Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №440/15310/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №440/15310/25

Суддя: Бегунц А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 440/15310/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Кішка Д.О.

представника відповідача Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.04.26 року по справі № 440/15310/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.10.2025 №00162490701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згоден з висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 9900/16-31-07-01-01/31834605 від 21.07.2025 про заниження податку на додану вартість в сумі 3560351,00 грн., оскільки спірні господарські операції з ТОВ "Агрополіс", СТОВ "Дружба -Нова" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. За вказаними господарськими операціями позивачем за першою подією (попередньою оплатою) включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 5728716 грн., в тому числі за вересень 2016 року суму податку на додану вартість 2600000,00 грн., за грудень 2016 року суму податку на додану вартість 3128716 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу про не поставлення товару в термін позовної давності та втрату права на податковий кредит, оскільки позивачем продовжено дію пункту 5.9 договору №2Г-Е/С/2016 від 23.09.20216 з ТОВ "Агрополіс" та дію пункту 7.10 договору № 5Г-Е/К/2016 від 19.12.2016 з СТОВ "Дружба - Нова" відповідно до термінів - 29.08.2025 та 31.07.2025. Також згідно укладених додаткових угод позивач продовжив термін поставки продукції покупцю (п. 2.1 договорів №2Г-Е/С/2016 від 23.09.20216 року та № 5Г-Е/К/2016 від 19.12.2016 року ) до 01.08.2025 та до 20.07.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.10.2025 №00162490701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Гутянський елеватор" вимог пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 5728716 грн., в т.ч. вересень 2019 на суму 2600000 грн., грудень 2019 на суму 3128716 грн. Зазначає, що у разі здійснення попередньої оплати товарів/послуг, які не були поставлені в термін позовної давності, факт придбання таких товарів/ послуг, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, відсутній та відповідно платник податку втрачає право на податковий кредит, попередньо сформований за операцією з придбання таких товарів/послуг. В ході перевірки встановлено, що від ТОВ "Агрополіс", СТОВ "Дружба -Нова" не отримано товари в рахунок попередньої оплати 2016 року, не відбулась друга подія, фінансово-господарська операція не закінчена. Також зазначив, що стягнута судом першої інстанції сума на правничу допомогу є суттєво завищена, не відповідає критерію розумності їх розміру та обсягу фактично наданих послуг та їх складності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу зазначено, що згідно договорів, укладених між ТОВ "Гутянський елеватор" та постачальника - ТОВ "Аргополіс", СТОВ "Дружба-Нова" визначені строки поставки 01.07.2017. Відповідно до умов договорів, здійснені передплати за товар та за першою подією виписані податкові накладні. Також зазначає, що терміни поставки товару та дія договорів продовжувались додатковими угодами, сторони кожен рік проводили звірку взаєморозрахунків, про що складались відповідні акти, в яких ТОВ "Агрополіс", СТОВ "Дружба-Нова" визнавали заборгованість з постачання товару з моменту здійснення передплати і до виконання поставки, в т.ч. по дату завершення податкової перевірки. Вказує, що строк позовної давності, як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчисленя різних видів строків важливе значення має визначення початку їх перебігу. Питання відліку перебігу строків позовної давності врегульовано ст. 261 ЦК України, зокрема дата, з якої починають відлік строку позовної давності залежить від того, встановлено чи ні строк виконання зобов`язання у договорі, а саме за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається із закінченням строку виконання зобов`язань (тобто з дня, що настає за граничною датою виконання зобовязань - ст. 253 ЦК України). Вказує, що заборгованість яка виникла ніколи не переходила в статус безнадійної у визначенні пп. 14.1.36 ПК України та не було завищено відємне значення звітного (податкового) періоду, яке зараховуються до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду. Щодо стягнутих витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх реальність та підтвердженість матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а задоволенні вимог апеляційнорї скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 31834605) та є платником податку на додану вартість.

В період з 24.06.2025 по 07.07.2025 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Гутянський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2025, за результатами якої складений акт перевірки №9900/16-31-07-01-01/31834605 від 21.07.2025.

За висновками акту перевірки №9900/16-31-07-01-01/31834605 від 21.07.2025 встановлено порушення ТОВ "Гутянський елеватор":

1. п.188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 загальний № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 9371812 грн., в т.ч березень 2020р. в сумі 27571 грн., за квітень 2020 р. в сумі 506244 грн., за травень 2020 р. в сумі 212655 грн., за червень 2020 р. в сумі 281851 грн., за липень 2020 р. в сумі 2040739 грн., за серпень 2020 р. в сумі 39073 грн., за вересень 2020 р. в сумі 761503 грн., за жовтень 2020 р. в сумі 688490 грн., за листопад 2020 р. в сумі 201805 грн., за грудень 2020 р. в сумі 443745 грн., за січень 2021 р. в сумі 4088048 грн., за лютий 2021 р. в сумі 80088 грн.

2. п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд. 21 Декларації з ПДВ за березень 2025 року на суму 2168365 грн.

3. п.201.1, п. 201.10 ст.201 п. 89 ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за лютий 2019 року на суму ПДВ 29057305 грн.

4. п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.8.1, 8.2, 8.4 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, із змінами та доповненнями, а саме не внесення інших змін до своїх облікових даних (не подано 6 повідомлень за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням).

5. п.п. 38.1.1, 381.1.2 ст. 381, п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму мінімального податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2024 рік у розмірі 3507,80 грн.

На підставі акта перевірки №9900/16-31-07-01-01/31834605 від 21.07.2025 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 21.08.2025 року № 00124230701, № 00124220701, № 00124240701.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями платником подано скаргу до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги скасовано податкові повідомлення - рішення від 21.08.2025 № 0012424701 на суму штрафної санкції по ПДВ у розмірі 3400 грн., частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.08.2025 № 00124220701 у частині заниження податкових зобов`язань на суму 5811461 грн. та штрафних санкцій на суму 1452865,25 грн.

На підставі акта перевірки №9900/16-31-07-01-01/31834605 від 21.07.2025 з урахуванням рішення Державної податкової служби України № 30484/6/99-00-06-01-01-06 від 21.10.2025 про результати розгляду скарги Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2025 №00162490701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4450438,75 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 3560351 грн. та за штрафними санкціями 890087,75 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.10.2025 року №00162490701, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту а) пункту 185.1. статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас пунктом 201.1. статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 5728716 грн., в т.ч. вересень 2019 на суму 2600000 грн., грудень 2019 на суму 3128716 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на доводах про те, що у разі здійснення попередньої оплати товарів/послуг, які не були поставлені в термін позовної давності, факт придбання таких товарів/ послуг, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, відсутній та відповідно платник податку втрачає право на податковий кредит, попередньо сформований за операцією з придбання таких товарів/послуг.

В ході перевірки встановлено, що від ТОВ "Агрополіс", СТОВ "Дружба-Нова" не отримано товари в рахунок попередньої оплати 2016 року, не відбулась друга подія, фінансово-господарська операція не закінчена.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Гутянський елеватор" (покупець) та ТОВ "Агрополіс" (постачальник) укладено договір поставки 2Г-Е/С/2016 від 23.09.2016.

Відповідно умов п.1.1 договору, постачальник зобов`язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити продукції (насіння сої українського походження урожаю 2016 року), на умовах зазначених у цьому Договорі.

Пунктом 2.1. договору визначений строк поставки - 01.01.2017.

Згідно умов договору №2Г-Е/С/2016 від 23.09.2016, 28 та 29 вересня 2016 року, ТОВ "Гутянський елеватор" (покупець) перерахував передплату для ТОВ "Агрополіс" (постачальник) за сою, яка повинна бути поставлена в майбутньому. Виконано платежі у розмірі 12498000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 222 від 28.09.2016 та 3102000,00 грн в т.ч. ПДВ 517000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 260 від 29.09.2016.

Згідно норм ст. 187 ПКУ, за першою подією (зарахування коштів), ТОВ "Агрополіс", виписало та зареєструвало податкові накладні: № 197/2 від 28.09.2016 на суму 12498000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2083000,00 грн. (реєстраційний номер:9188549926); №198/2 від 29.09.2016 на суму 3102000,00 грн в т.ч. ПДВ 517000,00 грн. (реєстраційний номер: 9188552699).

ТОВ "Гутянський елеватор" згідно п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України включило зареєстровані податкові накладні у декларацію з ПДВ за період вересень 2016 р. на суму ПДВ 2600000,00 грн. (реєстраційний номер: 9196906858 від 19.10.2016), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Також, термін поставки та дії договору продовжувався додатковими угодами №1 від 31.08.2017, №2 від 30.08.2018, №3 від 30.08.2019, №4 від 28.08.2020, №5 від 30.08.2021, №6 від 30.08.2022, №7 від 30.08.2023, №8 від 29.08.2024.

Додатковою угодою №9 від 28.08.2025 пункт 2.1. Договору продовжено до 01.08.2025, та продовжено пункт 5.9 Договору до 03.08.2026.

Відповідно до додаткової угоди №10 від 20.11.2025 до договору №2Г-Е/С/2016 від 23.09.2016 внесено зміни до п.1.2 вказаного договору стосовно кількості товару, що постачається та місця постачання товару. Встановлено загальна кількість товару 849 т. на загальну суму 15600000 грн. Місцем постачання товару визначено ТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод" (в. т.ч. на виконання договору №ПСОЯ-302/434-25 від 24.11.2025 про надання послуг по прийманню, переробці насіння сої та видачі продуктів переробки).

Відповідно до видаткової накладної №512 від 26.11.2025 виконано поставку насіння сої в кількості 849 т на загальну суму 15600000 грн.

Також, між ТОВ "Гутянський елеватор" (покупець) та СТОВ "Дружба-Нова" (постачальник) укладено договір поставки № 5Г-Е/К/2016 від 16.12.2016.

Відповідно умов п.1.1 договору, постачальник зобов`язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити продукцію (насіння кукурудзи українського походження урожаю 2016 року), на умовах зазначених у цьому Договорі.

Пунктом 2.1. договору визначений строк поставки - 01.07.2017.

Термін поставки та дії договору продовжувався додатковими угодами №1 від 31.07.2017, №2 від 31.07.2018, №3 від 31.07.2019, №4 від 31.07.2020, №5 від 30.07.2021, №6 від 29.07.2022, №7 від 28.07.2023, №8 від 26.07.2024.

Додатковою угодою №9 від 30.07.2025 пункт 2.1. Договору продовжено до 20.07.2026.

Відповідно до умов п. 3.1. договору ТОВ "Гутянський елеватор" здійснено передплату за товар в сумі 366032471 грн. (платіжні доручення №4823 від 20.12.2016, №4779 від 19.12.2016, №4805 від 19.12.2016, №4807 від 19.12.2016, №4855 від 22.12.2016, №4820 від 20.12.2016, №4821 від 20.12.2016, №4822 від 20.12.2016).

За першою подією виписано податкові накладні №109/2 від 19.12.2016 та №117/2 від 20.12.2016, 134/2 від 22.12.2016, які зареєстровано в ЄРПН.

Умовами вказаного договору та додаткових угод до нього, встановлено наступні місця постачання: Линовицька дільниця ТОВ "Гутянський елеватор" (Чернігівська область, смт. Линовиця, вул. Незалежності, 18); Ніжинська дільниця ТОВ "Гутянський елеватор" (Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Новосівський шлях, 19а); Лазірківська дільниця ТОВ "Кононівський елеватор" (Полтавська область, Оржицький район, с. Лазірки, вул. Будівельна, 6-А ); Миргородська дільниця ПрАТ "Полтавське ХПП" (Полтавська область, м. Миргород, вул. Петрівська, 15); Гутянська дільниця ТОВ "Гутянський елеватор" (Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська , 91-А), Сумська область, Роменський район, с.Біловод, вул. Біловодська, 2 (Філія Біловодський елеватор СТОВ "Дружба-Нова").

Відповідно до п.2.5 вказаного договору при поставці товару постачальник зобов`язуєтся надати покупцю: рахунок фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару (датою оформлення складського документа на ім`я покупця), складський документ оформлений на ім`я покупця. Тобто, умовами постачання визначено, що покупцю передається товар, який вже знаходився на зерновому складі.

Позивем зазначено, що відбувається лише переоформлення зерна і виписуються відповідні складські квитанції, в графі всіх складських квитанцій зазначено "Переоформлено з СТОВ "Дружба-Нова" на ТОВ "Гутянський елеватор". Тобто, продавець - СТОВ "Дружба-Нова" на момент продажу вже зберігала власне зерно на зернових складах (елеваторах в визначених місцях постачання) за договорами складського зберігання, під які зерно завозилось СТОВ "Дружба-Нова" самостійно.

Так, між ТОВ "Гутянський елеватор" та СТОВ "Дружба-Нова" укладено договір складського зберігання №03/Х/ГТ від 04.07.2016.

Виконання зазначеного договору зберігання підтверджується актами надання послуг надання послуг: №53 від 31.01.2017 на суму 29236959,79 грн в т.ч. ПДВ 4 872 826,63 грн., №123 від 28.02.2017 на суму 743633,57 грн в т.ч. ПДВ 123938,93 грн., №220 від 28.03.2017 р. на суму 31123636,18 грн.

Відповідно до ст. 43 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад, для підтвердження прийняття зерна на зберігання повинен видати складську квитанцію.

Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу №5Г-Е/К/2016 від 16.12.2016, ТОВ "Гутянський елеватор" (поклажедавець) укладено договір складського зберігання №31 від 22.09.2016 з ТОВ "Кононівський елеватор" (зерновий склад) на зберігання зерна.

Оформлено складські квитанції на приймання на зберігання від ТОВ "Гутянський елеватор" кукурудзи - №2759 від 25.01.2017 на кількість 2965238 кг та №2760 від 26.01.2017 на кількість 1401252 кг. Лазірківська дільниця ТОВ "Кононівський елеватор", в яких зазначено "Переоформлено з СТОВ "Дружба-Нова".

Отримання послуг зі зберігання підтверджується актами надання послуг №2/74 від 31.01.2017 на суму 44251,08 грн в т.ч. ПДВ 7375,18 грн., №2/102 від 28.02.2017 на суму 331684,55 грн в т.ч. ПДВ 55280,76 грн., №2/159 від 31.03.2017 на суму 379662,13 грн в т.ч. ПДВ 63277,02 грн., №2/213 від 30.04.2017 на суму 367414,96 грн в т.ч. ПДВ 61235,83 грн., №2/239 від 31.05.2017 на суму 1270750,37 грн в т.ч. ПДВ 211791,72 грн.

ТОВ "Гутянський елеватор" оплатив отримані послуги по зберіганню кукурудзи, згідно наступних платіжних документів, а саме №470 від 06.02.2017 на суму 44251,08 грн., №1001 від 06.03.2017 на суму 331684,55 грн., №1553 від 10.04.2017 на суму 379662,13 грн., №2445 від 29.05.2017 на суму 367414,96 грн., №2966 від 20.06.2017 на суму 520750,37 грн., №3636 від 03.08.2017 на суму 500000 грн., №4520 від 26.09.2017 на суму 250000,00 грн.

ТОВ "Гутянський елеватор" (поклажедавець) уклав договір складського зберігання №11-48/01 від 25.01.2017 з ПРАТ "Полтавське ХПП" (зерновий склад).

Оформлено складські квитанції на приймання на зберігання від ТОВ "Гутянський елеватор" кукурудзи - №3727 від 03.02.2017 на кількість 920156 кг. та №3728 від 03.02.2017 на кількість 788971 кг . Миргородьска дільниця ПрАТ Полтавське ХПП", в яких зазначено "Переоформлено з СТОВ "Дружба-Нова".

Отримання послуг зі зберігання підтверджується в т.ч. актами надання послуг №1/257 від 28.02.2017 на суму 61628,19 грн в т.ч. ПДВ 10271,36 грн., №1/398 від 31.03.2017 на суму 73434,36 грн в т.ч. ПДВ 12239,06 грн., №1/519 від 30.04.2017 на суму 71065,50 грн в т.ч. ПДВ 11844,25 грн., №1/660 від 31.05.2017 на суму 269356,31 грн в т.ч. ПДВ 44892,72 грн., №1/734 від 30.06.2017 на суму 2075,96 грн в т.ч. ПДВ 345,99 грн., №1/807 від 31.07.2017 на суму 6833,29 грн в т.ч. ПДВ 1138,88 грн.

ТОВ "Гутянський елеватор" оплатив отримані послуги по зберіганню кукурудзи, згідно наступних платіжних доручень №1002 від 06.03.2017 на суму 61628,19 грн., №1554 від 10.04.2017 на суму 73434,36 грн., №2446 від 29.05.2017 на суму 71065,50 грн., №3181 від 23.06.2017 на суму 100000,00 грн., №4075 від 28.08.2017 на суму 178265,56 грн.

Постачальником виконано поставку товару (кукурудзи 3 кл.) на суму 347260177,15 грн. в кількості 72181,46 т, що підтверджується видатковими накладними та складськими квитанціями.

Відповідно до додаткової угоди №10 від 20.01.2026 до договору №5Г-Е/ К/2016 від 16.12.2016 внесено зміни до п.1.2 вказаного договору стосовно кількості товару, що постачається. Встановлено кількість товару 1473700 кг, що підлягає постачанню на суму передплати 13174878 грн.

Відповідно до видаткової накладної №59 від 23.01.2026 та складської квитанції на зерно №1135 від 23.01.2026 виконано поставку насіння кукурудзи в кількості 1473700 кг. на суму 13174878 грн.

Як зазначив позивач, у межах ведення підприємницької діяльності позивачем здійснено операцію із закупівлі кукурудзи у СТОВ "Дружба-Нова" за договором купівлі- продажу №5Г-Е/К/2016 від 16.12.2016 з метою її подальшої реалізацією на експорт нерезиденту Inerco Trade S.A. (Швейцарія). Відповідно договору № П-1894/6/19 від 03.04.2019 укладеним з ТОВ "Кернел- Трейд", ТОВ "Гутянський елеватор" продав кукурудзу в кількості 105877 кг.

Так, відповідно до додаткової угоди №10 від 20.01.2026 до договору №5Г-Е/ К/2016 від 16.12.2016 внесено зміни до п.1.2 вказаного договору стосовно кількості товару, що постачається. Встановлено найменування товару - кукурудза, кількість товару 1473700 кг, місце постачання - Сумська область, Роменський район, с.Біловод, вул. Біловодська, 2. Вказана кукурудза підлягає постачанню на суму раніше здійсненої передплати в розмірі 13174878 грн. Відповідно до видаткової накладної №59 від 23.01.2026 та складської квитанції на зерно кукурудзи №1135 від 23.01.2026 (рік збирання врожаю 2025) виконано поставку насіння кукурудзи в кількості 1473700 кг. на суму 13174878 грн.

Як зазначає позивач, прийнявши сою та частково кукурудзу іншої дати врожаю, підписавши первинні документи та не заявивши заперечень щодо року врожаю, покупець своїми конклюдентними діями підтвердив згоду на таке виконання договору. Предмет договору є не змінним не залежно від року врожаю (соя, кукурудза). Постачальник передав товар, покупець його прийняв, оприбуткував та не заявив жодних заперечень щодо року врожаю. Такі дії є погодженим прийняттям виконання та підтверджують волю сторін на виконання договору саме у фактично здійснений спосіб. Подальше заперечення покупцем належності поставки суперечило б принципам добросовісності (стаття 3 ЦК України) та доктрині venire contra factum proprium.

В суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що у податкового органу відсутні будь-які зауваження, сумніви чи претензії щодо реальності здійснення вищезазначених господарських операцій.

Так, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Згідно п. 4 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Отже, сплив строку позовної давності є однією з ключових, достатніх та самостійних підстав для визнання заборгованості безнадійною відповідно до ПК України.

При цьому, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього Кодексу визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судовим розглядом, відповідно до п.1.2 договору 2Г-Е/С/2016 від 23.09.2016 укладеного між ТОВ "Гутянський елеватор" (покупець) та ТОВ "Агрополіс" (постачальник) визначений строк поставки сої - 01.01.2017. Термін поставки товару та дії договору продовжувався додатковими угодами №1 від 31.07.2017 до серпня 2018, №2 від 30.08.2018 до серпня 2019, №3 від 30.08.2019 до серпня 2020, №4 від 28.08.2020 до серпня 2021, №5 від 30.08.2021 до серпня 2022, №6 від 30.08.2022 до серпня 2023, №7 від 30.08.2023 до серпня 2024, №8 від 29.08.2024 до серпня 2025. Додатковою угодою №9 від 28.08.2025 пункт 2.1. Договору (строк постачання) продовжено до 03.08.2026 та продовжено строк дії договору (пункт 5.9) до 03.08.2026.

Також, відповідно до п. 2.1 договір поставки № 5Г-Е/К/2016 від 16.12.2016 укладеного між ТОВ "Гутянський елеватор" (покупець) та СТОВ "Дружба-Нова" (постачальник) визначений строк поставки кукурудзи - 01.07.2017. Термін поставки товару та дії договору продовжувався додатковими угодами №1 від 31.07.2017 до серпня 2018, №2 від 31.07.2018 до липня 2019, №3 від 31.07.2019 до липня 2020, №4 від 31.07.2020 до липня 2021, №5 від 30.07.2021 до липня 2022, №6 від 29.07.2022 до липня 2023, №7 від 28.07.2023 до липня 2024, №8 від 26.07.2024 до липня 2025. Додатковою угодою №9 від 30.07.2025 внесено зміни у пункт 2.1. вказаного договору, строк поставки товару продовжено до 20.07.2026. В подальшому, внесено зміни до п. 7.10 договору та продовжено строк дії вказаного договору до 31.07.2026. Також, в матеріалах справи міститься акт взвірки взаєморозрахунків між ТОВ "Гутянський елеватор" та СТОВ "Дружба-Нова" за договором № 5Г-Е/К/2016 від 16.12.2016.

Отже, систематичне та послідовне укладення сторонами додаткових угод протягом 2017 -2025 років щодо продовження строків поставки товару та дії Договору є вчиненням особами дій, які свідчать про взаємне визнання ними своїх зобов`язань та боргів.

Частиною 1 статті 264 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 25.04.2023 по справі №520/723/20 вказав, що правила переривання перебігу строку позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у справі є докази, що підтверджують факт переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У постанові від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором, є належним доказом підтвердження заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання ним такого боргу.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.07.2019 у справі №820/568/13-а, застосувавши норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України та статті 264 ЦК України зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, або прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Податковий орган вказує, що згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ "Гутянський елеватор" включено до податкового кредиту: по взаємовідносинам з ТОВ "Агрополіс" ПДВ у вересні 2016 року за оплачені та не отриvані товари за Договором поставки №2Г-Е/С/2016 від 23.09.2016 всього на суму 2600000,00 грн., відповідно перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2019 року на суму 2600000,00 грн.; по взаємовідносинам з СТОВ "Дружба-Нова" угрудні 2016 року у сумі 3128716,00 грн. за оплачені та не отримані отриані товари за Договором поставки № 5Г-Е/К/2016 від 16.12.2016 всього на суму ПДВ 3128716,00 грн., відповідно перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2019 року 3128716,00 грн. Вказує, що за перевіряємий період 01.01.2019-31.03.2025 взаємовідносини з ТОВ "Агрополіс" та СТОВ "Дружба-Нова" за договорами не відбулись, таким чином у разі здійснення попередньої оплати товарів/послуг, які не були поставлені в термін позовної давності, факт придбання таких товарів/послуг відсутній та відповідно платник податку втрачає право на податковий кредит, попередньо сформований за операцією з придбання таких товарів/послуг.

Аналізуючи доводи контролюючого органу щодо нібито завищення позивачем податкового кредиту у вересні та грудні 2019 року через закінчення трирічного строку позовної давності з моменту здійснення попередньої оплати, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Оскільки строки виконання зобов`язань за договорами та терміни їх дії на момент перевірки не сплинули, а право покупця на отримання товару не було порушеним, у позивача відсутні будь-які правові підстави для визнання такої заборгованості безнадійною у 2019 році та її списання. Відсутність фізичного відвантаження товарів у проміжних періодах (з 01.01.2019 по 31.03.2025) за умови договірних зобов`язань та визнання податковим органом в суді апеляційної інстанції реальності (товарності) господарських відносин, не може свідчити про безтоварність операцій чи втрату права на податковий кредит. Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту є передчасними та протиправними.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину тривав з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

Воєнний стан діє з 24 лютого 2022 року по теперішній час.

Таким чином, аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що станом на момент проведення податкової перевірки перебіг строку позовної давності за вказаними договорами поставки з урахуванням укладених додаткових угод фактично не сплив, оскільки його відлік законодавчо зупинено в період з 02 квітня 2020 року на весь час дії карантину та введеного в Україні воєнного стану

При цьому, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено на підставі Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Аналогічні висновки містить Велика палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату проведення контролюючим органом документальної планової перевірки та винесення оскаржуваних рішень, трирічний строк позовної давності за вказаною дебіторською заборгованістю не сплив, а відтак у контролюючого органу були відсутні законні підстави для кваліфікації дебіторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ "Агрополіс", СТОВ "Дружба -Нова" як безнадійної за критерієм спливу позовної давності, а отже і для висновків про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 5728716 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.10.2025 №00162490701.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. позивачем надано договір про надання правової допомоги № 06-11/25 від 06.11.2025; рахунок № 50 від 07.11.2025, платіжну інструкцію № 12 від 07.11.2025.

Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2025 по справі №240/32993/23, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З урахуванням наведеного. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що сума в розмірі 10000,00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 440/15310/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Л.О. Фоміна В.Б. Русанова

Повний текст постанови складено 12.10.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua