Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №446/1477/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.

справа №446/1477/26

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Споживчий Центр»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

03.06.2026 представник позивача – Поліщук А.Ю. подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору у розмірі 17662,60 грн та судові витрати у сумі 2662,40 грн..

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10.04.2025-100002021 від 10.04.2025. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит в розмірі 14700,00 грн. строком на 168 дні. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позивачем не виконує, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 17 662, 60 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 083,00 грн., по процентам в розмірі 6 911,1 грн., по неустойці за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання в розмірі – 5 668,50 грн., чим порушила права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр», а отже, позивач змушений звернутись до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Поліщук А.Ю. в судове засідання не з`явилася, однак при подачі позовної заяви до суду, просила розглянути справу у її відсутності, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

За вимогами ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 10 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр`та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.04.2025-100002021 у формі електронного документа.

Факт укладення зазначеного договору підтверджується поданою позивачем копією електронного кредитного договору, документами щодо оформлення заявки на отримання кредиту, а також документами, які містять відомості про ідентифікацію відповідача за допомогою системи BankID та підписання нею відповідних електронних документів із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначені документи в сукупності підтверджують обставини оформлення кредитних правовідносин між сторонами та погодження ними умов кредитування.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що його предметом є надання відповідачу грошових коштів на споживчі цілі з обов`язком повернення отриманого кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів, передбачених договором. Договір визначає порядок надання кредитних коштів, строк кредитування, умови їх повернення, процентні ставки, а також передбачені сторонами комісії та відповідальність за порушення зобов`язань.

Відповідно до первісних умов кредитного договору кредит надавався строком на 168 днів із кінцевою датою повернення 24 вересня 2025 року. Договором передбачено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах. Крім того, умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Зміст наведених умов свідчить про погодження сторонами не лише обов`язку відповідача повернути отримані кошти, а й порядку визначення плати за користування ними. Водночас сам факт включення відповідних положень до договору не звільняє позивача від обов`язку довести правильність нарахування заявлених до стягнення сум, їх відповідність погодженим умовам договору та вимогам законодавства.

Надалі, 2 травня 2025 року, 9 травня 2025 року, 26 травня 2025 року, 27 травня 2025 року та 28 травня 2025 року між сторонами укладено додаткові договори до первісного кредитного договору, якими передбачено збільшення суми кредитування шляхом надання відповідачу додаткових траншів.

Зокрема, згідно з поданими документами, 2 травня 2025 року відповідачу надано додатковий транш у розмірі 2 000 грн, 9 травня 2025 року - 1 400 грн, 26 травня 2025 року - 2 000 грн, 27 травня 2025 року - 2 500 грн та 28 травня 2025 року - 1 800 грн.

Укладення зазначених додаткових договорів підтверджується відповідними електронними документами, що містять погоджені сторонами умови надання додаткових коштів. Фактичне перерахування коштів підтверджується копіями квитанцій про переказ відповідних сум на платіжну картку відповідача. Зіставлення дат і сум, зазначених у додаткових договорах та платіжних документах, дає змогу встановити послідовність збільшення кредитування в межах правовідносин, що виникли між сторонами.

З вразуванням зазначених додаткових траншів загальна сума кредитних коштів, наданих відповідачу за первісним договором та додатковими договорами, становила 14 700, 00 грн. Отже, позивачем надано документи на підтвердження як договірного оформлення додаткового кредитування, так і перерахування коштів відповідачу.

Разом із тим, при визначенні розміру фактичної заборгованості судом підлягають урахуванню не лише суми наданих коштів, а й платежі, здійснені відповідачем на виконання кредитних зобов`язань, а також порядок зарахування таких платежів відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Із поданих позивачем матеріалів вбачається, що відповідач у період дії кредитного договору здійснювала часткові платежі на погашення заборгованості. Зокрема, 24 квітня 2025 року нею сплачено 1 025 грн, 7 травня 2025 року - 5 000 грн, 25 травня 2025 року - 1 633 грн 80 коп., 7 червня 2025 року - 2 934 грн 30 коп., 20 червня 2025 року - 1 700 грн, 24 червня 2025 року - 276 грн 80 коп. та 29 вересня 2025 року - 5 887 грн.

Загальна сума зазначених платежів становить 18 456 грн. 90 коп. Наявність таких платежів свідчить про часткове виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Водночас сама по собі сума здійснених платежів не дає підстав для висновку про повне погашення кредитної заборгованості, оскільки для встановлення її залишку необхідно з`ясувати, у рахунок яких саме складових заборгованості зараховувався кожен платіж, які суми були спрямовані на погашення основного боргу, процентів, комісій чи неустойки та чи відповідав такий розподіл умовам договору й законодавству.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, поданого позивачем, попри здійснення відповідачем наведених платежів, позивач вважає, що зобов`язання за кредитним договором виконано не в повному обсязі, у зв`язку із чим заявлено вимогу про стягнення залишку заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до поданого розрахунку загальний розмір заборгованості відповідача станом на визначену позивачем дату становить 17 662 грн. 60 коп., з яких 5 083 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6 911 грн. 10 коп. - заборгованість за процентами та 5 668 грн. 50 коп. - неустойка.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем також подано документи щодо ідентифікації відповідача за допомогою системи BankID, електронні документи, що містять умови первісного кредитного договору, заявку на отримання кредиту, додаткові договори щодо надання траншів, квитанції про перерахування коштів на платіжну картку відповідача, розрахунок заборгованості та інші документи, долучені до позовної заяви.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд виходить із того, що подані документи підтверджують оформлення між сторонами кредитних правовідносин, погодження умов кредитування, передбачене договором збільшення суми кредиту шляхом надання додаткових траншів, а також здійснення відповідачем часткових платежів.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд має перевірити правильність розрахунку заборгованості за кожною її складовою, відповідність нарахувань умовам договору та законодавству, а також обґрунтованість визначеного позивачем залишку боргу після врахування здійснених відповідачем платежів.

Отже, предметом доказування у цій справі є факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, фактичне надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 14 700 грн., погодження сторонами умов щодо строку кредитування, процентів і комісій, здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості на загальну суму 18 456 грн. 90 коп., а також наявність і розмір непогашених зобов`язань за тілом кредиту, процентами та неустойкою, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит".

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання

В ході розгляду судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредитних коштів, за результатами її звернення між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10.04.2025-100002021 від 10.04.2025, після укладення якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами договору. Зокрема на підставі укладеного договору про надання кредиту відповідачу надано грошові кошти в загальному розмірі 14 700,00 грн.

Відтак в ході розгляду судом встановлений факт укладення кредитного договору, де однією із сторін була відповідачка ОСОБА_1 , згідно якого останняй отримала грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитором зобов`язання згідно укладеного договору були виконані та відповідачу надано в користування кредитні кошти.

Натомість відповідач, свої зобов`язання перед кредитором не виконала, зокрема, в ході судового розгляду не встановлено правових аргументів, які б доводили, що на час вирішення спору в суді, відповідач зобов`язання перед кредитодавцем повністю виконав, перерахував у повному обсязі кошти чи виконав інші дії, а відтак судом вважається підтверджений факт неповернення відповідачем грошових коштів у відповідності до умов вказаних у договорі № 10.04.2025-100002021 від 10.04.2025 та у строки визначені сторонами, тому суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за кредитом.

Судом відзначається, що інформація щодо розміру заборгованості за кредитним договором, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідачем не спростована належними та допустимими доказами.

Відтак, враховуючи, той факт, що відповідач не надав суду жодного доказу того, що він належним чином виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів кредитору, тому враховуючи, те, що відповідачем не повернуто своєчасно суму кредиту та не сплачено нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то він є таким, що зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Тому звернення ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором є підставним.

Вирішуючи питання судових витрат, які у цій справі складаються зі судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 10.4.2025-100002021 від 10.04.2025 у розмірі 17 662, 60 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір у сумі 2662,40 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцереєстарції: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026.

Суддя У.І. Костюк