Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №360/109/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року справа №360/109/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 360/109/26 (головуючий суддя у І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у повному розмірі, за період з 01.11.2024 по 10.11.2025 включно – протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у повному розмірі, за період з 01.11.2024 по 10.11.2025 включно у сумі 746695,22 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження служби позивач брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди: з 31.03.2022 по 07.07.2022, з 14.08.2022 по 13.11.2022, з 09.01.2023 по 19.05.2023, з 22.05.2023 по 15.07.2023, з 27.07.2023 по 15.08.2023, з 16.08.2023 по 26.10.2023, з 07.12.2023 по 11.12.2023, з 07.04.2024 по 21.04.2024, з 22.04.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 24.11.2024, з 25.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 11.08.2025, з 12.08.2025 по 15.08.2025, з 25.09.2025 по 27.10.2025, з 30.10.2025 по 10.11.2025, перебуваючи в Сєвєродонецькій міській територіальній громаді, Лисичанській міській територіальній громаді Луганської області; Мирноградській міській територіальній громаді, Покровській міській територіальній громаді, Лиманській міській територіальній громаді Донецької області, Великописарівській сільській територіальній громаді Сумської області, Куп`янській міській територіальній громаді, Синьківській селищній територіальній громаді, Савинській селищній територіальній громаді, Борівській селищній територіальній громаді Харківської області.

Факт безпосередньої участі підтверджується наказами про залучення, витягами з журналів бойових дій та довідкою військової частини, які містять відомості про періоди, райони та характер виконуваних позивачем службових обов`язків.

З 01.11.2024 по 10.11.2025 позивачу не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року частково задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за періоди з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025.

За інші періоди, що розглядаються у цій справі, позивач не мала права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, оскільки АДРЕСА_1 , які значаться в наказах та інших документах, не були визначені районами ведення бойових дій відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Відповідач не погодившись і рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, вважає, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 360/109/26 підлягає скасуванню.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції залишено поза увагою та оцінкою докази, долучені до справи, а саме: рапорт начальника медичної служби; підсумкові рапорти командира медичної роти в/ч НОМЕР_1 за 01.11.2024-09.11.2024; інформаційну довідку від 16.05.2026; Витяг з розподілу особового складу медичної роти Військової частини НОМЕР_1 . Сукупність відомостей у вказаних письмових доказах свідчить про відсутність права ОСОБА_1 на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, адже виконання завдань по написанню медичної документації, що саме по собі є медичним діловодством, не є наслідком надання медичної допомоги пораненим, входження до евакуаційної групи чи залучення до чергування на стабілізаційному пункті в якості медичного персоналу, що надає безпосередньо медичну допомогу.

Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на довідку про безпосередню участь особи у заходах оборони від 26.11.2025 № 1848/7/2276/УБ2 як на доказ права позивачки на винагороду в розмірі 100 000 грн. Скаржник наголошує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 560/3153/23 єдиною підставою для такої виплати є відповідність довідки про участь у бойових діях вимогам Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29. Натомість надана позивачем довідка свідчить лише про загальну участь у заходах із забезпечення оборони без фіксації безпосередньої участі у бойових діях, слугує підставою для оформлення статусу учасника бойових дій та обчислення пільгового стажу вислуги років, а отже, помилково була прийнята судом як підтвердження права на виплату збільшеної додаткової винагороди.

Окрім цього, відповідач звертає увагу на безпідставність покладення судом першої інстанції на військову частину додаткових обов`язків, не передбачених чинним законодавством. Скаржник вважає помилковими висновки суду про те, що неналежне ведення облікової документації належить до виключної компетенції військової частини та не може позбавляти військовослужбовця права на додаткову винагороду за наявності інших доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Матеріали справи, сформованої у змішаній формі надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 30.06.2026.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Відповідно до частини дев`ятої статті 18 КАС України суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Однією з підсистем ЄСІКС (ЄСІТС) є «Електронний суд», що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи»).

Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених (пункт 37 Рішення № 1845/0/15-21).

До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей (п. 128 Рішення № 1845/0/15-21).

Отже, з урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, в тому числі, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 , зокрема, з 23.10.2024 по 10.11.2025, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.10.2024 № 309, витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2025 № 333.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 № 309 ( АДРЕСА_1 ) старшого солдата ОСОБА_1 , санітара лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.10.2024 № 137-РС, санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 23 жовтня 2024 року справи та посаду прийняла та приступила до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно тарифного розряду 7 у сумі 3000 гривень на місяць.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2025 № 333 вважати такими, що вибули з виключенням із списків Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №124-рс від 06.11.2025 у запас на підставі п.п. «б» п. 3 частина 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - у зв`язку з наявністю інвалідності), вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 . З 10 листопада 2025 року припинено дію контракту і виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.11.2025 № 1848/7/2276/УБ2 (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887)), виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , зокрема, в період з 22.04.2024 по 08.11.2024, з 15.11 2024 по 24.11.2024, з 25.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 11.08.2025, з 12.08.2025 по 15.08.2025, з 25.09.2025 по 27.10.2025, з 30.10.2025 по 10.11.2025 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сєвєродонецькій міській територіальній громаді, Лисичанській міській територіальній громаді Луганської області, Мирноградській міській територіальній громаді, Покровській міській територіальній громаді, Лиманській міській територіальній громаді, Донецької області, Великописарівській сільській територіальній громаді Сумської області, Куп`янській міській територіальній громаді, Синьківській селищній територіальній громаді, Савинській селищній територіальній громаді, Борівській селищній територіальній громаді Харківської області.

Підстава видачі вказаної довідки: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 325, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2024 № 332, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.11.2024 № 341, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2024 № 342, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2025 № 74, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91; бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 2837т/бр/ОТУ від 17.05.2025; бойове розпорядження ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № БР 1137т від 17.05.2025; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2025 № 145; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2025 № 151; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025 № 152; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.08.2025 № 238; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2025 № 239; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2025 № 242; бойове розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22г/бр/АК від 31.07.2025, бойове розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № БР-47дск від 08.08.2025; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 27.10.2025 № 319; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2025 № 322.

З наданої відповідачем копії довідки про суми нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2022 по 2025 роки під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 судом установлено, що за період з листопада 2024 року позивачу не було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов наступних висновків з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Також статтею 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду).

На період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 8 Постанови № 704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання Постанови № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі Порядок № 260), який застосовується з дня набрання чинності Постановою № 704.

Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 8 розділу I Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.

Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні і на цей час він триває.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168). Відповідно до пункту 1-1 Постанову № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згодом абзац другий пункту 1-1 Постанови № 168 був змінений згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1311 від 15.11.2024 (застосовується з 25 серпня 2024 року, № 699 від 11.06.2025) та відповідно (1) в абзаці другому пункту 1-1 після слів “в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора” доповнити словами “, на території держави-агресора”, а слова “на території противника” було замінено словами “на території держави-агресора”; (2) після слів “(далі - військовослужбовці)” доповнено словами “, членам груп протиповітряної оборони”.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, умови виплати підвищеної додаткової винагороди слід розуміти як визначення переліку документів, які підтверджують наявність підстав, а порядок - процедуру виконання відповідних дій щодо розгляду документів, призначення та виплати винагороди або відмови у її призначенні (якщо відсутні або не підтверджені підстави відповідно до встановлених умов).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

- порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

- особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

- порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Разом з тим, Порядок № 260 було доповнено новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» згідно з Наказом Міністерства оборони «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року) в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023, яка застосовується з 29.09.2023.

Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

За пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022).

Згідно з пунктом 2 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) установлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) у розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів із національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі в таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Судом враховується, що у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд дійшов висновку, що при прийнятті такого рішення (окремого доручення) Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин відповідними документами.

Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом зокрема, у постановах від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 07.11.2024 у справі № 200/2297/23, від 05.12.2024 у справі №420/19038/23, від 27.02.2025 у справі № 340/3447/23 та багатьох інших.

У свою чергу, в постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, Верховний Суд у межах тлумачення пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 щодо Військової частини як військової частини Зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України термін "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - безпосередня участь) охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);

- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);

- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

Аналіз наведених положень свідчить, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій). Натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводу повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" лише за умови їх здійснення у районах ведення воєнних дій.

Таким чином, позивач як військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зі змісту пункту 1 Постанови № 168 та Порядку № 260 слідує, що умовами виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць є:

- період дії воєнного стану;

- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- безпосереднє перебування безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора у період здійснення зазначених заходів.

Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій загальнообов`язковий правовий характер, то наявність двох інших основних умов має встановлюватися судом у кожному конкретному випадку на підставі оцінки зібраних у справі доказів.

Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірному періоді, суд зазначає таке.

Обидві підстави визначаються діяльністю військовослужбовця щодо виконання поставлених йому завдань відповідного змісту. При цьому перший із цих видів діяльності передбачає обов`язкову участь у бойових діях (бойовому зіткненні з противником), тоді як другий спрямований на забезпечення здійснення відповідних заходів у певних районах, де проводяться такі заходи, тобто орієнтований на відповідну територію, що не вимагає (хоча й не виключає) участі у бойових зіткненнях з противником.

Водночас, аналізуючи нормативний зміст Порядку № 260, слід зважити на специфіку визначення конкретних завдань і категорій військовослужбовців у межах цих основних умов.

Зокрема, положення підпункту 1 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку № 260 конкретизують перелік обставин та спеціальних функцій, за яких участь у заходах вважається безпосередньою. У цьому контексті окремі пункти вказаного Порядку передбачають диференційований підхід до оцінки виконання завдань залежно від їх характеру, місця виконання та специфіки підрозділу (як-от особливості виконання бойових завдань на лінії зіткнення, вогневого ураження або здійснення функцій з медичного забезпечення у районах ведення дій).

Оцінка наявності чи відсутності ознак, передбачених цими окремими пунктами, здійснюється судом через призму співвідношення фактичних обов`язків військовослужбовця та наданих первинних документів про його залучення до виконання завдань.

Так, за змістом підпункту 1 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку № 260, однією з передбачених законодавцем формальних ознак для здійснення вказаної виплати є виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій медичним персоналом медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення).

При цьому нормативний зміст категорії «виконання бойових (спеціальних) завдань» стосовно медичного персоналу розкривається через зміст їх нормативно визначених функціональних обов`язків. Виокремлення виплати медичному персоналу в окремий самостійний пункт свідчить про те, що для даної категорії осіб законодавцем визначено спеціальну підставу, за якою юридичне значення має факт виконання функцій з медичного забезпечення (надання допомоги, стабілізації, евакуації поранених чи ведення відповідного медичного обліку) безпосередньо у районі ведення дій, а не обов`язкова наявність фактів особистої участі у вогневому контакті чи перебування на першій лінії зіткнення.

Водночас наявність або відсутність вказаних ознак у кожному конкретному випадку підлягає з`ясуванню на підставі оцінки всієї сукупності належних і допустимих доказів, зокрема бойових розпоряджень, рапортів безпосередніх командирів, витягів з наказів та інших документів, що фіксують факт і строки залучення особи до виконання відповідних завдань.

Судом встановлено, що позивач проходила службу на посадах санітара лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , а надалі – санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_1 (витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 № 309 ( АДРЕСА_1 ).

Наведене свідчить, що при оцінці залучення позивача (як санітара та санітарного інструктора лікувального відділення) до здійснення заходів з оборони, юридичне значення має не лише факт безпосередньої участі у вогневому контакті чи перебування на лінії бойового зіткнення, а й ознака виконання функцій з медичного забезпечення (надання допомоги, стабілізації, евакуації поранених чи ведення відповідного медичного обліку) у визначеному районі.

Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом встановлено, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.11.2025 № 1848/7/2276/УБ2 (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887)), виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , зокрема, в період з 22.04.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 24.11.2024, з 25.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025, з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 11.08.2025, з 12.08.2025 по 15.08.2025, з 25.09.2025 по 27.10.2025, з 30.10.2025 по 10.11.2025 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сєвєродонецькій міській територіальній громаді, Лисичанській міській територіальній громаді Луганської області, Мирноградській міській територіальній громаді, Покровській міській територіальній громаді, Лиманській міській територіальній громаді, Донецької області, Великописерівській сільській територіальній громаді Сумської області, Куп`янській міській територіальній громаді, Синьківській селищній територіальній громаді, Савинській селищній територіальній громаді, Борівській селищній територіальній громаді Харківської області.

Крім цього, відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2024 № 117 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що залучені до сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : старшого солдата ОСОБА_1 , санітара лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № 313/1908/1522т від 14.04.2024; бойовий наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 6-нт від 17.04.2024; рапорт командира медичної роти майора медичної служби ОСОБА_2 № 16424 від 20.04.2024.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 325 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що вибули з сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 : старшого солдата ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № 313/1908/1522г від 14.04.2024; рапорт санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти старшого солдата ОСОБА_1 № 40442 від 05.11.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2024 № 332 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що залучені до сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № 313/1908/1522т від 14.04.2024; рапорт ОСОБА_1 № 41823 від 15.11.2024.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.11.2024 № 341 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що вибули з сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № 313/1908/1522г від 14.04.2024; бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024; бойове розпорядження Тр «Кремінна» № 3256т/БР/окп від 21.11.2024; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 43069 від 24.11.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2024 № 342 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що залучені до сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024; бойове розпорядження ТГр «Кремінна» № 3256т/БР/окп від 21.11.2024; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 43070 від 25.11.2024.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2025 № 74 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що вибули з сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024; бойове розпорядження ТГр «Кремінна» № 3256т/БР/окп від 21.11.2024; розпорядження з морально-психологічного забезпечення ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № Р-ОСУВ/12/956/дск від 07.03.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 8295 від 08.03.2025.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що залучені до сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024; бойове розпорядження ТГр «Кремінна» № 3256т/БР/окп від 21.11.2024; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 10295 від 27.03.2025.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2025 № 145 (с-ще Веселе) вважати такими, що вибули з сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 5236т/БР/ОТУ від 20.11.2024; бойове розпорядження ТГр «Кремінна» № 3256т/БР/окп від 21.11.2024; бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 2837т/бр/ОТУ від 17.05.2025; бойове розпорядження Тр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № БР-1137т від 17.05.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 15667 від 17.05.2025.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2025 № 145 (с-ще Веселе) вважати такими, що залучені до сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 2837т/бр/ОТУ від 17.05.2025; бойове розпорядження ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № БР-1137т від 17.05.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 15668 від 17.05.2025.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2025 № 151 (с-ще Веселе) вважати такими, що вибули з сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 2837т/бр/ОТУ від 17.05.2025; бойове розпорядження Гр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № БР-1137т від 17.05.2025; бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 2817т/бр/ОТУ від 15.05.2025; бойове розпорядження ТГр «Кремінна» № БР-1654т/бр/ОКП від 20.05.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 16151 від 21.05.2025.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025 № 152 (с-ще Веселе) вважати такими, що залучені до сил та засобів тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 2817т/бр/ОТУ від 15.05.2025; бойове розпорядження ТГр «Кремінна» № БР-1654т/бр/ОКП від 20.05.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 № 16218 від 22.05.2025.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.08.2025 № 238 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що вибули з сил та засобів Військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 : сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22т/бр/АК від 31.07.2025, № БР-47дск від 08.08.2025; рапорт інструктора лікувального відділення медичної роти сержанта ОСОБА_1 № 25019 від 10.08.2025.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2025 № 239 (с-ще Веселе) вважати такими, що залучені до сил та засобів Військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22т/бр/АК від 31.07.2025, № БР-47дск від 08.08.2025; рапорт командира медичної роти старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_4 № 26165 від 11.08.2025.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2025 № 242 ( АДРЕСА_1 ) вважати такими, що вибули з сил та засобів військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 : сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22т/бр/АК від 31.07.2025, № БР-47дск від 08.08.2025; рапорт санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти сержанта ОСОБА_1 № 23817 від 01.08.2025.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2025 № 328 (с-ще Веселе) внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 285 від 25.09.2025 - доповнено розділ 16. (про залучення до сил та засобів військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 ) пунктом такого змісту: «16.19. Сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22т/бр/АК від 31.07.2025, № БР-47дск від 08.08.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_5 № 36569 від 05.11.2025».

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 № 319 (с-ще Веселе) вважати такими, що вибули з сил та засобів Військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 : сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22т/бр/АК від 31.07.2025, № БР-47дск від 08.08.2025; рапорт сержанта ОСОБА_6 № 34946 від 24.10.2025.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2025 № 322 (с-ще Веселе) вважати такими, що залучені до сил та засобів Військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 та беруть безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в зоні відповідальності Військової частини НОМЕР_4 : сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти. Підстава: бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_3 № 22т/бр/АК від 31.07.2025, № БР-47дск від 08.08.2025; рапорт командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_4 № 35568 від 29.10.2025.

Таким чином, позивач в період з 22.04.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 24.11.2024, з 25.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025 в районі населеного пункту: м. Лиман, а з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 11.08.2025, з 12.08.2025 по 15.08.2025, з 25.09.2025 по 27.10.2025, з 30.10.2025 по 10.11.2025 в районі населеного пункту: с-ще Веселе як медичний персонал (санітар, а надалі – санітарний інструктор лікувального відділення медичної роти) безпосередньо виконувала бойові (спеціальні) завдання з медичного забезпечення в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Надаючи оцінку підсумковим рапортам командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 за 01.11.2024-09.11.2024, наданим до матеріалів справи, у яких зазначено: «Дійсним доповідаю, що в зоні ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_1 медична рота виконує завдання з медичного забезпечення (надання невідкладної допомоги та евакуацію травмованих, поранених та хворих, надання медичної допомоги хворим та травмованим в медичному пункті медичної роти, в умовах стабілізаційного пункту ЗМЗ «Лиман» проводиться стабілізація поранених та евакуація їх до ПХГ 59 ВМГ м. Слов`янськ», суд виходить з такого.

Вказані підсумкові рапорти є офіційним службовим донесенням безпосереднього командира підрозділу, яке підтверджує факт перебування медичної роти у зоні ведення воєнних (бойових) дій та загальний характер виконуваних підрозділом завдань, а у сукупності з відповідними бойовими наказами, розпорядженнями та наказами командира військової частини про залучення – додатково засвідчує факт дійсного направлення позивачки, її перебування у визначеному районі ведення дій та залучення до виконання спеціальних завдань з медичного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено: район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.12.2024 № 546, від 03.01.2025 № 5, від 05.02.2025 № 67, від 06.03.2025 № 112, від 03.05.2025 № 206, від 06.06.2025 № 273, від 04.07.2025 № 318, від 05.08.2025 № 375, від 04.09.2025 № 436, від 04.10.2025 № 485, від 05.11.2025 № 532 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 листопада 2024 року по 31 жовтня 2025 року, за змістом яких з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025 Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області визначена районом ведення воєнних (бойових) дій; при цьому з 17.05.2025 по 21.05.2025, з 22.05.2025 по 11.08.2025, з 12.08.2025 по 15.08.2025, з 25.09.2025 по 27.10.2025, з 30.10.2025 по 31.10.2025 (с-ще Веселе) не визначено районом ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з рапортом командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_5 від 05.05.2026 ОСОБА_1 у період з 01.11.2024 по 17.05.2025 знаходилася у АДРЕСА_1 , а з 17.05.2025 по 10.11.2025 – у м. Ізюм.

За результатами дослідження наданих доказів судом першої інстанції встановлено обставини, які спростовують твердження відповідача щодо відсутності позивача у АДРЕСА_1 у відповідний період.

Належним доказом перебування позивача у районі населеного пункту Лиман є, зокрема, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.01.2026 № 1848/29/65 підтверджується, що ОСОБА_1 09.04.2025 отримала: вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань. У складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 .

Суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на інформаційну довідку начальника відділення узагальнення обстановки командного пункту штабу військової частини, згідно з якою відомості щодо позивачки у підсумкових рапортах командира медичної роти за спірний період нібито відсутні, з огляду на таке.

Надана відповідачем інформаційна довідка за своєю правовою природою є лише похідним документом, який відображає узагальнену оцінку окремих посадових осіб і сам по собі не є первинним розпорядчим документом, що визначає чи скасовує факт залучення військовослужбовця до виконання завдань за призначенням.

Водночас, невідображення посадовими особами медичної роти відомостей щодо позивачки у підсумкових рапортах (списках) чи недоліки внутрішнього діловодства підрозділу, а також не надання відповідачем інших доказів, які б спростовували довідку від 07.01.2026 № 1848/29/65 про обставини травми ОСОБА_1 , отриманої в районі населеного пункту Лиман за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , за наявності інших належних доказів не можуть бути підставою для обмеження права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди за час реального виконання спеціальних завдань у районах ведення дій.

Крім того, ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2026, Першого адміністративного апеляційного суду від 24.08.2026 у відповідача було витребувано докази, зокрема, бойові розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 (витяги з них) за період з 01.11.2024 по 10.11.2025 щодо ОСОБА_1 та журнали бойових дій за період з 01.11.2024 по 10.11.2025 (витяги з них щодо позивача).

Проте, вказані документи ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надано не було. Пояснення представника відповідача зводяться до того, що бойові розпорядження (бойові накази) носять гриф «таємно» та не можуть бути надані до суду; щодо журналів бойових дій – в таких журналах прізвища військовослужбовців не зазначаються.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання представника відповідача на неможливість надання бойових розпоряджень через їх засекреченість не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. Також суд вважає за необхідне зазначити, що ведення документів, передбачених законодавством, які б підтверджували участь військовослужбовців у бойових діях або у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави належить до виключної компетенції військових частин за місцем несення служби, а тому відсутність таких документів за умови наявності інших належних, достовірних, допустимих та неспростованих доказів, які доводять факт безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або здійсненні заходів, не може позбавляти права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди. Тягар за неналежне ведення документації має нести військова частина, а не військовослужбовець.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за періоди з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025 позивачка мала право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, оскільки на підставі вищезазначених наказів була залучена до сил та засобів Військової частини НОМЕР_3 в складі Військової частини НОМЕР_1 та брала безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань або здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Лиман, який було визначено районом ведення бойових дій відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України.

Тому позивачем підтверджено право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за періоди з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025.

Відтак відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди до 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах за періоди з 01.11.2024 по 08.11.2024, з 15.11.2024 по 11.03.2025, з 28.03.2025 по 17.05.2025.

За інші періоди, що розглядаються у цій справі, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачка не мала права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, оскільки АДРЕСА_1 , які значаться в наказах та інших документах, не були визначені районами ведення бойових дій відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України.

Натомість позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби в умовах воєнного стану, як це передбачено пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (в редакції від 20.01.2023) та пункті 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2026 № 1848/5/57.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції – про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо решти періодів.

Суд критично оцінює та відхиляє доводи відповідача (зокрема викладені у рапорті командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_7 (вх. № 18541 від 05.05.2026) про те, що ОСОБА_1 з 01.11.2024 по 17.05.2025 знаходилася у АДРЕСА_1 , з 17.05.2025 по 10.11.2025 знаходилася у н.п. Ізюм, працювала лише з медичною документацією, виконувала роботу в інтересах медичної служби бригади (виготовляла медичні характеристики), до виконання бойових (спеціальних) завдань по евакуації, наданні медичної допомоги на МТФ (стабілізаційному пункті), медичному пункті медичної роти Військової частини НОМЕР_1 хворим, травмованим, пораненим не залучалася. Одночасно, до виконання завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій також не залучалася, з огляду на таке.

Аналізуючи нормативний зміст згаданих у рапорті роз`яснень департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, Суд зазначає, що залучення медичного персоналу (рядового, сержантського і старшинського складу) за військово-обліковими спеціальностями 878 («Молодшого медичного персоналу» ), 879 («Молодших спеціалістів з медичною освітою», передбачених наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317 «Про затвердження переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців» (у тому числі, за подвійним найменуванням, одна з яких санітар) до виконання спеціальних завдань у районах бойових дій є самостійною підставою для виплати 100 000 грн. Обіймана позивачем посада санітара (санітарного інструктора) належить саме до ВОС 878, а за змістом статей 318, 319 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV її обов`язки є комплексними (надання допомоги, догляд, огляд) і не можуть зводитися виключно до ведення документації. Крім того ведення медичної документації є нормативно закріпленим супутнім елементом виконання спеціальних завдань з медичного забезпечення підрозділу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що довідка від 26.11.2025 № 1848/7/2276/УБ2 слугує виключно підставою для пільгового обчислення вислуги років за Постановою КМУ № 393 і не може бути використана для нарахування додаткової винагороди за Постановою КМУ № 168, суд виходить з наступного.

Так, дійсно згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб” (далі Постанова № 393)) починаючи з 24 лютого 2022 року – час проходження служби, протягом якого військовослужбовець брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану обчислюється з розрахунку здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану обчислюється з розрахунку – один місяць служби за три місяці. Підтвердження безпосереднього перебування військовослужбовця в районах та в період здійснення зазначених заходів, які відповідно до Постанови № 393 надають право для зарахування у вислугу років для встановлення надбавки в пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці (протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану) здійснюється на підставі довідки, визначеної у додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Скаржник вважає, що відсутність у вказаній довідці прямого посилання на Постанову КМУ № 168 та використання її для обчислення стажу «один місяць за три» позбавляє її статусу належного доказу у спірних правовідносинах.

Зазначена аргументація відповідача ґрунтується на надмірному формалізмі та підлягає відхиленню з огляду на актуальну правову позицію Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 29.04.2026 у справі № 280/1604/24 Верховний Суд зазначив:

«Суди попередніх інстанцій не прийняли як належний доказ довідку Військової частини НОМЕР_1 № 973 від 25 березня 2024 року, встановивши, що вона видана за формою, затвердженою постановою КМУ № 413 від 20 серпня 2024 року, та є підставою для надання статусу учасника бойових дій, а не документом, що підтверджує право на додаткову винагороду за постановою КМУ № 168.

Водночас такий підхід не узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, у справі № 260/3637/23 Верховний Суд наголосив, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях не повинно бути надмірно обмеженим, а документи, які не повністю відповідають встановленим вимогам через формальні недоліки, можуть бути достатніми для підтвердження права на додаткову винагороду. Відповідно до правових позицій, викладених у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23 та інших, довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, є належним підтвердженням його участі у бойових діях, а відповідальність за її зміст несе уповноважений командир, який її видав. При цьому зміст такої довідки може бути поставлений під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного спотворення фактичних даних.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 по справі № 200/4100/23 наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка про участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

Таким чином, суди мали оцінити наявну довідку у сукупності з іншими матеріалами справи, з`ясувати підстави її видачі, зіставив інформацію з матеріалів справи з даними довідки, чого зроблено не було.».

Натомість, вимоги правової позиції Верховного Суду щодо обов`язкового зіставлення відомостей довідки з іншими матеріалами справи судами першої і апеляційної інстанції дотримано в повній мірі. Оцінивши вказаний документ у сукупності з наявними у справі іншими документами відповідача, суд дійшов обґрунтованого та належним чином мотивованого висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у визначені періоди.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 360/109/26 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 360/109/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 жовтня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко