Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №372/3947/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 372/3947/26

Провадження № 22-ц/824/8819/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 07 жовтня 2026 року

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

секретаря Узлій М.М

сторони: позивач заступник керівника Київської обласної

прокуратури в інтересах держави в особі

Козинської селищної ради

відповідачі ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Зінченко О.М., -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради звернувся до Обухівського районного суду Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року справа прийнята до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

05 листопада 2025 року прокурором Київської обласної прокуратури було подано до суду заява про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 подав до суду клопотання про залишення позову без руху, в зв`язку застосуванням у даній справі положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року за № 4292-ІХ, та надання часу прокурору для усунення недоліків, оскільки прокурором не внесені кошти на депозитивний рахунок суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року заяву про зміну предмету позову заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможньої О. в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування із незаконного володіння залишено без руху, з наданням стороні позивача строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення повного тексту ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснено, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде залишена без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

04 лютого 2026 року від прокурора Обухівської окружної прокуратури Курінного С.О. до Обухівського районного суду Київської області надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 21 січня 2026 року про залишення заяви про зміну предмету позову без руху, в яких зазначив, що відсутні підстави для доручення у даній справі експертної грошової оцінки земельної ділянки, а також внесення на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області вартості спірної земельної ділянки.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року заяву про зміну предмету позову заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможньої О. в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування із незаконного володіння залишено без розгляду.

Роз`яснено, що залишення заяви про зміну предмету позову без розгляду не позбавляє позивачів права повторно звернутися до суду з вказаною заявою.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Таможня О., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає що позовна заява була подана у серпні 2023 року з дотриманням на той момент вимог процесуального права, а норма частини 4 статті 177 ЦПК України, в редакції Закону від 12 березня 2025 року, не має зворотної дії в часі.

Суд безпідставно залишив позовну заяву про зміну предмету позову без руху, а згодом - без розгляду з підстав ненадання доказів внесення коштів на депозитний рахунок суду, не врахувавши, що такий обов`язок виникає лише у разі витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідачі не є добросовісними набувачами, більше того, питання добросовісності відповідачів має вирішуватися судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження.

Більш того, ст. 185 ЦПК України визначено порядок залишення без руху саме позовної заяви, а не будь-яких інших заяв, у тому числі зави про зміну предмету позову.

Крім того, положення ст. 257 ЦПК України на підставі якої суд першої інстанції залишив без розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову, також стосується виключно позовних заяв.

У відзиві на апеляцій скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Климов О.Ю. посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої ухвали просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Сахошко М.О., представник ОСОБА_2 адвокат Климов О.Ю. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Прокурор Карнов А.О. в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляд у справи.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання та вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора з огляду на те, оскільки суду не надано будь-яких переконливих доказів, які б підтверджували участь прокурора Карнова А.О. в будь-яких інших судових засіданнях і крім того, Київська обласна прокуратура, будучи завчасно повідомлена про день та час розгляд справи, не була позбавлена можливості забезпечити явку іншого прокурора для розгляду справи, з метою дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що 9 квітня 2025 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, а тому, в силу положень статей 390, 391 ЦК України, пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 4292-ІХ, частини 4 статті 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви, шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі вартості спірного майна. Ззначив, що хоч заяву про зміну предмету позову подано прокурором до набрання чинності вищезгаданими змінами, вважав, що внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов`язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом №4292-ІХ.

Оцінюючи доводи прокурора про невідповідністьст.58 Конституції Українита ст.3 ПК України положенняЗакону №4292-ІХ від 12.03.2025 року щодо його зворотності дії в часі слід зазначити, що дійсно в Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Однак, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини,які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1ст.58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи). Звертається увага, що положення Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року як раз і пом`якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов`язку пред`явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду. Тому цей Закон має зворотню дію в часі, в тому числі і абз.2 ч.4 ст.177 ЦПК України та ст.390 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п`ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;

У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Звертаючись з позовом до суду у серпні 2023 року, з урахуванням заяви про зміну предмету позову , позивач вказував про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Суд першої інстанції не врахував , що справа не стосується питання про зворотну дію закону в часі. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

В позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувача спірної земельної ділянки.

Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24.

Крім того, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу посилався на ч.11 ст. 187 ЦПК України, а також ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, позивач має право змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання.

У разі, якщо заява про зміну предмета позову не відповідала вимогам закону щодо форми чи змісту (або до неї не було додано доказів направлення сторонам), суд першої інстанції за аналогією закону мав застосувати положення статті 185 ЦПК України та повернути заяву заявнику, а не залишати її без розгляду.

Стаття 257 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду.

Зміст зазначеної норми закону не передбачає можливості залишення без розгляду окремої заяви (клопотання) про зміну предмета позову. Зазначена стаття застосовується виключно до позовної заяви, що має наслідком закінчення провадження у справі, тоді як у даній справі суд залишив без розгляду лише проміжну заяву.

З урахуванням викладено, апеляційний суд вважає, що залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову з наведених судом першої інстанції підстав, є таким, що вчинено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради - задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року- скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна