Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №462/8170/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8170/26

ПОСТАНОВА

08 жовтня 2026 року, Залізничний районний суд міста Львова у складі судді Ліуша А.І., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Петруніни В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,-

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України пАП, -

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2026 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Alfa Romeo д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, 95 у лікаря нарколога та підтверджується висновком мед. закладу, чим порушив п. 2.9 а) ПДР за що передбачено відповідальність за частиною 1 статтею 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , та його адвокат Петруніна В.В., в судовому засіданні просили суд закрити провадження по справі з огляду на те, що на їх переконання матеріали адміністративної справи стверджують, що огляд ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп`яніння було грубо порушено. Перш за все матеріали справи не містять складеного інспектором направлення, в другу чергу матеріали справи й не містять акту медичного огляду. Сам по собі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння без складання попередньо згаданих документів немає жодної юридичної сили. Більше того з даного висновку не вбачається кількісний показник вмісту алкоголю. Тоді як наказ чітко вимагає зазначення працівником медичного закладу розбірливого висновку. Не вважається порушенням вміст алкоголю більше ніж 0,2 проміле. В свою чергу лікар у власному висновку лише зазначив, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, однак кількісне значення алкогольного сп`яніння не зазначено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що у діях ОСОБА_1 , наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України пАП, тобто керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №762468, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, рапортом.

Щодо посилань адвоката про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, суд зазначає, що сама по собі відсутність таких документів не спростовує обставин, зафіксованих іншими доказами у справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, відеозаписи містять зафіксовані висловлювання самого ОСОБА_1 , який неодноразово підтверджував факт вживання алкогольних напоїв перед тим, як сісти за кермо транспортного засобу. Такі пояснення були надані ним безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції, а також під час проходження медичного огляду. Крім того, працівник поліції повідомляв про наявність запаху алкоголю з порожнини рота водія.

Вказане зафіксовано на відеозаписах, що містяться в clip-0, о 07:30, згідно яких особа, що притягається до адміністративної відповідальності повідомляє, що вживав алкогольні напої перед тим як сісти за кермо.

На clip-0, о 08:30 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що відчуває запах алкоголю з порожнини його роту.

На clip-1, о 01:30 ОСОБА_1 , розповідає працівникам поліції що він саме він випивав.

На clip-2, о 05:50 ОСОБА_1 , знову розповідає лікарю що він дійсно сьогодні вживав алкоголь.

Крім того, в ході розгляду справи також досліджено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №001104, згідно якого ОСОБА_1 , перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Також, суд звертає увагу на відеозапис clip-2, на якому о 12:00 зафіксовано проходження ОСОБА_1 , огляду за допомогою спеціального технічного засобу драгер, за результатами якого встановлено показник 0,33 проміле алкоголю. Зазначений результат має значення для оцінки доводів захисника про відсутність у висновку медичного огляду кількісного показника вмісту алкоголю, оскільки свідчить про наявність в матеріалах справи об`єктивно зафіксованого числового результату перевірки, який сторона захисту фактично залишає поза увагою. В той же час, результат 0,33 проміле не може бути проігнорований під час оцінки всіх обставин справи, а доводи про відсутність числового показника саме в медичному висновку не спростовує автоматично результату, зафіксованого спеціальним технічним засобом.

Відтак, зазначені відеозаписи відображають обставини, які узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, зокрема з висновком лікаря-нарколога про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, пояснення особи про вживання алкоголю до керування транспортним засобом оцінюються не ізольовано, а в контексті інших об`єктивно зафіксованих обставин.

Окремо суд підкреслює, що мало місце не одноразове або неоднозначне висловлювання, яке могло б потребувати додаткового з`ясування його змісту, а неодноразове підтвердження самим водієм факту вживання алкогольних напоїв до керування транспортним засобом. У сукупності з висновком лікаря-нарколога та іншими матеріалами справи такі відомості мають доказове значення для встановлення обставин правопорушення.

В той же час, суд зазначає, що сам факт визнання особою вживання алкоголю не підміняє необхідності доведення стану сп`яніння під час керування транспортним засобом. Однак у цій справі відповідні пояснення узгоджуються з висновком медичного огляду та іншими наявними доказами, що дає підстави оцінювати їх у взаємозв`язку, а не відокремлено один від одного.

Крім того, необхідно розмежовувати питання дотримання процедури направлення водія на медичний огляд та питання доказового значення результатів такого огляду для встановлення стану сп`яніння. Саме по собі посилання на відсутність направлення не усуває з матеріалів справи висновку лікаря-нарколога та не спростовує відомостей, зафіксованих на відеозаписах. Такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вінницького апеляційного суду по справі № 127/20977/26 від 30 вересня 2026 року, згідно якої «… доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки він є особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря – нарколога…».

А також, суд приймає до уваги позицію, що викладена в постанові Вінницького апеляційного суду по справі № 127/20977/26 від 30 вересня 2026 року, згідно якої «…також, суд не бере до уваги доводи захисника щодо відсутності направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу, так як наявність такого направлення має правове значення для лікаря медичної установи, який повинен провести медичний огляд…».

Таким чином, доводи захисника в цій частині зводяться до формального посилання на відсутність окремого документа, однак не містять переконливого спростування фактичних відомостей, зафіксованих у висновку лікаря-нарколога та на відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції.

Не заслуговують на безумовне прийняття й доводи сторони захисту про відсутність в акті медичного огляду кількісного показника вмісту алкоголю, оскільки вони не спростовують усіх інших доказів, наявних у справі. Зокрема, відповідно до дослідженого судом відеозапису clip-2, під час перевірки за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» зафіксовано результат 0,33 проміле алкоголю.

Вказаний результат свідчить про наявність в матеріалах справи числового показника, отриманого під час перевірки. Водночас, сам по собі зазначений результат не підміняє висновку про стан сп`яніння, який має ґрунтуватися на належних і допустимих доказах та оцінюватися з урахуванням обставин проведення відповідного дослідження.

Враховуючи вищевикладене, доводи ОСОБА_1 та його захисника Петруніної В.В. про відсутність направлення на медичний огляд, а також про відсутність кількісного показника у висновку лікаря-нарколога не спростовують автоматично встановлених обставин справи. Вони підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з висновком лікаря-нарколога, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та зафіксованими на них неодноразовими поясненнями самого ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв перед керуванням транспортним засобом.

Відтак, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доводи ОСОБА_1 та його захисника не спростовують встановлених обставин вчинення правопорушення. Натомість факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком лікаря-нарколога, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та іншими дослідженими матеріалами справи, які узгоджуються між собою. За таких обставин суд вважає доведеною наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності на підставі та в порядку, встановлених законом.

При цьому, судом враховується те, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом злочину, передбаченого ст. 130 КУпАП. В той же час, керування в стані наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Зокрема, у стані сп`яніння істотно знижується увага водія та швидкість його реакції, що зумовлює загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб. Саме ця обставина і зумовила прийняття законодавцем Закону, яким було посилено відповідальності за керування в стані сп`яніння.

Накладаючи адміністративне стягнення, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, обставин, які обтяжують відповідальність відсутні, тому покарання йому слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 221, 268, 283, 284 Кодексу України пАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 Кодексу України пАП та оштрафувати на 17000 /сімнадцять/ тисяч гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: А.І. Ліуш