Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №462/6527/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6527/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, П?ята Львівська державна нотаріальна контора, про скасування арешту,

встановив:

ОСОБА_1 22.07.2026 року звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про обтіження, реєстраційний номер 5793799 від 08.10.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3 і в грудні 2025 року вона звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що на спадкове майно накладено арешт. 29.06.2026 року позивач звернулася до Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ із заявою про зняття арешту з вказаної квартири у зв`язку із смертю боржника, проте отримала відмову. При цьому, з отриманої від Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ відповіді вбачається, що на виконанні даного ВДВС дійсно перебувало виконавче провадження №2-7887/03 від 20.10.2003 року з виконання виконавчого листа №2-7887/03 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів та яке завершено, відповідно до чинного законодавства. У зв`язку з неможливістю реалізувати свої права позивач, із метою забезпечення свої спадкових прав, змушена звернутись до суду з вимогою зняття арешту із вказаної квартири.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 30.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п?ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву із викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце проведення судового засідання у таке не з`явилася, проте 18.08.2026 року подала до суду заяву у якій просила задовольнити позов у повній мірі та проводити судовий розгляд за її відсутності, що є її правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач – ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце проведення судового засідання у таке не з`явилась, проте 18.08.2026 року подала до суду заяву про визнання позовних вимог та просила розглядати справу у її відсутності.

Третя особа – Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, не забезпечила явку у судове засідання свого уповноваженого представника, та про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа – П?ята Львівська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, не забезпечила явку у судове засідання свого уповноваженого представника, натомість 25.08.2026 року подала заяву про розгляд справи за відсутності такого.

Дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та виходить із наступного.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України, частини першої ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

Згідно даних довідки №482356592 від 18.06.2026 року щодо інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі виконавчого листа Залізничного районного суду м.Львова №2-7887/03 від 20.10.2003 року постановою державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ Амбриз Р.А. було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26.11.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_3 , згідно з витягом про реєстрації у Спадковому реєстрі №83579724 від 11.12.2025 року, 11.12.2025 року П?ятою Львівською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №5824/2025 (а.с.11).

Згідно довідки державного нотаріуса П?ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Т.Бобеляк №860/02-14/4 від 07.07.2026 року після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

29.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного ВДВС у м.Львові ЛМУ МЮ із заявою, в якій просила скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 (а.с.17-18).

При цьому, у своїй відповіді №69258 від 02.07.2026 року Залізничний ВДВС у м.Львові ЛМУ МЮ повідомило, що матеріали виконавчого провадження знищені, а також відсутні підстави для зняття арешту (а.с.19).

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 20.10.2003 року у справі №2-7887/2003 вирішено стягувати із ОСОБА_3 аліменти на утримання донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/4 частин із всіх видів заробітку, але не менше як неоподаткованого мінімумів доходів громадян, починаючи з 08.10.2003 року (а.с.37).

Згідно ч.4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 року у справі №463/3251/22.

Виходячи з наведеного, основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає позивачу, як спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно, на яке позивач претендує після смерті свого чоловіка та є підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину до його зняття.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною четвертою ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, частиною п`ятою цієї статті встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

При цьому, за п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2026 року в справі №932/5808/25 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, наявність тривалого арешту майна (більше 20 років) спадкодавця за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у майнові права позивача.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що у справі наявні достатні докази, які підтверджують те, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та може претендувати на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом, однак, у зв?язку із накладенням арешту на вказану квартиру в нотаріальному порядку реалізація її спадкових прав є неможливою, а відповідач, яка була стягувачем у виконавчому провадженні, в якому було накладено арешт на вказану квартиру, не висловила застережень щодо зняття такого арешту та просила позов задовольнити, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1351,20 грн., сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.1).

Керуючись ст.10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , накладений державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Амбриз Р.А. на підставі виконавчого листа №2-7887/03, виданого 20.10.2003 року Залізничним районним судом м.Львова, реєстраційний номер обтяження №5793799.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1351,20 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

треті особи – Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 35009206, місцезнаходження: м.Львів, вул.Городоцька, 299;

П?ята Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ 02899447, місцезнаходження: м.Львів, вул.Г.Чупринки, 69.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний