Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №501/2132/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 12.10.2026

Справа № 501/2132/26

2/501/1987/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у сумі 81303,32 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.04.2026 по день ухвалення рішення у справі, але не більше як за шість місяців.

Позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вона була прийнята на роботу до ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» на посаду тальмана стивідорної групи відповідно до наказу №209 від 04.09.2024.

Наказом про припинення трудового договору (контракту) №127-ЗВ від 28.04.2026 позивач звільнена з роботи 30.04.2026 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату №01-09/120 від 30.04.2026 та Наказу №127-ЗВ від 28.04.2026 на момент звільнення позивачу належить до виплати 81303,32 грн. заробітної плати та компенсації невикористаної частини щорічної відпустки 16 календарних днів за період з 04.09.2025 по 28.04.2026, що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7.

У день звільнення відповідачем не було виплачено позивачу належні грошові кошти. Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач надав заяву в якій підтримав позовні вимоги, розгляд справи просив провести без його участі.

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали суду про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї, проте на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення з відповідною відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою», а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» на посаду тальмана стивідорної групи відповідно до наказу №209 від 04.09.2024.

Наказом про припинення трудового договору (контракту) №127-ЗВ від 28.04.2026 позивач звільнена з роботи 30.04.2026 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату №01-09/120 від 30.04.2026 та Наказу №127-ЗВ від 28.04.2026 на момент звільнення позивачу належить до виплати 81303,32 грн. заробітної плати та компенсації невикористаної частини щорічної відпустки 16 календарних днів за період з 04.09.2025 по 28.04.2026, що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У довідці №01-09/120 від 30.04.2026 про нараховану заробітну плату (дохід) зазначено, що заборгованість в сумі 81303,32 грн. є безспірною.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З викладеного вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Як було встановлено судом, Наказом №127-ЗВ від 28.04.2026 позивач була звільнена 30.04.2026, та, згідно довідки про нараховану заробітну плату, на момент звільнення їй належить виплата заробітної плати та компенсації невикористаної частини щорічної відпустки в розмірі 81303,32 грн.

Оскільки остаточний розрахунок підприємством до цього часу не проведений, то стягненню з відповідача на користь позивача, окрім заборгованості по заробітній платі, також підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 30.04.2026 по 12.10.2026 (по день ухвалення рішення у справі). Зазначений період не виходить за межі шести місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що визначено ч.1 ст.117 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно ст.27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок).

Згідно з аб.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці, що передують події з якою пов`язана виплата.

Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п.3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Згідно з п.8 Порядку, який визначає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наявних даних щодо нарахованої заробітної плати, що містяться в матеріалах справи (довідка про нараховану заробітну плату та довідка за формою ОК-7): за лютий 2026 року з/п позивача складає 28905,46 грн., за березень 2026 року – 31072,90 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: (28905,46 + 31072,90) : 2 = 29989,18 грн.

В лютому 2026 року було 20 р/д, в березня 2026 року - 22 р/д. Загальна кількість робочих днів складає 42 р/д. Середня кількість робочих днів: 42 : 2 = 21 р/д.

Середньоденний заробіток працівника складає 29989,18 : 21 = 1428,06 грн.

Загальна кількість днів затримки розрахунку з 30.04.2026 по 12.10.2026 становить 119 р/д.

Таким чином, середня заробітна плата за час затримки розрахунку становить: 1428,06 х 119 = 169939,14 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позов підлягає задоволенню, а позивача від сплати судового збору звільнено, то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 2512,42 грн.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» про стягнення заробітної плати, - задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (ЄДРПОУ 39611492) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки в розмірі 81303,32 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.04.2026 по 12.10.2026 в розмірі 169939,14 грн.

Стягнути з ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (ЄДРПОУ 39611492) на користь держави судовий збір у розмірі 2512,42 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В.Пушкарський