Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №752/8375/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 752/8375/25

провадження № 22-ц/824/4689/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7»

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7»

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Машкевич К.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7» про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Правова допомога 24/7», в якому просила стягнути збитки та відшкодувати моральну шкоду.

Позов обґрунтовано тим, що 03 жовтня 2024 року між нею та відповідачем був укладений Договір № 03102418 про надання правової допомоги/юридичних послуг.

Перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги визначені в пункті 1.2 договору, а саме: підготовка зауважень до акту перевірки від 30 вересня 2024 року № 12003/23-00-07-07-01/2343403366, складеного ГУ ДПС у Черкаській області.

Вартість послуг визначена пунктом 1.3 договору в розмірі 6 000, 00 грн.

10 жовтня 2024 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі послуг.

03 жовтня 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 03102419 про надання правової допомоги/юридичних послуг. Відповідно до пункту 1.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання представництва інтересів позивача у ДПС під час розгляду справи за актом перевірки.

Пунктом 1.3 договору визначена вартість послуги - 24 000, 00 грн.

Заперечення на акт перевірки від 30 вересня 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області не розглядалися та не призначалися до розгляду, оскільки, за повідомленням ГУ ДПС у Черкаській області, такі заперечення не надходили.

У зв`язку з тим, що розгляду заперечень не було, відповідач не брав у них участі та не представляв інтереси позивача, послуга правничої допомоги за договором № 03102419 надана не була.

У зв`язку з цим відповідач запропоновував внести зміни до даного договору шляхом викладення пункту 1.2 договору в новій редакції: підготовка та направлення запитів; підготовка проекту позовної заяви до суду.

Позивач таких послуг не потребувала та відмовилася підписувати вказані зміни до договору.

21 січня 2025 року позивач вручила відповідачу претензію про повернення коштів у сумі 24 000, 00 грн, сплачених за договором, однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у цьому, у зв`язку з тим, що позивач відмовилася підписати додаткову угоду про внесення змін до пункту 1.3 договору. У відповіді було зазначено, що відповідно до пункту 5.3 договору у випадку відмови замовника від послуг виконавця та/або договору сплачені грошові кошти не повертаються, за виключенням передбачених договором випадків.

19 лютого 2025 року на електронну адресу позивача відповідач надіслав договір про розірвання договору № 03102419 від 03 жовтня 2024 року.

Вважає відмову в поверненні коштів безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору його предметом є представництво адвоката в ДПС під час розгляду справи за актом перевірки від 30 вересня 2024 року.

Тобто, для неповернення коштів із зазначених у відповіді відповідача підстав позивач мала відмовитися саме від представництва її інтересів адвокатом у ДПС під час розгляду справи за актом перевірки, або від самого договору. Відмова внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди не є відмовою від договору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, а у позивача, як замовника, немає обов`язку приймати запропоновані зміни до договору та погоджуватися на іншу послугу.

Відповідач не наділений правом нав`язувати іншу послугу замість запропонованої та обраної замовником.

З урахуванням наведеного, позивач просить на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з відповідача сплачені нею кошти в сумі 24 000, 00 грн.

Крім того, діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в зневірі до правових інститутів захисту та правової допомоги, потрясінням та переживанням через втрату коштів, що вплинуло на її відносини з оточуючими та звичний спосіб життя.

Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 8000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Правова допомога 24/7» на користь ОСОБА_1 24 000 грн. збитків та 4 000 грн. в відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Правова допомога 24/7» на користь держави 1 059, 80 грн судового збору.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року стягнуто з ТОВ «Правова допомога 24/7» на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Правова допомога 24/7» адвокат Сапонов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставин правовідносин сторін, що були докладно зазначені у відзиві Товариства на позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до змісту відзиву, товариством було звернуто увагу суду першої інстанції на те, шо письмові заперечення на акт перевірки від 30 вересня 2024 року із зауваженнями підготовленими Товариством, 10 жовтня 2024 року були поданими до ГУ ДПС у Черкаській області, що фактично підтверджується відміткою канцелярії ГУ ДПС у Черкаській області від 10 жовтня 2024 року про реєстрацію „Заперечень на акт перевірки від 30 вересня 2024 року„ Товариства. Тому вважає, саме внаслідок очевидних протиправних дій з боку ГУ ДПС у Черкаській області, яким всупереч наявній відмітці канцелярії ГУ ДПС у Черкаській області від 10.10.2024 р. про реєстрацію „Заперечень на акт перевірки від 30 вересня 2024 року" Товариства, було спростовано факт отримання зазначених Заперечень, що стало в подальшому підставою для очевидно протиправного не розгляду зазначених Заперечень з боку ГУ ДПС у Черкаській області, про що Позивачці було достеменно відомо, та яка погодилась на пред`явлення відповідного адміністративного позову до ГУ ДПС у Черкаській області, шо, в свою чергу, об`єктивно продовжило строк надання Товариством Позивачці послуги за договором, на що Позивачка особисто погодилась.

Крім того, апелянт зазначає про те, що п.1.2 договору № 03102419 щодо представництва позивачки в ДПС при розгляді справи за актом від 30 вересня 2024 року Товариством виконаний не був. Разом з тим, під час оцінки доказів, доданих Товариством до відзиву, в тому числі на підтвердження обставин, що виконання Товариством договірних зобов`язань згідно умов договору № 03102419, мало місце й після закінчення строку дії останнього, тобто після 20.11.2024, за відома та згоди позивачки, суд першої інстанції неправильно встановив дійсні обставини договірних правовідносин сторін за цим договором, що, в свою чергу вплинуло на зміст оскаржуваного рішення.

Зазначає, що ТОВ «Правова допомога 24/7» фактично надані позивачці послуги за договором, хоча й не були прямо передбачені предметом договору, але у зв`язку із об`єктивною зміною обставин, викликаних очевидними протиправними діями ГУ ДПС у Черкаській області, є такими, без надання яких (поза межами предмету договору) виконання Товариством предмету договору було очевидно неможливим. Фактично надані позивачці Товариством послуги за договором № 03102419 ( поза межами предмету договору № 03102419) можна обґрунтовано вважати супутніми послугами Товариства, очевидна необхідність надання яких виникла вже після моменту укладення договору № 03102419, та за надання яких (заздалегідь не передбачуване надання яких) позивачці Товариство не вимагало від позивача будь-якої додаткової оплати.

Зазначене у сукупності, на думку Товариства, об'єктивно підтверджує помилковість висновків суду першої інстанції, покладених на обґрунтування оскаржуваного рішення, обумовлених насамперед недостатньо ретельним, на думку Товариства, встановленням судом першої інстанції фактичних обставин договірних правовідносин сторін, за результатами чого суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Позивачка ОСОБА_1 не скористалася можливістю подати відзив.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2024 року між сторонами був укладений Договір № 03102418 про надання правової допомоги/юридичних послуг. Пунктом 1.2 договору сторони узгодили перелік юридичних послуг за договором, а саме: підготовка зауважень до акту перевірки, що був складений ГУ ДПС у Черкаській області № 12003/23-00-07-07-01/2343403366 від 30 вересня 2024 року.

Відповідно до пункту 1.3 договору вартість даної послуги становить 6 000, 00 грн, які мали бути сплачені позивачкою до 07 жовтня 2024 року. 10 жовтня 2024 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі послуг за договором.

Крім того, 03 жовтня 2024 року між сторонами був укладений договір № 03102419 про надання правової допомоги/юридичних послуг. Відповідно до пункту 1.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання представництва інтересів позивачки у ДПС під час розгляду справи за актом перевірки. Пунктом 1.3 договору визначена вартість послуги в сумі 24 000, 00 грн. які мали бути сплачені позивачкою до 07 жовтня 2024 року.

Відповідно до пунктів 4.1 обох договорів строк їх дії сторони обумовили 20 листопада 2024 року.

Листом від 19 лютого 2025 року відповідач повідомив позивачку про розірвання договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 03102419 від 03 жовтня 2024 року.

Відповідно до листів Головного управління ДПС у Черкаській обл. на запит адвоката та довідки начальника управління організації роботи Управління податкового аудиту від 17 грудня 2024 року заперечення ФОП ОСОБА_1 на акт фактичної перевірки від 30 вересня 2024 року № 12003/23-00-07-07-01/2343403366 не надходили.

21 січня 2025 року позивачка направила відповідачу претензію про розірвання договору та повернення коштів у сумі 24 000, 00 грн за договором № 03102419 від 03 жовтня 2024 року.

Листом від 17 лютого 2025 року в поверненні коштів було відмовлено на підставі пункту 5.3 договору в зв`язку з відмовою позивачки, як замовника, від послуг виконавця та/або договору.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки пункт 1.2 договору № 03102419 від 03 жовтня 2024 року щодо представництва позивачки в ДПС у Черкаській області при розгляді справи за актом від 30 вересня 2024 року відповідачем виконаний не був, тому сплачена позивачкою сума має бути відшкодована відповідачем. Крім того, суд першої інстанції вважав обґрунтованими твердження позивачки про завдання їй моральної шкоди внаслідок дій відповідача, визначивши доведеним розмір шкоди на суму 4000 грн., що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Установлено, що 03 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Правова допомога 24/7» укладено договір № 03102419 про надання правової допомоги/юридичних послуг, пунктом 1.2 якого визначено предмет договору - представництво інтересів позивачки у ДПС під час розгляду справи за актом перевірки від 30 вересня 2024 року, а пунктом 1.3 визначено вартість послуги у розмірі 24 000,00 грн.

Строк дії цього договору, відповідно до пункту 4.1, визначено до 20 листопада 2024 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, передбачених договором, - за допомогою іншої особи.

За змістом частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також пов`язує здійснення адвокатської діяльності з договором про надання правничої допомоги. Відповідно до статті 26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, а адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Предметом спору у цій справі стягнення сплачених позивачем коштів за договором, умови якого виконавцем не виконані.

Отже, визначальним для вирішення спору у цій справі є встановлення того, які саме послуги сторони погодили як предмет договору та чи довів відповідач належне виконання саме цих договірних зобов`язань.

Предметом договору від 03 жовтня 2024 року була саме послуга з представництва інтересів позивачки у ГУ ДПС у Черкаській області під час розгляду справи за актом перевірки від 30 вересня 2024 року.

Саме такі послуги відповідачем позивачу надані не були.

Натомість із доводів самого відповідача вбачається, що замість такого представництва ним були вчинені інші дії: підготовлено та направлено адвокатські запити, підготовлено проект позовної заяви до суду, проведено правовий аналіз та здійснено підбір нормативно-правових актів.

Вказані дії за своїм змістом можуть становити види адвокатської діяльності, однак сам по собі факт їх вчинення не свідчить про належне виконання саме того зобов`язання, яке відповідач взяв на себе за договором від 03 жовтня 2024 року. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає можливість адвоката здійснювати адвокатські запити та складати правові документи, проте такі дії мають здійснюватися в межах договору та наданих клієнтом повноважень.

Посилання апелянта на те, що вартість трьох адвокатських запитів та проекту позовної заяви становить вартість не менше 24 000,00 грн, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки вартість фактично виконаних інших робіт не може ототожнюватися з вартістю погодженої сторонами послуги, якщо такі роботи не становили предмет договору.

Саме по собі вчинення виконавцем інших юридичних дій не надає йому права вважати їх виконанням іншого, погодженого сторонами зобов`язання.

Посилання апелянта на те, що позивачка погодилася на пред`явлення адміністративного позову до ГУ ДПС у Черкаській області, не свідчить про зміну сторонами предмета договору від 03 жовтня 2024 року. Матеріалами справи не підтверджено укладення сторонами додаткової угоди, якою предмет договору був би змінений. Навпаки, встановлено, що позивачка відмовилася від запропонованої відповідачем зміни умов договору.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, одностороння зміна відповідачем погодженого сторонами предмета договору шляхом фактичної заміни однієї послуги іншими діями не відповідає загальним засадам договірного права.

Посилання апелянта на пункт 3.5 договору також не спростовує висновків суду першої інстанції. Навіть якщо договором передбачено проведення правового аналізу ситуації та підбір нормативно-правових актів як складових діяльності виконавця, це не свідчить про виконання основного погодженого сторонами обов`язку щодо представництва інтересів позивачки у ГУ ДПС у Черкаській області. Крім того, відповідач не довів, що такі дії замінювали собою або охоплювали повністю предмет договору, визначений його пунктом 1.2.

У цій справі відповідач не довів належного виконання основної послуги, передбаченої пунктом 1.2 договору, до закінчення погодженого сторонами строку його дії - 20 листопада 2024 року.

Доводи апелянта про те, що заперечення на акт перевірки були подані до ГУ ДПС у Черкаській області 10 жовтня 2024 року та що це підтверджується відміткою канцелярії податкового органу, не змінюють наведеного висновку.

Навіть за умови встановлення факту отримання ГУ ДПС у Черкаській області таких заперечень зазначена обставина може свідчити про подання заперечень, однак сама по собі не підтверджує виконання відповідачем обов`язку щодо представництва інтересів позивачки під час їх розгляду. Відповідачем не наведено належних доказів того, що до 20 листопада 2024 року відбувся розгляд відповідної справи в ГУ ДПС у Черкаській області та що відповідач здійснював під час такого розгляду представництво інтересів позивачки відповідно до умов договору.

При цьому інформація ГУ ДПС у Черкаській області, надана на адвокатський запит, про відсутність заперечень на акт перевірки серед матеріалів першої інстанції була оцінена судом разом з іншими доказами. Саме по собі посилання відповідача на відмітку про реєстрацію документа не спростовує висновку про ненадання погодженої договором послуги.

Отже, встановивши, що відповідач не довів належного виконання погодженої сторонами послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сплачених позивачкою за договором коштів у розмірі 24 000,00 грн.

Посилання відповідача на пункт 5.3 договору, відповідно до якого у випадку відмови замовника від послуг виконавця та/або договору сплачені кошти не повертаються, також не спростовує законності рішення суду.

Зі змісту встановлених судом обставин убачається, що позивачка звернулася з вимогою про повернення коштів не внаслідок довільної відмови від належно наданої їй послуги, а у зв`язку з невиконанням відповідачем погодженого сторонами предмета договору. Тому положення пункту 5.3 договору не можуть бути застосовані для звільнення відповідача від наслідків власного невиконання договірного зобов`язання.

Такий висновок відповідає також положенням статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за якою порядок обчислення гонорару, порядок його сплати та умови повернення визначаються договором, тобто саме погодженими сторонами умовами, а не одностороннім визначенням виконавцем переліку робіт, які він вважає еквівалентними замовленій послузі.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд першої інстанції, оцінивши характер допущеного відповідачем порушення договірних прав позивачки, обставини невиконання погодженої послуги, тривалість спору щодо повернення сплачених коштів, характер заявлених позивачкою душевних переживань, а також засади розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000,00 грн замість заявлених 8 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком. Визначений судом розмір моральної шкоди не є автоматичним наслідком самого факту порушення договору, а є результатом оцінки сукупності встановлених обставин справи. Суд першої інстанції фактично здійснив зменшення заявленого позивачкою розміру моральної шкоди удвічі, врахувавши вимоги розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться переважно до незгоди з оцінкою судом обставин справи та не містять переконливих доводів, які б свідчили про те, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим або таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи, надав оцінку доказам у їх сукупності, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували встановлені судом обставини.

Таким чином, підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не встановила.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, відповідно до статті 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат у зв`язку з апеляційним переглядом справи немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус