Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №643/11853/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №643/11853/24 Головуючий у І інстанції - Мазур Ю.Ю.

апеляційне провадження №22-ц/824/7777/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника та результатів аукціону,-

установив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника та результатів аукціону.

В обґрунтування вимог позову зазначав, що під час укладання договору уступлення права вимоги не можна замінити стягувача на стадії виконання судового рішення (або у справі про банкрутство), бо уступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачено.

При укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги відповідач у справі, не замінюючи кредитора у зобов`язанні з договору поставки в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінив стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

В оферті (пропозиції) (https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-10-01-000011-2/) визначено наступний предмет продажу: №лоту:1 (ID:UA-PS-2021-10-01-000011-2 | 530bf9eec9ac47c09b99ba4a7d847888) Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб по виконавчим провадженням, де стягувачем є підприємство-банкрут КС «Слобода-кредит».

Аналогічне формулювання предмету продажу (найменування активу) зазначено і в Протоколі електронного аукціону: «Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб по виконавчим провадженням».

Зауважував, що в законодавстві України не існує норми яка б дозволяла продавати судове рішення, а тому вважає, що торги з проведення електронного аукціону UA-PS-2021-10-01-000011-2 є нікчемними, бо порушують суспільний порядок та суперечить цивільному законодавству, інтересам держави та суспільства і їх моральним засадам.

Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги КС «Слобода-кредит» та TOB «Компанія «HІKO-ТАЙС», не замінюючи кредитора у первинному матеріальному зобов`язанні, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Вказував, що він не є стороною оспорюваного правочину, який стосується прав та інтересів великого кола осіб (боржників), і тому оскаржує правочин лише в частині, що стосується саме його прав та обов`язків, та відповідно не наділений правом заявлення вимог реституції, що в свою чергу свідчить про належність способу захисту порушеного права (яке не може бути відновлено в інший спосіб).

Зазначав, що доказом неправомірності дій відповідача є намагання змінити предмет договору в Акті приймання-передачі, де «Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб по виконавчим провадженням» підмінено на «Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб дебіторів».

Просив суд, визнати недійсним правочин з продажу майна боржника та результатів аукціону від 12 жовтня 2021 року у справі про банкрутство № 5023/277/11 - лоту № 1 (ID:UA-PS-2021-10-01-000011-2 | 530bf9eec9ac47c09b99ba4a7d847888): Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб по виконавчим провадженням, де стягувачом є підприємство-банкрут КС «Слобода-кредит» на загальну суму 38661286,81 грн. в частині продажу права грошової вимоги до нього, ОСОБА_1 , по виконавчому провадженню №63173070 у загальному розмірі 719450,74 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги КС «Слобода-кредит» та TOB «Компанія «HІKO-ТАЙС», не замінюючи кредитора у первинному матеріальному зобов`язанні, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Ще одним доказом неправомірності дій відповідачів є намагання змінити предмет договору в Акті приймання-передачі, де «Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб по виконавчим провадженням» підмінено на «Продаж права грошової вимоги з фізичних осіб дебіторів».

Вказує, що замість того щоб скасувати торги та привести всі документи в належний стан (правильно викласти формулювання предмету продажу), відповідачі вдалися до фальшування Акту приймання-передачі з метою надати йому бажаного визначення предмету продажу, що фактично є службовим злочином.

Законодавством дозволена продажа виключно права кредитора у зобов`язанні, а не права стягувача чи перехід права щодо стягнення за виконавчими провадженнями.

Вказує, що Акт про придбання майна на аукціоні від 27 жовтня 2021 року не підтверджує належного переходу до відповідача права вимоги до нього, а документи, які стосуються проведення аукціону, не містять належного підтвердження передачі всіх документів, що посвідчують відповідне право вимоги. Тобто, жодного первинного документа що підтверджував би його зобов`язання чи заборгованість «Продавець» «Покупцю» не передав.

Крім того, зазначає, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» належним чином не оплатила, як переможцем аукціону за придбаний актив. Відсутність доказів оплати ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» відступлення права вимоги є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність передачі прав вимоги.

Крім того, вказує, що у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 року по справі №5023/277/11 судом не розглядались та не оцінювались правові питання, що стосуються оскаржуваного аукціону, відповідно до висновків Постанови Верховного Суду від 19.08.2014 року у справі №923/945/13 та Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 липня 2018 р. у справі №908/1490/17, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Просив суд, скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що доводи та зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 базується в цілому на власному баченні, розумінні та трактуванні позивачем норм чинного законодавства України, а також виходить за межі власного нібито порушеного права, що є наслідком правового вчинку й для всіх інших боржників, права вимоги щодо котрих також було продано згідно Акту від 27 жовтня 2021 року про придбання майна Кредитної спілки «Слобода Кредит» на аукціоні №UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року.

Вказує, що наказ Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданий на примусове виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11 про стягнення із ОСОБА_1 на користь КС «Слобода Кредит» грошові кошти в розмірі 719450,74 грн. та суму судового збору в розмірі 4204 грн., неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. На сьогодні наказ Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, не виконаний.

Звертає увагу на те, що аналогічні позовним вимогам доводи вже мали місце зі сторони позивача в межах справи №5023/277/11, та відповідно до Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 року по справі №5023/277/11 було надано оцінку та вирішено всі правові питання, що стосуються оскаржуваного аукціону в межах даної справи.

Крім того, вказує, що положення статей 512 519 ЦК України, не містять переліку підстав неможливості переходу права вимоги, котрі виникли на підставі судового рішення.

Вказує, що 27 жовтня 2021 року між КС «Слобода-Кредит» та ним, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», було укладено Акт про придбання майна на аукціоні, і на момент підписання цього Акту Покупець сплатив Продавцю ціну продажу майна. На виконання умов даного Акту із врахуванням інформації та переліку дебіторів відповідно до додатку до Акту про придбання майна на аукціоні, КС «Слобода-Кредит» було передано йому, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем/боржником обумовленого зобов`язання.

Зазначає, що відчуження права вимоги до заявника було вчинено в межах процедури банкрутства, отже порушення, у даному випадку, загальних норм права щодо відступлення права вимоги та умов договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна боржника, оскільки у такому випадку майно (право вимоги до боржника) вибуло з володіння КС «Слобода Кредит» у примусовому порядку поза його волі згідно нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що Постановою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року по справі №5023/277/11 КС«Слобода-Кредит» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2018 року по справі №5023/277/11 ліквідатором КС «Слобода-Кредит» призначено арбітражного керуючого Шершня Ю.С. (свідоцтво №410 від 01 березня 2013 року).

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року припинено повноваження ліквідатора КС «Слобода-Кредит» арбітражного керуючого Шершня Ю.С., призначено нового ліквідатора арбітражного керуючого Лялюка В.М.; зобов`язано арбітражного керуючого Шершня Ю.С. передати всі матеріали, пов`язані з ліквідаційною процедурою арбітражному керуючому Лялюк В.М. по акту прийому-передачі та повернути на ліквідаційний рахунок банкрута грошові кошти в розмірі 719450,74 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року у справі №5023/277/11 заяву ліквідатора КС «Слобода-Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Слобода-Кредит» грошові кошти в розмірі 719450,74 грн. та суму судового збору в розмірі 4204 грн.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, заяву ліквідатора арбітражного керуючого ліквідатора КС «Слобода-Кредит» Лялюка В.М. про стягнення грошових коштів із ОСОБА_1 задоволено.

28 квітня 2020 року, на примусове виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, видано відповідний наказ.

Відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвалі Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь КС «Слобода-Кредит» грошові кошти в розмірі 719450,74 грн. та суму судового збору в розмірі 4204 грн. Всього - 723654,74 грн.

Відповідно до постанови Машівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) від 01 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження №63173070 щодо примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року у справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання ухвали господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року у справі №5023/277/11 про стягнення із ОСОБА_1 на користь КС «Слобода-Кредит» грошових коштів у загальному розмірі 719450,74 грн.

Наказ Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданий на примусове виконання Ухвалі Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11 про стягнення із із ОСОБА_1 на користь КС «Слобода-Кредит» грошові кошти в розмірі 719450,74 грн. та суму судового збору в розмірі 4204 грн., неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

На сьогодні наказ Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, не виконаний.

Відповідно до Постанови Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного МРУ Міністерства юстиції від 25 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження №74843480 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» грошові кошти в розмірі 719450,74 грн. та суму судового збору в розмірі 4204 грн. Всього - 723654,74 грн.

КС «Слобода-Кредит» на сайті ПРОЗОРО провело аукціон з Продажу права грошової вимоги з фізичних осіб по виконавчим провадженням, де стягувачом є підприємство-банкрут КС «Слобода-Кредит» в тому числі і по ухвалі господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року у справі №5023/277/11.

На підставі Протоколу проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року переможцем аукціону визначено TOB «Компанія «Ніко-Тайс».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2023 року затверджено наданий Господарському суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу КС «Слобода-кредит». Визнано вимоги кредиторів, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними. Визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або відхилені господарським судом, погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі закрито.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Харківської області від 20 вересня 2023 року по справі №5023/277/11, задоволено вимоги заяви вих. №02-1/09 від 02 вересня 2023 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони (стягувача) у справі №5023/277/11 під час примусового виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, котра набрала законної сили, та наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвалі Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 вересня 2023 року по справі №5023/277/11, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні №63173070 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11 - КС «Слобода-кредит» на правонаступника - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Відповідно до Постанови Східного апеляційного господарського суду від 09 лютого 2024 року по справі №5023/277/11, повний текст якої складено 15 лютого 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 вересня 2023 року по справі №5023/277/11 задоволено частково, Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 вересня 2023 року по справі №5023/277/11 змінено та прийнято нове рішення про відмову у задоволені заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони (стягувача) у справі №5023/277/11 під час примусового виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, котра набрала законної сили, та наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвалі Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 року по справі №5023/277/11, задоволено касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 лютого 2024 року по справі №5023/277/11, Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 лютого 2024 року по справі №5023/277/11 скасовано, Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 вересня 2023 року по справі №5023/277/11 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвала Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11 та Ухвала Господарського суду Харківської області від 20 вересня 2023 року по справі №5023/277/11, набрала законної сили з моменту її винесення, та в силу дії приписів норм ГПК України, наразі не може бути переглянута в межах справи №643/11853/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника та результатів аукціону.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що аналогічні позовним вимогам доводи вже мали місце зі сторони позивача в межах справи №5023/277/11, та відповідно до Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 року по справі №5023/277/11 було надано оцінку та вирішено всі правові питання, що стосуються оскаржуваного аукціону в межах даної справи.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є належним кредитором ОСОБА_1 при виконанні грошового зобов`язання на підставі Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, котра набрала законної сили, та наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність, безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 15,16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставо для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України, одним із спосіб захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою ст. 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 515 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що положення статей 512 519 ЦК України, не містять переліку підстав неможливості переходу права вимоги, котрі виникли на підставі судового рішення.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність же судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1)предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2)зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3)відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4)форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5)наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року №910/10963/19, доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов`язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором. Ні положення ст. 512 ЦК України, ні положення ст. 517 цього ж Кодексу не пов`язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов`язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов`язань первісного кредиторові оригінали таких документів кредитора передавати новому

Здійснюючи відступлення права вимоги, кредитор передає свої права не за договором у цілому (оскільки договір може охоплювати багато зобов`язань), а у розрізі конкретного(их) зобов`язання(нь). При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Отже, чинними нормами матеріального та процесуального права не установлено заборони на заміну кредитора у грошовому зобов`язанні на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Заміна кредитора - це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов`язанням іншій особі. Для цесії (уступки вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором (цедентом і цесіонарієм).

Закон не вимагає згоди боржника на здійснення цесії, а цесія ніякою мірою не погіршує становище боржника. Для боржника не має значення, кому здійснювати виконання зобов`язання - старому чи новому кредиторові. Якщо у зв`язку з цесією (заміною кредитора) необхідні додаткові витрати боржника для виконання, ці витрати відносяться на рахунок кредитора. Крім того, на підставі ст. 518 ЦК України боржник зберігає всі заперечення проти нового кредитора, які він міг протиставити попередньому кредиторові, а первісний кредитор відповідає за недійсність переданої вимоги лише перед новим кредитором (ч 1 ст. 519 ЦК України).

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України ).

Статтею 18 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 326 цього кодексу, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 52 ГПК України , якою визначено процесуальне правонаступництво, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені ст. 334 ГПК України , відповідно до частин 1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №40/5005/7101/2011, від 10 серпня 2020 року у справі №917/1339/16.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України , кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Отже, для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Стаття 87 Кодексу України з процедур банкрутства, придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

Відповідно до ст. 88 Кодексу України з процедур банкрутства, в акті про придбання майна на аукціоні зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також оператора авторизованого електронного майданчика; відомості про майно, придбане на аукціоні, та його ціна; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; інформація про повну сплату ціни за придбання майна на аукціоні.

Відтак, як встановлено судом,27 жовтня 2021 року між КС «Слобода-Кредит» та TOB «Компанія «Hіко-Тайс» було укладено Акт про придбання майна на аукціоні на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року.

На підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року, Продавець передає у власність Покупцеві наступний об`єкт продажу Банкрута - КС «Слобода-Кредит»: Лот №1: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену судовими рішеннями та/або виконавчими документами КС «Слобода-Кредит» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону № UA-PS-2021-10-01-000011-2, в тому числі й оголошені на електронному майданчику через якого Покупцем було подано пропозицію ТОВ «Е-ТЕНДЕР».

Детальна інформація щодо права вимоги на дебіторську заборгованість, підтверджену судовими рішеннями та/або виконавчими документами КС «Слобода-Кредит» із переліком документів на її підтвердження (всіх наявних у Продавця за об`єктивної господарської можливості) також було розміщено у відомостях про проведення попереднього аукціону за таким гіперпосилання як: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-07-09-000050-3.

Підписанням цього акту Сторони посвідчують передачу КС «Слобода-Кредит`на користь ТОВ «Компанія «Hіко-Тайс» права грошової вимоги на дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду, на суму 38661286,81 грн.

Деталізація змісту, обсягу та сутності переданого права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість КС «Слобода-Кредит» міститься у додатку №1 до цього Акту про придбання майна на аукціоні.

Передача документів у вигляді судових рішень (за наявності), виконавчих документів (за наявності) та різного роду документів виконавчо-процесуального характеру (різного роду постанов та інших документів виконавчого провадження, тощо), котрі визначають та підтверджують зміст право вимоги дебіторської заборгованості КС «Слобода-Кредит» до осіб здійснюється одночасно із підписанням даного акту.

Ціна реалізації майна складає: 23196,77 грн. без ПДВ.

Ціна реалізації майна визначена відповідно до протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року про проведення аукціону з продажу майна (права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість) КС «Слобода-Кредит».

Умови та порядок сплати (перерахування коштів на користь Продавця) визначається та здійснюється із врахуванням протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року про проведення аукціону з продажу майна (права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість) КС «Слобода-Кредит».

На момент підписання цього Акту Покупець сплатив Продавцю ціну продажу майна

Електронна адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення електронних торгів: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-07-09-000050-3, https://auction.e-tender.ua/#/landLeaseDetails/bc9322b6d9d046ada3044d248aa24a59. Найменування оператора, через електронний майданчик якого було заведено лот в ЕТС: ТОВ «Публічні Процедури». Найменування оператора, через якого переможець електронного аукціону подано цінову пропозицію/найбільшу закриту цінову пропозицію/ставку: Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ТЕНДЕР». Адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-10-01-000011-2.Місце знаходження об`єкту продажу: АДРЕСА_1 .

Право власності на об`єкт продажу переходить від Продавця до Покупця після підписання сторонами даного Акту. Будь-які претензії у Покупця до Продавця стосовно об`єкту придбання (права вимоги), а також термінів їх виникнення відсутні. Цей Акт складено у двох примірниках, один з яких залишається у продавця, другий - видається покупцю.

На виконання умов даного акту із врахуванням інформації та переліку дебіторів відповідно до додатку до акту про придбання майна на аукціоні, КС «Слобода-Кредит» було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем/боржником обумовленого зобов`язання.

Таким чином, відчуження права вимоги до заявника було вчинено в межах процедури банкрутства, отже порушення, у даному випадку, загальних норм права щодо відступлення права вимоги та умов договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна боржника, оскільки у такому випадку майно (право вимоги до боржника) вибуло з володіння КС «Слобода-Кредит» у примусовому порядку поза його волі згідно нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду котра викладена, зокрема, у Постанові від 14 серпня 2019 року у справі №925/956/18 та у Постанові від 05 квітня 2018 року у справі №910/8493/17.

Колегія суддів також звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 липня 2023 року по справі №5023/277/11, що набрала законної сили, визначено, підтверджено та надано оцінку питанню правомірності переходу та набуттям ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» права вимоги до Боржників згідно Акту від 27 жовтня 2021 року про придбання майна КС «Слобода-Кредит» на аукціоні №UA-PS-2021-10-01-000011-2 від 12 жовтня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є належним кредитором ОСОБА_1 при виконанні грошового зобов`язання на підставі Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, котра набрала законної сили, та наказу Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2020 року по справі №5023/277/11, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2020 року по справі №5023/277/11.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу не були передані документи, які підтверджують право вимоги до позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зміст Акту про придбання майна на аукціоні від 27 жовтня 2021 року та його додатки свідчать про те, що покупцеві передавалося відповідне право вимоги до позивача, а документи, що підтверджують права, передавалися одночасно з підписанням вказаного вище Акту.

При цьому, право вимоги до позивача не ґрунтувалося виключно на внутрішніх документах первісного кредитора, оскільки його існування та розмір були підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та виданим на його виконання наказом.

Отже, доводи про відсутність первинних документів самі по собі не спростовують факту існування відповідного права вимоги до позивача та не доводять недійсності правочину щодо його набуття.

Доводи апеляційної скарги про те, що після ухвалення судового рішення та видачі виконавчого документа передача права вимоги є неможливою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №369/13444/20 зазначила, що закон не містить загальної заборони на відступлення права вимоги, яке виникло на підставі зобов`язання та трансформувалося у зобов`язання, виконання якого підтверджене судовим рішенням. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості саме по собі не припиняє матеріального зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що права кредитора можуть бути передані іншій особі, якщо така передача прямо не заборонена законом, а суд має перевіряти, чи належало первісному кредитору відповідне право вимоги на момент його передачі, та чи не встановлено законом заборони на його відступлення.

Отже, сам по собі факт того, що право вимоги було підтверджене судовим рішенням та виконавчим документом, не є підставою для висновку про те, що воно не може бути передано.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №923/945/13, Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №922/3535/15 та від 11 липня 2018 року у справі №908/1490/17, не можуть бути покладені в основу скасування оскаржуваного рішення без урахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №369/13444/20, якою від відповідного правового підходу здійснено відступ.

При цьому, у даній справі набуття відповідачем права вимоги відбулося не шляхом укладення звичайного договору відступлення права вимоги між первісним та новим кредиторами, а в межах процедури реалізації майна боржника на електронному аукціоні, а тому, оцінка правомірності набуття відповідачем права вимоги має здійснюватися з урахуванням спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідну процедуру реалізації майна та переходу прав до покупця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач набув статус переможця аукціону, після чого, 27 жовтня 2021 року між сторонами було оформлено Акт про придбання майна на аукціоні. При цьому, право вимоги до позивача було конкретно визначене у додатку до зазначеного Акту.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач набув лише певний «процесуальний статус стягувача», а не саме матеріальне право вимоги, є необґрунтованими.

Матеріальне право вимоги є первинним щодо процесуальної заміни сторони у виконавчому провадженні. Саме набуття відповідного матеріального права є підставою для подальшої процесуальної заміни стягувача.

Такий підхід узгоджується і з висновками Верховного Суду у справі №5023/277/11, де встановлено наявність підстав для заміни стягувача з КС «Слобода-Кредит» на ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на підставі набуття останнім право вимоги за результатами проведеного аукціону.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач повинен довести наявність передбачених законом підстав для його недійсності. При цьому, сам факт наявності сумнівів позивача щодо правильності проведення аукціону або оформлення його результатів не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду, повторюють доводи позовної заяви. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба