Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/3396/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/3396/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С.) по справі № 520/3396/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 , призначеної з 02.02.2026 , із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 02.02.2026 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023 - 2025 роки, та здійснити з 02.02.2026 виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 , призначеної з 02.02.2026, із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.02.2026 з урахуванням частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023 - 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 064, 96 грн .

ГУ ПФ України в Харківській області не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачу пенсію обчислено при загальному страховому стажі 31 рік 2 місяці 25 днів із середньомісячного заробітку за весь період страхового стажу з 01.11.2000. Коефіцієнт страхового стажу дорівнює 0.31083. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 14451,55 грн. (із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 8913.83 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1.0796*1.115). Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати 1.51034, а тому, як на думку скаржника, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, з 01.11.2010 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а в подальшому з 02.02.2026 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.

02.02.2026 р. ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком на підставі ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV . Відповідач призначив пенсію позивачу за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV.

02.02.2026 при поданні заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 просила Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023 - 2025 роки.

13.02.2026 ОСОБА_1 з електронного кабінету пенсіонера на сайті Пенсійного фонду України дізналась, що при призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії взято середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо не застосування при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023-2025 роки, звернулася з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при обчисленні позивачці пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2023-2025 роки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, наведеною вище нормою встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший та показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, - таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.

Судом встановлено, що позивачу з 01.11.2010 призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону №1788-ХІІ.

З 02.02.2026 позивачу призначено пенсію за віком за Законом № 1058-IV та здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки .

Отже в даному випадку відбулось призначення іншого виду пенсії, а не переведення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при обчисленні пенсії за віком у 2026 році відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії (за 2023, 2024 та 2025 р.р.), оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.09.2018 у справі 127/16610/17, від 13.02.2019 у справі №334/917/17(2-а/334/267/17), від 23.10.2020 у справі №528/196/17, від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 по справі № 240/4170/19, від 08.02.2024 року по справі № 500/1216/23 та від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 25.08.2026 у справі № 160/18752/25.

Крім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власних дій (відмови).

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, не допустивши протиправних дій у відношенні позивача, є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/3396/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц