Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №204/13738/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №204/13738/25 Головуючий у І інстанції - Грегуль О.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/11303/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У березні 2023 року АТ «Таскомбанк» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що між ним та ОСОБА_1 було підписано Заяву №1024136 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

ОСОБА_1 з 15 грудня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні за № НОМЕР_1 , який відкритий на підставі Заяви-Анкети відповідача №1024136 за номером кредитного договору №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року.

Вказувало, що відповідач неналежно виконає договірні кредитні зобов`язання за правочином Заява-договір №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором, визначену станом на 01 вересня 2025 року, у розмірі 103289,40 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 49819,09 грн. та процентів у розмірі 53470,31 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що ним доведено, що в момент укладення договорів, між сторонами у справі було досягнуто домовленості щодо Заяви-договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій Банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, із-за яких умов відбувається банківське обслуговування.

Отримавши платіжний інструмент, який було видано ним, підписавши всі заяви/ документи, відповідач отримав платіжний засіб банківську картку до власного відкритого банківського рахунку зі встановленим лімітом на цьому рахунку, та скористався ними на власний розсуд, а отже розумів та усвідомлював свої дії та їх наслідки.

Відповідач користувався активно кредитною карткою, а також погашав кредитну заборгованість, проте у встановлений у договорі строк позичені грошові кошти разом з нарахованими відсотками у повному обсязі не повернув.

Вказує, що у Заяві-анкеті №1024136 від 15 грудня 2021 року узгоджений порядок створення ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, відтворена генерація цього ключа і відповідач підтвердив, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису ОСОБА_1 .

Крім цього Заява-анкета містить дані про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті на ім`я позичальника та установлено кредитний ліміт у розмірі 100000 грн. Своїм підписом в анкеті заяві відповідач підтвердив, що ознайомлений зі змістом зазначеного договору та його умовами.

Відповідно до довідки про належність карткового рахунку йому, АТ «Таскомбанк», та даних Виписки по особовому рахунку за період 15 грудня 2021 року по 01 вересня 2025 року, відповідно до заяви-анкети №1024136 з номером кредитного договору №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року був відкритий поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 . Без реєстрації та здійснення входу на його веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Наголошує, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку є документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підписаного позивачем і відповідачем правочину «Заява-договір №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року», за яким воно просить стягнути кошти та недоведеності існування такого правочину, а саме з найменуванням «Заява-договір №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року», який підписаний сторонами цього правочину.

Просило суд, скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що15 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав Заяву-анкету №№002/13173218-SP про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

З 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий на підставі заяви №1024136 з номером кредитного договору №002/13173218-SP.

Позичальнику було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100000 грн.), а саме надані кредитні кошти в сумі 50000 грн.

Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,01%. Строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, встановленому договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення позичених грошових коштів станом 01 вересня 2025 року заборгованість за Заявою-договором №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року становить 103289,40 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 49819,09грн., заборгованість за процентами - 53470,31грн.

Позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору, направлено повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за процентами, проте, боржником заборгованість не була погашена добровільно.

В обґрунтування своїх позовних вимог, АТ «Таскомбанк» до позовної заяви долучило: Кредитний договір, Довідку про належність карткового рахунку, Тарифи, Публічні пропозиції, Розрахунок заборгованості за кредитним договором, Виписку по особовому рахункута інші додатки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що самого підписаного позивачем і відповідачем правочину «Заява-договір №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року» за яким позивач просить стягнути кошти з відповідача до позову не додано, а тому, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою, цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав в електронній формі заяву №1024136 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Відповідно до заяви, відповідач приєднується до Публічної пропозиції та просить банк надати йому електронні довірчі послуги, що включають створення його удосконаленого електронного підпису на будь-яких правочинах та документах, що адресовані банку або третім особам, які мають право використовувати мобільний додаток та доступні з використанням мобільного додатку.

У даній заяві зазначено, що клієнт просить вважати наведений на заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/удосконалений) підпис обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку згідно цього договору.

Також, згідно заяви №1024136 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», складеної від імені ОСОБА_1 , особа зазначила, що приєднується до Публічної пропозиції та просить Банк надати йому наступні банківські та фінансові послуги: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 національній валюті України на його ім`я; надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100000 грн.), а саме надані кредитні кошти в сумі 50000 грн.

Отже, підписанням заяви відповідач визнав, що всі правочини при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та аналогу печатку банку та позичальником з використанням удосконаленого електронного підпису.

Згідно довідки АТ «Таскомбанк» від 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий на підставі заяви №1024136 з номером кредитного договору №002/13173218-SP.

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному Верховним Судом в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов до передчасного висновку про недоведеність факту існування між сторонами договірних відносин.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення позичених грошових коштів станом 01 вересня 2025 року заборгованість за Заявою-договором №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року становить 103289,40 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 49819,09 грн., заборгованість за процентами - 53470,31 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що у виписці по особовому рахункуза період з 15 грудня 2021 року по 01 вересня 2025 року вказано ПІБ власника - ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 та номера рахунків, за якими здійснювались банківські операції та рух коштів.

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку є документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19: «87. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.»

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 523/11666/16-ц зазначив: «….. належним чином дослідити поданий стороною доказ перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.» «Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін».

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України .

У ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76, 78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

У даній справі позивач надав належні та допустимі докази, що в момент укладення договору, між сторонами у справі було досягнуто домовленості щодо Заяви-договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій Банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання; споживачу було надано інформацію про те, із-за яких умов відбувається банківське обслуговування.

Отримавши платіжний інструмент, який було видано Банком, підписавши всі заяви/ документи, відповідач отримав платіжний засіб банківську картку до власного відкритого банківського рахунку зі встановленим лімітом на цьому рахунку, та скористався ними на власний розсуд, а отже розумів та усвідомлював свої дії та їх наслідки.

Відповідач користувався активно кредитною карткою, а також погашав кредитну заборгованість, проте у встановлений у договорі строк позичені грошові кошти разом з нарахованими відсотками в повному обсязі не повернув

Наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку є належними доказами наявної заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту та процентами, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом у загальному розмірі 103289,40 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача непогашеної кредитної заборгованості за заявою - договором №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року у загальному розмірі 103289,40 грн. в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 49819,09 грн., заборгованість за процентами - 53470,31 грн., не врахувавши, що вказана сума боргу по кредиту належним чином обґрунтована і підтверджена у розрахунку та виписці, які узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за заявою - договором №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 2422,40 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 3633,60 грн. - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 6056грн. судового збору.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) кредитну заборгованість за заявою - договором №002/13173218-SP від 15 грудня 2021 року, яка станом на 01 вересня 2025 року становить 103289 (сто три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба