Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/10667/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/10667/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 09.07.26 по справі № 520/10667/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної службі України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 14.04.26 року №086508 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає , що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного й всебічного з`ясування обставин справи, належної оцінки наданих доказів та доводів, викладених у позовній заяві й додаткових поясненнях. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність протиправності оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.04.2026 № 086508 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51 000 грн, оскільки не надав належної оцінки істотним обставинам справи, зокрема відсутності дорожніх знаків, які б інформували водія про встановлене обмеження фактичної маси транспортного засобу на відповідній ділянці автомобільної дороги місцевого значення. Так, позивачка наголошує, що під час розгляду справи судом не було належним чином досліджено та враховано подані додаткові пояснення і докази, зокрема відеозаписи проведення рейдової перевірки та руху транспортного засобу, скриншоти картографічних матеріалів, а також відповіді на адвокатські запити, з яких убачається, що дорожні знаки 3.15, 3.16 та інші знаки, які б інформували водіїв про відповідні обмеження, на зазначеній ділянці дороги були відсутні. На думку позивачки, за таких обставин застосування до неї зниженої вагової норми у 24 тонни є необґрунтованим, оскільки водій об`єктивно не мав можливості дізнатися про відповідне обмеження під час руху. Крім того, позивачка вказує, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача щодо правомірності проведення рейдової перевірки та складання актів від 11.03.2026 № ОАР 008464 і № ОАВ 000508, не надавши належної оцінки всім обставинам, пов`язаним із місцем проведення перевірки та правовими підставами застосування відповідних вагових нормативів. Також в апеляційній скарзі зазначено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу сама по собі не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим за результатами розгляду встановлених ним обставин, а тому правомірність такого рішення має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. На переконання позивачки, відповідач не довів належними доказами наявності всіх обставин, необхідних для застосування адміністративно-господарського штрафу, а суд першої інстанції не забезпечив належного розподілу обов`язку доказування відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Окремо позивачка звертає увагу на порушення судом вимог статей 2, 9, 90, 242 та 246 КАС України, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено належної мотивованої оцінки кожному істотному аргументу позивачки, не спростовано її доводів щодо відсутності дорожніх знаків та не обґрунтовано мотивів відхилення поданих доказів. На її думку, такі недоліки свідчать про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалення рішення без належного дотримання принципів змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин справи й верховенства права. З огляду на викладене позивачка вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а висновки суду не узгоджуються з фактичними обставинами справи й наявними в матеріалах доказами. У зв`язку з цим просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 520/10667/26 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.04.2026 № 086508 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51 000 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 520/10667/26 законним і обґрунтованим. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що 11.03.2026 під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.480 із напівпричепом CARNEHL було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на 67,3 %, а саме фактична маса транспортного засобу становила 40,53 т за допустимої норми 24 т для автомобільних доріг місцевого значення. Зазначені обставини підтверджуються товарно-транспортною накладною № ТМ-91 від 11.03.2026, актами перевірки № ОАР 008464 та № ОАВ 000508 від 11.03.2026, а також відеозаписами проведення перевірки. Відповідач наголошує, що автомобільна дорога С040426 належить до доріг місцевого значення, що підтверджується відповідним розпорядженням Дніпропетровської обласної військової адміністрації та витягом із переліку доріг. На його думку, відсутність дорожніх знаків, які інформують про вагові обмеження, не звільняє автомобільного перевізника від обов`язку дотримуватися встановлених законодавством вагових нормативів. Також відповідач вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо недоведеності правопорушення, зазначаючи, що оскаржувана постанова містить посилання на акт перевірки, у якому зафіксовано відповідні обставини, а форма постанови, затверджена Порядком № 1567, не передбачає окремої графи для зазначення доказів. Посилаючись на положення Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил дорожнього руху та Порядку № 879, відповідач стверджує, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2026 № 086508 винесена правомірно. З огляду на викладене відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 520/10667/26 — без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі направлення на перевірку № ЕНР 000446 від 05.03.2026, 11.03.2026 співробітниками Державної службі України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка: Дніпропетровська область, на а/д С040426.

Був перевірений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом CARNEHL, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що останній належить позивачу та використовується останнім у господарській діяльності, на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної № ТМ-91 від 11.03.2026, у графі “автомобільний перевізник” якої зазначено “ФОП ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ 3263011520”.

На момент проведення перевірки було встановлено:

- перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення склало 67,3%, а саме 40,53 т, чим порушено вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР).

На підставі пункту 13 Порядку № 1567, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 000508 від 11.03.2026, копію якого водієм отримано.

Рух транспортного засобу з перевищенням габаритних обмежень при перевезенні подільного вантажу, зафіксовано в акті № ОАР 008464 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.03.2026.

В.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях-начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим Владиславом складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №086508 від 14.04.26 року відносно автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 11.03.2026 року в 15-30, а/д С040426 Дніпропетровська область (дорога місцевого значення) про порушення п.22.5 ПДР затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (згідно акту від 11.03.2026 № ОАР 008464) відповідальність за яке передбачена абз.17 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” та стягнуто з автомобільного перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 51 000 гривень.

17.04.2026 ФОП ОСОБА_1 отримала відправлення Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067147048065 з копією постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №086508 від 14.04.26 року та супровідним листом, копією акту ОАР №008464 від 11.03.2026 та копією акту ОАВ №000508 від 11.03.2026, що підтверджується трекінгом Укрпошти, копія якого наявна у матеріалах справи.

Вказану постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 14.04.26 року №086508 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000 гривень позивач вважає протиправною та такою, яка підлягає скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2026 № 086508, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів під час руху автомобільною дорогою місцевого значення підтверджується матеріалами справи, зокрема товарно-транспортною накладною № ТМ-91 від 11.03.2026, актами перевірки від 11.03.2026 № ОАР 008464 та № ОАВ 000508, а також відеозаписами проведення рейдової перевірки. Суд дійшов висновку, що загальна маса транспортного засобу становила 40,53 тонни за допустимої норми 24 тонни, а перевищення вагових параметрів могло бути встановлено шляхом документального габаритно-вагового контролю без проведення фактичного зважування. Крім того, суд визнав, що посадові особи відповідача діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а доводи позивачки щодо відсутності дорожніх знаків, необхідності зазначення товарно-транспортної накладної в акті перевірки та недоведеності правомірності оскаржуваної постанови не спростовують установлених обставин правопорушення. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі — Закон № 2344-III) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення таких перевірок щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі — Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення під час рейдової перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 25–27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається уповноваженим територіальним органом Укртрансбезпеки у встановлений цим Порядком строк. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено відповідальність автомобільного перевізника за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з підпунктом б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Згідно із підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення на рейдову перевірку № ЕНР 000446 від 05.03.2026 11.03.2026 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку на автомобільній дорозі С040426 у Дніпропетровській області.

Під час перевірки було зупинено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом CARNEHL, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Належність зазначеного транспортного засобу позивачу та його використання у господарській діяльності підтверджуються наданою водієм товарно-транспортною накладною № ТМ-91 від 11.03.2026, у графі «Автомобільний перевізник» якої зазначено ФОП ОСОБА_1 із кодом за ЄДРПОУ 3263011520.

Під час перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну № ТМ-91 від 11.03.2026, яка долучена до матеріалів перевірки. Факт її надання також зафіксовано на відеозаписі рейдової перевірки, наявному в матеріалах справи.

Зазначена товарно-транспортна накладна містить відомості про перевезення вантажу та транспортний засіб, що дало змогу контролюючому органу визначити загальну масу транспортного засобу з вантажем у порядку документального габаритно-вагового контролю.

За результатами перевірки складено акт № ОАР 008464 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.03.2026, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 000508 від 11.03.2026.

В акті № ОАВ 000508 від 11.03.2026 зафіксовано загальну масу транспортного засобу з вантажем у розмірі 40,153 тонни.

Таким чином, матеріалами перевірки підтверджено, що під час руху автомобільною дорогою місцевого значення С040426 у Дніпропетровській області загальна маса транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом CARNEHL, державний номерний знак НОМЕР_2 , перевищувала встановлену пунктом 22.5 ПДР нормативну масу для відповідної категорії транспортних засобів на автомобільних дорогах місцевого значення.

Зазначені обставини стали підставою для прийняття в. о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях — начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим Владиславом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086508 від 14.04.2026, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок № 879 (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 879 останній визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/ або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних: дорогах загального користування.

Порядком № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритновагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 16 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно з п. 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно пп. 5-1 п. 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль - це є визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу до маси вантажу.

Отже, проведення документального габаритно-вагового контролю не передбачає обов`язкового зважування транспортного засобу на ваговому обладнанні, оскільки визначення його загальної маси може здійснюватися на підставі документів, наданих водієм під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою відповідача проведено саме документальний контроль, тобто контролюючий орган визначив загальну масу транспортного засобу на підставі товарно-транспортної накладної № ТМ-91 від 11.03.2026, наданої водієм під час рейдової перевірки. Відомості цього документа використано під час оформлення акта № ОАВ 000508 від 11.03.2026, у якому зафіксовано загальну масу транспортного засобу з вантажем 40,153 тонни.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, з-поміж іншого зазначив, що в цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на це, доводи позивача щодо неправомірності визначення загальної маси транспортного засобу не можуть бути прийняті лише з тих підстав, що контроль здійснювався документально, а не шляхом фактичного зважування. Встановлення маси транспортного засобу і вантажу на підставі вказаних в товарно-транспортній накладній даних не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому товарно-транспортна накладна № ТМ-91 від 11.03.2026 не є документом, який сам собою надає право на рух транспортного засобу з перевищенням установлених нормативних вагових параметрів. Її призначення у спірних правовідносинах полягає, зокрема, у підтвердженні відомостей про перевезення вантажу та визначенні його маси для цілей документального габаритно-вагового контролю.

Суд також бере до уваги, що направлення на рейдову перевірку № ЕНР 000446 від 05.03.2026 передбачало проведення контрольних заходів уповноваженими посадовими особами на визначених територіях Дніпропетровської області. У матеріалах справи наявні відомості про проведення перевірки на автомобільній дорозі С040426, а також розпорядження начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 20.02.2024 № Р-70/0/3-24 із витягом із переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення, зокрема позицією № 146.

Зазначені документи підлягають оцінці в сукупності з актами перевірки та іншими матеріалами справи й підтверджують обставини проведення контролюючим органом перевірки на відповідній ділянці автомобільної дороги.

Колегія суддів наголошує, що відсутність дорожніх знаків щодо позначення дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо обмеження ваги не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за недотримання яких передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Посилання позивача на обставини, які, на його думку, свідчать про протиправність дій посадових осіб контролюючого органу, не спростовують зафіксованих у матеріалах перевірки відомостей про загальну масу транспортного засобу. Для скасування оскаржуваної постанови необхідно встановити такі порушення процедури або такі недоліки доказів, які ставлять під сумнів достовірність установлених обставин чи могли вплинути на правильність прийнятого рішення. Саме по собі незгадування окремих документів або незгода позивача з висновками контролюючого органу не є достатніми підставами для визнання постанови протиправною.

Водночас суд наголошує, що правомірність притягнення автомобільного перевізника до відповідальності має оцінюватися з урахуванням усієї сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема направлення на рейдову перевірку № ЕНР 000446 від 05.03.2026, товарно-транспортної накладної № ТМ-91 від 11.03.2026, акта № ОАР 008464 від 11.03.2026 та акта № ОАВ 000508 від 11.03.2026.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд також враховує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду відвід 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 22.05.2020 по справі № 825/2328/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході розгляду справи відповідачем підтверджено належним чином оформленими документами факт перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 17 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Окремі недоліки цих документів не впливають на зміст встановленого порушення, а відтак не можуть бути підставою для скасування спірної постанови.

Таким чином постанова Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 14.04.26 року №086508 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000 гривень прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/10667/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко