Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №443/1976/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1976/26

Провадження №1-кп/443/128/26

ВИРОК

Іменем України

12 жовтня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12026142200000059 від 04.09.2026) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Загірочко Жидачівського району Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 03.09.2026 приблизно о 18 годині 00 хвилин перебуваючи на терасі кафе-бару, розташованого за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Загірочко, вулиця Центральна, 3А, вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_5 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході якого, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, штовхнув ОСОБА_5 руками в ділянку грудної клітки, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на підлогу тераси після чого однією рукою схопив ОСОБА_5 за шию та з силою став стискати її, а далі ногою з метою спричинення тілесних ушкоджень наступив на нижню ліву кінцівку, внаслідок чого ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений - частина 1 статті 125 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений старшим дізнавачем СД Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 та затверджений прокурором Жидачівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 .

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах та відеозаписах, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

Правова позиція сторони захисту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину по пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, визнав частково, надав суду показання, за змістом яких 03.09.2026 він прийшов у кафе «Оксамит» у с. Загірочко з метою замовлення столика для святкування дня народження його дочки. При цьому запитав, чи вони не продають самогонку, на що отримав негативну відповідь. ОСОБА_5 повідомила йому, що він зайшов через службовий вхід і сказала йому вийти з приміщення. Після цього він звинуватив її в отруєнні його брата (побратима) ОСОБА_8 . Коли він виходив з приміщення говорив пані ОСОБА_5 неприємні речі і побачив, що пані ОСОБА_5 побігла на нього з кулаками та щось кричала, тому він її інстинктивно відштовхнув, від чого та упала. Після падіння бачив на сходах кров. Мав намір її підняти, але вона почала пручатися, і в цей момент він її схопив за шию, однак намір у нього був лише допомогти. Також визнає, що став їй на ногу, однак і це відбулося випадково. Його дії були продиктовані обставинами і були реакцією на дії пані ОСОБА_5 , як самозахист. Його навчали англійці самообороні, тому саме це і спрацювало. Умислу спричиняти ушкодження потерпілій не мав.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, кожному з яких судом надана ретельна оцінка з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

показаннями потерпілої ОСОБА_5 , за змістом яких 03.09.2026 до кафе «Оксамит» прийшов ОСОБА_3 , зайшов зі службового входу та вимагав налити йому самогонки, однак вона йому в цьому відмовила та висловлено прохання вийти з приміщення. Коли ОСОБА_3 вийшов з приміщення вона зачиняла за ним двері і у цей момент він силою шарпнув за них, через що її викинуло на зовні. Вона спробувала знову закрити двері, але він повторно їх шарпнув і між ними виник конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_3 штовхнув її, від чого та впала і вдарилася головою. Після цього він став їй на ногу і почав душити, при цьому словесно погрожуючи. Разом з ним був інший мужчина, який, побачивши кров, почав питати у ОСОБА_3 , що той робить та казати, щоб він припинив свої дії. Після цих слів ОСОБА_3 їх припинив. У неї йшла кров з голови, бо було розсічення і коли вона прийшла на кухню, її офіціантка допомагала зупинити кров. Нога також напухла, тому вона сіла у машину та поїхала у лікарню. Дії ОСОБА_3 були умисними.

показаннями свідка ОСОБА_10 , за змістом яких 03.09.2026 до кафе «Оксамит» прийшов ОСОБА_3 і просив її налити самогонки, однак вона у цьому відмовила. Вів себе агресивно. Потім він зайшов у приміщення через службовий вхід. Вона була на другому поверсі, тому спустилася, щоб попередити пані ОСОБА_5 про відвідувача. Самого конфлікту вона не бачила і не чула, бо перебувала на кухні. Однак у подальшому на кухню зайшла пані ОСОБА_5 , у якої з голови йшла кров і фартух був порваний. Вона надавала пані ОСОБА_5 допомогу. Також бачила червоні сліди від руки на шиї пані ОСОБА_5 . Остання казала, що болить голова і нога.

висновком експерта №53/2026 від 04.09.2026, відповідно до якого у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено: забійну рану в ліній тім`яній ділянці, синець на підборідді, садно на передній поверхні нижньої третини шиї, садно на передній поверхні грудної клітки, в ділянці проекції руків`я грудини, садно на лівій боковій поверхні грудної клітки, а саме в ключичній ділянці, синець на зовнішній поверхні ділянки проекції лівого гомілково-ступневого суглобу, на фоні набряку м`яких тканин ноги, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), могли виникнути 03.09.2026 та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Враховуючи локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 на різних анатомічних поверхнях та ділянках тіла, малоймовірним є утворення їх внаслідок одноразового падіння на площину з висоти власного росту (вертикального чи близького до нього положення) (а.к.п.51-52);

протоколом огляду предмету від 10.09.2026 та відеозаписами з камер відеоспостереження кафе бару в АДРЕСА_2 , з яких вбачається, що проведено огляд оптичного носія - диску формату DVD-R, на якому наявні два відеофайли. На одному відеофайлі зображено події за участю обвинуваченого і потерпілої, зокрема видно, як обвинувачений заходить у приміщення кафе і йому на зустріч виходить потерпіла. Після короткої розмови обвинувачений виходить з приміщення, а потерпіла йде за ним і зачиняє вхідні двері. При цьому потерпіла тримається за ручку дверей і у цей момент двері ріко відкриваються назовні і потерпілу виштовхує назовні це відкриття дверей. Потерпіла вдруге пробує закрити двері, двері знову різко відкриваються назовні і потерпіла повторно прискорено виштовхується на двір. На іншому відеофайлі події відбуваються на кухні кафе, де перебуває потерпіла, яка періодично бере себе за голову, а також свідок ОСОБА_10 , яка надає їй допомогу, обробляючи голову якоюсь рідиною (а.к.п.54-67);

протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2026, згідно з яким ОСОБА_5 відтворила події, які мали місце 03.09.2026 близько 18 год у кафе в АДРЕСА_2 за участю її та ОСОБА_3 , послідовно показавши розташування учасників події, напрямок їх руху, місце перебування ОСОБА_3 , а також показала на манекені, як і де ОСОБА_3 штовхнув її в груди та рукою стискав шию, а також як навмисно притиснув своїми ногами її ліву ногу і таким чином спричиняв їй тілесні ушкодження (а.к.п.68-72).

протоколом проведення слідчого експерименту від 07.09.2026, відповідно до якого ОСОБА_3 відтворив події, які мали місце 03.09.2026 близько 18 год у кафе в АДРЕСА_2 за участю його та ОСОБА_5 , послідовно вказавши місце розташування учасників події, напрямок свого руху, місце перебування ОСОБА_5 відносно нього, а також за допомогою манекена продемонстрував яким чином відштовхнув ОСОБА_5 в ділянку грудної клітки, після чого рукою схопив її за шию та стискав, а також продемонстрував, яким чином ногою наступив на ліву нижню кінцівку ОСОБА_5 , притиснувши її до бетонної сходини (а.к.п.73-79).

Безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні процесуальні докази, а саме: постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.09.2026, якою визнано два відеофайли з камер відеоспостережння з приміщення кафе-бару в с. Загірочко по вул. Центральна, 3А Стрийського району Львівської області речовими доказами підтверджує законність отримання вищенаведених доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та дотримання стороною обвинувачення визначеного процесуальним законом порядку їх отримання.

Відповідність безпосередньо досліджених судом доказів критеріям належності та допустимості.

Докази, покладені судом в основу вироку, були безпосередньо досліджені у судовому засіданні та оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності у їх сукупності відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Суд зазначає, що вказані докази отримані у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України, а обставин, передбачених статтею 87 КПК України, які б свідчили про їх недопустимість у зв`язку з істотним порушенням прав та свобод людини, не встановлено.

Показання потерпілої та свідка, а також письмові докази, є належними та допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні, оскільки містять фактичні дані, пов`язані з предметом доказування, отримані у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, та узгоджуються між собою.

Спростування аргументів сторони захисту.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 про відсутність у нього умислу на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки такі не узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів та спростовуються встановленими на їх підставі фактичними обставинами.

Зокрема, твердження обвинуваченого про те, що його дії були зумовлені необхідністю самозахисту від агресивної поведінки потерпілої, не знаходять підтвердження у досліджених судом відеозаписах. Із них вбачається, що обвинувачений виходить із приміщення кафе, а потерпіла спокійно прямує за ним та намагається зачинити двері, не вчиняючи щодо нього жодних загрозливих чи агресивних дій. При цьому двері двічі різко відчиняються назовні, внаслідок чого потерпіла, тримаючись за їх ручку, переміщується слідом за ними. Хоча особу, яка відчиняє двері, на відеозаписі не видно, зафіксована поведінка потерпілої не підтверджує версії обвинуваченого про її агресивні дії. Водночас суд враховує, що події, які відбувалися за межами приміщення кафе, камерами відеоспостереження не зафіксовані.

Крім того, обвинувачений не заперечує факту відштовхування потерпілої, стискання її шиї та наступання на ліву ногу, що також підтверджується відтвореними ним під час слідчого експерименту обставинами події. Його пояснення про намагання допомогти потерпілій та випадковість наступання на її ногу не узгоджуються з показаннями потерпілої, характером і локалізацією встановлених судово-медичним експертом тілесних ушкоджень, утворення яких унаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту експерт визнав малоймовірним.

При цьому суд звертає увагу на характер та послідовність дій обвинуваченого, який не обмежився відштовхуванням потерпілої, а після її падіння схопив рукою за шию та стискав її, а також ногою притиснув нижню кінцівку потерпілої до бетонної сходини. Такі дії за своїм характером, способом вчинення та спрямованістю не узгоджуються з твердженнями обвинуваченого про намагання надати потерпілій допомогу чи випадковість їх вчинення. Зокрема, стискання шиї особи, яка вже впала, та притискання її ноги до твердої поверхні не є діями, об`єктивно спрямованими на надання допомоги або припинення можливого посягання. Навпаки, їх послідовне вчинення щодо різних частин тіла потерпілої у сукупності з іншими дослідженими доказами свідчить про усвідомлення обвинуваченим суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення можливості заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та свідоме допущення таких наслідків.

За наведених обставин суд вважає, що доводи обвинуваченого про відсутність умислу на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень є необґрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Висновки.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги статті 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України, є кримінальним проступком.

Обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має статус учасника бойових дій, є особою з інвалідністю 2 групи, раніше не судимий.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, має статус учасника бойових дій та є особою з інвалідністю 2 групи; відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також взявши до уваги фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, форму вини, обстановку вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді штрафу.

Водночас суд враховує, що призначення обвинуваченому інших передбачених санкцією частини 1 статті 125 КК України видів покарання, а саме громадських та виправних робіт, з огляду на встановлену йому II групу інвалідності внаслідок війни, відсутність постійного місця роботи та законодавчі обмеження, передбачені статтями 56, 57 КК України, не відповідатиме вимогам індивідуалізації покарання та особі обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальних витрат не понесено.

Підстав для обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.

Керуючись статтями 368, 371, 374, 381 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речовий доказ (відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.09.2026), а саме: два відеофайли з камер відеоспостережння з приміщення кафе-бару в с. Загірочко по вул. Центральна, 3А Стрийського району Львівської області - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку (його повний текст) негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1