Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/9775/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/9775/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 20.07.26 по справі № 520/9775/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області провести індексацію, перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121 та у зв`язку з цим провести виплату недотриманих сум пенсій, починаючи з 20.10.2025, а також зобов`язати здійснювати подальшу щорічну індексацію пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно у 2024-2026 роках не проведено індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115; з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115; 01.03.2026 у розмірі 1,121.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні. З 16.05.2023 позивач отримувала пенсію по інвалідності, з 15.01.2025, відповідно до особистої заяви, її переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" встановлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796. Таким чином, з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати в Україні, з урахуванням коефіцієнта збільшення, складає 7 994,47 грн (3 764,40 грн x 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796), що є меншим, ніж той, з якого обчислюється пенсія позивача (12 236,71 грн). Отже, з 01.03.2024 до основного розміру пенсії ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн. З 01.03.2025 та з 01.03.2026, на виконання вимог пп. 6 п. 2 постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 236, проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0345 та 1,048, відповідно. Отже, пенсія позивача обчислена з додержанням вимог чинного законодавства. Також, відповідач вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначаючи, що, звернувшись до суду з позовом 22.04.2026, позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, 1,115, у зв`язку з чим, позовна заява підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ст. 123 КАС України. За цим, апелянт просить врахувати висновки, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а та в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

Позивач по справі не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України. Проте, 18.08.2026 ОСОБА_1 подала до суду заперечення на апеляційну скаргу, якими просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на норми права, які б свідчили про неправильне застосування судом матеріального законодавства.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що з 16.05.2023 позивач перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та по 14.01.2025 отримувала пенсію по інвалідності, з 15.01.2025, відповідно до особистої заяви ОСОБА_1 , останню переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 роки) у розмірі 12 236,71 грн.

Згідно протоколу перерахунку пенсії від 21.03.2025, позивачу з 01.03.2024 встановлено надбавку на індексації у розмірі 100,00 грн.

Розрахунком заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 підтверджено, що пенсію позивача перераховано із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0345 та 1,048.

З протоколу перерахунку пенсії від 27.02.2026 слідує, що позивачу з 01.03.2026 встановлено доплату до 100,00 грн індексації в розмірі 37,81 грн.

Листом від 09.04.2026 № 23581-21065/Ш-03/8-2000/26 ГУ ПФУ в Харківській області на звернення позивача від 23.03.2026 повідомило, що для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. З 01.03.2024 перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, у зв`язку з чим, показник середньої заробітної плати в Україні складає 7 994, 47 грн, що є меншим, ніж той, з якого обчислюється пенсія позивача (12 236,71 грн). Отже, з 01.03.2024 до основного розміру пенсії ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн. Відповідно до п.п.6 п. 2 постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 236, проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0345 та 1,048, відповідно.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121 та у зв`язку з цим провести виплату недотриманих сум пенсій, починаючи з 20.10.2025, а також зобов`язати здійснювати подальшу щорічну індексацію пенсії, суд першої інстанції виходив з їхньої передчасності, спрямованості на майбутнє, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» викладено в новій редакції.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Преамбулою указаного Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок № 124).

Згідно з п. 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = (ЗСЦ + ЗСЗ ) х 50% / 100% + 1%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 (п.1).

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185 установлено з 1 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Підпунктом 6 ч. 2 цієї Постанови визначено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,0345;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.

Перерахунок пенсій відповідно до цього підпункту проводиться із збереженням щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” і підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”, в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час подальших перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підпунктом 6 п. 2 Постанови № 236 визначено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-ІVза зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/ перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209, на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,048;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,036;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024.

Щодо застосування відповідачем пп. 6 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та пп. 6 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, то ними визначений коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у меншому розмірі, а саме: 1,0345 та 1,048, ніж той, що встановлений пунктом 1 цих же постанов (коефіцієнти 1,115, 1,121, відповідно). Відтак, положення пп. 6 п. 2 вказаних постанов звужують зміст існуючого права позивача на індексацію пенсії з урахуванням належного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, що є недопустимим.

Отже, протягом спірного періоду пенсія позивача підлягала індексації із застосуванням відповідного коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії при її призначенні, і такий коефіцієнт мав застосовуватися кумулятивно.

Відповідачем помилково застосовані наведені положення законодавства, що призвело до порушення пенсійних прав позивача, зокрема права на належну індексацію пенсії.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановивши щомісячні доплати до пенсії, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, діяв не у відповідності до вимог законодавства.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду від 11.09.2026 у справі № 440/74/25, від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25, від 13.01.2025 у справа № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/24248/24, № 200/422/24, № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 28.01.2025 у справі № 120/1483/24, від 20.02.2025 у справі №460/2711/24, від 25.02.2025 у справі № 160/14043/24, від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24, від 12.03.2025 у справі №460/4783/24, від 18.03.2025 у справі № 280/7407/24, від 19.03.2025 у справі № 380/11918/24.

За цим, індексація пенсії позивача у 2024-2026 роках мала проводитись відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», Порядку № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121, відповідно.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не провів індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що внаслідок перерахунку пенсії позивача за спірний період не допущено протиправної поведінки та не порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення, спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Щодо посилання відповідача у апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи дату, з якої позивач просить поновити порушені права на належне пенсійне забезпечення (20.10.2025) та дату звернення до суду з адміністративним позовом (20.04.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 62 1030 0005 779), колегія суддів зауважує, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Посилання апелянта на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, є необґрунтованими, оскільки зазначені правові позиції не є релевантними до обставин цієї справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

Колегія суддів наголошує, що у справі, яка розглядається, позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України.

Щодо періоду, з якого слід провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , колегія суддів зауважує на таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача провести індексацію, перерахунок та виплатити пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121 та у зв`язку з цим провести виплату недотриманих сум пенсій, починаючи з 20.10.2025.

Проте, судом першої інстанції помилково не зазначено у рішенні про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121, починаючи з 20.10.2025, та безпідставно відмовлено в цій частині позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як передбачено частинами першою, другою та третьою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.

За змістом частин першої та другої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, визначені КАС України межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених у апеляційний скарзі доводів. Вихід за межі апеляційної скарги можливий лише у разі порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.10.2025 у справі №380/3016/24.

Також колегія суддів враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").

З огляду на наведене, суд першої інстанції мав обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку ГУ ПФУ в Харківській області.

Враховуючи вимоги позову та той факт, що судом першої інстанції правильно встановлено право позивача на індексацію пенсії, однак помилково не зазначено про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121, починаючи з 20.10.2025, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги, частково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/9775/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121, починаючи з 20.10.2025.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115, з 01.03.2026 у розмірі 1,121, починаючи з 20.10.2025.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/9775/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко