Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №459/647/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 459/647/26

Провадження № 2/463/1835/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мармаш В.Я.,

при секретарі с/з - Цебрик Х.В.,

з участю представника відповідача - Задерецького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просив стягнути з відповідача на його користь 500 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок триваючих винних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , з мотивів та підстав, викладених у ній.

Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

12.03.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів та підстав, викладених у ньому. Зазначив, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між внесенням інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») інформації про розшук та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення Державної казначейської служби України в якості третьої особи, оскільки шкода, завдана органами державної влади відшкодовується державою.

13.03.2026 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2025р. по справі № 380/12846/25, суд: визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку. Тобто, вищезазначеним судовим рішенням встановлено факт протиправності дій з боку Відповідача, а тому, немає необхідності спростовувати доводи відзиву в частині нібито правомірності дій Відповідача щодо нього. Він був змушений докладати значних зусиль, звертатися в судові органи за захистом своїх порушених прав, оскільки ні ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконували вимог Закону та вчиняли усі дії на шкоду йому. Спочатку протиправно оголосили його в «розшук», пізніше протиправно самостійно (в тому числі на його звернення) відмовлялися виправити свою протиправну поведінку щодо такого оголошення його в «розшук», що змусило його звертатися з позовними вимогами до суду, витрачаючи як свій час, так і свої нерви, здоров`я, кошти. Окрім того, протягом усього цього часу поки тривала протиправна бездіяльність Відповідача, він зазнавав осуду з боку суспільства, його називали «ухилянтом» і це все з вини Відповідача.

Ухвалою судді Шептицького міського суду Львівської області від 03.04.2026 постановлено матеріали справи передати до Личаківського районного суду м. Львова для розгляду за територіальної підсудністю.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди. Залучено до участі у справі в якості третьої особи Державну казначейську службу України.

03.07.2026 від представника третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що мотиви позову обґрунтовуються та зводяться до загальних фраз і не підкріплюються жодними належними доказами, які б підтверджували понесення таких витрат та вказували на причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправними діями щодо позивача, а прийняте судом судове рішення про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за будь-яку завдану позивачу моральну шкоду і немає необхідності для її стягнення у грошовому еквіваленті.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 18.08.2026 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення на адресу суду не скерував. Скористався своїм процесуальним правом на пояснень.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі № 380/12846/25 судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаною особою, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , уточнив свої персональні дані вчасно, а саме 12 липня 2024 року. Отже, позивач належно виконав свій обов`язок, передбачений підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, щодо уточнення персональних даних протягом 60 днів після набрання чинності вказаним Законом. ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав суду належних та допустимих доказів надіслання позивачу повістки № 535649 засобами поштового зв`язку з дотриманням зазначених вище імперативних вимог Порядку № 560, що, своєю чергою, ставить під сумнів факт отримання позивачем разом з поштовим відправленням № 801054332262 зазначеної повістки та, як наслідок, належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до приписів пункту 41 Порядку № 560. З урахуванням того, що повістка № 535649 сформована відповідачем з грубими порушеннями вимог пунктів 29, 30, 30-1 Порядку № 560, а також за відсутності доказів отримання позивачем разом з поштовим відправленням № 801054332262 зазначеної повістки та, як наслідок, належного оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до приписів пункту 41 Порядку № 560, суд дійшов висновку про те, що внесення ІНФОРМАЦІЯ_5 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 було передчасним. З врахуванням вищевикладеного, позов ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку.

Пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 статті 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У пункті Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено протиправні дії, які полягали у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №380/12846/25, яке набрало законної сили. Відтак, заперечення відповідача у цій частині є безпідставними.

Як стверджує позивач, він був змушений докладати значних зусиль, звертатися в судові органи за захистом своїх порушених прав, оскільки ні ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконували вимог Закону та вчиняли усі дії на шкоду йому. Спочатку протиправно оголосили його в «розшук», пізніше протиправно самостійно (в тому числі на мої звернення) відмовлялися виправити свою протиправну поведінку щодо такого оголошення його в «розшук», що змусило його звертатися з позовними вимогами до суду, витрачаючи як свій час, так і свої нерви, здоров`я, кошти. Окрім того, протягом усього цього часу поки тривала протиправна бездіяльність Відповідача, він зазнавав осуду з боку суспільства, його називали «ухилянтом» і це все з вини Відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що внаслідок протиправних дій відповідача було завдано моральної шкоди позивачу.

Абзацом 2 частини 3 статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на наведені у позовній заяві обставини, позивач переконаний, що має право на стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідач не надав детальних заперечень з приводу відшкодування моральної шкоди, обмежившись загальним проханням відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що в результаті протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 було завдано моральної шкоди позивачу. Відповідна шкода виразилась у негативних емоціях та стражданнях, який він пережив у процесі протиправних дій та безрезультатного очікування усунення їх наслідків від відповідача. Крім того, йому довелося прикласти додаткових зусиль задля захисту своїх прав шляхом звернення до суду із позовом.

До того ж згідно з абз.3, 5, п.3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки №154 (Далі – Положення №154): «Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України». Згідно з абз.3, п.13 Положення №154, керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки безпосередньо підпорядковується керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя та є прямим начальником для особового складу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а тому саме ІНФОРМАЦІЯ_8 є належним відповідачем у справі та має статус юридичної особи, на відміну від ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому уповноважений відповідати за вимогами про відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що обрахований позивачем розмір моральної шкоди є занадто завищеним, таким, що не відповідає ступеню перенесених страждань.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції № 35-13/797 від 13.05.2004) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Також, як зазначила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду цивільної справи №752/17832/14-ц (постанова від 15.12.2020), визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, завданих відповідачем, їх тривалості, наслідків та інших негативних впливів, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як уже зазначалося вище, абзацом 2 частини 3 статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Указом Президента України №64 від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та залишається чинним станом на дату ухвалення рішення у цій справі.

Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затв. постановою КМУ №154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (пункт 8 вказаного вище Положення).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом підчас мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку) (пункт 9 вказаного вище Положення).

Таким чином, в умовах правового режиму воєнного стану територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують важливу функцію із забезпечення призову громадян на військову службу задля відбиття військової агресії російської федерації проти нашої суверенної держави.

За таких умов стягнення із відповідача значної суми моральної шкоди може негативно відобразитися на нормальному функціонуванні територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що в врешті-решт може позначатися на обороноздатності України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить із того, що позов про відшкодування моральної шкоди задоволено частково на 1%, а тому з відповідача на користь держави у відповідній частці слід стягнути сплачений судовий збір (50 грн). Докази понесення інших судових витрат сторонами не подані.

Керуючись ст.ст. 12-13, 133, 137, 259, 265 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п`ять тисяч) грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 50,00 грн (п`ятдесят) судового збору.

В решті вимог позову – відмовити.

Повний текст рішення суду складено і підписано 09.10.2026.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду в порядку і строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Державна казначейська служба України, Код ЄДРПОУ: 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Суддя: Мармаш В. Я.