасно не мати права вносити до неї конкретні відомості за відсутності визначених законом правових підстав.

У цьому випадку порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульований спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на спеціальний характер зазначеного Закону саме його положення визначають підстави, порядок та умови проведення державної реєстрації речових прав, а також перелік документів, необхідних для вчинення відповідної реєстраційної дії.

Таким чином, повноваження державного реєстратора щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є необмеженими та підлягають реалізації виключно у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що при проведенні відповідних реєстраційних дій ОСОБА_6 не було дотримано встановлених законом вимог щодо наявності та належності документів, які є необхідними для проведення державної реєстрації.

За таких обставин сама по собі наявність у ОСОБА_6 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не свідчить про наявність у неї права на внесення до нього саме тих відомостей, які були внесені нею за відсутності передбачених законом правових підстав.

При цьому, відповідно до положень законодавства у сфері державної реєстрації, будь-яка дія державного реєстратора, пов`язана з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є дією щодо зміни інформації, яка міститься в автоматизованій системі.

Отже, внесення ОСОБА_6 до Державного реєстру відомостей за відсутності передбачених законом підстав призвело до модифікації змісту інформації, що містилася в автоматизованій системі, тобто до її зміни у розумінні ст. 362 КК України.

При цьому така зміна була несанкціонованою, оскільки, хоча ОСОБА_6 формально мала доступ до Державного реєстру та відповідні технічні повноваження щодо роботи з ним, вона не мала передбаченого законом права на внесення конкретних відомостей за відсутності встановлених законом документів та юридичних підстав для проведення відповідних реєстраційних дій.

Саме тому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 мала право доступу до Державного реєстру, не спростовують пред`явленого обвинувачення. Навпаки, зазначена обставина підтверджує наявність спеціального суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України, тоді як питання правомірності конкретних дій особи щодо інформації має оцінюватися окремо.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 вересня 2026 року у справі № 931/358/23, відповідно до якої зміна інформації полягає у будь-якій її модифікації, що призводить до перекручування інформації, при цьому інформація в цілому може зберігатися. До зміни інформації належить, зокрема, її доповнення іншими, фальсифікованими даними, тобто модифікація змісту інформації.

Отже, для встановлення об`єктивної сторони кримінального правопорушення не вимагається знищення всієї інформації або припинення функціонування відповідної автоматизованої системи. Достатнім є встановлення факту її неправомірної модифікації.

У даному кримінальному провадженні судом встановлено, що внаслідок умисних дій ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості, які не відповідали встановленому законом порядку проведення державної реєстрації та були внесені за відсутності необхідних правових підстав.

Таким чином, наявна сукупність передбачених ст. 362 КК України ознак, а саме: предметом посягання є інформація, яка обробляється в автоматизованій системі; така інформація була змінена шляхом внесення до неї нових відомостей; відповідні дії були вчинені особою, яка мала доступ до цієї інформації, однак не мала права на її зміну у конкретний спосіб та за конкретних обставин; дії вчинено умисно.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_6 вже понесла відповідальність за вчинені дії.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту про те, що притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності за відповідні порушення виключає можливість її кримінальної відповідальності.

Згідно з усталеною судовою практикою дисциплінарна та кримінальна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності, які мають різні правові підстави, порядок застосування, суб`єктів та характер правових наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2019 року у справі № 11-945сап18 та від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 зазначила, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх одночасне застосування не суперечить положенням ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Таким чином, факт притягнення особи до дисциплінарної відповідальності сам по собі не свідчить про те, що держава вже реалізувала кримінальну відповідальність за те саме діяння, та не є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Дисциплінарне провадження має на меті оцінку дотримання особою трудової, службової дисципліни та правил професійної поведінки, тоді як у межах кримінального провадження встановлюється наявність у діях особи складу конкретного кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Відтак притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності не спростовує встановлених у цьому кримінальному провадженні обставин та не виключає кримінально-правової оцінки її дій.

Щодо доводів сторони захисту про те, що дії ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ст. 166-23 КУпАП

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що встановлені у кримінальному провадженні дії ОСОБА_6 є виключно порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та підлягають правовій оцінці за ст. 166-23 КУпАП, а тому не можуть бути кваліфіковані за ст. 362 КК України.

Слід зазначити, що ст. 166-23 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Натомість ст. 362 КК України передбачає кримінальну відповідальність за інше за своїм безпосереднім змістом діяння - несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Отже, сама по собі наявність у діях особи порушення порядку державної реєстрації не означає відсутності в її діях інших, додаткових ознак кримінального правопорушення.

У даному кримінальному провадженні порушення ОСОБА_6 встановленого порядку державної реєстрації не є кінцевою юридичною оцінкою її поведінки. Зазначене порушення має значення для встановлення того, що при внесенні відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона діяла без передбаченої законом правової підстави, а отже, не мала права на конкретну зміну інформації, яку здійснила.

При цьому необхідно розмежовувати право доступу до автоматизованої системи та право на вчинення конкретної дії щодо інформації, яка в ній міститься.

ОСОБА_6 як державний реєстратор мала право доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме ця обставина обумовлює можливість застосування до її дій ст. 362 КК України як до спеціального суб`єкта цього кримінального правопорушення.

Однак наявність доступу до Реєстру не надавала їй права вносити до нього будь-які відомості незалежно від наявності визначених законом документів та юридичних підстав для проведення відповідної реєстраційної дії.

Таким чином, законний доступ до автоматизованої системи не означає законності будь-якої зміни інформації в ній.

Встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_6 , використовуючи наданий їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесла до нього відомості за відсутності передбачених законом підстав для проведення відповідних реєстраційних дій.

Саме факт внесення таких відомостей становить зміну інформації в автоматизованій системі у розумінні ст. 362 КК України.

Відповідно, порушення порядку державної реєстрації та несанкціонована зміна інформації у цьому випадку перебувають у взаємозв`язку, однак не є тотожними поняттями.

Стаття 166-23 КУпАП спрямована на охорону встановленого державою порядку здійснення державної реєстрації, тоді як ст. 362 КК України охороняє, зокрема, належний порядок функціонування автоматизованих систем та достовірність інформації, яка в них обробляється.

Тому посилання захисту на ст. 166-23 КУпАП саме по собі не спростовує наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України.

При цьому, суд не виходить із того, що будь-яке порушення державним реєстратором вимог законодавства автоматично утворює склад кримінального правопорушення за ст. 362 КК України. Для такої кваліфікації необхідним є встановлення всіх передбачених кримінальним законом ознак відповідного складу.

У цьому випадку такі ознаки судом встановлені: ОСОБА_6 є спеціальним суб`єктом, оскільки мала право доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; предметом її дій була інформація, що обробляється в автоматизованій системі; внаслідок її умисних дій відбулася модифікація такої інформації шляхом внесення до Реєстру відповідних відомостей; при цьому права на внесення саме таких відомостей за встановлених обставин вона не мала.

Отже, визначальним для кримінально-правової оцінки є не лише те, що ОСОБА_6 порушила порядок державної реєстрації, а те, що, маючи доступ до автоматизованої системи, вона умисно здійснила зміну інформації у цій системі без належної правової підстави.

За таких обставин посилання сторони захисту на ст. 166-23 КУпАП не свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України.

Більше того, положення ст. 166-23 КУпАП не містять правила про те, що у разі порушення державним реєстратором порядку державної реєстрації виключається можливість застосування інших норм законодавства у разі наявності в його діях самостійного складу іншого правопорушення.

Відтак ст. 166-23 КУпАП та ст. 362 КК України не перебувають у співвідношенні, за якого застосування адміністративної норми автоматично виключає застосування кримінальної норми.

У даному кримінальному провадженні судом встановлено не лише факт порушення ОСОБА_6 порядку державної реєстрації, а й факт несанкціонованої зміни інформації в автоматизованій системі особою, яка мала доступ до неї, що утворює необхідні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України.

Тому доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_6 підлягали кваліфікації виключно за ст. 166-23 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження і сукупністю досліджених доказів.

Стосовно тверджень сторони захисту про те, що 12.11.2019 ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , за гр. ОСОБА_10 , при цьому жодними долученими до матеріалів кримінального провадження доказами не підтверджено внесення ОСОБА_6 відомостей про мансарду площею 11 кв. м., як це зазначено в обвинувальному акті, суд зазначає таке.

Вказані доводи сторони захисту спростовуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

Так, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 29.11.2005 за реєстровим № 2-2849, квартира АДРЕСА_7 складалася в цілому з однієї кімнати житловою площею 19,8 кв.м та кухні, загальна площа квартири становила 36,5 кв. м. До квартири також належала комора у підвалі площею 3,0 кв. м.

Водночас, згідно з технічним паспортом від 11.11.2019 № 599, виготовленим Державним підприємством « ОСОБА_16 », квартира АДРЕСА_7 відповідно до плану складається з коридору площею 2,6 кв.м, санвузла - 3,6 кв.м, кухні - 10,5 кв.м та житлової кімнати - 19,8 кв.м, загальна площа яких становить 36,5 кв. м. Крім того, у технічному паспорті окремо зазначено мансарду (комору) площею 11,2 кв.м.

Таким чином, у технічному паспорті, виготовленому безпосередньо напередодні проведення державної реєстрації 12.11.2019, відображено наявність мансарди (комори) площею 11,2 кв.м., яка не була зазначена у складі квартири відповідно до правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.11.2005.

Вказаний технічний паспорт від 11.11.2019 № 599 був поданий для проведення відповідних реєстраційних дій та містив відомості про змінені технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, у тому числі про наявність мансарди (комори) площею 11,2 кв.м.

Отже, доводи сторони захисту про те, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується внесення державним реєстратором відомостей про мансарду, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються дослідженими доказами.

При цьому відповідно до пункту 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

На підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що заявником не подано документів, визначених ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 41 Порядку, які б підтверджували набуття права власності на новостворене майно або набуття права власності на нього іншим передбаченим законом способом, у тому числі документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав є, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Таким чином, за встановлених судом обставин, державний реєстратор ОСОБА_13 була зобов`язана зупинити розгляд заяви ОСОБА_10 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону, оскільки до заяви не було додано документів, необхідних для проведення відповідної державної реєстрації, зокрема документа про набуття права власності обо документа, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Незважаючи на відсутність передбачених законодавством документів, державним реєстратором ОСОБА_15 за результатами розгляду заяви ОСОБА_10 проведено реєстрацію зазначеного об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому внесено додаткові відомості про мансарду (комору).

Унаслідок проведення зазначеної реєстраційної дії до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про змінені технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, у тому числі про наявність мансарди (комори) площею 11,2 кв.м., що не зазначалась у правовстановлюючому документі від 29.11.2005.

При цьому, суд бере до уваги, що технічний паспорт від 11.11.2019 № 599 виготовлено безпосередньо напередодні проведення державної реєстрації, а відомості про мансарду площею 11,2 кв.м. містилися саме у цьому документі, який був поданий для проведення реєстраційної дії. Відтак наявність у матеріалах кримінального провадження зазначеного технічного паспорта у сукупності з матеріалами реєстраційної справи та рішенням державного реєстратора спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини також підтверджуються актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 .

Отже, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про відсутність доказів того, що ОСОБА_6 внесено відомості про мансарду, є безпідставними.

Таким чином, суд відхиляє доводи сторони захисту про недоведеність факту внесення державним реєстратором відповідних відомостей та вважає їх такими, що спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Суд вважає, що слід перевірити обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину за ч.3 ст. 362 КК України «повторно» по епізоду від 24 квітня 2019 року (здійснення реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю по АДРЕСА_4 ), що узгоджується з правовою позицією висловленою Касаційним кримінальним судом Верховного суду у своїй постанові від 16.09.2024 №444/870/22.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч.3 ст. 362 КК України, а саме несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинені повторно, особою, яка має право доступу до неї(здійснення реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю по АДРЕСА_4 ), то суд вважає, що в діях останньої відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 362 КК України, а наявний склад злочину передбачений ч.1 ст. 362 КК України.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі №591/4366/18 вказано, що принцип презумпції невинуватості, а також системне тлумачення положень частин 1 та 3 ст. 32 КК, вказує на те, що сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні. Тобто лише за умов, коли суд безпосередньо досліджує докази та у вироку встановить доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому. Оскільки доведеність чи недоведеність вини у першому епізоді встановлюється судом і лише одночасний розгляд судом в одному кримінальному провадженні першого епізоду, що утворює повторність, і наступного, який кваліфікується як повторний.

Так, судом встановлено, що даний обвинувальний акт надійшов до суду з правовою кваліфікацією дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч.1 та ч.3 ст. 362 КК України.

Відповідно до ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року кримінальне провадженні в частині обвинувачення за ч.1 ст. 362 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України та ст. 49 КК України, а саме у зв`язку з закінченням строків давності. Дана ухвала набрала законної сили.

Тобто, судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні не встановлено, що до 24 квітня 2019 року ОСОБА_6 була винна у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 362 КК України, чи інших.

А тому, судом встановлено, що за обвинуваченням ОСОБА_6 по епізоду від 24 квітня 2019 року (здійснення реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю по АДРЕСА_4 ) відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 362КК України, а саме відсутня кваліфікуюча ознака ч.3 ст. 362 КК України «вчинене повторно», оскільки в діях обвинуваченої ОСОБА_6 наявний склад злочину передбачений ч.1 ст. 362 КК України, що узгоджується з правою позицією висловленою Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.07.2021 №639/6950/17.

Суд вважає, що дії ОСОБА_6 у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, вчинене повторно особою, яка має доступ до неї - вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 286 КК України, оскільки вона, несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі, повторно, маючи на це доступ до такої системи (по епізоду від 12 листопада 2019 року).

Обтяжуючих вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючих вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень обставин, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

При визначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, яка задовільно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима. Суд враховує і те, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину.

Суд враховує також і досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно якої орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства(у тому числі окремих осіб). При визначенні міри покарання ОСОБА_6 орган пробації просить врахувати дану інформацію та прийняти рішення на розсуд суду.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , вважає за доцільне призначити його за ч. 1 ст. 362 КК України в межах санкції даної статті у виді штрафу, а за ч. 3 ст. 362 КК України у межах санкції даної статті у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємствах, установах і організаціях на певний строк, із застосуванням ст. 75 КК України на певний строк та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Згідно з ч.4 ст.12 КК України діяння, передбачене ч.1 ст. 362 КК України є нетяжким злочином, строк давності за який у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 49 КК України становить п`ять років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 362 КК України 24 квітня 2019 року.

Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Так, Верховним Судом у постанові від 12.11.2019 у справі № 566/554/16-к зазначено, що якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого. Звільнення від покарання на наведеній підставі (ч.5 ст. 74 КК України) застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд, за наявності підстав, визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч.5 ст. 74 вказаного Кодексу.

З огляду на вищевикладені норми законодавства, враховуючи, що в ході судового засідання вина обвинуваченої ОСОБА_6 знайшла своє підтвердження, хоча обвинувачена не визнала своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, і просила постановити виправдувальний вирок за недоведеністю вчинення злочину, і це об`єктивно підтверджується зібраними та перевіреними в ході судового засідання доказами у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, то на момент ухвалення вироку закінчились строки давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України.

У кримінальному провадженні не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання строку давності, передбаченого ст. 49 КК України.

З огляду на зазначене, у даному кримінальному провадженні закінчився строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, вчиненого 24 квітня 2019 року, а тому з врахуванням положення ч.5 ст. 74 КК України обвинувачена підлягає звільненню від призначеного покарання за вказане кримінальне правопорушення.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, з врахуванням положення ч.5 ст. 74 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 362 КК України, та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємствах, установах і організаціях строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік.

Згідно п.п.1 та 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.3 ст. 55 КК України строк відбування додаткового покарання у виді 3(трьох) років позбавлення права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємствах, установах і організаціях, ОСОБА_6 обчислювати з моменту набрання законної сили цим вироком.

Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_6 , до вступу вироку у законну силу, залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 26840(двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень), внесену платником (заставодавцем) ОСОБА_6 згідно квитанції до платіжної інструкції АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » № 0.02869544493.1 від 20 лютого 2023 року(код документа 9297-2418-6417-2003) на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_17 за ОСОБА_6 згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова (справа № 461/2820/21) повернути заставодавцю - ОСОБА_6 відповідно до ст. 182 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи №Л/70 від 11 травня 2023 року у розмірі 7886 (сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 34 копійки, за проведення судово-почеркознавчої експертизи №Л/71 від 12 травня 2023 року у розмірі 7169 (сім тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 40 копійок, за проведення судово-почеркознавчої експертизи №Л/95 від 03 липня 2023 року у розмірі 6691 (шість тисяч шістсот дев`яносто одну) гривню 44 копійки, за проведення судово-почеркознавчої експертизи №Л/89 від 26 червня 2023 року у розмірі 5974 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок, всього стягнути 27721 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять одну) гривню 68 копійок.

Речові докази:

- оригінали документів реєстраційної справи №1070231346101 щодо нерухомого майна - єдиного майнового комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 , з 6577.1 кв.м. на 8952.3 кв.м., які було вилучено 19.06.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова - повернути власнику - ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- оригінали документів реєстраційної справи з порядковим номером папки №267 на якій наявні записи власник ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 , яку було вилучено на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова у ОКП ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_19 », що за адресою: АДРЕСА_9 . - повернути власнику;

- оригінали документів реєстраційної справа №1961102746101 щодо нерухомого майна - єдиного майнового комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , а також супровідний лист №838/25.11.2019, опис реєстраційної справи №1961102746101, внутрішній опис реєстраційної справи №19611022746101, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, квитанції, які було отримано 20.06.2023 року у відповідності до ст 93 КПК України з СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області - залишити при матеріалах справи.

Копію вироку вручити засудженому та прокурору негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сколівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_17