Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №758/11228/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/11228/23

провадження № 22-ц/824/489/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року в складі судді Захарчук С. С.,

установив:

21 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4556509 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн, строк кредиту - 17 днів.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 15 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Укладаючи договір, сторони передбачили нарахування процентів за умовами стандартної процентної ставки 1,90 % в день.

Умови кредитного договору позичальником не виконувались належним чином.

В подальшому, 03 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 03-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором щодо відповідача, про що повідомлено останнього.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у сумі 45 495,00 грн, з яких сума кредиту 15 000,00 грн, сума процентів за його користування 30 495,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість у загальному розмірі 45 495,33 грн за кредитним договором від 01.08.2021, а також 3 % річних у розмірі 366,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 462,33 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 01 серпня 2021 року у розмірі 15 000,00 грн.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 2 147,20 грн судового збору.

15 січня 2025 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Городніщева Є. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Щодо зміни найменування позивача зазначила, що рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І. В. 10.12.2024, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

Зазначила, що позивач не погоджується з рішенням сулу першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, оскільки в цій частині воно не відповідає вимогам закону та є необґрунтованим.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками судом не враховано, що за даними розрахунку заборгованості, що відображені у картці обліку зазначено, що у період з дати укладання договору, а саме з 01.08.2021 по 17.08.2021 утворилась заборгованість за процентами у межах погодженого строк у надання кредиту у розмірі 4 845,00 грн (285,00 грн х 17 днів).

18.08.2021 року, відповідно до п. 1.5.2 договору, відповідач свої зобов`язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав. Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору відбулось нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день, а також на підставі пункту 4.3 кредитного договору кредитний договір було автопролонговано , а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль, з 19.08.2021 по 16.11.2021.

Так, у період з 19.08.2021 по 16.11.2021 включно утворилась заборгованість за процентами у межах погодженого нового строку розрахунку у розмірі 25 650,00 грн. (90 днів х 285 грн).

Станом на дату закінчення договору, а саме 16.11.2021 сума заборгованості склала 45 495 грн : за тілом кредиту - 15 000 грн; за нарахованими процентами за користування грошовими коштами - 30 495 грн.

Вважає, що наданий позивачем до суду першої інстанції поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості.

В даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, у межах погодженого нового строку відповідно до поденного розрахунку , який було надано до позовної заяви, нараховані відсотки не носять штрафний характер.

На підтвердження продовження строку кредиту на електронну пошту відповідача , яка зазначена під час укладення договору, було направлено лист-повідомлення про автопролонгацію строку кредиту ( п. 4.3 договору).

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що останнім днем строку кредитування є 16.11.2021.

Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 462,33 грн за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року включно, а також 3% річних у сумі 366,45 грн за період з 17.11.2021 по 23.02.2022, які нарахував на всю суму заборгованості 45 495 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Також просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу (правову) допомогу в апеляційній інстанції в сумі 4 000 грн.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4556509, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А474252 (а. с. 34-38).

Відповідно до п. 1.1 договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ТС Товариства.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що сума кредиту(загальний розмір) складає: 15 000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 17 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно п. 1.5.1. договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

В п. 4.1. договору зазначено, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.4.) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.

Порядок автопролонгації строку кредиту визначений в п. 4.3. договору.

Згідно умов п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2. договору ( п. 4.3.2 договору).

Згідно довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16 травня 2022 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано суму коштів у розмірі 15 000 грн (а. с. 23-24).

03 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», фактором, було укладено договір факторингу № 03-05/2022 згідно з умовами якого, клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а. с. 18-22).

За п. 1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 03 травня 2022 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4556509, в загальному розмірі 45 495,00 грн, з яких: 15 000 грн - тіло кредиту, 30 495,00 грн нараховані проценти за користування кредитом (а. с. 26).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену при укладенні кредитного договору, однак в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного повідомлення відповідачем (а. с. 43).

Відповідно до п. 10.8 договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що:

- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4556509 від 01 серпня 2021 року, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 15 000 грн, проценти за користування кредитом - 3 633,75 грн. Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки , розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення: сума платежу за розрахунковий період складає - 19 845,00 грн; проценти за користування кредитом складуть 4 845 ,00 грн (а. с. 39).

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 000 грн, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що 01 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, погоджено умови його надання, проте останнім не виконано зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. Суд також вважав доведеною обставину набуття позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного перегляду.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів по договору, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого позивачем договору неможливо встановити строк користування кредитом, розміру облікової ставки, крім того, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованим відсотками у розмірі 30 495 грн.

Щодо відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що в договорі №4556506 від 01 серпня 2021 року визначений розмір відсотків, атому правових підстав для задоволення позову в цій частині немає, а розрахунку інфляційних втрат позивачем не надано.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитодавця забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, для вирішення питання про стягнення процентів у цій справі необхідно встановити погоджений сторонами строк кредитування з урахуванням передбаченої договором автопролонгації та перевірити, чи нараховано проценти в межах такого строку

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву було подано ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» через підсистему «Електронний суд» до якої, зокрема, було долучено картку обліку кредитного договору № 4556509 від 01 серпня 2021 року, яка містить розрахунок заборгованості відповідача.

Водночас, судом першої інстанції додатки до позовної заяви не були роздруковані та підшиті до матеріалів справи, а тому суд не дослідив вказаного доказу та не звернув увагу на його наявність при зазначенні додатків до позовної заяви.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірки доводів апеляційної скарги та надання належної оцінки доказам, на які посилається позивач на підтвердження розміру заборгованості, колегія суддів дослідила картку обліку кредитного договору (розрахунок заборгованості), роздрукувавши її з картки відповідного документа в підсистемі «Електронний суд», через яку було подано позовну заяву та додано зазначений доказ.

За результатами дослідження вказаного документа колегія суддів перевірила наведені в ньому відомості щодо періодів нарахування процентів, їх розміру та загальної суми заборгованості, зіставивши їх з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи.

З доводів апеляційної скарги та наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1,90 % за кожен день користування кредитом, що в грошовому вираженні становить 285,00 грн за один день користування кредитом у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, за період із 01 серпня 2021 року до 17 серпня 2021 року включно нараховано 4 845,00 грн процентів (285,00 грн ? 17 днів).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань 18 серпня 2021 року кредитний договір було автопролонговано відповідно до пункту 4.3 договору, а строк кредитування продовжено на 90 календарних днів - із 19 серпня 2021 року до 16 листопада 2021 року включно.

За цей період нараховано 25 650,00 грн процентів (285,00 грн ? 90 днів).

Таким чином, загальний розмір процентів, нарахованих у межах зазначених періодів, становить 30 495,00 грн.

Наведений розрахунок арифметично узгоджується з визначеною сторонами денною процентною ставкою та зазначеними періодами кредитування.

Отже, з урахуванням положень п. 4.3.5. договору та з урахуванням того, що станом на дату повернення кредиту (18 серпня 2021 року) у ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитом, що у свою чергу призвело до продовження строку кредиту на 90 днів. Тобто, датою повернення кредиту стало 16 листопада 2021 року.

Викладене у свою чергу свідчить про те, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 01 серпня 2021 року по 16 листопада 2021 року (з урахуванням автопролонгації) за користування кредитними коштами.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь відсотків за період кредитування з 01 серпня 2021 року по 16 листопада 2021 року в сумі 30 495,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення нарахованих та несплачених відсотках є помилковим, оскільки позивачем надано докази на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а строк користування кредитом передбачений п. 4.3.1 кредитного договору.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Останнім днем строку кредитування є 16.11.2021.

Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 462,33 грн за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року включно, а також 3% річних у сумі 366,45 грн за період з 17.11.2021 по 23.02.2022, тобто після закінчення строку кредитування, які нарахував на всю суму заборгованості 45 495 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 462,33 грн та 3 % річних у розмірі 366,45 грн.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 не спростований та жодних заперечень щодо його неправильності від відповідача не надійшло.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає підстави, передбачені ст. 376 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 220,80 грн.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 3 220,80 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача, а рішення суду першої інстанції в цій частині відповідній зміні.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником надано платіжну інструкцію № 6349 від 15 січня 2025 року, акт № 1 від 15 січня 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, рахунок на оплату № 1-10/12-2024 від 14 січня 2025 року, договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1793571.

В п. 4 договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року визначено порядок оплати послуг адвоката, а саме: отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленостей сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.

Відповідно до акту № 1 від 15 січня 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, що підписано сторонами договору, адвокатом наведено перелік виконаних робіт, з урахуванням витраченого часу на суму 4 000,00 грн.

Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами, інфляційних втрат і трьох процентів річних скасувати, в частині судового збору - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за процентами в розмірі 30 495,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 462,33 грн, три відсотки річних у розмірі 366,45 грн.

Збільшити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» з 2 147 грн 20 коп. до 3 220,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 3 220,80 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук