Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/10285/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/10285/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А.) у справі №520/10285/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122778 ,40 грн. , що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 в справі № 520/10966/25 ;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122 778,40 грн., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 в справі №520/10966/25 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 задоволено позов.

Національний університет цивільного захисту України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на помилковість висновків суду щодо поширення дії Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 на спірні правовідносини.

Зазначає, що відповідно до положень вказаного Порядку компенсація сум податку з доходів фізичних осіб здійснюється виключно щодо грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які виплачуються особам рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків під час проходження служби.

Вказує, що оспорювані суми у даній справі нараховані та виплачені позивачу не під час проходження служби, а після її припинення, виключно на виконання судового рішення у справі №520/10966/25.

Посилається на те, що ці виплати не є поточним грошовим забезпеченням особи рядового і начальницького складу та не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Вказує, що після звільнення позивач втратив спеціальний статус особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відтак, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122 778, 40 грн.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій до 13.01.2025, що вбачається з наказу Національного університету цивільного захисту України (по особовому складу) від 13.01.2025 №38 (а.с.25).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №520/10966/25, зокрема, зобов`язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 13.01.2025 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мі Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідачем розраховано суму, що підлягала виплаті позивачу у загальному розмірі 682 102,17 грн., яка складається з грошового забезпечення (нараховано - 340029,62 грн.) (а.с.9); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення (нараховано - 69 328,20 грн.) (а.с.10); компенсації за невикористану відпустки (нараховано-26 394,75 грн.) (а.с.11); одноразової грошової допомоги при звільненні (нараховано - 246349,60 грн.) (а.с.12).

На виконання судового рішення у справі №520/10966/25 відповідачем сплачено заборгованість у загальному розмірі - 525 218,66 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №984 від 13.04.2026 (а.с.13).

При виплаті позивачу заборгованості відповідачем утримано з розрахованої суми ПДФО у розмірі 122 778,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №986 від 13.04.2026 (а.с.15).

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122778, 40 грн. , що утримані з його грошового забезпечення, виплаченого на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 року у справі №520/10966/25, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п.2,3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Приписами п.п.4,5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особами рядового і начальницького складу ДСНС, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 ПК України визначено, що cуми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, в даному випадку особа рядового і начальницького складу ДСНС звільнена зі служби цивільного захисту, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження нею такої служби.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в ДСНС до 13.01.2025 . На виконання судового рішення у справі №520/10966/25 відповідачем сплачено позивачу заборгованість у загальному розмірі - 525 218,66 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №984 від 13.04.2026 (а.с.13).

При виплаті заборгованості відповідачем утримано з розрахованої суми ПДФО у розмірі 122 778,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №986 від 13.04.2026 (а.с.15).

Враховуючи те, що рішенням суду у справі №520/10966/25 встановлено, що виплата відповідачем грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні, за період проходження позивачем служби цивільного захисту здійснена не у повному обсязі, останній не може бути позбавлений права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122 778,40 грн. (18%), що утримана з грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виплачених на виконання рішення (постанови) суду у справі №520/10966/25.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22, в подібних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України (п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Отже, з урахуванням наведеного вище правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення мали бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22.

Щодо доводів скаржника про те, що на час виплати грошових коштів на виконання рішення (постанови) суду у справі №520/23138/26 позивач вже був звільнений зі служби цивільного захисту та втратив спеціальний статус особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а тому виплачена сума таких коштів не є грошовим забезпеченням з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень п.168.5 статті 168 ПК України компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, тобто для виплати такій особі компенсації податку з доходів фізичних осіб не має значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17, від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу спірної компенсації, є помилковими.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі.

Доводи скаржника щодо правомірності власних бездіяльності у спірних правовідносинах суперечать висновкам суду.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду про задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №520/10285/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова