Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №462/8502/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8502/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 09.09.2026 року близько 19 год. 00 хв. перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , 1954 року народження, що виразилось у вчиненому конфлікті в ході якого словесно ображав, висловлювався нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, тягнув за одяг та штовхав, без завдання тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кім цього, ОСОБА_1 , 11.09.2026 року близько 03 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 спровокував безпричинну розмову та суперечку зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , 1954 року народження, чим порушив умови дії термінового заборонного припису від 09.09.2026 року, яким заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою з 22.45 год. 09.09.2026 року до 22.45 год. 16.09.2026 р., вчинене повторно потягом року після накладення адміністративного стягнення, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, вказав, що більше такого не повториться.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окрім визнання винуватості підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ВБА № 219788 від 11.09.2026 р.; серії ВБА №217402 від 09.09.2026 р., протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 від 09.09.2026 року, зареєстрований у ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області 10.09.2026 року за №20264, в якому потерпіла вказала про вчинення її сином ОСОБА_1 відносно неї домашнього насильства, що мало місце 09.09.2026 року близько 19.00 год.; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, якою поліцейським визначено низький рівень небезпеки; терміновим заборонним приписом серії ЕТ №115030 від 09.09.2026 року, яким ОСОБА_1 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 7 діб; рапортами поліцейського, з яких встановлені обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Наведене узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Таким чином, досліджені судом докази, які у своїй сукупності є достатніми, належними та допустимими для встановлення винуватості особи, відносної якої складений протокол по адміністративне правопорушення, а тому враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-8 КУпАП.

Із врахуванням особи правопорушника, який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, обставини, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення є визнання своєї винуватості, обставини, які обтяжують відповідальність судом не встановлені, а тому для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті правопорушення, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 6 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи наведене, а також особу кривдника, який є особою з інвалідністю, ставленням до вчиненого, суд приходить до переконання про відсутність, на даний час, необхідності направлення ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство.

Згідно п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись ст. 23, 36, 173-2, 173-8, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення із врахуванням ч.2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі тридцяти двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 /п`ятсот десять/ гривень.

На підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.

Суддя: Бориславський Ю. Л.