Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №755/24269/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13469/2026

Справа № 755/24269/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Марфіної Н.В. в м. Київ 26 травня 2026 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

04 березня 2026 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року заяву ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Позивач ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року та ухвалити нове рішення у справі, яким стягнути на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» із ОСОБА_1 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку подання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, ч. 6 ст. 272 ЦПК України щодо визначення дня вручення судового рішення, ст. 122, 123 ЦПК України щодо перебігу процесуальних строків.

Пояснював, що заочне рішення по даній справі ухвалене 24 лютого 2026 року і направлено позивачу через підсистему «Електронний суд» 27 лютого 2026 року об 02:57, отже, рішення отримано 27 лютого 2026 року і останнім днем для подання заяви про ухвалення додаткового рішення є 04 березня 2026 року. Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подано представником позивача через засоби поштового зв`язку Укрпошта 04 березня 2026 року.

Вважав, що суд першої інстанції, залишаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, порушив ст. 141 ЦПК України, адже професійна правнича допомога входить до складу судових витрат, які підлягають розподілу, порушує ст. 137 ЦПК України, тому що законодавством чітко визначено обставину, на підставі якої понесені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на сторони.

Судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази позивача про понесені ним витрати на правничу допомогу, а саме те, що попередньо в позовній заяві було зазначено, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу, розрахунок вартості якої з усіма доказами буде подано протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Отже, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, встановлені ч. 5 ст. 263 ЦПК України в частині повноти та всебічності з`ясування обставин, на які посилався позивач у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, що призвело до залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Щодо неправильного застосування норм матеріального права, наводив зміст ст. 59, 131-2 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повідомляв, що з метою забезпечення представництва інтересів позивача в суді в даній справі уклав з Адвокатським об`єднанням «Перший радник» договір про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року та додаткову угоду № 3 до договору.

Наводив зміст п. 1 ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 137 ЦПК України щодо видів судових витрат, до яких належать витрати на правничу допомогу, повідомляв, що понесені ним судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 02 березня 2026 року.

Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 1, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 137, 204 ЦПК України та всупереч правових висновків Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Щодо обґрунтованості рішення, наводив зміст ч. 3 ст. 3, ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, стверджував, що наведені принципи судочинства не дотримані судом першої інстанції при постановленні ухвали, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тобто з неналежним з`ясуванням та доведенням всіх обставин, що мають значення для справи в частині відмови стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду заяву ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ухвалою від 26 травня 2026 року на підставі абз. 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущений встановлений законом строк для подання суду доказів понесених судових витрат, заява не містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та обґрунтування причин пропуску відповідного строку, а за власною ініціативою суд позбавлений права поновлювати процесуальний строк, встановлений законом.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, виходячи із наступного.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу за необліковану електроенергію, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у позові зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу, розрахунок вартості якої з усіма доказами буде подано протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду.

Справу № 755/24269/25 розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року позов ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» заборгованість у розмірі 40201,22 грн. та судовий збір 3028 грн.

Згідно картки руху документу, копію заочного рішення позивач ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» отримав через підсистему «Електронний суд» 27 лютого 2026 року.

04 березня 2026 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» засобами поштового зв`язку направив до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено копію довіреності представника, копію акта надання послуг, підтвердження направлення даної заяви з додатками відповідачу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов`язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/24269/25 ухвалене 24 лютого 2026 року. Враховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, є 02 березня 2026 року, враховуючи вихідні дні. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 04 березня 2026 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Апеляційний суд звертає увагу, що в ухвалі суд першої інстанції зазначив, що останнім днем для подання доказів понесення витрат на правничу допомогу є 04 квітня 2026 року, що є очевидною опискою, яка може бути виправлена в порядку ст. 269 ЦПК України, і що не є саме по собі підставою для скасування правильної ухвали.

Попри те, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, долучені до заяви, подані з порушенням п`ятиденного строку на їх подання, позивачем не було порушено питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Факт отримання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 27 лютого 2026 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/24269/25 від 24 лютого 2026 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 201/16916/17 (провадження № 61-5134св25), якою було залишено без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Необґрунтована відмова у прийнятті заяви про ухвалення додаткового рішення за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, є порушенням права позивача на доступ до суду.

Водночас, безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням статті 6 Конвенції.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2024 року в справі № 761/10495/21 (провадження № 61-7693св23) та враховуються апеляційним судом.

Апеляційний суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Норми, що регулюють строки подачі скарг (заяв), безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Тобто, звертаючись до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подаючи докази понесення таких витрат після закінчення строку на їх подання, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивач повинен був розраховувати на те, що судом будуть застосовані процесуальні обмеження у зв`язку з пропуском строку, та забезпечити правові підстави для розгляду такої заяви, подавши разом з нею обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, чого ним зроблено не було.

Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції були всі підстави для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Отже, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на даний час не позбавлене можливості подати до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із обґрунтованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, яке підлягатиме розгляду судом першої інстанції, в зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє як передчасні доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та необґрунтованості рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.