Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №754/11803/13-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 754/11803/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/14699/2026Головуючий у суді першої інстанції - Галась І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд в складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача Рябоконь Н.С.,

представника відповідачки Цирулевського Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Цирулевським Романом Олександровичем, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року про відмову відстрочити виконання рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві, Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про виселення мешканців та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

06.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з заявою, в якій просила: встановити відстрочку виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2014 у справі № 2-409/2014 про виселення ОСОБА_1 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний день строк після його припинення або скасування.

Заяву обгрунтовано тим, що 12.07.2007 року між ВАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 204-ф/07, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США 00 центів на строк до 11 липня 2019 року із сплатою процентів за користування кредитом 12,5 % річних на споживчі цілі.

З метою забезпечення виконання валютних зобов`язань за Кредитним договором 12.07.2007 року між Банком та Заявником було укладено Договір іпотеки без укладання заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Заєць І.О., за реєстровим номером №1579.

У відповідності до п. 2.1. Договору іпотеки, в іпотеку було передано «нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , складається з (трьох) жилих кімнат, жило площею 44,00 кв.м., загальною площею 78,0 кв.м.».

20.01.2014 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення у справі № 2-409/2014 про виселення ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 .

На виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/2014 виданого 15.04.2014 року на виконання вищенаведеного рішення Деснянського районного суду м. Києва.

Разом з тим, заявниця вказувала, що відповідно до п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування: зупиняється дія статті 40 цього Закону в частині виселення мешканців із житлового майна, що є предметом іпотеки; забороняється вчинення дій щодо примусової реалізації такого майна.

Таким чином, на думку заявниці, будь-які виконавчі дії, спрямовані на виселення або фактичне позбавлення права користування житлом, під час дії воєнного стану є незаконними.

В той же час, 27.04.2026 державний виконавець Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України намагався здійснити виселення на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-409/2014, чим прямо та свідомо порушив дію мораторію на виселення мешканців з іпотечного майна, що є протиправним.

За вказаних обставин, заявниця звернулася до суду з даною заявою, яку просила задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.06.2026 у задоволенні заяви відмовлено (т. 2, а.с. 61-68).

В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення п. 5-2 VI Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", згідно з якою у період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування зупиняється дія статті 40 в частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку (т. 2, а.с. 71-74).

Представник відповідачки у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_5 , яка в подальшому змінила прізвище на " ОСОБА_6 ", укладено кредитний договір №204-ф/07, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі цілі в розмірі 120000 доларів США, строком користування до 11 липня 2019 року, зі сплатою за користування 12,5% на рік.

З метою забезпечення виконання валютних зобов`язань за Кредитним договором 12.07.2007 року між Банком та Заявником було укладено Договір іпотеки без укладання заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Заєць І.О., за реєстровим номером №1579.

У відповідності до п. 2.1. Договору іпотеки, в іпотеку було передано «нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , складається з (трьох) жилих кімнат, жило площею 44,00 кв.м., загальною площею 78,0 кв.м.».

29.10.2009 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення №2-3006/2009, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» загальну суму боргу в сумі 128479,46 доларів США та 47069,05 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання даного рішення суду, 30.11.2009 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-3206/09.

12.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем винесено постанову № 63284815, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3206/09, виданого Деснянським районним судом м. Києва 30.11.2009 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2014 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-тя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичної осіб Деснянського РУГУ МВС України в місті Києві, Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про виселення мешканців зі зняттям їх з реєстраційного обліку залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове про виселення ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2014 року залишено без змін.

15 квітня 2014 року на виконання рішення від 20.01.2014 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

Вказаний виконавчий лист знаходиться на виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві (виконавче провадження НОМЕР_1).

Звертаючись до суду з заявою, заявниця, як на підставу для її задоволення, посилалася на те, що вчинення виконавчих дій щодо виселення з квартири, яка є предметом іпотеки, під час дії воєнного стану є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення не підлягає виконанню протягом дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Так, відповідно до частини 1статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3статті 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У ч.1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочка виконання рішення суду може бути застосована судом у виняткових випадках, що створюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 435 ЦПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Також у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 19 грудня 2018 року у справі № 264/2548/16-ц вказано, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначені нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При цьому, саме на заявника покладається обов`язок доведення наявності виняткових обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, а також підтвердження того, що його майновий стан чи інші життєві обставини не дозволяють виконати судове рішення без надання відстрочки.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, із поданої заяви не вбачається наявності жодних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду у даній справі.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення п. 5-2 VI Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", згідно з якою у період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування зупиняється дія статті 40 в частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Так, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» Щодо зупинення дії статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти) див. пункт 5-2 розділу VI передбачено, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї з квартири неможливе в силу вимог Закону України № 2120-IX, як норми прямої дії, та, як наслідок, підстави для звернення ОСОБА_1 з даною заявою в порядку Розділу VI ЦПК України «Процесуальні питання з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових) осіб відсутні.

При цьому, слід наголосити, що у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця, боржник не позбавлений права оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність виконавця до суду у порядку, визначеному законом.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з ухвалою суду першої інстанції та є її суб`єктивною переоцінкою. Водночас, таким доводам судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Цирулевським Романом Олександровичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року про відмову відстрочити виконання рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві, Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про виселення мешканців та зняття з реєстраційного обліку - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова