Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №368/800/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 360/800/23

Провадження № 22-ц/824/8400/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 07 жовтня 2026 року

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза-Л»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року та додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року, ухвалених під головуванням судді Шевченко І.І.,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивачі звернулися до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ТОВ «Роза-Л», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельні ділянки власникам.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами, які у 2008 році успадкували по 1/3 частки майна їх померлої матері - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 19.09.2008 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П та зареєстрованими в реєстрі під номерами: № 1-3803, № 1-3810 відповідно.

Відповідно до змісту даних свідоцтв спадкове майно складалось із земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:005:0008, площею 2,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

В подальшому внаслідок поділу даної земельної ділянки з неї було сформовано три нові земельні ділянки:

земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач ОСОБА_4 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014558 від 05.08.2010 року;

земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - ОСОБА_5 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014556 від 05.08.2010 року.

16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л», було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельна ділянку 1. Право оренди земельної ділянки 1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.05.2015 року, номер запису 9908069.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 320643723, позивач з 19.01.2023 року є власником земельної ділянки загальною площею 2,0599 га, кадастровий номер 3223186400:03:005:0004, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, Семенівська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільгоспвиробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 86.

Також 16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «Роза-Л» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку 2. Право оренди земельної ділянки 2 було зареєстроване в ДРРПНМ 28.05.2015 року, номер запису 9907433.

06.02.2022 року позивач ОСОБА_1 випадково дізналась з відомостей, що містяться у ДРРПНМ, що 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40262288. Позивач 1 стверджує, що даний договір нею ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.

Про виявлений факт протиправної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки ОСОБА_1 повідомила іншому позивачу.

16.02.2022 року позивач ОСОБА_2 , перевіривши відомості, що містяться в ДРРПНМ (інформаційна довідка фактично отримана позивачем ОСОБА_1 ), дізналась, що щодо земельної ділянки 2 також здійснено реєстрацію права оренди - 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського РНО КО Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі Договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403. Даний договір, за твердженням позивача ОСОБА_2 , нею також ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.

03.02.2022 року позивачі кожен окремо направляли на адресу відповідача лист-повідомлення щодо відмови від поновлення, продовження орендних правовідносин та вимогу повернути орендовані земельні ділянки - щодо, відповідно, земельних ділянок 1, 2, 3.

У листах позивачі просили повернути земельні ділянки 1, 2 у строк до 16.05.2022 року у зв`язку з небажанням продовжувати орендні правовідносини.

На початку червня 2022 року на адресу ОСОБА_1 надійшло від відповідача заперечення на лист-повідомлення (заява) про небажання поновити дію договору оренди та самостійного обробітку земельної ділянки № 46 від 01.06.2022 р. та № 45 від 01.06.2022 року відповідно. ОСОБА_2 відповідного листа-повідомлення від відповідача не отримав.

Зі змісту листів вбачається, що «відповідно до п.п. б) п.п. 1 п. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» всі договори оренди земельної ділянки, укладені із ТОВ «Роза-Л», автоматично продовжуються на 1 (один) рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Отже, в силу прямого припису закону строк дії Договору 1 від 16.05.2015 р., Договору 2 від 16.05.2015 р. було поновлено на один рік - до 28.05.2023 року.

При цьому оскільки позивачі фактично не укладали з відповідачем договори 1, 2 від 25.12.2020 року, то вони керувались саме умовами Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року.

Наприкінці березня 2023 року на адресу відповідача представником позивача було направлено в інтересах позивачів схожі за змістом адвокатські запити №№ 102, 103 відповідно про надання копії договорів 1, 2 від 25.12.2020 року на підставі яких приватним нотаріусом Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» щодо земельних ділянок 1, 2; повідомити, яка кількість оригінальних примірників договорів 1, 2 від 25.12.2020 року була виготовлена відповідачем; повідомити про наявну у відповідача кількість оригінальних примірників договорів 1,2 від 25.12.2020 року; надати по одному оригінальному примірнику договорів 1, 2 від 25.12.2020 року у випадку, якщо у відповідача є в наявності більше одного примірника даних договорів.

Адвокатські запити №№ 102, 103 були проігноровані відповідачем.

Наприкінці березня 2023 року на адресу приватного нотаріуса Обухівського РНО Київської області Заставенко А.В. представником позивача було направлено в інтересах позивачів схожі за змістом адвокатські запити №№ 105,106 відповідно, які також було проігноровані приватним нотаріусом Заставенко А.В..

Оскільки позивачі вичерпали можливості для самостійного отримання Договорів 1, 2 від 25.12.2020 року, які були підставою для державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за відповідачем, і оскільки ці договори є важливими для правильного вирішення даної справи, то до даної позовної заяви додалося клопотання про витребування доказів у відповідача та приватного нотаріуса Заставенко А.В. в порядку ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України.

В квітні 2023 року позивачі направили на адресу відповідача листи-повідомлення про відмову від укладення договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року на новий строк та про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки від 16.05.2015 року, - кожен щодо власної земельної ділянки.

У листах-повідомленнях позивачі повідомляли відповідачу про небажання після закінчення строку дії договорів 1, 2, 3 від 16.05.2015 року поновлювати їх чи переукладати нові договори оренди позивачі, посилаючись на п. 7.1. Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року, просили протягом 15 календарних днів після закінчення строку дії Договорів 1, 2 від 16.05.2015 року (тобто, не пізніше 12 червня 2023 року) повернути позивачам земельні ділянки 1, 2 за відповідним актом приймання-передачі.

Відповіді від відповідача на листи-повідомлення станом на дату подання позовної заяви позивачі не отримали. Земельні ділянки все ще не повернуті позивачам та перебувають у володінні та користуванні відповідача, що є порушенням умов договорів 1, 2 від 16.05.2015 року.

При цьому у ДРРПНМ все ще містяться записи щодо права оренди відповідача на земельні ділянки 1, 2 за Договорами 1, 2 від 25.12.2020 року.

Враховуючи викладене, позивачі просили суд визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 та, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та зобов`язати ТОВ «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, визнати відсутнім у ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та зобов`язати ТОВ «Роза-Л» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області 12 вересня 2025 року у позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Роза-Л», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельні ділянки власникам задоволено.

Визнано відсутнім у ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ..

Зобов`язано ТОВ «Роза-Л» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області.

Визнано відсутнім у ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ..

Зобов`язати ТОВ «Роза-Л» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належним позивачам земельних ділянок, якою ТОВ «Роза-Л» продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачам майном.

На підставі наведеного, суд вважав, що належним способом захисту прав орендодавців, які у цих спірних правовідносинах вважають, що зареєстроване право оренди відсутнє, є їхні вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а тому позовні вимоги позивачів підлягають до задоволення.

Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Додатковим рішенням Кагарлицького районного суду Київської області 30 вересня 2025 року заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Потьомкіна С.О. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн.. 20 коп.

Стягнуто з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн.. 20 коп.

Стягнуто з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_1 витрати на виконання судової почеркознавчої експертизи у розмірі 22 718, 40 грн.

Стягнути з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 400 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 400 грн.

Не погоджуючись з заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року та додатковим рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року, представник ТОВ «Роза-Л» - адвокат Клапчук Ф.П. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, на думку апелянта, неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та не дійшов необгрунтованого висновку про те, що позивачі договір оренди землі не укладали та не підписували, інші особи на їх укладення та підписання не уповноважували, істотні та інші умови договору з ними, як із власниками земельних ділянок, не узгоджували. Відповідач та третя особа не спростували доводи позивачів та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження договірних правовідносин з Позивачами, предметом яких є належні їм на праві власності земельні ділянки. Останні правочини є неукладеними, а ТОВ «Роза-Л» не довело до правомірності користування належним позивачам земельними ділянками та надалі ними користуються, чим порушує права позивачів, оскільки право оренди Відповідача підтверджується як державною реєстрацією так і оригіналами документів, які будуть надані Відповідачем.

Крім того, оскільки наявні підстави для скасування основного рішення, а саме заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року, то скасуванню підлягає додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересни 2025 року, яким вирішено питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Потьомкін С.О. посилаючись на законність та обґрунтованість ухвалених рішень просив апеляцій скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що позивачі, з метою доведення обставини неукладення зазначених Договорів, вжили усіх можливих процесуальних заходів, передбачених ЦПК України. Зокрема, в їх інтересах на адресу апелянта та третьої особи надсилались адвокатські запити з метою отримання оригінальних примірників зазначених Договорів, подавались до суду клопотання про витребування доказів у апелянта та третьої особи, за клопотанням позивачів судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, яка фактично не була проведення через ухилення апелянта від надання оригінальних примірників спірних Договорів.

У свою чергу, апелянт протягом майже трьох років розгляду справи в суді першої інстанції так і не спромігся надати ані представнику позивачів у відповідь на адвокатські запити, ані до суду в порядку витребування доказів оригінальні примірники Договорів. Не було їх надано Апелянтом і на виконання клопотання судового експерта в порядку проведення судової почеркознавчої експертизи.

З викладеного вбачається, що Апелянт свідомо ухилявся від виконання покладених на нього судом процесуальних обов`язків, а отже суд першої інстанції цілком законно застосував положення ч. 10 ст. 84 та ч. 1 ст. 109 ЦПК України та визнав обставину неукладення Договорів встановленою.

Натомість, в апеляційній скарзі Апелянт стверджує, що право оренди апелянта підтверджується оригіналами документів, які будуть надані відповідачем.

У апеляційній скарзі Апелянтом не уточнюється, які саме документи, кому і коли він планує надати. Однак припускаємо, що мова йде про оригінальні примірники спірних Договорів, які Апелянт надасть до суду апеляційної інстанції.

Навіть якщо певні докази дійсно будуть подані Апелянтом під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, то вони не мають братись до уваги і досліджуватись судом. Натомість, за відсутності доказів укладення Позивачами спірних договорів рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, а отже таким, що не підлягає скасуванню.

Крім того, просив стягнути з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700,00 грн.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Потьомкін С.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідач ТОВ «Роза-Л» явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача адвокат Клапченко Ф.П. вдруге поспіль подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку зі зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача з огляду на те, оскільки суду не надано будь-яких переконливих доказів, які б підтверджували участь представника відповідача Клапчука Ф.П. саме у справі у Шостому апеляційному адміністративному суді, список якого долучений до клопотання і крім того, відповідач, будучи юридичною особою, будучи завчасно повідомлений про день та час розгляд справи 10 вересня 2026 року (т.5 а.с.114) тобто за місяць до дня розгляду справи, не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника для розгляду справи, з метою дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належним позивачам земельних ділянок, якими ТОВ «Роза-Л» продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачам майном.

На підставі наведеного, суд вважав, що належним способом захисту прав орендодавців, які у цих спірних правовідносинах вважають, що зареєстроване право оренди відсутнє, є їхні вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а тому позовні вимоги позивачів підлягають до задоволення.

Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Колегія суддів зазначає, що єдиним доводом апеляційної скарги, фактично є твердження відповідача про право оренди Відповідача, що підтверджується як державною реєстрацією так і оригіналами документів, які будуть надані Відповідачем.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 є рідними сестрами, які у 2008 році успадкували по 1/3 частки майна їх померлої матері - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 19.09.2008 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П та зареєстрованими в реєстрі під номерами: № 1-3803, № 1-3810 відповідно.

Відповідно до змісту даних свідоцтв спадкове майно складалось із земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:005:0008, площею 2,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

В подальшому внаслідок поділу даної земельної ділянки з неї було сформовано три нові земельні ділянки:

-земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014558 від 05.08.2010 року;

-земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - позивач ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014556 від 05.08.2010 року.

16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л», код ЄДРПОУ: 39633783, було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельна ділянку 1. Право оренди земельної ділянки 1 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.05.2015 року, номер запису 9908069.

Також 16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку 2. Право оренди земельної ділянки 2 було зареєстроване в ДРРПНМ 28.05.2015 року, номер запису 9907433.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

За правилами ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між: власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, серед іншого, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Тобто, строк дії Договорів 1,2 від 16.05.2015 року припинився 28.05.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 784 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV).

Згідно із статтею 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 даного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону № 161-XIV передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами згідно із частиною другою статті 207 ЦК України.

03.02.2022 року позивачі кожен окремо направляли на адресу відповідача лист-повідомлення щодо відмови від поновлення, продовження орендних правовідносин та вимогу повернути орендовані земельні ділянки - щодо, відповідно, земельних ділянок 1, 2. У листах позивачі просили повернути земельні ділянки 1, 2 у строк до 16.05.2022 року у зв`язку з небажанням продовжувати орендні правовідносини.

На початку червня 2022 року на адресу позивача ОСОБА_1 надійшло від відповідача заперечення на лист-повідомлення (заява) про небажання поновити дію договору оренди та самостійного обробітку земельної ділянки № 46 від 01.06.2022 р. та № 45 від 01.06.2022 року відповідно. Позивач ОСОБА_2 відповідного листа-повідомлення від відповідача не отримала.

Зі змісту листів вбачається, що «відповідно до п.п. б) п.п. 1 п. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» всі договори оренди земельної ділянки, укладені із ТОВ «Роза-Л», автоматично продовжуються на 1 (один) рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Так, відповідно до п.п. 1) п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на 28.05.2022 року, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності.

Отже, в силу прямого припису закону строк дії Договору 1 від 16.05.2015 р., Договору 2 від 16.05.2015 р. було поновлено на один рік - до 28.05.2023 року.

06.02.2022 року позивач ОСОБА_1 випадково дізналась з відомостей, що містяться у ДРРПНМ, що 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анною Вікторівною було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі Договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40262288.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що даний договір нею ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.

Про виявлений факт протиправної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки позивач ОСОБА_1 повідомила іншому позивачу ОСОБА_2

16.02.2022 року позивач ОСОБА_2 , перевіривши відомості, що містяться в ДРРПНМ (інформаційна довідка фактично отримана позивачем ОСОБА_1 ), дізналась, що щодо земельної ділянки 2 також здійснено реєстрацію права оренди - 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського РНО КО Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі Договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403. Даний договір, за твердженням позивача ОСОБА_2 , нею також ніколи не укладався і не підписувався, примірник даного Договору у неї відсутній.

Для з`ясуванні віх обставин справи, ухвалами Кагарлицького районного суду Київської області від 10.07.2023 р. та від 28.07.2025 р. було витребувано у ТОВ «Роза-Л» оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підстав якого 19.01.2021 року було зареєстроване за TOB «Pоза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.

Неодноразовими заявами представника відповідача в особі ТОВ «Pоза-Л» було повідомлено, що відповідач ТОВ «Роза-Л» на даний час не може виконати вищевказану ухвалу суду, оскільки через значну кількість орендованих земельних ділянок та значну кількість договорів оренди перевірка архіву потребує значної кількості часу для того, щоб надати суду оригінали додаткової угоди. Також, на даний час один із керівників ТОВ «Роза-Л», який здійснює керівництво сільськогосподарського напрямку, перебуває за межами України, що також ускладнює можливість надання відповідачем витребовуваних документів. Проте, відповідач ТОВ «Роза-Л» має намір надати витребувані судом докази за умови поновлення судом строку на їх надання.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.10.2023 р. було витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анни Вікторівни оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підстав якого 19.01.2021 року було зареєстроване за TOB «Pоза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.

Листом від 20.10.2023 р. приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А.В., у відповідь на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року справа №368/800/23 (2-368/406/23), було повідомлено про те, що на підставі п. 10 Порядку про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє скановані копії документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації прав у паперовій формі, з дотриманням вимог, передбачених Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 114 (офіційний вісник України, 2011 р., № 86, ст. 3145; 2018 р., № 52, ет.1827), та долучає їх по відповідної заяви та відповідно до п.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви. Отже після виготовлення сканованих копій зазначені оригінальні примірники: договору оренди землі б/н від 25.12.2020 року, на підставі якого було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, номер запису в реєстрі про речове право - 02622884; договору оренди землі б/н від 25.12.2020 року, на підставі якого було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403 було повернуто заявнику.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 09.04.2024 р. було витребовано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підстав якого 19.01.2021 року було зареєстроване за TOB «Pоза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.06.2024 р. було вирішено тимчасово вилучити у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анни Вікторівни для дослідження судом в судовому засіданні скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та скановану копію примірника договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403, а також ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 09.04.2024 р. було вирішено тимчасово вилучити у TOB «Роза-Л» для дослідження судом в судовому засіданні оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884 та оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 09.04.2024 р., якою було вирішено тимчасово вилучити у TOB «Роза-Л» оригінали договорів оренди, не було виконане в частині надання оригіналів досліджуваних документів, а ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06.06.2024 р., якою було вирішено тимчасово вилучити у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анни Вікторівни було виконано та скановані договори оренди були вилучені.

Встановлення факту не підписання договору як правило можливо за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.

У змагальному процесі обовязки мають як сторони, так і суд, які зобов`зані забезпечити змагальність процесу.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу в справі на сукупність таких умов: 1) для з`ясування обставин, які мають значення для справи, мають спеціальні знання в іншій сфері, ніж право, без яких встановити відповідні завдання неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Отже, експертиза можлива з власної ініціативи суду, що відрізняє новий ЦПК України від ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року. Таким чином, лише у разі усунення учасника справи від подання експертам деяких матеріалів, документів або іншої участі в цій експертизі, якщо без цієї експертизи провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із осіб ухиляється, а також для них ця експертиза має значення, можна визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в її визнанні ( стаття 109 ЦПК України ). Подібні за змістом правові висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21 (провадження №61-9158св22); від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження № 61-431св23), від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22 (провадження N 61-2665св23).

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.06.2024 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу, яку було доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

14 січня 2025 року від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було отримано клопотання, згідно якого просили надати оригінали досліджуваних документів, а саме: договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884) та договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га номер запису в реєстрі про речове право - 40285403).

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.02.2025 р. було витребувано від ТОВ «Роза-Л» оригінали: договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884) та договору б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га номер запису в реєстрі про речове право - 40285403), яка залишилась не виконана.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 19.03.2025 р. було направлено всі отримані документи з підписами позивачів та відправлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертизи.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було винесено повідомлення про неможливість надання висновку від 22.04.2025 р., згідно якого на підставі ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України та п.п. 1.13, 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 № 705/3145, експерт повідомив про неможливість надання висновку, оскільки станом на 22.04.2025 клопотання експерта не виконане в частині надання оригіналів досліджуваних документів. Договір б/н, від 25.12.2020 року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9199 га, номер запису в реєстрі про речове право - 402622884); Договір б/н, від 25.12.2020року (на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40285403), необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи не надані.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У статті 15 Закону № 161-XIV викладено істотні умови договору оренди землі.

Згідно статті 6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону 1952-IV, оренда земельної ділянки, це речове право, що підлягає державній реєстрації.

Згідно частини 1 статті 26 Закону 1952-IV відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

Спосіб захисту, обраний позивачем, мусить бути не будь-яким, а цілком конкретним, навіть, якщо він прямо не зазначений у відповідних нормах законодавства. На це послідовно вказує Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, додаючи, що спосіб захисту, як правило, випливає із суті правового регулювання спірних правовідносин.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України ).

Порушення права пов`язане з оформленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, який з приватних (цивільних) прав (інтересів) позовника порушені, невизнані або оскаржені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позов звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оскарженого відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (постанова N 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне утворені, а учасники вимагають цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначені обмежені дії щодо відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена ??судом порушення порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його пошкодженого права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження N 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження N 61-11625сво22)).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що створюються при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20, постанову Верховного Суду у справі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і за вагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства маються із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України ).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України діє, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може виникнути тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 127/23627/20 (провадження N 61-17025св21), постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі №233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може бути використаний для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, прав на збір у спільній частковій власності та ін.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює себе і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України , з урахуванням принципу розумності діяльності, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що адміністративний суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку закону, якщо буде обрана реалізація права на захист - можливість вибору форми захисту має бути передана до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в тих межах чи іншої форми захисту, а також вибрати доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту інших. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Правочин підтверджується таким, що вчинений у письмовій формі, він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 ч.2 ст. 207 ЦК України , в редакції, діє на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній досягли згоди з усіма істотними умовами договору (абзац 1 ч.1 ст. 638 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, що забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підтвердження правочину формується стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі якщо сторони такої згоди не досягнуті, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбулося, а наведені в цьому умови не є такими, що регулюють спільні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У разі дії сторін свідчити про те, що договір фактично укладено, суд має поставити питання по суті щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, зазначеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України , якщо договір оренди (найму) будівлі, хоча й має ознаки невкладеного, але виконувався обома його сторонами, то така фактично захищає відповідний правочин від висновку про неправомірність і в подальшому розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нічим чи оспорюваним з іншими підстава при задоволенні позову суди вважали, що відповідач не спростував доводів позивачів про неукладення та непідписання ними договорів оренди землі від 25.12.2020 р.

Як убачається з матеріалів справ, позивачі, з метою доведення обставини не укладення Договорів оренди, вжили усіх можливих процесуальних заходів, передбачених ЦПК України, за клопотанням позивачів судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, яка фактично не була проведення через ухилення відповідача від надання оригіналів спірних Договорів.

У свою чергу, відповідач, протягом всього часу розгляду справи, як не надав суду в порядку витребування доказів, так і не надав на виконання клопотання судового експерта в порядку проведення судової почеркознавчої експертизи, оригінали Договорів оренди.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належним позивачам земельних ділянок, якою ТОВ «Роза-Л» продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачам майном.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку задоволення позову.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року, то в цій частині суд приходить до наступник висновків.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Єдиним доводом апеляційної скарги на додаткове рішення суду, є незаконність заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2026 року.

Будь-яких інших заперечень щодо калькуляції, обсягу виконаних робіт адвоката чи порушення процедури розгляду судом першої інстанції апелянтом не заявлено.

З огляду на те, що єдиним доводом апеляційної скарги на додаткове рішення є незаконність основного рішення, яке не знайшло свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення.

Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення а рішення Кагарлицького районного суду Київської області 12 вересня 2025 року без змін, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Потьомкін С.О. просив стягнути з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі по 8 700,00 грн. кожній.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на отримання професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №251-23 від 18.03.2023 року, укладений між ОСОБА_1 і Адвокатським бюро «Сергія Потьомкіна»; додаткова угода №1 до договору №251-23 про надання правової (правничої) допомоги від 18.03.2023 року; додаток №2 до Договору №251-23 про надання правової (правничої) допомоги від 18.03.2023 року; Договір про надання правової (правничої) допомоги №252-23 від 18.03.2023 року, укладений між ОСОБА_2 і Адвокатським бюро «Сергія Потьомкіна»; додаткова угода №1 до договору №252-23 про надання правової (правничої) допомоги від 18.03.2023 року; додаток №2 до Договору №252-23 про надання правової (правничої) допомоги від 18.03.2023 року; платіжні інструкції.

З огляду на це Київський апеляційний суд дійшов висновку про доведеність витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в розмірі по 8 7000,00 грн. кожній та їх співмірність зі складністю справи і виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню в межах заявленої суми по 8 700,00 грн. кожному позивачу

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року та додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року та додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (Код ЄДРПОУ:39633783) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 8700 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (Код ЄДРПОУ:39633783) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 8700 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна