Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/14455/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 440/14455/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) у справі №440/14455/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 24 червня 2025 року № 163750034111 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20 березня 2010 року по 25 травня 2010 року, а до пільгового стажу за Списком № 2 період навчання з 01 вересня 1987 року по 19 липня 1988 року, період проходження строкової військової служби з 20 липня 1988 року по 25 травня 1990 року та період роботи з 08 серпня 1990 року по 26 квітня 2001 року, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 від 16 червня 2025 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24 червня 2025 року №1637500341 11 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з 08 серпня 1990 року по 26 квітня 2001 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 червня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у загальній сумі 7 500,00 грн.

ГУ ПФУ в м. Києві, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається про те, що за результатами розгляду документів до пільгового стажу позивача за Списком №2 не враховані періоди роботи згідно довідки від 09.06.2025, виданої Публічним акціонерним товариством “Укрнафта” з 08.08.1990 по 26.04.2001, оскільки робоче місце заявника за зазначені періоди відповідно до наказів про атестацію робочих місць не атестовано, в переліку професій робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення посада електрогазозварника, зайнятого різаннями та ручним зварюванням в переліку посад з пільговим пенсійним забезпеченням відсутня.

Зазначає, що документами не підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пільговий стаж за Списком №2 відсутній.

Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Вважає, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.06.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 згідно зі ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Заяву передано на розгляд до ГУ ПФУ в м. Києві за принципом екстериторіальності.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 24.06.2025 року №163750034111 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Згідно рішення, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 0 місяців 15 днів, однак факт наявності пільгового стажу не підтверджено, оскільки не зараховано до пільгового стажу період роботи на робочому місці, яке не було атестовано за умовами праці.

Зокрема, не враховується до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи відповідно до довідки від 09.06.2025 року, виданої Публічним акціонерним товариством Укрнафта, з 08.08.1990 по 26.04.2001, оскільки робоче місце заявника за зазначені періоди відповідно до наказів про атестацію робочих місць не атестовано.

Окрім того, в переліку професій робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення посади електрогазозварника, зайнятого різаннями та ручним зварюванням, в переліку посад з пільговим пенсійним забезпеченням відсутня.

Позивач, не погодившись з рішенням пенсійного органу, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Згідно ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XI (далі Закон №1788-XI) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі по тексту-Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

В силу п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом встановлено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 згідно зі ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, відповідач виходив з відсутності у позивача необхідного пільгового стажу.

Так, пенсійним органом визнано, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 0 місяців 15 днів, однак факт наявності пільгового стажу не підтверджено, оскільки не зараховано до пільгового стажу період роботи на робочому місці, яке було не атестовано за умовами праці.

Зокрема, не враховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи відповідно до довідки від 09.06.2025 року, виданої Публічним акціонерним товариством Укрнафта, з 08.08.1990 по 26.04.2001, оскільки робоче місце заявника за зазначені періоди відповідно до наказів про атестацію робочих місць не атестовано.

Окрім того, в переліку професій робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення посади електрогазозварника, зайнятого різаннями та ручним зварюванням, в переліку посад з пільговим пенсійним забезпеченням відсутня.

Надаючи правову оцінку оспорюваному рішенню відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо не врахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи відповідно до довідки від 09.06.2025 року, виданої Публічним акціонерним товариством Укрнафта, з 08.08.1990 по 26.04.2001.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, трудова книжка серії НОМЕР_1 містить відомості щодо роботи позивача з 08.08.1990 по 26.04.2001 безперервно на посаді електрогазозварника в Полтавському тампонажному управлінні виробничого об`єднання «Укрнафта» , а також запис про те, що за результатами атестації робочих місць професія електрогазозварника підтверджує право працівника на пільгове пенсійне забезпечення. Вказаний запис містить посилання на накази з номерами та датами їх видачі. (а.с.20-21).

Також факт роботи позивача в Полтавському тампонажному управлінні виробничого об`єднання «Укрнафта» в період роботи позивача з 08.08.1990 по 26.04.2001 також підтверджений довідкою про підтвердження трудового стажу виданою ПАТ «Укрнафта» від 09.06.2025 , яка містить відомості про посаду та характер виконуваних робіт . В додаткових відомостях зазначено, що атестація робочих місць проводилась у 1994 році (нак. №96 від 08.06.1994) – первинна, у 2000 році (нак. №25 від 17.02.2000).

Окрім того, судом досліджено копії наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці, а також висновок експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці від 13.03.2000 року (а.с.44-57).

Вказані документи перебували у розпорядженні відповідача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що документально підтвердженим є той факт, що робоче місце, праця за яким з 08.08.1990 по 26.04.2001 надавала право на віднесення відповідно стажу до пільгового, було атестованим.

Таким чином, висновки пенсійного органу про неврахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи позивача з 08.08.1990 по 26.04.2001 згідно з довідкою від 09.06.2025, виданою Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», з тих підстав, що робоче місце позивача за зазначені періоди не атестовано відповідно до наказів про атестацію робочих місць, є необґрунтованими.

Щодо відсутності в переліку посад з пільговим пенсійним забезпеченням посади електрогазозварника, зайнятого різаннями та ручним зварюванням.

Так, вищевказана професія включена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, яка була чинна на момент працевлаштування позивача.

Відповідно до розділу XXXIII Списку №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та від 11.03.1994 №162, право на пільгову пенсію мають: газозварники, електрозварники ручного зварювання, електрозварники, на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрогазозварники зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини нижче 3 класу небезпеки.

Отже, робота позивача на посаді електрогазозварника передбачалася Списком №2, чинним у період його роботи, і відносилась до посади з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.09.2021 у справі №178/611/17; від 11.05.2022 року у справі №120/1089/19-а.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки пенсійного органу про відсутність в переліку посад з пільговим пенсійним забезпеченням посади електрогазозварника, зайнятого різаннями та ручним зварюванням.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення відповідача не ґрунтується на приписах діючого законодавства, а відтак є протиправним.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, є предметом оскарження у даній справі.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 24 червня 2025 року № 1637500341 11 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з 08 серпня 1990 року по 26 квітня 2001 року, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 16 червня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неспівмірності стягнутої з відповідача судом першої інстанції суми витрат на правову допомогу, колегія суддів, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, не надає правової оцінки рішенню суду в цій частині.

Також, враховуючи те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору, колегія суддів не надає правової оцінки судовому рішенню і в цій частині.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №440/14455/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц