Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №200/3329/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року справа №200/3329/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 200/3329/26 (головуючий суддя у І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057250003686 від 10.04.2026 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву № 373 від 02.04.2026 про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням періоду зайнятості з 22.01.2026 по 02.04.2026 до загального та пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1; періодів зайнятості з 20.12.2015 по 31.12.2015, з 29.01.2022 по 31.12.2022, з 30.12.2024 по 31.12.2024, з 07.01.2025 по 27.01.2025, з 28.01.2025 по 29.01.2025 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 і прийняти вмотивоване рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що з 03.02.2021 перебуває на обліку відповідача як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», продовжує працювати у шахті.

Вказує, що 02.04.2026, набувши 15-річного стажу під землею, звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», проте рішенням відповідача № 057250003686 від 10.04.2026 йому відмовлено в такому перерахунку, а відповідач у спірному рішенні зазначив, що пільговий стаж позивача на підземних роботах складає 14 років 0 місяців 18 днів.

Зауважує, що при розрахунку його стажу роботи відповідач протиправно врахував лише період станом на 26.01.2026, а не на день звернення із заявою про перерахунок пенсії – 02.04.2026, а також протиправно не врахував спірні періоди роботи з 20.12.2015 по 31.12.2015, з 29.01.2022 по 31.12.2022, з 30.12.2024 по 31.12.2024, з 07.01.2025 по 27.01.2025 та з 28.01.2025 по 29.01.2025.

Вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсії в належному розмірі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057250003686 від 07.05.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 373 від 02.04.2026 про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням періоду зайнятості з 22.01.2026 по 02.04.2026 до загального та пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1; періодів зайнятості з 20.12.2015 по 31.12.2015, з 29.01.2022 по 31.12.2022, з 30.12.2024 по 31.12.2024, з 07.01.2025 по 27.01.2025, з 28.01.2025 по 29.01.2025 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 і прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової позиції суду, наведеної в даному рішенні.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 1331 гривня 20 копійок.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що записами трудових книжок, індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5) підтверджується, що позивач у спірні періоди працював за спеціальністю з кодами ЗПЗ0313А1 та ЗПЗ014А1 з повним робочим днем під землею в шахті, а відповідач жодним чином не з`ясував чи пов`язані спірні періоди знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи страйком, тощо, також відповідач не з`ясував того, що зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 враховано по 21.01.2026 (згідно пільгової довідки від 21.01.2026 № 40) та станом на дату звернення склав 50 років 18 днів, пільговий стаж становить – 14 років 11 місяців, з них:

- роботи підземні провідні професії (20) з урахуванням кратності - 08 років 5 місяців 17 днів;

- роботи підземні професії за пост. № 202 (25) - 05 років 05 місяців 20 днів;

- роботи підземні допоміжні професії за пост. № 202 (25) - 11 місяців 21 день.

До пільгового стажу не враховані періоди:

- з 20.12.2015 по 31.12.2015 - згідно пільгової довідки від 22.12.2020 № 02/128 перебування у відпустці без збереження заробітної плати (наказ від 15.12.2015 № 666-к);

- з 29.01.2022 по 31.01.2022 - невідпрацьований час згідно довідки про спуски-виїзди в шахту від 29.12.2025 № 128;

- з 30.12.2024 по 31.12.2024 - простій згідно пільгової довідки від 29.12.2025 № 127;

- з 07.01.2025 по 27.01.2025 - відсутні дані про спецстаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (підприємство розташовано на тимчасово окупованій території), простій 7 днів та призупинення трудових відносин на 12 днів з 16.01.2025 (наказ про призупинення від 14.01.2025 № 3) згідно пільгової довідки від 29.12.2025 № 127;

- з 28.01.2025 по 29.01.2025 - згідно довідки від 21.01.2026 № 40 пільговий стаж 0 років 0 місяців 0 днів.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 25.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Матеріали адміністративної справи надійшли на адресу апеляційного суду 13.07.2026.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на пенсійному обліку відповідача з 03.02.2021 як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З форми РС-право вбачається, що пільговий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 11 місяців 02 дні. При цьому, пільговий стаж врахований по 21.01.2026, період роботи позивача з 22.01.2026 по 02.04.2026 на ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління Першотравеньське» не враховано до його страхового та пільгового стажу.

02.04.2026 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057250003686 від 10.04.2026, яке розглянуло заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах з причин відсутності 15-річного пільгового стажу.

Відповідач зазначив у спірному рішенні, що пільговий стаж позивача на підземних роботах складає 14 років 18 днів, а тому, враховуючи відсутність необхідного 15-річного стажу, відмовив у здійсненні перерахунку.

Після відкриття провадження у справі, відповідачем прийнято інше рішення за заявою позивача від 02.04.2026 - № 057250003686 від 07.05.2026.

В рішенні від 07.05.2026, зокрема зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника станом на дату звернення склав 50 років 18 днів, пільговий стаж становить – 14 років 11 місяців, з них:

- роботи підземні провідні професії (20) з урахуванням кратності - 08 років 5 місяців 17 днів;

- роботи підземні професії за пост. №202(25) - 05 років 05 місяців 20 днів;- роботи підземні допоміжні професії за пост. №202(25) - 11 місяців 21 день.

За результатами розгляду наданих документів та даних електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 встановлено, що пільговий стаж шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах для нарахування надбавки передбаченої ст. 8 Закону №345 становить 14 років 11 місяців, тому позивачу знову відмовлено у здійсненні перерахунку.

У рішенні від 07.05.2026 не зазначено, які періоди відповідачем не прийнято, проте у відзиві на позовну заяву управління вказало, що до пільгового стажу не враховані періоди:

- з 20.12.2015 по 31.12.2015 - згідно пільгової довідки від 22.12.2020 № 02/128 перебування у відпустці без збереження заробітної плати (наказ від 15.12.2015 № 666-к);

- з 29.01.2022 по 31.01.2022 - невідпрацьований час згідно довідки про спуски-виїзди в шахту від 29.12.2025 № 128;

- з 30.12.2024 по 31.12.2024 - простій згідно пільгової довідки від 29.12.2025 № 127;

- з 07.01.2025 по 27.01.2025 - відсутні дані про спецстаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (підприємство розташовано на тимчасово окупованій території), простій 7 днів та призупинення трудових відносин на 12 днів з 16.01.2025 (наказ про призупинення від 14.01.2025 № 3) згідно пільгової довідки від 29.12.2025 № 127;

- з 28.01.2025 по 29.01.2025 - згідно довідки від 21.01.2026 № 40 пільговий стаж 0 років 0 місяців 0 днів.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

На підставі статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як визначено абзацом 3 частини першої статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону 345-VI така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, до працівників, на яких поширюється дія Закону 345-VI належать тільки ті, які зазначені у Списку № 1, як зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21 січня 2020 року у справі № 640/4469/17.

Стаття 1 Закону № 345-VI для застосування положень цього закону вимагає дотримання певних умов, а саме:

- робота за професією, яка пов`язана з видобутком вугілля, залізної руди, руд кольорових і рідкісних металів, марганцевих, уранових, магнієвих (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритних руд, робота на шахтобудівних підприємствах та в державних воєнізованих аварійно-рятувальних службах (формуваннях) у вугільній промисловості;

- віднесення професії до Списку № 1;

- робота на підземних роботах повний робочий день.

Суд звертає увагу, що норма статті 8 Закону № 345-VI імперативно визначає, що при додержанні пенсіонером певних умов (робота, зокрема, за професією, яка пов`язана з видобутком вугілля; віднесення професії до Списку № 1; робота на підземних роботах повний робочий день не менш як 15 років) мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Щодо незарахування спірних періодів роботи позивача суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 14 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) також визначені особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Так, частиною першою статті 14 Закону № 1788-XII визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 1788-XII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) при наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1788-XII та абзацу першого частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV до провідних професій віднесені робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі Список № 202).

Згідно з розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку № 202 право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) на підземних гірничих роботах в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 вказаного Порядку встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Київській та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно трудових книжок ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 22.11.2010 та серії НОМЕР_3 від 28.01.2025, індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5) наявні такі записи щодо спірних періодів роботи позивача:

- записи № 42-44: з 20.12.2015 по 31.12.2015 – на ВАТ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» прохідником з повним робочим днем під землею;

- записи № 45-48: з 29.01.2022 по 31.01.2022; з 30.12.2024 по 31.12.2024; з 07.01.2025 по 27.01.2025 на ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» прохідником з повним робочим днем під землею;

- запис № 1: з 28.01.2025 по 29.01.2025 – на ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління Першотравеньське» гірником підземним з повним робочим днем під землею.

З 09.04.2025 по дійсний час позивач також працює на вказаному підприємстві гірником підземним з повним робочим днем під землею.

Вказані записи є послідовними, містять підписи відповідальної особи та печатки підприємств, що дозволяє чітко ідентифікувати посаду та підприємство на якому позивач працював у спірні періоди, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Суд зауважує, що у трудових книжках позивача містяться відомості про його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що є підтвердженням його пільгового стажу за даними трудової книжки. Тобто трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійною фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152):

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

код ЗПЗ014А4 - Інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, - за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, за наявності стажу на підземних роботах.

Як встановлено судом у спірні періоди позивач працював за посадами «прохідник», та «гірник підземний» з повним робочим днем під землею, що передбачені постановою КМУ від 31.03.1994 № 202.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Записи трудових книжок позивача серії НОМЕР_2 від 22.11.2010 та серії НОМЕР_3 від 28.01.2025 підтверджують, що останній, зокрема, у спірні періоди працював саме повний робочий день під землею.

Суд зауважує, що листом Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 надано роз`яснення, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач жодним чином не з`ясував чи пов`язані зазначені періоди знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи страйком, тощо, також відповідач не з`ясував того, що зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.

Суд наголошує, що відмовляючи особі в призначенні/перерахунку пенсії, орган, що призначає/перераховує пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового чи пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Отже відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для перерахунку пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд заяви і документів позивача та, відповідно, прийняв незаконне рішення.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, Пенсійний фонд України є адміністративним органом, а заява позивача про призначення пенсії є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.

Діючи всупереч принципам, що визначені статтею 4 Закону № 2073-IX відповідач не врахував принцип обґрунтованості, згідно якого адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, а під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

У контексті спірних правовідносин суд наголошує, що статтею 14 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує розгляд і вирішення справи з вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи.

Оскільки за заявою позивача відповідачем прийнято необґрунтоване рішення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву про перерахунок пенсії, та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 200/3329/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 200/3329/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 жовтня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко