Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №496/8159/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8159/25

Провадження № 2/496/317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря - Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до

відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

вимоги позивача: про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів,

позивач - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але представник надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача,

відповідачка - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, але представник надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідачки, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

1. 08.12.2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), в якому просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого 31.03.2022 року Біляївським районним судом Одеської області по справі № 496/3889/19, на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 у сумі 922237,93 гривень.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2017 року між сторонами був укладений шлюб від якого мають сина, ОСОБА_3 , малолітнього, ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі Заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03.02.2020 року по справі № 496/3393/19, шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року по справі № 496/3889/19, яке було залишено без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 27.10.2021 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , малолітнього, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 16990,00 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією, починаючи з 03.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 року, якою змінено рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 4673,20 гривні. Станом на 03.11.2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_4 становить 922237,93 гривень. Позивач не відмовляється від утримання сина, проте його матеріальний стан погіршився. З 17.04.2023 року позивач перебував на обліку, як безробітний, в Одеському міському центрі зайнятості. В подальшому позивач був офіційно працевлаштованим та отримував заробітну плату з якої відраховувалися аліменти, але розмір його заробітної плати в сумі 10000,00 гривень, а в подальшому 9500,00 гривень не дозволяють йому повністю сплатити заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина. Окрім того, позивач просить звернути увагу на те, що батько позивача є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, безстроково. На сьогоднішній день з заробітної плати позивача відраховується 70% за постановами державного виконавця, але ці відрахування не покривають навіть поточний платіж. Наголосив на тому, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а в силу об`єктивних обставин.

3. 16.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Чумаченка С.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. У відзиві представник відповідачки зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України суд може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Однак, на думку представника відповідачки, позивачем не наведено належних обставин та не надано доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Так, представник відповідачки вказує, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 496/2180/22, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за період із жовтня 2019 року по квітень 2022 року у розмірі 443 532 грн. Вважає, що зазначеним рішенням встановлено вину позивача у виникненні заборгованості за відповідний період, оскільки відповідальність, передбачена ст. 196 СК України, настає за наявності вини платника аліментів. Крім того, представник відповідачки зазначає, що позивач є працездатною особою, має професійну кваліфікацію моряка, досвід роботи другим механіком морського судна та раніше отримував заробітну плату близько 7 000 доларів США щомісячно. Водночас позивач працевлаштовувався на посади охоронника, водія та менеджера із заробітною платою близько 9 500-10 000 грн, що, на думку представника відповідачки, свідчить про свідоме погіршення ним свого матеріального становища з метою уникнення виконання аліментного обов`язку. При цьому зазначає, що позивачем не надано доказів вжиття заходів для працевлаштування за спеціальністю або пошуку більш оплачуваної роботи. Посилається на відповідь ПП «Альфа Навігейшн» від 08.01.2024 року, згідно з якою останні послуги позивачу надавалися 24.02.2021 року. Також вказує, що позивач мав диплом старшого механіка, чинний до 10.08.2023 року, та посвідчення особи моряка, чинне до 30.07.2024 року, однак не вжив заходів для поновлення зазначених документів. Представник відповідачки звертає увагу, що постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року у справі № 496/413/22 скасовано заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2022 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів. Зазначає, що судом апеляційної інстанції вже надавалася оцінка доводам позивача щодо погіршення його матеріального становища, можливості працювати за спеціальністю та отримувати більший дохід, при цьому належних доказів існування об`єктивних перешкод для такого працевлаштування позивачем надано не було. Також посилається на постанову Верховного Суду від 27.11.2024 року у справі № 496/3889/19, якою, за доводами представника, підтверджено правомірність встановлення тимчасового обмеження позивача у праві керування транспортними засобами у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що встановлені щодо позивача обмеження є наслідком його власної поведінки та неналежного виконання аліментного обов`язку, а тому не можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості. Окремо представник відповідачки зазначає, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року у справі № 496/3889/19, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі 16 990 грн щомісячно, починаючи з 03.10.2019 року, а також аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 2 500 грн. При цьому вказує, що заборгованість зі сплати аліментів почала утворюватися ще до запровадження воєнного стану, оскільки у 2019 році позивач сплатив на утримання дитини лише 4 000 грн, у 2020 році - 20 000 грн, а у 2021 році - 54 158 грн, незважаючи на наявність можливості отримувати значно більший дохід за своєю професією. Представник відповідачки наголошує, що тимчасові обмеження щодо позивача були встановлені лише з 01.02.2022 року, тоді як заборгованість почала накопичуватися ще з жовтня 2019 року. Таким чином, на його думку, саме неналежне виконання позивачем обов`язку зі сплати аліментів призвело до виникнення заборгованості та подальшого застосування до нього передбачених законом обмежень, а не навпаки. Щодо посилання позивача на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року у справі № 496/6218/23, представник відповідачки зазначає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального становища платника не є підставою для звільнення від сплати заборгованості, яка виникла до зміни їх розміру. Вказує, що у зазначеній справі судом не вирішувалося питання про відсутність вини позивача у виникненні заборгованості та не встановлювалися підстави для звільнення від її сплати. Також представник відповідачки зазначає, що заборгованість у розмірі 922 237,93 грн утворилася за період до 12.06.2025 року, коли розмір аліментів становив 16 990 грн щомісячно, а тому подальше зменшення їх розміру не звільняє позивача від обов`язку погасити раніше утворену заборгованість. Посилаючись на ч. 4 ст. 82 ЦПК України, представник відповідачки вважає, що обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, не підлягають повторному доказуванню, а звернення позивача із даним позовом фактично спрямоване на повторну переоцінку обставин, яким уже була надана правова оцінка судами. Крім того, представник відповідачки зазначає, що звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами суперечитиме найкращим інтересам дитини, оскільки фактично покладе весь тягар її матеріального забезпечення на матір, тоді як обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків. Таким чином, представник відповідачки вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок свідомої поведінки позивача, який, маючи відповідну кваліфікацію та можливість отримувати достатній дохід, не вживав належних заходів для виконання покладеного на нього обов`язку щодо утримання дитини. При цьому доказів існування тяжкої хвороби або інших обставин, які мають істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, позивачем не надано. Крім заперечень проти позову, представник відповідачки просить поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття провадження відповідачка отримала 20.01.2026 року, однак у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем не мала можливості своєчасно отримати професійну правничу допомогу, договір про надання якої було укладено 13.02.2026 року. Також просить врахувати обставини воєнного стану, повітряні тривоги та зайнятість адвоката в інших судових засіданнях. На підставі викладеного просить поновити відповідачці строк на подання відзиву та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити у повному обсязі. (а.с. 67-72)

4. Щодо клопотання представника відповідачки про поновлення строку на подання відзиву Суд зазначає наступне. Ухвалою від 11.12.2025 року відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву. Копію ухвали відповідачка отримала 20.01.2026 року, отже строк сплинув 04.02.2026 року, а відзив подано 16.02.2026 року. Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Суд враховує, що строк пропущено лише на дванадцять днів; відзив подано через три дні після укладення договору про правничу допомогу; ознак зловживання процесуальними правами не встановлено; предмет спору безпосередньо стосується майнових інтересів малолітньої дитини. При застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, який може становити неправомірне обмеження права на доступ до суду (постанова Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі № 234/11607/20). З огляду на викладене Суд визнає причини пропуску строку поважними, поновлює відповідачці строк на подання відзиву та приймає його до розгляду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася, але представник надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідачки. (а.с. 78)

6. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, але представниця надала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. (а.с. 86)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 року, цивільну справу № 496/8159/25, передано до провадження головуючої судді Біляївського районного суду Одеської області Портній О.П. (а.с. 60)

8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.12.2025 року було прийнято позовну заяву та справу призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого провадження та викликом сторін. Окрім того відповідачці був визначений строк для надання відзиву на позовну заяву. (а.с. 62-63)

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.04.2026 року підготовче провадження закрите та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті. (а.с. 81)

10. Верховний Суд у своїй постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

11. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року у справі № 496/3889/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.10.2021 року, з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 16 990 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Розмір аліментів визначено з урахуванням заробітку позивача на посаді другого механіка іноземного судна близько 7 000 доларів США на місяць. Примусове виконання рішення здійснюється у виконавчому провадженні № НОМЕР_4. (а.с. 12-18)

13. Відповідно до копії розрахунку заборгованості по аліментам у ВП № НОМЕР_4, від 03.11.2025 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментах, які підлягають сплаті по виконавчому документу, становить 922237,93 гривень. (а.с. 19)

14. З копії звіту про здійснення відрахувань та виплат Одеської філії ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» щодо ОСОБА_1 , вбачається, що за період з 01.06.2023 року по 30.09.2023 року на користь ОСОБА_2 перераховано 16 100,00 гривень, з яких 9 660,00 гривень - у ВП № НОМЕР_4 та 6 440,00 гривень - у ВП № НОМЕР_5. (а.с. 20)

15. Згідно з копією довідки № 11, виданої 06.10.2023 року ТОВ «ТЕХНОФОРУМ», ОСОБА_1 працює на підприємстві ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» (Одеська філія) на посаді водія автотранспортних засобів з 23.05.2023 року з окладом 10000,00 гривень з повним робочим часом, з 08:00 до 18:00 години. (а.с. 21)

16. Відповідно до копії довідки № 154, виданої 12.11.2025 року ТОВ «СТРАНС ТРАК ПАРТС», ОСОБА_1 працює в ТОВ «СТРАНС ТРАК ПАРТС» з 01.10.2024 року та займає посаду менеджера в оптовій торгівлі. Дохід за період з 01.10.2024 року по 31.10.2025 року склав 124670,38 гривень. З жовтня 2024 року по травень 2025 року із заробітної плати утримувалися лише податки та збори; з червня 2025 року утримуються аліменти у розмірі 5 228,30 гривень щомісячно. (а.с. 22)

17. Відповідно до листа ПП «Альфа Навігейшн» від 08.01.2024 року вих. № 360, наданого на адвокатський запит представника позивача, ОСОБА_1 отримував послуги від цього підприємства останній раз 24.02.2021 року; на дату надання відповіді послуги з працевлаштування йому не надавалися. (а.с. 23)

18. З копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з І-го кварталу 2021 року по ІІІ-й квартал 2023 року, наданої Головним управлінням ДПС в Одеській області ДПС України щодо ОСОБА_1 , вбачається що за період: І-ІІІ квартал 2021 року - інформація відсутня; ІV квартал - ПП «Ланжерон-охорона», заробітна плата 6870,76 гривень; січень 2022 року - ПП «Ланжерон-охорона», заробітна плата 6704,58 гривні; лютий 2022 року - ПП «Ланжерон-охорона», заробітна плата 6752,55 гривні; березень 2022 року - ПП «Ланжерон-охорона», заробітна плата 6342,80 гривні; ІІ квартал 2022 року - І квартал 2023 року - відсутня інформація про доходи; квітень 2023 року-червень 2023 року - Одеський ОЦЗ; червень 2023 року-вересень 2023 року - ТОВ «ТЕХНОФОРУМ», щомісячна заробітна плата 10000,00 гривень. (а.с. 24-26)

19. Згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.12.2023 року № 91-62989/18/23-Вих, за період з 01.01.2021 року по 21.12.2023 року ОСОБА_1 перетинав державний кордон України: 24.02.2021 року - виїзд (пункт пропуску «Одеса», рейс Одеса - Стамбул); 11.05.2021 року - в`їзд та 14.05.2021 року - виїзд (морський торговельний порт «Южний», судно «TOMINI ENTITY»); 08.09.2021 року - в`їзд (пункт пропуску «Одеса», рейс Стамбул - Одеса). Іншої інформації щодо перетинання державного кордону не міститься. (а.с. 27)

20. З копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою 13.02.2018 року та копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи безстроково. (а.с. 28, 29)

21. Відповідно до копії інформаційної довідки № 363302340 від 25.01.2024 року, на все нерухоме майно ОСОБА_1 01.02.2022 року накладено арешт, номер запису про обтяження: 46447722. (а.с. 34-35)

22. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.08.2023 року по справі № 496/2180/22, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.03.2023 року. (а.с. 57-58)

23. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року по справі № 496/6218/23, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено частково та ухвалено зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3 , малолітнього, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16990,00 гривень до 3196,00 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 42-56)

24. Постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 року по справі № 496/6218/23 рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року змінено та ухвалено збільшити суму аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 3196,00 гривень до 4673,20 гривні. В решті рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року залишено без змін. (а.с. 36-41)

25. Розмір доходу ОСОБА_1 згідно з формою ОК-5 та формою ОК-7 від 25.09.2025 року становить: 2006 рік - 9187,00 гривень; 2021 рік - 6870,76 гривень; 2022 рік - 19799,93 гривень; 2023 рік - 73077,58 гривень; 2024 рік - 114725,77 гривень; 2025 рік - 76800,00 гривень. (а.с. 30-31, 32-33)

V. Оцінка Суду.

26. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

27. Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

28. У відповідності до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

29. Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

30. Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

31. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

32. За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

33. Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

34. Відповідно до ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

36. Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути зменшено за позовом платника у разі зміни його матеріального або сімейного стану. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

37. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України неустойка (пеня) стягується у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти.

38. Частиною другою ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

39. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

40. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

41. Частина друга ст. 197 СК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника від сплати заборгованості (постанови Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі № 381/1553/19-ц, від 03.06.2026 року у справі № 283/292/25).

42. Вирішуючи такий спір, суд має врахувати період виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 25.02.2026 року у справі № 761/26311/23). Якщо заборгованість виникла до настання обставини, на яку посилається платник, і позивач не пояснив причин її утворення, це є підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі № 219/6287/17, від 22.01.2020 року у справі № 691/1497/18).

43. Для правильного застосування ч. 2 ст. 197 СК України суд має встановити причинно-наслідковий зв`язок між обставинами, на які посилається позивач, і погіршенням його матеріального стану, внаслідок якого він був повністю позбавлений можливості виконувати аліментні зобов`язання у конкретний період. Підлягають дослідженню доходи і витрати платника у спірний період та набуте ним майно. Обставини, встановлені рішенням про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, мають преюдиційне значення для періоду, що ним охоплений (постанова Верховного Суду від 03.06.2026 року у справі № 283/292/25).

44. Тяжке матеріальне становище та неможливість влаштуватися на роботу можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, однак не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України. Невиконання платником обов`язку повідомляти виконавця про свої доходи, внаслідок чого аліменти не утримувалися, виключає звільнення від заборгованості за відповідний період (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі № 177/1090/18).

45. Відповідальність у вигляді пені за ст. 196 СК України настає лише за наявності вини платника аліментів. Саме на платника покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини; якщо він не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, він вважається винним у виникненні заборгованості (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19).

46. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на погіршення свого матеріального стану, неможливість працювати моряком через обмеження, пов`язані з епідемією коронавірусу, запровадження воєнного стану та обмеження у праві виїзду за кордон, а також на інвалідність свого батька. Суд дослідив ці доводи з урахуванням періодів, у які утворилася заборгованість. Згідно з розрахунком державного виконавця від 03.11.2025 року за період з 03.10.2019 року по 31.10.2025 року позивачу нараховано аліменти на суму 1 070 433,71 грн, з яких сплачено 148 195,78 грн, а заборгованість становить 922 237,93 грн.

47. Виходячи з цього розрахунку, Суд розподілив заборгованість за періодами її виникнення: за період з 03.10.2019 року по 28.02.2022 року позивачу нараховано аліменти на суму 491 613,87 грн (49 873,87 грн за жовтень - грудень 2019 року + 203 880,00 грн за 2020 рік + 203 880,00 грн за 2021 рік + 33 980,00 грн за січень - лютий 2022 року), сплачено 83 158,00 грн (4 000,00 грн + 20 000,00 грн + 54 158,00 грн + 5 000,00 грн), заборгованість за цей період становить 408 455,87 грн. За період з 01.03.2022 року по 30.04.2023 року нараховано 237 860,00 грн (16 990,00 грн ? 14 місяців), сплачено 0,00 грн, заборгованість становить 237 860,00 грн. За період з 01.05.2023 року по 31.10.2025 року нараховано 340 959,84 грн (135 920,00 грн за травень - грудень 2023 року + 158 307,84 грн за 2024 рік + 46 732,00 грн за січень - жовтень 2025 року), сплачено 65 037,78 грн (22 011,24 грн + 32 568,54 грн + 10 458,00 грн), заборгованість становить 275 922,06 грн. Загальна сума заборгованості за трьома періодами становить 922 237,93 грн (408 455,87 грн + 237 860,00 грн + 275 922,06 грн), що відповідає розрахунку державного виконавця.

48. Період з 03.10.2019 року по 28.02.2022 року (408 455,87 грн). Як встановлено рішенням у справі № 496/6218/23, розмір аліментів 16 990 грн визначено з урахуванням того, що позивач працював другим механіком іноземного судна із заробітною платою близько 7 000 доларів США. Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України позивач у 2021 році перебував за кордоном з 24.02.2021 року по 08.09.2021 року з перервою з 11.05.2021 по 14.05.2021 року, при цьому 14.05.2021 року він виїхав з України через морський торговельний порт «Южний» на судні «TOMINI ENTITY». (а.с. 27) Отже, доводи позивача про відсутність можливості працювати за спеціальністю у цей період не підтверджуються. Водночас за 2020 рік позивач сплатив на утримання сина 20 000 грн, за 2021 рік - 54 158 грн. (а.с. 19)

49. Рішенням у справі № 496/6218/23 також встановлено, що позивач відчужив належні йому транспортні засоби: автомобіль Volkswagen Tiguan - 24.10.2019 року, тобто після звернення відповідачки до суду з позовом про стягнення аліментів; автомобіль ЗИЛ-ММЗ 554 - 10.11.2021 року; два автомобілі Audi A6 - 20.11.2021 року, вже за наявності заборгованості зі сплати аліментів. Доказів спрямування отриманих коштів на погашення заборгованості позивач не надав.

50. Також Суд враховує, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.03.2023 року у справі № 496/2180/22 з позивача на користь відповідачки стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 443 532,00 грн. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.08.2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це рішення. (а.с. 57-58) Наявність зазначеного рішення та розмір стягнутої пені визнаються позивачем у позовній заяві, а відповідачка у відзиві зазначає, що пеню стягнуто за період з жовтня 2019 року по квітень 2022 року; позивач цих обставин не спростував. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України пеня стягується лише у разі виникнення заборгованості з вини платника аліментів, стягнення з позивача пені додатково свідчить про те, що заборгованість у зазначений період виникла з його вини. Такий висновок узгоджується з наведеними вище доказами отримання позивачем у цей період доходу від роботи моряком та відчуження ним майна без спрямування коштів на погашення заборгованості.

51. Тимчасове обмеження позивача у праві виїзду за межі України встановлено постановою державного виконавця від 14.05.2021 року, тобто до запровадження воєнного стану, саме у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів. (а.с. 42-56) Таке обмеження є наслідком невиконання позивачем аліментного обов`язку і не може розглядатися як зовнішня обставина, що спричинила виникнення заборгованості.

52. Щодо періоду з 01.03.2022 року по 30.04.2023 року (заборгованість - 237 860,00 грн.). Після звільнення з ПП «Ланжерон-Охорона» 23.03.2022 року позивач протягом тринадцяти місяців не мав офіційних доходів і не сплатив на утримання сина жодних коштів. (а.с. 19, 25-26, 30-33) Доказів пошуку роботи в цей період позивач не надав, на облік до центру зайнятості став лише 17.04.2023 року. Згідно з листом ПП «Альфа Навігейшн» від 08.01.2024 року № 360 послуги з працевлаштування на судна позивач востаннє отримував 24.02.2021 року. (а.с. 23) Доказів звернення до інших суб`єктів господарювання, що здійснюють посередництво у працевлаштуванні моряків, позивач не надав. При цьому, як встановлено рішенням у справі № 496/6218/23, диплом, що надавав позивачу право працювати механіком суден, був чинним до 10.08.2023 року, а посвідчення особи моряка - до 30.07.2024 року. (а.с. 42-56)

53. Щодо періоду з 01.05.2023 року по 31.10.2025 року (заборгованість - 275 922,06 грн.). У цей період позивач працював та отримував регулярний дохід: у ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» - з окладом 10 000 грн, а у червні - липні 2024 року - 15 000 грн на місяць; з 01.10.2024 року - у ТОВ «СТРАНС ТРАК ПАРТС» із заробітною платою 9 500 - 9 700 грн. (а.с. 21, 22, 30-33) Отже, позивач не був позбавлений можливості виконувати аліментні зобов`язання.

54. Згідно з довідкою ТОВ «СТРАНС ТРАК ПАРТС» від 12.11.2025 року № 154 з жовтня 2024 року по травень 2025 року із заробітної плати позивача утримувалися лише податки та збори, а утримання аліментів розпочато з червня 2025 року. (а.с. 22) Отже, протягом восьми місяців роботи аліменти із заробітної плати позивача не утримувалися, а твердження позивача про постійне утримання 70 % заробітної плати не відповідає наявним у справі доказам. Доказів того, що позивач повідомив державного виконавця про нове місце роботи, матеріали справи не містять.

55. Погіршення матеріального стану позивача, встановлене у справі № 496/6218/23, стало підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України, і суди визначили новий розмір аліментів з дня набрання рішенням законної сили - з 12.06.2025 року. (а.с. 36-56) Звільнення позивача від заборгованості, що утворилася до цієї дати, фактично надало б зменшенню розміру аліментів зворотної дії, що суперечить п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3.

56. Інвалідність батька позивача встановлена 13.02.2018 року, тобто існувала до ухвалення рішення про стягнення аліментів. (а.с. 28-29) Доказів понесення позивачем витрат на утримання батька не надано. Запровадження воєнного стану саме по собі не є обставиною, що звільняє від обов`язку утримувати дитину, а причинного зв`язку між ним та виникненням заборгованості позивач не довів.

57. Представник позивача посилається на постанову Верховного Суду від 30.03.2023 року у справі № 509/5304/20 (провадження № 61-6189св22), зазначаючи у позовній заяві дату її ухвалення як 23.03.2023 року. Суд вважає висновки, викладені у цій постанові, нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини справ суттєво відрізняються. У справі № 509/5304/20 платник аліментів з липня 2018 року офіційно не працював і доходів не отримував, за весь 2020 рік роботи за кордоном отримав 3 640 євро, після ухвалення рішення про стягнення аліментів мав нових утриманців, а сума його заборгованості становила 142 000 грн. Суди встановили, що він виконував обов`язок з утримання дитини в міру своїх можливостей. Натомість у даній справі заборгованість переважно утворилася в період, коли позивач отримував високий заробіток. З позивача стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів, що передбачає наявність його вини, а протягом восьми місяців роботи аліменти з його заробітної плати взагалі не утримувалися.

58. Крім того, у постанові від 28.05.2026 року у справі № 752/8646/25 Верховний Суд залишив без змін рішення про відмову у звільненні від сплати заборгованості за аліментами та зазначив, що такі висновки не суперечать постанові у справі № 509/5304/20.

59. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі № 381/1553/19-ц не спростовують висновків Суду, оскільки ця постанова містить загальний висновок про право суду оцінювати істотність обставин у кожному конкретному випадку, який Суд застосував.

60. Посилання позивача на п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 та постанову Верховного Суду від 18.01.2023 року (провадження № 61-10676св22) щодо презумпції вини платника аліментів свідчать про те, що саме на позивача покладено обов`язок довести відсутність своєї вини у виникненні заборгованості. Однак таких доказів позивач не надав, а стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів, навпаки, свідчить про наявність його вини у виникненні заборгованості.

61. Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення, у зв`язку з якою виникла заборгованість зі сплати аліментів. Заборгованість утворилася внаслідок неналежного виконання позивачем обов`язку сплачувати аліменти в періоди, коли він мав можливість його виконувати.

62. Звільнення позивача від сплати заборгованості в розмірі 922 237,93 грн, яка є власністю дитини, не відповідало б якнайкращим інтересам малолітнього сина сторін. За таких обставин підстави для повного або часткового звільнення позивача від сплати заборгованості відсутні, а в задоволенні позову слід відмовити.

63. Інші доводи сторін висновків Суду не спростовують. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін та інші проти України») обов`язок суду обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а Суд надав відповідь на всі істотні доводи сторін.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

64. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 127, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 179, 180, 192, 196, 197 СК України, ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

5. Повний текст рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна