Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №243/3101/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року справа №243/3101/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2026 року (головуючий суддя І інстанції – Дюміна Н.О., складене у повному обсязі 29 квітня 2026 року) у справі № 243/3101/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (через свого представника) звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

скасування постанови про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1061 від 08.10.2025 складеної відносно позивача, який не пройшов вчасно ВЛК, відповідно до закону України від 21.03.2024 року №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний», та передбачив, що громадяни, визнані раніше «обмежено придатними», мають пройти повторний медичний огляд, чим вчинив правопорушення згідно ч. 3 статті 210 КУпАП, в умовах дії на території України особливого періоду та накладене адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2026 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати судове рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги скаржник зазначив, що день виявлення адміністративного правопорушення не є тотожнім з днем складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Вважає, що строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

05 вересня 2025 року діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1061 за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 про те, що він не пройшов вчасно ВЛК, відповідно до закону України від 21.03.2024 року №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний», та передбачив, що громадяни, визнані раніше «обмежено придатними», мають пройти повторний медичний огляд, чим вчинив правопорушення згідно ч.3 ст. 210 КУпАП, в умовах дії на території України особливого періоду. Протокол складено у присутності позивача. Розгляд справи призначено на 13 год. 00 хв. 08 жовтня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

08 жовтня 2025 року в.о ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №1061 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень. Згідно постанови суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК, відповідно до закону України від 21.03.2024 року №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний», та передбачив, що громадяни, визнані раніше «обмежено придатними», мають пройти повторний медичний огляд, чим вчинив правопорушення згідно ч.3 ст. 210 КУпАП, в умовах дії на території України особливого періоду.

Згідно облікової картки вбачається, що ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено здатним в воєнний час.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст.74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про військовий обов`язок і військову службу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон № 3621).

Відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3621-IX, громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського, про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення.

Відтак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (яким були внесені зміни до Закону № 2232-ХІІ, набрав чинності з 18.05.2024) скасовано статус «обмежено придатний» та установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15.02.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції:

«Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Відтак, позивач підпадав під визначену законом категорію осіб, на яких розповсюджується обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року, який неодноразово продовжувався.

Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку:

1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду;

2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово- лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Позивач у встановлений Законом строк (по 05 червня 2025 року), не вчинив дії на виконання покладеного на нього обов`язку та самостійно не звернувся ані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ані до відповідного ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Не проходження повторного медичного огляду у строк до 05 червня 2026 року позивачем не заперечується, доказів проходження медичного огляду суду не надано.

Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача, щодо твердження з приводу того, що сплив строк притягнення до відповідальності, оскільки, відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Оскільки правопорушення щодо не проходження повторного медичного огляду, яке вчинене ОСОБА_1 було виявлено суб`єктом владних повноважень 05 вересня 2025 року, адміністративне стягнення було накладено в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП (08 жовтня 2025 року).

Враховуючи вищевикладене, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

З урахуванням викладеного, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, та рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2026 року у справі № 243/3101/26- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар