Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №758/19981/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 758/19981/25

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/14094/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Шишлова Олександра Євгеновича на протокольну ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року (суддя Будзан Л.Д.) про відмову у поновленні строку на подання відзиву та повернення відзиву у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків та моральної шкоди,

установив:

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «АРКС» суму страхового відшкодування у розмірі 1 160 000грн, пеню за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 275 189грн 86коп., інфляційні втрати у розмірі 91 020грн 70коп., 3% річних у розмірі 28 501грн 67коп. та моральну шкоду у розмірі 20 000грн.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, відповідачу встановлено строк у 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.

27 березня 2026 року представник ПрАТ «СК «АРКС» - адвокат Шишлов О.Є. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Подільського районного суду міста Києва відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 15 червня 2026 року представник ПрАТ «СК «АРКС» - адвокат Шишлов О.Є. заявив усне клопотання про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на свій стан здоров`я та подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва 15 червня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання від15 червня 2026 року, відмовлено у поновленні строку на подання відзиву та повернуто відзив представнику відповідача.

У поданій апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «АРКС» - адвокат Шишлов О.Є. просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про поновлення ПрАТ «СК «АРКС» процесуального строку на подання відзиву на позов та приєднання відзиву до справи.

Представник відповідача зазначає, що 15 червня 2026 року в підготовчому засіданні він усно заявив про поновлення процесуального строку на подання відзиву,

посилаючись на об`єктивні труднощі у здійсненні представництва, його неодноразові травми протягом зими 2025-2026 років та весни 2025 року, необхідності реабілітації від понесених травм, погіршення фізичного та ментального стану його здоров`я, зумовлені, серед іншого, обстановкою воєнного стану та постійною загрозою з боку держави-агресора, постійними обстрілами, повітряними тривогами, відключеннями електроенергії та інтернету за його місцем проживання та місцем роботи, а також просив, з метою процесуальної економії, вважати раніше поданий відзив, відзивом і на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача вважає, що у цій справі суд обмежився формальним висновком про неповажність причин пропуску строку, не оцінивши належним чином по суті наведені ним обставини стану здоров`я та воєнного стану, та їх вплив на представництво адвокатом, в тому числі з урахуванням того, що процесуальні строки, встановлені законодавцем у ЦПК України, були встановлені в мирний час, коли усіх зазначених обставин, що негативно вплинули на представництво, не було, а після початку широкомасштабної війни та виникнення усіх цих негативних обставин виникла фактична невідповідність між нормами мирного часу та фактичними обставинами життя під час та в стані війни.

Представник відповідача зазначає, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали й до сьогодні підготовче провадження у справі не завершено: наступне судове засідання призначене лише на 26.08.2026, більш ніж за два місяці після оскаржуваної ухвали, тому прийняття відзиву жодним чином не вплинуло б на строки розгляду справи і не створило б жодної шкоди процесуальній економії, на яку, по суті, він послався заявляючи усне клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву; станом на 15.06.2026 відповідач залишився без жодної процесуальної позиції по суті спору: попередньо поданий відзив повернуто, а строк на подання окремого відзиву щодо збільшених позовних вимог, встановлений ухвалою від 27.03.2026 (15 днів з дня вручення 01.04.2026), на момент 15.06.2026 також вже спливав, тож наслідком ухвали є позбавлення відповідача права на захист проти позову в обох його редакціях одночасно; при цьому позивач не зазнає жодних негативних наслідків від прийняття відзиву; справа не близька до стадії ухвалення рішення, склад учасників ще остаточно не визначений, а підготовче провадження продовжувалося й після оскаржуваної ухвали.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у поновленні строку на подання відзиву та повертаючи відзив представнику відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні 15 лютого 2026 року відповідачу вже було поновлено строк на подання відзиву, однак представник відповідача його не дотримався.

Також суд зазначив, що поданий відзив не можна вважати відзивом на збільшені позовні вимоги, оскільки відзив подано до подання заяви про збільшення позовних вимог.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Згідно із положеннями частин 7, 8 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 15 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, відповідачу встановлено строк у 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України ( с.с. 116 том 1).

Згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала судді від 19 грудня 2025 року з прикріпленими документами доставлена до електронного кабінету ПрАТ «СК «АХА Страхування» 23 грудня 2025 року (с.с.118 т.1).

7 січня 2026 року представник ПрАТ «СК «АРКС» - адвокат Шишлов О.Є. подав до Подільського районного суду міста Києва клопотання про направлення копії позовної заяви з додатками та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на неотримання зазначених документів (с.с.120-124 т.1).

2 лютого 2026 року відповідачем отримані позовна заява з доданими документами, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (с.с.141 т.1).

19 лютого 2026 року представник ПрАТ «СК «АРКС» - адвокат Шишлов О.Є. подав до суду клопотання, у якому просив визнати поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву, посилаючись на те, що копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 2 лютого 2026 року, а 5 лютого 2026 року адвокат Шишлов О.Є. отримав травму голови, попереку, нижньої кінцівки та куприку, що в сукупності спричинило встановлення стану тимчасової непрацездатності на період часу з 5 лютого 2026 року по 14 лютого 2026 року (с.с. 142-162 том 1).

При цьому, відзив на позовну заяву до клопотання у порушення вимог частини 4 статті 127 ЦПК України представником відповідача додано не було.

У судовому засіданні 20 лютого 2026 року інший представник відповідача - адвокат Деревецький В.В. підтримав заявлене клопотання, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20 лютого 2026 року, визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву та встановлено відповідачу строк до 25 лютого 2026 року для подання відзиву, судове засідання перенесено на 27 березня 2026 року (с.с. 231-232 том 1).

Однак, відзив на позовну заяву був поданий представником відповідача лише 27 березня 2026 року без додання до нього клопотання про поновлення пропущеного строку та без обґрунтування не дотримання строків, встановлених судом.

25 березня 2026 року представником позивача до Подільського районного суду міста Києва направлена заява про збільшення позовних вимог, яка зареєстрована судом 26 березня 2026 року (с.с. 1-41 том 2).

У судовому засіданні 27 березня 2026 року, до вирішення судом питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог, представник відповідача - адвокат Шишлов О.Є. повідомив суд, що ним цього ж дня (27 березня 2026 року) через «Електронний суд» був поданий відзив на позовну заяву.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року заява представника позивача про збільшення позовних вимог була прийнята до розгляду, відповідачу встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог (с.с. 46-47 том 2).

Копія ухвали направлена до електронного кабінету відповідача 1 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (с.с.101 т.2).

Отже, поданий представником відповідача 27 березня 2026 року відзив на позовну заяву, не може вважатися відзивом на заяву про збільшення позовних вимог, оскільки вказаний відзив був поданий до прийняття судом вказаної заяви.

Правом подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог представник відповідача не скористався.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини другої - четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Відповідно до частин 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що представник відповідача, отримавши позовну заяву з доданими матеріалами та копію ухвали про відкриття провадження у справі 2 лютого 2026 року, у строк, встановлений судом відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання у якому приймав участь представник відповідача - адвокат Деревецький В.В., суд задовольнив клопотання представника відповідача, визнав причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву поважними та встановив представнику відповідача строк до 25 лютого 2026 року для подання відзиву. Однак, представник відповідача відзив у строк, встановлений судом, не подав.

Подавши 27 березня 2026 року відзив на позовну заяву, представник відповідача не обґрунтував причини пропуску встановленого судом строку для подання відзиву та не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що представник відповідача не діяв добросовісно.

Посилання представника відповідача на його неодноразові травми протягом зими 2025-2026 років та весни 2025 року, необхідності реабілітації від понесених травм, погіршення фізичного та ментального стану здоров`я, зумовлені, серед іншого, обстановкою воєнного стану та постійною загрозою з боку держави-агресора, постійними обстрілами, повітряними тривогами, відключеннями електроенергії та інтернету за його місцем проживання та місцем роботи, були враховані судом першої інстанції при задоволенні його клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву від 19 лютого 2026 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається. що у відповідача є інший представник - адвокат Деревецький В.В, який приймав участь у судовому засіданні 20 лютого 2026 року, а відтак відповідач не був позбавлений можливості подати відзив у встановлений судом строк.

Доводи апеляційної скарги, що у цій справі суд обмежився формальним висновком про неповажність причин пропуску строку, не оцінивши належним чином по суті наведені ним обставини стану здоров`я та воєнного стану, та їх вплив на представництво адвокатом, в тому числі з урахуванням того, що процесуальні строки, встановлені законодавцем у ЦПК України, були встановлені в мирний час, коли усіх зазначених обставин, що негативно вплинули на представництво, не було, а після початку широкомасштабної війни та виникнення усіх цих негативних обставин виникла фактична невідповідність між нормами мирного часу та фактичними обставинами життя під час та в стані війни, колегія суддів вважає безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву з 2 лютого 2026 року по 25 лютого 2026 року, а також протягом 15 днів з 1 квітня 2026 року, отримавши 25 березня 2026 року заяву про збільшення позовних вимог (с.с.18-19 т.2) та 1 квітня 2026 року ухвалу суду про прийняття заяви про збільшення позовних вимог. Проте, своїм правом не скористався.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відмова у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку не свідчить про надмірний формалізм зі сторони суду. Формалізм у процесі є допустимим явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процедури розгляду справи.

З урахуванням наведених вище обставин та поведінки сторони відповідача при реалізації своїх процесуальних прав, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено надмірного формалізму при відмові у поновленні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - адвоката Шишлова Олександра Євгеновича залишити без задоволення,

протокольну ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук