Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/2122/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/2122/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.03.26 по справі № 520/2122/26

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" , Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП "Обласний центр онкології"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології", Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП "Обласний центр онкології", в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6745/26/76/В від 19.01.2026 року;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та встановити ОСОБА_1 другу (II) групу інвалідності.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами повторного оцінювання експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування осіб від 19.01.2026 позивачу безпідставно змінено раніше встановлену ІІ групу інвалідності на ІІІ групу безстроково, незважаючи на наявність діагнозу С64 - злоякісне новоутворення нирки з інвазійним ростом, хронічну хворобу нирок та стійкі ускладнення, що раніше слугували підставою для встановлення ІІ групи інвалідності. Зазначила, що оскаржене рішення є неумотивованим, не містить належного обґрунтування зміни групи, прийняте без урахування повного обсягу медичних документів, суперечить встановленим критеріям визначення ступеня обмеження життєдіяльності та фактичному стану здоров`я позивача, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним і скасуванню із покладенням на відповідача обов`язку як провести повторне оцінювання, так і вчинити конкретне управлінське волевиявлення - встановити ІІ групу інвалідності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позов залишено без задоволення.

Визнано протиправним і скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" від 19.01.2026р. № 6745/26/76/Р.

Зобов`язано експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у справі №520/2122/26.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Комунальним некомерційним підприємством "Обласний центр онкології" подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Експертною командою прийнято відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024, оцінювання здійснено на підставі аналізу функціонального стану особи. Було проведено очний огляд, аналіз медичних документів, оцінку ступеня обмеження та встановлено помірний ступінь обмеження, що відповідає ІІІ групі. Сам по собі факт анатомічного дефекту не є безумовною підставою для встановлення певної групи інвалідності. При встановленні групи інвалідності здійснюється оцінювання стану здоров`я людини і, як наслідок, підстав для надання інвалідності як такої, що потребує спеціальних медичних знань в галузі медицини. цих повноважень, коли фактично дискреція є неможливою. Експертною командою дотримана процедури встановлення інвалідності.

Так, експертна команда розглянула надані медичні документи ОСОБА_1 , здійснила опитування стосовно скарг на стан здоров`я та об`єктивний огляд, провела оцінку критеріїв встановлення інвалідності Класифікації основних видів порушення функцій, критеріїв стійкості розладів функцій організму, класифікацій основних видів порушення функцій, а також класифікації основних критеріїв життєдіяльності та ступенів ії вираженості, а саме: 1. Здатність до самообслуговуванню: легкий ступінь обмеження 2. Здатність до пересування: нормальна здатність 3.Здатність до орієнтації : нормальна здатність 4.Здатність до спілкування: нормальна здатність 5. Здатність до контролю своєї поведінки: нормальна здатність 6. Здатність до здобуття освіти: нормальна здатність 7. Здатність до трудової діяльності: помірний ступінь обмеження Зазначені критерії відповідають пункту 11 Критеріїв встановлення інвалідності, а саме: "Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами." На підставі наданих медичних документів, а саме консультативного висновку КНП "Обласний центр онкології" від 11.07.2025 встановлений основний діагноз: Рак лівої нирки T2aN0M0. Стан після операції нефректомії (видалення лівої нирки 09.08.2023). На підставі оцінки основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості та очного огляду на підставі Постанови № 1338 від 15.11.2024 експертна комісія дійшла висновку, що відповідно до положень пункту 80 (Єдина функціонуюча нирка) Додатку до критеріїв встановлення інвалідності І. Перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, була встановлена третя група інвалідності безстроково з 23.10.2025 року, з дати надходження електронних медичних документів в систему.

На підставі результатів оцінювання був створений електронний протокол № 6745/26/76 та роздрукований витяг з рішення ЕК ОПФО, який був виданий особисто на руки ОСОБА_1 під підпис. ОСОБА_1 роз`яснено порядок оскарження рішення експертної комісії. Розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу, відповідачем не порушено порядку розгляду цього питання відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", а тому оскаржуване рішення відповідає вимогам, тобто прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №307752 встановлена II (друга) група інвалідності строком до 01.02.2025.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6745/26/76/Р від 19.01.2026 позивачу з 23.10.2025 установлено ІІІ (третю) група інвалідності безстроково, діагноз - С64 злоякісне новоутворення нирки, за винятком ниркової миски, супутні захворювання: N18.2 - хронічна хвороба нирок, 2 стадія.

Зі змісту позову встановлено, що позивач вважає, що спірне рішення не містить мотивів, які стали підставою для зміни групи інвалідності.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про залишення позову без задоволення та виходячи за межі та підстави позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" від 19.01.2026р. № 6745/26/76/Р та зобов`язання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у справі №520/2122/26, суд першої інстанції зазначив, що у межах спірних правовідносин у відношенні до позивача відповідачем прийнято рішення №6745/26/76/Р від 19.01.2026, разом з тим позивач оскражує рішення № 6745/26/76/В від 19.01.2026, яке відповідачем не приймалось.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії направлення на оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Повторне та позачергове оцінювання повсякденного функціонування проводяться у порядку, визначеному цією статтею.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму людини, що призвело до стійкого обмеження повсякденного функціонування, визначення необхідних компенсаторів обмежень повсякденного функціонування, та необхідності оцінки потреб в інших сферах повсякденного функціонування.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться особі, яка має стани та/або захворювання, що відповідають критеріям направлення на таке оцінювання.

Направлення на оцінювання повсякденного функціонування за згодою особи може здійснювати лікуючий лікар з надання первинної медичної допомоги, лікуючий лікар закладу охорони здоров`я, що забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги, або голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії, у тому числі в електронній формі за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.

Лікуючий лікар, голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії несе відповідальність за внесення завідомо неправдивої інформації до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування під час формування направлення на оцінювання повсякденного функціонування.

Критерії оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оцінювання повсякденного функціонування включає такі етапи: 1) виявлення необхідності проведення оцінювання повсякденного функціонування відповідно до критеріїв направлення на оцінювання повсякденного функціонування; 2) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби); 3) прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування; 4) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування; 5) встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; 6) встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування в інших сферах; 7) визначення необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів обмежень повсякденного функціонування.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму; обмеження повсякденного функціонування; необхідність вжиття заходів соціального захисту.

Критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (далі - експертна команда), прийняте за результатами проведення такого оцінювання повсякденного функціонування, підписується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.

У разі встановлення інвалідності рекомендації, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, розробляються з урахуванням вимог до складання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

Результати оцінювання повсякденного функціонування, що містять обґрунтування прийнятого рішення, надаються особі особисто або надсилаються на її електронну пошту, або, за відсутності електронної пошти, - протягом п`яти календарних днів з моменту прийняття рішення засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у формі витягу із рішення та, у разі встановлення інвалідності, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (їх уповноваженими представниками), у порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею, та/або в судовому порядку.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ.

Відповідно до абз. 2 статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.2 ст.6 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV.

За визначенням, наведеним в абзаці 4 частини першої статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 уведено у дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів", яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом "б" пункту 2 означеного Рішення РНБО було делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.

На виконання означеного Рішення РНБО Кабінет Міністрів України прийнято постанови "Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу" від 25 жовтня 2024 року №1207 та "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317" від 08 листопада 2024 року №1276, якими внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 03 грудня 2009 року №1317.

15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Закону України від 19.12.2024р. №4170-ІХ установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування.

Положення про медико-соціальну експертизу (затверджене постановою КМУ від 03.12.2009 №1317) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (затверджене постановою КМУ від 03.12.2009 №1317) втратили чинність у зв`язку із набуттям чинності постановою КМУ від 15.11.2024 №1338.

Згідно з п.2 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою КМУ від 15.11.2024 №1338 експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

За приписами п.3 Положення про експертні команди №1338 експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".

Підпунктом 6 п.9 Положення про експертні команди №1338, експертні команди встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів.

Пунктом 16 Положення про експертні команди №1338 визначено, що члени експертних команд діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів команди, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Доброчесність є одним із визначальних принципів адміністраторів та членів експертних команд, діяльність яких спрямована на забезпечення національних інтересів України, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави.

До доброчесної поведінки належать: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість.

Пріоритет інтересів передбачає свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов`язок старанно діяти виключно в інтересах роботи.

Адміністратори та члени експертних команд мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів або переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність або віддаючи перевагу будь-кому; однаково ставитися до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск з боку могли позначитися на об`єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.

Згідно з п.17 Положення про експертні команди №1338 основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Відповідно до п.8 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (затверджений постановою КМУ від 15.11.2024р. №1338; далі за текстом - Порядок оцінювання №1338) оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди)

Пунктом 14 Порядку оцінювання №1338 визначено, що оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей: направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ; направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), в якому працює такий лікар; протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда; рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості.

Обсяг інформації для оцінювання та джерел її здобуття сформульований у п.п.21-22 Порядку оцінювання №1338.

Згідно з п.23 Порядку оцінювання №1338 на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: 1) загальне захворювання; 2) інвалідність з дитинства; 3) нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); 4) професійне захворювання; 5) травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; поранення чи інші ушкодження здоров`я одержані під час антитерористичної операції або заходів проти військової агресії російської федерації проти України; одержані під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн та в повоєнний період; пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків; одержані внаслідок політичних репресій; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; поранення, травми, каліцтва, контузії чи інші ушкодження здоров`я, отримані під час участі у Революції Гідності; пов`язані із забезпеченням проведення антитерористичної операції або заходів проти військової агресії російської федерації проти України; одержані під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, Служби судової охорони; пов`язані з проходженням військової служби, служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, СБУ, інших військових формуваннях; одержані в результаті нещасного випадку (гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), пов`язаного з проходженням військової служби або виконанням службових обов`язків; 6) захворювання: пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; пов`язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку; 7) поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержані від вибухонебезпечних предметів; 8) захворювання або інші ушкодження здоров`я, пов`язані з позбавленням особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до п.31 Порядку оцінювання №1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

За правилом п.32 Порядку оцінювання №1338, якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження.

Згідно з п.34 Порядку оцінювання №1338 експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Відповідно до п.35 Порядку оцінювання №1338 рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Як то указано у п.40 Порядку оцінювання №1338, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема: інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

У силу спеціального застереження п.40 Порядку оцінювання №1338 у разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.

Згідно з п.53 Порядку оцінювання №1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що Критерії встановлення інвалідності також затверджені постановою КМУ від 25.11.2024 №1338.

У розумінні п.2 Критеріїв інвалідності №1338 анатомічний дефект - незворотна морфологічна вада, стійкий необоротний наслідок травм, оперативних втручань, вад розвитку (спотворень), що значимо обмежують життєдіяльність в одній із категорій життєдіяльності.

Згідно з п.4 Критеріїв інвалідності №1338 до основних видів порушення функцій та структур організму людини, які визначаються під час оцінювання повсякденного функціонування особи, належать: 1) порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, мови, емоцій, волі); 2) порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості); 3) порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху); 4) порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо; 5) мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови; 6) порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

У пункті п.5 Критеріїв інвалідності №1338, ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності: легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги; помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування; виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя; значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

За змістом п.7 Критеріїв інвалідності №1338 порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.

Згідно з п.8 Критеріїв інвалідності №1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Відповідно до п.10 Критеріїв інвалідності №1338 особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).

За правилами п.11 Критеріїв інвалідності №1338 третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

За правилами п.12 Критеріїв інвалідності №1338 друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

За правилами п.13 Критеріїв інвалідності №1338 перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Пунктом 35 Переліку анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання визначено, що група інвалідності ІІ визначається у разі єдиної функціонуючої нирки за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня.

Отже, втрата однієї нирки, спричинена онкологічним захворюванням є невідворотною втратою організму людини, не може не призводити до порушення функції кровообігу та до порушення швидкості статодинамічних функцій руху у просторі, є захворюванням із тривалістю понад 12 місяців, істотно та суттєво обмежує життєздатність організму людини.

Критерії визначення стану організму людини співвідносно з конкретними групами інвалідності сформульовані законодавцем у Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (затверджений постановою КМУ від 21.01.2015р. №10) (чинній станом на час встановлення заявнику ІІ групи інвалідності).

Так, за змістом Переліку №10 ознакою ІІ групи інвалідності визначено наявність у людини єдиної функціонуючої нирки за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2025 по справі №480/13255/23 зазначив, що "...відповідність рішення суб`єкта владних повноважень критерію "обґрунтованості" вимагає, щоб рішення було вмотивованим і зрозумілим для особи, якої воно стосується.".

У постанові від 08.08.2024 у справі №420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим).

Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Таким чином, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень.

Саме умотивованість рішення суб`єкта владних повноважень дає особі можливість зрозуміти: чи були враховані її доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені (тобто чи була особа почутою).

За змістом правового висновку постанови Верховного Суду від 14.08.2024 по справі №280/5660/22 Верховний Суд неодноразово застосовував доктрину "ефективного засобу правового захисту", напрацьовану під час застосування статті 13 Конвенції. Ефективним є засіб, який забезпечує поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу виключно з формальних підстав не забезпечує належного балансу між принципом правової стабільності та принципом справедливості.

У зв`язку з цим ключовим аспектом при оцінці процедурних порушень є співвідношення двох фундаментальних засад: з одного боку - принципу про те, що протиправні дії не породжують правомірних наслідків, а з іншого - принципу, за яким суто формальне порушення процедури не може зумовлювати скасування рішення, яке є правильним по суті.

Межа між істотним і неістотним порушенням процедури полягає у з`ясуванні того, чи могло б бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень, якби він дотримався усіх формальних вимог процедури. Якщо відповідь негативна, таке порушення не може вважатися істотним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.04.2020 у справі №813/1790/18.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №820/3914/17 "наголошував на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.".

За змістом правових висновків постанови Верховного Суду від 20.02.2026 у справі №280/4630/25: "Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення. Верховний Суд зауважує, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип "належного урядування" зобов`язує Центр оцінювання не просто констатувати зміну строку інвалідності, а навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім безстроковим висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина друга статті 2 КАС України).".

Судовим розгляду встановлено, що позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності відповідно до чинного на той момент нормативного регулювання, що діяло на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1317 та Переліку №10. Підставою для встановлення ІІ групи інвалідності була наявність єдиної функціонуючої нирки після нефректомії з приводу злоякісного новоутворення та супутньої хронічної хвороби нирок, що за законодавчими критеріями відповідало вимогам до встановлення ІІ групи інвалідності.

У подальшому, за результатами повторного оцінювання, відповідачем прийнято рішення від 19.01.2026 року №6745/26/76/Р, яким змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ безстроково. Разом із тим, текст зазначеного рішення не містить мотивів прийняття такого управлінського волевиявлення, не містить аналізу застосованих критеріїв, не містить порівняльної оцінки стану здоров`я позивача з моменту первинного встановлення ІІ групи інвалідності, не відображає, у чому саме полягає зменшення ступеня обмеження життєдіяльності з вираженого (2 ступінь) до помірного (1 ступінь), а також не містить правового обґрунтування зміни групи інвалідності з урахуванням нового нормативного регулювання, запровадженого постановою КМУ №1338.

Сам по собі факт зміни законодавчої моделі оцінювання повсякденного функціонування особи не може автоматично свідчити про зміну ступеня обмеження життєдіяльності конкретної особи. Зміна нормативної бази не є юридичною підставою для погіршення правового становища особи без належного індивідуального обґрунтування.

Відповідач, змінюючи раніше встановлену заявнику групу інвалідності, фактично застосував інші законодавчі параметри оцінювання, однак не навів достатнього обсягу зрозумілих мотивів, чому саме попередні критерії, на підставі яких було встановлено ІІ групу, більше не підлягають застосуванню у конкретному випадку позивача; не обґрунтував, яким чином нові Критерії встановлення інвалідності призводять до зниження ступеня обмеження життєдіяльності позивача; не довів наявності покращення стану здоров`я позивача або зменшення функціональних обмежень; не здійснив належного порівняльного аналізу попереднього і поточного стану здоров`я.

Таким чином, зміна групи інвалідності відбулася без встановлення об`єктивних змін у стані здоров`я позивача, а виключно внаслідок формального застосування нових нормативних положень без їх індивідуалізованого та мотивованого тлумачення.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої суд не підміняє спеціалізований орган у питаннях медичної оцінки, однак зобов`язаний перевірити дотримання процедури прийняття рішення та його належну вмотивованість. У даному випадку саме порушення вимоги щодо умотивованості рішення є істотним процедурним порушенням, яке могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що задля належного захисту прав позивача слід частково задовольнити позов шляхом визнання визнання протиправним і скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" від 19.01.2026 № 6745/26/76/Р та зобов`язання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у справі №520/2122/26.

Разом з тим, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6745/26/76/В від 19.01.2026 року, задоволенню не підлягає, оскільки фактично вказаного рішення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" не приймалося, оскільки як зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу нею при складанні позову помилково вказано номер витягу оскаржуваного рішення №6745/26/76/В, замість номера спірного рішення №6745/26/76/Р.

Водночас абзацом 1 ч.4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За визначенням п.7 ч.1 ст.2 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022р. №2073-ІХ дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Тлумачення сутності дискреційного повноваження органу публічної адміністрації було надано у низці постанов Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №520/22373/24 указано, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Колегія суддів Верховного Суду наголошувала, що дискреція органу державної влади чи місцевого самоврядування можлива лише в тому випадку, коли альтернативне рішення є законним і правомірним. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 07.05.2025 у справі №520/9626/24.

Також у п.п. 71-73 постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №520/22373/24 указано, що "71. Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання"

72. З огляду на це дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

73. Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.".

З наведеного слідує, що дискрецією суб`єкта владних повноважень є виключно таке повноваження, при реалізації якого суб`єкт владних повноважень може одночасно прийняти більше одного правомірного рішення різного змісту та наслідків.

Порівнюючи зміст ст.69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я та зміст ст.70 Основ законодавства України про охорону здоров`я, суд доходить до переконання про те, що повноваження органів медично-лікарської експертизи є дискреційними в аспекті визначення діагнозу захворювання (хвороби) людини та співвідношення одного із захворювань чи одночасної сукупності захворювань із ступенем розладу стану здоров`я у вимірі конкретної групи інвалідності.

Водночас із цим, у разі коли національний закон безальтернативно визначає, що конкретне захворювання (конкретний стан здоров`я людини) відповідає конкретній групі інвалідності (як-то: Перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання № 1338 ознакою ІІ групи інвалідності - наявність у людини єдиної функціонуючої нирки за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня чи Перелік №1338 ознакою ІІ групи інвалідності - стан після ендопротезування двох суглобів (кульшових, колінних) у різних поєднаннях), повноваження органів медично-лікарської експертизи не можуть бути кваліфіковані саме у якості дискреційних, бо мають характер виключних повноважень із широкою свободою розсуду.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд першої інстанції дійшов вірного про те, що у межах спірних правовідносин невідновні наслідки для стану здоров`я позивача (втрата однієї нирки) настали під час дії норм Переліку №1338.

Матеріали справи не містять доказів незаконності рішення суб`єкта владних повноважень у формі довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №307752 (Московська міжрайонна медико-соціальна експертиза), згідно з яким позивачу вперше установлена ІІ (друга) група інвалідності, як і доказів покращення стану здоров`я позивача з дати прийняття зазначеного вище рішення відповідача.

Крім того, до матеріалів справи відповідачами не надано доказів виявлення явних та очевидних хиб, вад, недоліків, дефектів у рішенні суб`єкта владних повноважень у формі довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №307752 (Московська міжрайонна медико-соціальна експертиза), згідно з яким позивачу вперше установлена ІІ (друга) група інвалідності саме у зв`язку із втратою однієї нирки.

У даному конкретному випадку зовнішні критерії визначення групи інвалідності за правилами Переліку №1338 відносно випадку втрати однієї нирки (п.10 Критеріїв інвалідності №1338) та зовнішні критерії визначення групи інвалідності за правилами Переліку №10 відносно випадку втрати однієї нирки є ідентичними (і стосуються наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня), а перевірка сутнісних критеріїв (котрі поглинаються дискрецією органу публічної адміністрації) залежить від обсягу об`єктивних даних, здобутих, досліджених та оцінених суб`єтом владних повноважень на момент прийняття спірного рішення.

Колегія суддів зазначає, що текст рішення відповідача №6745/26/76/Р не доводить його відповідність вимогам умотивованості як невід`ємного елементу процедури "належного урядування" у контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" від 19.01.2026 № 6745/26/76/Р та зобов`язання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у справі №520/2122/26, проте одночасно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , що є порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та ухвалення постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/2122/26 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології", Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП "Обласний центр онкології" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" від 19.01.2026 № 6745/26/76/Р.

Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний центр онкології" повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у справі №520/2122/26.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова