Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/14763/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 440/14763/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба) у справі №440/14763/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника відділу опрацювання документації №5 управління з питань виплат ГУ ПФУ в Донецькій області Юлії Власової від 22.10.2025 про відмову у виплаті допомоги на поховання за результатами розгляду заяви від 09.10.2025 № 4381 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 за його зверненням від 09.10.2025 №4381 допомогу на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.10.2025 №П/С №914380813825 про відмову у виплаті допомоги на поховання за результати розгляду заяви від 09.10.2025 №4381 ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2

ГУ ПФУ в Донецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення останнім норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м. Волноваха, як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зазначає, що згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією” Волноваська міська територіальна громада є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 10.03.2022.

Вказує, що з 01.04.2024 виплату пенсії ОСОБА_2 автоматично припинено у зв`язку з відсутністю проходження фізичної ідентифікації.

Посилається, що ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не зверталась.

Пенсійна справа знята з обліку з 01.07.2025 у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , яка мешкала на тимчасово окупованої території України, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталась, а відтак пенсія за період з 01.04.2024 по 30.06.2025 не підлягала нарахуванню.

Вважає, що оскільки ОСОБА_3 на момент смерті не отримувала пенсію, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 спірної допомоги на поховання.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на відсутність правих підстав у відповідача для відмови у виплаті йому допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 , просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2025 у справі №552/7800/25 встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жданівка Донецької області (а.с.10-11).

На підставі рішення суду, 19.09.2025 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ); витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (№ 00053707645) (а.с.8 зворотний бік арк., 9).

09.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо отримання допомоги на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

До заяви додано документи для отримання допомоги на поховання (а.с.12, 24).

Заяву розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області, яке рішенням від 22.10.2025 №914380813825 відмовило позивачу в оформленні та виплаті допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 (а.с.13-14).

Рішення мотивоване тим, що за матеріалами електронної пенсійної справи 01.04.2024 виплату пенсії ОСОБА_2 автоматично припинено у зв`язку з відсутністю проходження фізичної ідентифікації. Зазначено, що ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не зверталася. Інформація про проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ “Ощадбанк” або в органах Пенсійного фонду України відсутня. Пенсійна справа знята з обліку з 01.07.2025 у зв`язку зі смертю пенсіонера 08.06.2025, підстави для обчислення та виплати допомоги на поховання відсутні.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач виконав всі умови, що визначені діючим законодавством, підстав для відмови у виплаті йому допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 у відповідача не було, а тому оспорюване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону №1058-IV у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі ст.53 Закону №1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку №22-1.

Згідно з п.5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Відповідно до п.5.2 Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому п. 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується у розмірі, визначеному чинним законодавством.

Зазначена виплата не здійснюється в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через Веб-портал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Донецької області, з дислокацією у м. Волноваха, як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2025 у справі №552/7800/25 встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жданівка Донецької області (а.с.10-11).

На підставі рішення суду, 19.09.2025 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ); витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (№ 00053707645) (а.с.8 зворотний бік арк., 9).

Відмова у виплаті позивачу допомоги на поховання фактично обґрунтована лише тим, що ОСОБА_2 на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не отримувала пенсію, у зв`язку з припиненням її виплати з 01.04.2024, через відсутність проходження останньою фізичної ідентифікації.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правова природа допомоги на поховання є відмінною від пенсійної виплати, оскільки допомога на поховання, на відміну від пенсійної виплати, надається особам, які здійснили поховання пенсіонера.

Для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку і фактичне отримання останнім пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання.

Вживаний у ст.53 Закон №1058-IV вислів «… в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті» необхідно тлумачити у більш ширшому розумінні, а саме як розмір пенсії на яку померлий пенсіонер мав право, не залежно від того чи отримав пенсіонер фактично такі кошти перед смертю.

Та обставина, що ОСОБА_2 фактично не отримувала пенсію з 01.04.2024, не впливає на спірні правовідносини, оскільки допомога на поховання не є пенсією та виплачується за бажанням осіб, які здійснили поховання пенсіонера та відповідно понесли витрати на вчинення таких дій.

Виплата такої допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання.

Застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому з певних підстав призупинено виплату пенсії, діюче законодавство не містить.

Навіть при припиненні нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_2 залишалася пенсіонером з отриманням гарантій, передбачених ст.46 Конституції України та Законом №1058-IV.

Судом встановлено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату йому допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з п.5.1 розділу V Порядку №22-1, що фактично не заперечується відповідачем.

Відтак, позивач виконав всі умови, що визначені діючим законодавством для отримання допомоги на поховання, а тому підстав для відмови у виплаті йому такої допомоги у відповідача не було.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення відповідача не ґрунтується на приписах діючого законодавства та є протиправним.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, є предметом оскарження у даній справі.

Доводи скаржника щодо правомірності оспорюваного рішення, є необґрунтованими та суперечать висновкам суду.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду про задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі №440/14763/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова