Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №501/2091/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

12 жовтня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2091/26 Провадження № 2/501/1963/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі головуючого - Тордія Е.Н. секретаря судових засідань Дунаєвої Т.В.

номер справи № 501/2091/26 номер провадження 2/501/1963/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до

відповідача ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Незалежна профспілка працівників морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

підстава та предмет позову визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

участь у справі приймала: представник відповідача – Тимофієнко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад правовідносин. Позиція позивача та представника відповідача.

05 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (далі по тексту ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК»), в якому просив поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду на оскарження наказів директора ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» №06-Ст від 03 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани», №09-СТ від 27 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення»; наказ директора ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» за №06-Ст від 03 березня 2026 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, визнати незаконним та скасувати; наказ директора ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» за №9-Ст від 27 березня 2026 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, визнати незаконним та скасувати; наказ в.о. директора ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» за № 110/0-1 від 01 квітня 2026 року «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 з підприємства, визнати незаконним та скасувати; поновити ОСОБА_1 в ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» на посаді охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки; стягнути з ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток часу вимушеного прогулу починаючи з 27 березня 2026 року по час постановлення рішення суду; стягнути з ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі визначених квитанціями; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць піддати до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

Наказом директора порту від 27 січня 2023 року за № 38, на виконання рішення суду ОСОБА_1 був поновлений на роботу у ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» на посаду докера-механізатора 4 класу 4 терміналу.

Після низки переведень, працював у ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» охоронником 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки (наказ директора порту №309-0 від 28 серпня 2025 року).

За час роботи на цій посаді у відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки, в тому числі на робочому місті в мультимодальному морському терміналі виконував свої обов`язки сумлінно в рамках своїх обов`язків та не мав ніяких нарікань з боку керівництва порту та служби внутрішньої портової безпеки.

За усним розпорядженням начальника СВПБ Нічіпорука М.І. безпосередньо підпорядковувався начальнику сектору морської безпеки служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_2

20 березня 2026 року у зв`язку з виробничою необхідністю йому було повідомлено про те ,що він має приступити до роботи о о7:30 годині, а не о 08:00 годині та, відповідно, зміну мав закінчити о 07:30 наступного дня.

Окрім того, керівництву СВПБ відомо, що він має хронічне захворювання у вигляді бронхіальної астми.

Після зміни керівництва порту, з боку начальника СВПБ ОСОБА_3 і його підлеглих, до нього, як члена Незалежної профспілки працівників ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» склалися не приязні відносини, які полягали в психологічному тискові у формі створення стосовно нього напруженої, ворожої атмосфери на робочому місці, висловлюючи на його адресу погрози та демонструючи зневажливе відношення.

В результаті чого, він вимушений був неодноразово звертатися до голови Незалежної профспілки працівників ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» та повідомляти про неправомірні дії з боку посадових осіб служби внутрішньої портової безпеки.

03 березня 2026 року на підставі наказу директора порту за №06-Ст «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани», не зважаючи на відсутність складу дисциплінарного проступку, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за нібито порушення ним п.п. «а», «б», п. 1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК».

27 березня 2026 року на підставі наказу директора порту за №09-Ст «Про застосування дисциплінарного стягнення», також не зважаючи на відсутність складу дисциплінарного проступку, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п.3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, за нібито систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених п.п. «а», «б», п. 1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК».

Як зазначено в наказах від 20 лютого 2026 року та 20 березня 2026 року позивач відмовився надавати письмові пояснення щодо поважності при чин відсутності на роботі, що є його правом ,визначеним ст. 63 Конституції України і не передбачає ніякої відповідальності. Але посадовій особі, яка намагалась взяти з нього письмові пояснення, ним усно було надане пояснення, що 17 лютого 2026 року в нього погіршився стан здоров`я (стався приступ астми) і він вимушений був у зв`язку з закінченням препарату в інгаляторі покинути робоче місце для застосування нового інгалятора, який знаходився в нього вдома.

Також 20 березня 2026 року позивачем усно було надане пояснення, що з його боку ніякого порушення режиму роботи не відбулося, так як за усним розпорядженням начальника сектору морської безпеки служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_2 , у зв`язку з виробничою необхідністю, він заступав на цілодобове чергування на робоче місце (пропускний пункт мультимодального морського терміналу порту) і приймав пост о 07:30 годин ранку, а здавав його о 07:30 годин ранку наступного дня.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку, були відсутні підстави для видання наказу за №06-Ст «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» від 03 березня 2026 року та для видання наказу за №09-Ст «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 27 березня 2026 року, а самі накази є неправомірними.

В наказі про звільнення зазначено підстави звільнення — порушення та систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених ст.139 Кодексу законів про працю України і правилами внутрішнього розпорядку (пп. «а» «б» п.1 Розділ 3).

Так, 27 березня 2026 року на підставі наказу директора порту за №09-Ст «Про застосування дисциплінарного стягнення», до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за п.3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Таким чином розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця шляхом застосування дисциплінарного заходу у вигляді його звільнення за п.3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, відбулось саме 27 березня 2026 року.

01 квітня 2026 року наказом в.о. директора порту за № 110/0-1 позивач вдруге був звільнений з роботи з підстав припинення трудового договору, яке регулюється виключно ст. 36 Кодексу законів про працю України, адже п.3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України не передбачає підстав припинення трудового договору, а регламентує виключно розірвання трудового договору в односторонньому порядку з ініціативи роботодавця.

Позивач вважає що наказ в.о. директора порту за № 110/0-1 від 01 квітня 2026 року неправомірним в силу його не відповідності вимогам діючого трудового законодавства та підставам його прийняття визначених ст. 36 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин позивач звернувся за захистом свого порушеного права, поновлення строку на звернення до суду, про скасування вищевказаних наказів, поновлення його на посаді, яку він займав та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 27 березня 2026 року по час постановлення рішення суду. Крім того просить стягнути судові витрати в розмірі визначених квитанціями.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити.

Представник ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, в обґрунтування заперечень надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу № 309-О від 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 охоронника 5 розряду відділу безпеки портового засобу мультимодального морського терміналу було переведено постійно з 28 серпня 2025 року охоронником 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки (ВО СВПБ), з оплатою за штатним розписом, ст. 32 Кодексу законів про працю України, з режимом роботи – цілодобовий. Підстава заява ОСОБА_1 .

Наказом № 06-Ст від 03 березня 2026 року до ОСОБА_1 охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом № 09-Ст від 27 березня 2026 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_1 звільнено згідно п.3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Однак, у вказаному наказі помилково не було зазначено дату звільнення 01 квітня 2026 року, і саме тому було видано наказ № 110/О-1 від 01 квітня 2026 року, в якому вказано дату звільнення 01 квітня 2026 року, фактичний розрахунок при звільненні відбувся також 01 квітня 2026 року. У вказаному наказі зазначено, що підставою є наказ № 09-Ст від 27 березня 2026 року, тобто підстава звільнення не змінювалась п.3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України – за систематичне невиконання трудових обов`язків.

Наказ № 110/О-1 від 01 квітня 2026 року видано виключно з метою зазначення дати звільнення, що не робить автоматично наказ № 09-Ст від 27 березня 2026 року незаконним.

Стосовно правомірності видання наказу № 06-Ст від 03 березня 2026 «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» та наказу № 09-Ст від 27 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив наступне.

Згідно п.2 Розділу 1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» (далі Правила), затверджених на Конференції трудового колективу 10 серпня 2011 року, Правила регламентують основні обов`язки працівників порту, організацію та охорону праці, мають мету сприяння зміцненню трудової дисципліни, раціональному використанню робочого часу, є обов`язковими для виконання всіма працівниками.

Відповідно до п. «а» п.1 Розділу 3 Правил, працівники зобов`язані: працювати сумлінно, дотримуватись дисципліни праці – основи порядку на виробництві, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивності праці; відповідно до п. «б» п.1 вказаного Розділу працівники порту зобов`язані дотримуватися встановленого режиму роботи…

ОСОБА_1 ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», що підтверджується його особистим підписом на аркуші ознайомлення 07 лютого 2024 року.

Наказом № 06-Ст від 03 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» до охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, передбаченого п.п. «а», «б» п. 1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Так, згідно наказу № 06-Ст від 03 березня 2026 року, ОСОБА_1 16 лютого 2026 року заступив на цілодобову зміну о 08.00 годині на мультимодальний морський термінал.

Згідно акту № 1 ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 06.30 години 17 лютого 2026 року по кінець зміни до 08.00 години 17 лютого 2026 року.

Відсутність ОСОБА_1 на роботі у вказані години також підтверджують охоронці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували в одній зміні з ОСОБА_1 з 16 лютого 2026 року на 17 лютого 2026 року.

Додатками до наказу вказано: акт № 1 щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі; рапорт начальника зміни ОСОБА_6 ; пояснення охоронця ОСОБА_4 ; пояснення охоронця ОСОБА_5 ; акт про відмову надати пояснення ОСОБА_1 ; копія витягу з наказу № 308-О від 28 серпня 2025 року.

ОСОБА_1 з наказом № 06-Ст від 03 березня 2026 ознайомлений в день його видання, копію отримав, що підтверджується його підписом.

Проте застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Так, наказом № 09-Ст від 27 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» до охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, передбаченого п.п. «а», «б» п. 1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Зі змісту наказу № 09-Ст від 27 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 08 березня 2026 року заступив о 08.00 годині на цілодобову зміну на мультимодальний морський термінал, тобто мав знаходитись на зміні до 08.00 години 09 березня 2026 року.

Згідно акту № 2 був відсутній на роботі з 07.28 години 09 березня 2026 року по кінець зміни, відсутність ОСОБА_1 на роботі у вказаний час також підтверджує охоронниця ОСОБА_7 , яка перебувала в одній зміні з ним.

В наказі також зазначено, що 12 березня 2026 року ОСОБА_1 заступив о 08.00 годині на цілодобову зміну на мультимодальний морський термінал.

Однак, згідно акту № 3 був відсутній на роботі з 07.38 13 березня 2026 року по кінець зміни до 08.00 години 13 березня 2026 року. Відсутність Каменського на роботі у вказані години також підтверджує охоронниця ОСОБА_7 , яка перебувала в одній зміні з ОСОБА_1

ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі з 07.28 до 08.00 години 09 березня 2026 року та з 07.38 до 08.00 години 13 березня 2026 року, що підтверджується актом від 20 березня 2026 року.

Додатками до наказу вказано: доповідна начальника ВО СВПБ Кіліянова О.С.; доповідна начальника СВПБ Нічіпорука М.І.; копія витягу з наказу № 309-О від 28 серпня 2025 року; акт про відсутність на робочому місці № 2; акт про відсутність на робочому місці № 3; акт про відмову надати пояснення № 1; пояснення охоронниці ОСОБА_7 на 2 арк.; копія наказу № 06-Ст від 03 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани».

Таким чином, в оскаржуваному наказі про звільнення вказано: які саме конкретно порушення допустив працівник; працівник порушив обов`язки, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»; невиконання трудових обов`язків скоєно умисно чи з необережності без поважних причин; невиконання трудових обов`язків є систематичним.

Систематичність полягає у невиконанні працівником своїх обов`язків без поважних причин два і більше рази протягом певного періоду. Підставою звільнення є не лише факт невиконання, а і одночасно накладення на працівника дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому, юридично значущими для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є діючи стягнення (не скасовані і непогашені).

Щодо необґрунтованості вимог про визнання наказів про оголошення догани і про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку, представник відповідача зазначив наступне.

Начальник СВПБ ОСОБА_3 у службовому листі № 09/81 від 26 травня 2026 року стосовно доводів ОСОБА_1 , викладених у позові у даній справі, повідомив: що з його боку та з боку працівників СВПБ по відношенню до ОСОБА_1 психологічного тиску, погроз та зневажливого ставлення не було, мали місце нормальні робочі відносини.; щодо питання визначеного ОСОБА_1 у позові, що нібито з його боку, а також його підлеглих, до ОСОБА_1 , як члена Незалежної профспілки працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», склалися не приязні відносини, пояснив що наведене не відповідає дійсності, з ОСОБА_1 були звичайні робочі відносини, як із іншими працівниками – членами інших профспілок.

Навпаки, ОСОБА_1 хизувався своїм членством в даній профспілці, яка допоможе йому в любій ситуації, навіть коли він не правий.; Щодо листів ОСОБА_1 до Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту «ЧОРНОМОРСЬК» від 04 січня 2024 року та 22 жовтня 2025 року, то начальник відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_8 обставини, викладені в листах стосовно ОСОБА_1 не підтвердив.; Звернень до керівництва Порту від ОСОБА_1 та/або Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту «ЧОРНОМОРСЬК», в його інтересах, з вищевказаного приводу не було, як і будь-яких інших звернень.; ОСОБА_3 , як начальник Служби внутрішньої портової безпеки, особисто усні розпорядження ОСОБА_1 щодо безпосереднього підпорядкування начальнику сектору морської безпеки Служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_2 не надавав. Зі слів ОСОБА_2 він також не надавав жодних усних розпоряджень ОСОБА_1 , в тому числі щодо режиму роботи.

Згідно штатного розпису охоронник 5 р-ду безпосередньо підпорядковується начальнику відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_8 . Щодо захворювання ОСОБА_1 на астму йому та працівникам СВПБ нічого невідомо, ОСОБА_1 не скаржився на здоров`я з цього приводу, приступів астми на роботі у нього не було.

Щодо звернень ОСОБА_1 до Незалежної профспілки зі скаргами, представник відповідача зазначив про відсутність відмітки про вхідну реєстрацію. Підпис голови профспілки про їх отримання ще не свідчить про дату походження листів. Лист від 04 січня 2024 року голова НППМТП «ЧОРНОМОРСЬК» отримав 05 січня 2025 року, тобто через рік. Крім того, Незалежна профспілка не зверталася до ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» для з`ясування вказаних в зверненнях обставин з метою захисту прав та інтересів свого члена, що також ставить під сумнів вказані документи, і може свідчити про недостовірність і недопустимість заявлених доказів.

Щодо доводу позивача про нібито подвійне звільнення представник відповідача пояснив наступне.

Як вже зазначалось у наказі № 09-Ст від 27 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» помилково не вказано дату звільнення 01 квітня 2026 року, і компенсацію за невикористану відпустку відповідно. Фактичний розрахунок відбувся 01 квітня 2026 року в день фактичного звільнення, що підтверджується довідкою «Форма 2» про нараховану та виплачену заробітну плату, яку додав до позову ОСОБА_1 . Тому 01 квітня 2026 року було видано наказ № 110/О-1 від 01 квітня 2026 року про звільнення, в якому була вказана підстава - наказ від 27 березня 2026 № 09-Ст за п.3 с. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України (за систематичне невиконання трудових обов`язків).

Таким чином, підстава звільнення не змінювалась. Наказ № 110/О-1 від 01 квітня 2026 року виданий по типовій формі № П-4, затвердженої наказом Держкомстату України від 5 грудня № 489 (про що зазначено у правому верхньому кутку наказу), саме тому, у наказі є фраза «про припинення трудового договору». Таким чином, доводи позивача про нібито наявність різних підстав звільнення є безпідставними.

Щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, представник відповідача зазначила, що такі вимоги є похідними від позовних вимог про визнання незаконним наказу. Оскільки підстави для скасування наказу про звільнення відсутні, що обґрунтовано вище, тобто наказ є законними, то позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Крім того, представник позивача зауважив, що позивач звернувся до суду з позовом 05 травня 2026 року, з наказом № 09-Ст від 27 березня 2026 року, ОСОБА_1 ознайомлено 01 квітня 2026 року, тобто позивачем пропущено строк на звернення до суду з вказаним позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник третьої особи: Незалежної профспілки працівників морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з якої вбачається, що профспілка повністю підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та не заперечує у подальшому проводити розгляд справи за відсутністю представника профспілки.

Процесуальні дії

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Позивачем 18 червня 2026 року подана заява про розгляд справи за його відсутності та задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с. 101).

Представником відповідача 29 травня 2026 року через систему «Електронний суд» надісланий відзив на позовну заяву з доказами на підтвердження заперечень (а.с. 53-68).

25 травня 2026 року, 26 серпня 2026 року від представника Незалежної профспілки працівників морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» Павлуша В.В. надані заява та пояснення щодо підтримання позовних вимог ОСОБА_1 та розгляд справи за відсутністю представника профспілки. (а.с. 34, 120-127).

05 жовтня 2026 року представником відповідача надане клопотання про доручення доказів, а саме копії акту про відмову від підпису (ознайомлення) з Інструкцією з охорони праці охоронника відділу охорони 5 розряду ОСОБА_1 № ІП 115-24. (а.с. 141-146).

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст. ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

За таких обставин Суд вважає можливим продовжити розгляд справи за відсутністю не з`явившись учасників судового процесу, повідомлених належним чином.

Позиція суду.

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28 серпня 2025 року переведений на посаду охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки на підставі наказу №309-0 від 28 серпня 2025 року. (а.с. 13-14).

Відповідно до п.2 Розділу 1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» (далі Правила), затверджених на Конференції трудового колективу 10 серпня 2011 року, Правила регламентують основні обов`язки працівників порту, організацію та охорону праці, мають мету сприяння зміцненню трудової дисципліни, раціональному використанню робочого часу, є обов`язковими для виконання всіма працівниками. (а.с.72).

За умовами п. «а» п.1 Розділу 3 Правил, працівники зобов`язані: працювати сумлінно, дотримуватись дисципліни праці – основи порядку на виробництві, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивності праці; відповідно до п. «б» п.1 вказаного Розділу працівники порту зобов`язані дотримуватися встановленого режиму роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходів щодо усунення причин, що перешкоджають нормальному виробництву роботи або утруднюють її перебіг. (а.с. зворот 72).

Відповідальність за порушення трудової дисципліни визначена у Розділі 8 правил.

Пунктом 2 Розділу 8 правил передбачені стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани та звільнення.

Згідно копії акту б/н від 07 жовтня 2025 року охоронних ОСОБА_1 відмовився від підпису (ознайомлення) з інструкцією з охорони праці охоронника ВО БПЗ ЗМТ № ІП 115-24. (а.с. 146).

Копія доповідної начальника СВПБ від 17 лютого 2026 року та копія рапорту від 17 лютого 2026 року, письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 17 лютого 2026 року містять відомості про те, що ОСОБА_1 з 06:30 години 17 лютого 2026 року по 08:00 годину 17 лютого 2026 року був відсутній на роботі на території мультимодального морського терміналу (а.с. 76-78).

Наказом №06-Ст від 03 березня 2026 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» за порушення трудової дисципліни, передбаченої п.п. «а», «б», п. 1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМАРСЬК», застосоване до охоронця 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. (а.с. 15-16).

Копія доповідної записки начальника ВО СВПБ Кільянова О. та заступника начальника ВО СВПБ від 19 березня 2026 року, доповідна начальника СВПБ від 20 березня 2026 року, копія пояснень ОСОБА_7 , які містять відомості про те, що охоронник ОСОБА_1 залишив своє робоче місце 09 березня 2026 року за 32 хвилини до кінця робочого часу, а 13 березня 2026 року за 22 хвилини до кінця робочого часу. (а.с. 81, 84).

19 березня 2026 року складено акти про відсутність на робочому місці, в яких зазначено, що охоронець ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 09 березня 2026 року з 07:28 години по 08:00 години та 13 березня 2026 року з 07:38 години по 08:00 години. (а.с. зворот 82-83).

Відповідно до копії акту б/н від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовився від підпису наказу №09-Ст від 27 березня 2026 року.

27 березня 2026 року наказом №09-Ст «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених п.п. «а», «б», п. 1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Чорноморськ» застосоване до охоронця 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно з п. 3 ч. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України. (а.с. 17-18).

Відповідно до копії акту б/н від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовився від підпису наказу №09-Ст від 27 березня 2026 року.

01 квітня 2026 року наказом в.о. директора порту за № 110/0-1 «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 , охоронник 5 розряду за систематичне невиконання трудових обов`язків п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України звільнений. (а.с. 19).

З копії консультативного висновку спеціаліста від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз бронхіальна астма легка персистуюча частково-контрольована ЛП 0-І ст. (а.с. 20-21).

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 написав заяву про видачу трудової книжки, копію посадової інструкції та бухгалтерські довідки за формою 2. (а.с. 22).

13 квітня 2026 року на лист ОСОБА_1 надано відповідь № 21/11.1-12, якою відмовлено у видачі копії посадової інструкції, оскільки за класифікатором професій ДК 003:2010 для робітників посадові інструкції не передбачені. (а.с. 23).

01 квітня 2024 року та 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звертався до голови Незалежної профспілки працівників ДП МТП «ЧОРНОМОРСЬК» з повідомленням про неправомірні дії з боку начальника охорони ОСОБА_8 , які отримані 05 січня 2025 року та 23 жовтня2025 року відповідно. (а.с. 24-25).

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Згідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі ст. 141 Кодексу законів про працю України , власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Частиною першою ст. 147 Кодексу законів про працю України передбачено ,що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Відповідно до ч.1 ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином , при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 Кодексу законів про працю України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Щодо вимог про скасування наказу про застосування дисціплінарного стягнення у виді догани .

З наявних матеріалів справи вбачається, що підставою проведення внутрішньої перевірки та запровадження наказу №06-Ст від 03 березня 2026 року про застосування до

позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани є Акт №1, складений працівниками за участю начальника зміни охорони СВПБ ОСОБА_6 , при цьому в актові не міститься дата та час складання документу та відповідної внутрішньої реєстрації .

Так, акт про відсутність працівника на робочому місці обов`язково має бути зареєстрований у спеціальному журналі обліку внутрішніх документів (чи журналі реєстрації актів) підприємства. Після підписання членами комісії акт передається особі, відповідальній за кадрове діловодство, яка присвоює йому порядковий номер за журналом реєстрації внутрішніх документів та ставить поточну дату реєстрації. Реєстрація акту надає документу юридичну силу, фіксує точну дату його створення та номер.

Позивачем в позовній заяві зазначено , що він має хронічне захворювання у вигляді бронхіальної астми та саме 17 лютого 2026 року його відсутність на робочому місці пов`язана з погіршенням стану здоров`я, що підтверджується належними доказами , проте перевірка вказаних обставин відповідачем не проводилась.

Верховний Суд сформулював у постанові від 12 січня 2026 у справі №712/10356/24 важливі орієнтири для правозастосування у спорах про звільнення за прогул в умовах воєнного стану, звернувши увагу на необхідність чіткого розмежування понять: «відсутність на робочому місці «відсутність на роботі». Відсутність за фіксованим робочим місцем за умови перебування працівника на території підприємства або виконання трудових функцій не може автоматично вважатися прогулом. Суд також роз`яснив порядок фіксації прогулу для звільнення, який передбачає наступне: акт про відсутність працівника на роботі; з`ясування причини відсутності працівника на роботі, оцінка їх поважності.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Доказів того , що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин суду не надано.

На підстави викладеного вище Суд дійшов висновку , що наказ №06-Ст від 03 березня 2026 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, є неправомірний та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги поновлення строку на звернення до суду щодо оскарження наказу від 03 березня 2026 року Суд вважає таку вимогу зайвою, оскільки відповідно до ст. 233 Кодексу України про працю працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Позивач звернувся до суду з відповідним позовом 05 травня 2026 року , тобто в межах строку передбачених законом.

Щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

27 березня 2026 року за наказом директора ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» за N209-CT, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно п.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Правовою підставою для звільнення позивача , яка зазначена в описовій та резолютивній частині наказу є порушення вимог ст. 139 Кодексу законів про працю України та систематичне невиконання без поважної причини обов`язків покладених п.п. а,б. п.1 Розділу 3 правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», які є загальними.

За вимогою ст. 57 Конституції України , кожному гарантується право знати свої права i обов`язки.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила , що посадова інструкція охоронця в ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ,відсутня

Згідно вимог ст ст. 29 Кодексу України про працю України, саме на роботодавця покладеться обов`язок, до початку роботи в узгоджений з працівником cпoci6 поінформувати його щодо правил трудового розпорядку , а також про положення колективного договору .

З урахуванням викладеного , якщо нормативний акт локальної дії не складався і не доводився до працівника , то останній не може бути притягнутим до будь- якої відповідальності.

З досліджених в судому засідання доказів Суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення у вигляді догани, що є у причинному зв`язку з відсутністю підстав , звільнення його за п.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Також , Суд зауважує, що вимога до оформлення документів в України регулюється стандартом ДСТУ 4163:2020 та правилами діловодства затверджені наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01 липня 2020 року №144 які при оформленні кадрових документів є обов`язковими.

Це встановлено п. 11 гл. 1 р. II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (далі – Правила №1000/5), де чітко зазначено, що оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування здійснюються з урахуванням вимог цього стандарту.

Звільнення — це одноразова кадрова дія. Як тільки директор підписав перший наказ, правовідносини з працівником уже визначені (або припинені з конкретної дати).

Згідно правил діловодства якщо перший наказ було видано помилково, у такому разі видають другий наказ — про скасування попереднього наказу або внесення змін чи доповнень до раніше прийнятого.

Суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідача , щодо підстав видачі наказу від 01 квітня 2026 року ,оскільки вони є безпідставними та такими ,що не відповідають правилами діловодства, затверджені наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01 липня 2020 року №144 , які при оформленні кадрових документів є обов`язковими.

Також Суд звертає є увагу що підставою звільнення може бути норма діючого законодавства , а не наказ керівника підприємства.

З запису у трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 підстава звільнення зазначено наказ № 110/0-1 від 01 квітня 2026 року ( а.с.14).

Наказ № 110/0-1 від 01 квітня 2026 року містить підставу для звільнення наказ від 27 березня 2026 року № 09-СТ.( а.с.15-19).

Одже згідно зі стандартом ДСТУ 4163:2020 видання двох чинних наказів про звільнення одного й того самого працівника з тієї самої посади є неправомірним.

Таким чином Суд вважає що видані накази про притягнення ОСОБА_1 до дисціплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до приписів ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, при затримці розрахунку при звільненні роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Згідно зі статтями 115, 116 Кодексу законів про працю України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуванної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

При цьому, Суд зауважує на позиції Верховного Суду по застосуванню ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, відшкодування, передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Тому визначений у ст. 117 Кодексу законів про працю України період, за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не зобов`язує суд визначати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах максимального розміру середнього заробітку (за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців), а лише встановлює найвищу межу розміру такого відшкодування.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 ( далі по тексту Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно до пп. б) п. 4 Постанови до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов`язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов`язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо) ст. ст. 44, 83, 120, 121,125 Кодексу законів про працю України

Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п. 3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Тобто, всі виплати втому числі одноразові які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в праці; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії ; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.

Відповідно пп. а) п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» до розрахунку не включаються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника.

Відповідно до бухгалтерських довідок форми 2 за лютий та березень місяці 2026 року середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає:

В лютому 2026р. заробітна палата складала : 19200,64 грн., в березні 2026 року заробітна палата складала – 13541,91 грн., середньо місячна заробітна плата складає: (19200,64+ 13541,91) : 2 = 16372,27грн.

В лютому 2026 року було 19,25 робочих змін, в березні 2026 року було 20,125 робочих змін, загальна кількість робочих змін складає: 39,37 р/з. (19,25+20,125).

Середня кількість робочих змін складає 19,68 р/з (39,37 :2). Середньоденний заробіток працівника складає:16372,27: 19,68 = 831,92грн.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 27 березня 2026 року по 12 жовтня 2026 року складає 129,08 робочих змін ( (19,68х6)+1)

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: з 27 березня 2026 року по 12 жовтня 2026 року складає; 129,08 х 831,92= 107384,23 грн. -23192= 84192,23грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з припиненням дії трудового договору складає 84192,23грн.

Статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Висновок суду.

Оцінивши надані доказу у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331.20 грн. сплачений позивачем при зверненні до суду та документально підтверджений.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 94, 116, 233, 235 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, Суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Незалежна профспілка працівників морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання наказів про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати:

наказ директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» за №06-Ст від 03 березня 2026 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним та скасувати:

наказ в.о. директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» за №9-Ст від 27 березня 2026 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Визнати незаконним та скасувати:

наказ в.о. директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» за № 110/0-1 від 01 квітня 2026 року «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 з підприємства.

Поновити ОСОБА_1 у ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» код ЄРДПОУ 01125672, адреса вул. Праці, буд. 6 в м. Чорноморську на посаді охоронника 5 розряду відділу охорони служби внутрішньої портової безпеки.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» код ЄРДПОУ 01125672, адреса вул. Праці, буд. 6 в м. Чорноморську Одеської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 27 березня 2026 року по день винесення рішення суду у розмірі 84192,23 грн грн. з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» код ЄРДПОУ 01125672, адреса вул. Праці, буд.6 в м. Чорноморську Одеської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1331.20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» код ЄРДПОУ 01125672, адреса вул. Праці, буд. 6 в м. Чорноморську Одеської області.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Незалежна профспілка працівників морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» код ЄРДПОУ 20987285 адреса вул. Транспортна, буд. 7, м. Чорноморську, Одеська область.

Головуючий